Рішення

від 01.12.2015 по справі 912/1848/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 рокуСправа № 912/1848/15 Господарський суд Кіровоградської області колегією суддів у складі головуючого судді Наливайко Є.М., суддів Вавренюк Л.С., Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/1848/15

за позовом Прокурора Петрівського району Кіровоградської області в інтересах держави в особі Петрівської районної державної адміністрації

до відповідачів:

1. Петрівської районної ради Кіровоградської області,

2. Петрівського комбінату комунальних підприємств,

3. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Петрівського районного сектору управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області та Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області

про визнання недійсними рішень, визнання недійсними договорів, зобов'язання повернути приміщення

за участю представників:

від прокуратури - ОСОБА_2, посвідчення №010545 від 20.10.2012;

від позивача - не був присутнім;

від відповідача 1 - не був присутнім;

від відповідача 2- не був присутнім;

від відповідача 3 - не був присутнім;

від третьої особи - не був присутнім;

від третьої особи - не був присутнім.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурор Петрівського району подав до Господарського суду Кіровоградської області позов в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Петрівська районна державна адміністрація (надалі - позивач), до Петрівської районної ради Кіровоградської області (надалі - відповідач 1), Петрівського комбінату комунальних підприємств (надалі - Петрівський ККП, відповідач 2), Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1, відповідач 3), який містить вимоги наступного змісту:

- визнати недійсним рішення Петрівської районної ради Кіровоградської області від 14.06.2013 № 379 В«Про надання дозволу на укладення договору оренди частини підвального приміщення з фізичної особою - підприємцем ОСОБА_1М.В» ;

- визнати недійсним рішення Петрівської районної ради Кіровоградської області від 26.09.2014 № 567 В«Про надання дозволу на укладення договору оренди частини нежитлового приміщення з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1В» ;

- визнати недійсним договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальної громадян сіл, селищ Петрівського району, укладений 15.06.2013 між Петрівським комбінатом комунальних підприємств та ОСОБА_1;

- визнати недійсним договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальної громадян сіл, селищ Петрівського району № 3/2014, укладений 01.10.2014 між Петрівським комбінатом комунальних підприємств та ОСОБА_1;

- зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 повернути Петрівському комбінату комунальних підприємств нежитлове підвальне приміщення загальною площею 292,9 кв.м, яке розташоване за адресою: вул.Ілліча, 21, смт Петрове Петрівського району Кіровоградської області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на норми Кодексу цивільного захисту, Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» , Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 №253, та стверджує, що Петрівською районною радою спірними рішеннями незаконно надано дозвіл Петрівському комбінату комунальних підприємств на укладення договорів оренди частин підвального нежитлового приміщення - протирадіаційного укриття, загальною площею 292,9 кв.м з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 не за цільовим призначенням, а саме: для діяльності ресторанів, надання послуг мобільного харчування, а також здійснення роздрібної торгівлі в неспеціалізованому магазині. Відповідно до технічної характеристики протирадіаційного укриття № 43438 його цільове призначення у мирний час визначено як тир або склад. З контролюючими органами не погоджувалися питання щодо можливості використання захисної споруди для потреб підприємства, як і не надавалася для погодження проектна документація про пристосування захисної споруди чи її реконструкції з метою використання для потреб підприємства. Як наслідок захисна споруда на сьогоднішній день не готова до її використання за прямим призначенням та у випадку настання надзвичайної ситуації не зможе укрити населення, що ставить загрозу цивільному захисту населення смт Петрове Кіровоградської області.

Поряд з цим прокурор вказує на порушення відповідачем 1 при прийнятті спірного рішення № 567 від 26.09.2014 приписів статей 10, 11, 19 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» , пункту 22 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891, пункту 10 Порядку проведення конкурсу щодо набуття права оренди об'єктів та майна спільної власності територіальної громади сіл, селищ Петрівського району, затвердженого рішенням Петрівської районної ради від 05.04.2012 №227, в частині використання звіту (акту) оцінки майна, строк дії якого перевищив встановлений законодавством шестимісячний строк.

Не відповідає вимогам Методики оцінки майна, на думку заявника, розмір орендної плати, визначений оскаржуваним рішенням відповідача 1 від 26.09.2014 №567 та передбачений пунктом 3.1. договору оренди частини нежитлового приміщення від 01.10.2014, оскільки кафе В«АлькорВ» , яке розташоване в орендованому приміщені, працює в нічний час.

У зв'язку з викладеним, прокурор вважає, що укладені між Петрівським комбінатом комунальних підприємств та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 15.06.2013 та 01.10.2014 на підставі незаконних рішень договори оренди індивідуального визначеного нерухомого майна, що належать до спільної власності територіальної громади сіл, селищ Петрівського району, суперечать нормам чинного законодавства та відповідно до вимог частини 1 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України підлягають визнанню недійсними.

Позивач на вимогу господарського суду у листі від 16.06.2015 за №01-44/174/1 виклав свою позицію щодо заявленого прокурором позову (том 1, а.с.45). Так, у вказаному листі позивач повідомив господарський суд про те, що ним як суб'єктом управління майном і організатором проведення конкурсу не допущено порушень у проведенні конкурсу та здійсненні відповідних заходів, передбачених законодавством України, щодо надання Петрівською районною радою дозволу на укладення договору оренди із фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, а також поінформував, що з метою ефективного використання об'єктів і майна, які належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ Петрівського району, не заперечує проти строкового платного користування підприємцем ОСОБА_1 підвальним приміщенням загальною площею 292,9 кв.м за адресою смт. Петрове, вул. Ілліча, 21 для діяльності ресторанів, надання послуг мобільного харчування та для роздрібної торгівлі в неспеціалізованому магазині за умови виконання ним усіх взятих договірних зобов'язань та розробки і погодження проекту використання захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття) №43438 в органах Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Господарський суд розглянувши дане пояснення позивача вважає відсутніми підстави розцінювати його як відмову від позову у розумінні вимог частини 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач 1 позовні вимоги заперечив як безпідставні. Крім того подав заяву про припинення провадження у даній справі, оскільки, на його думку, спір в частині визнання недійсними рішень Петрівської районної ради стосується публічно-правових відносин та має розглядатися адміністративним судом (том 1, а.с.73-74) .

У поданому господарському суду відзиві на позов Петрівська районна рада зазначає, що положення Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 №253, якими прокурор обґрунтовує позовні вимоги, не можуть бути застосовані до правовідносин щодо передачі в оренду нерухомого майна. При прийнятті оскаржуваних рішень Петрівська районна рада керувалися нормами Закону України "Про місцеве самоврядування", Закону України "Про оренду державного та комунального майна", рішеннями Петрівської районної ради від 31.03.1999 за №66 та від 05.04.2012 за №227 (том 1, а.с.120-124).

Відповідач 2 надав господарському суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити повністю у задоволенні позову прокурора Петрівського району (том 1, а.с.61-63). Відповідач 2 у поданому відзиві на позов зазначає, що у спірних договорах оренди індивідуального визначеного нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальної громади сіл, селищ Петрівського району, передбачено використання цього майна за умови забезпечення можливості приведення його у готовність до використання у строк, що не перевищує 12 годин. Вказані умови відповідають положенням пункту 4 Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 №253. Не вбачає відповідач 2 в укладених договорах, що оскаржуються, порушень чинного законодавства, так як відповідно до пункту 5 згаданого Порядку захисні споруди (їх основні приміщення) можуть використовуватися для потреб підприємства як приміщення для торгівлі і громадського харчування (магазин, зали їдалень, буфети, кафе тощо). Одночасно відповідач 2 повідомляє, що на виконання пунктів 12, 13 Порядку він 08.06.2015 звернувся до Олександрійського міжрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Кіровоградській області з проханням вивчити питання про можливість використання захисної споруди для потреб підприємства, на що отримав відповідь про недоречність вивчення цього питання. При цьому, відповідач 2 вважає, що у позовній заяві об'єднано декілька вимог, проте обґрунтованими є лише вимоги щодо визнання недійсними рішень Петрівської районної ради, вимоги до Петрівського комбінату комунальних підприємств не містять належної мотивації.

Відповідач 3 заперечив позов також, зазначивши у відзиві про те, що заклад харчування, розташований в приміщенні, яке орендується, функціонує з 1999 року, органи санітарної служби погоджували як його відкриття, так і неодноразово здійснювали перевірки його роботи. На думку відповідача 3, стан орендованого ним приміщення на сьогодні значно кращий порівняно з тими, що не використовуються. Крім того, він вважає, що у разі виникнення потреби приміщення цілком можливо привести у готовність до використання впродовж 12 годин, як передбачено умовами договорів оренди. Відповідач 3 із зазначених причин просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Третя особа - Петрівський районний сектор Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області, надав господарському суду пояснення, у якому підтверджує, що підвальне приміщення за адресою: Кіровоградська область, Петрівський район, смт Петрове, вул. Ілліча, 21, є захисною спорудою цивільного захисту (протирадіаційне укриття) (скорочено - ЗС ЦЗ або ПРУ) № 43438, облік якого здійснюється відповідно до пункту 26 статті 19 Кодексу цивільного захисту України місцевими державними адміністраціями. Згідно наказу МНС України від 09.10.2006 №653, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 02.11.2006 за №1180/13054, балансоутримувачем ЗС ЦЗ (ПРУ) у даному випадку є Петрівський комбінат комунальних підприємств, але враховуючи вимогу пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 №253 "Про затвердження Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб" ЗСЦЗ (ПРУ) №43438 використовується даним підприємством з порушенням чинного законодавства, без вивчення питання щодо можливості використання захисної споруди для потреб підприємства уповноваженим органом управління з урахуванням попереднього вивчення підприємством разом з територіальним органом МНС питань стосовно дотримання вимог щодо пожежної безпеки та технічного стану захисної споруди, з місцевим органом державного санітарно-епідеміологічного нагляду стосовно дотримання вимог санітарних норм та правил, з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань надзвичайних ситуацій або відповідним структурним підрозділом місцевої державної адміністрації стосовно дотримання вимог щодо належної організації колективного захисту населення відповідної території. Петрівським районним сектором УДСНС України у Кіровоградській області під час перевірок письмово пропонувалося балансоутримувачу погодити використання захисної споруди №43438 для господарських, культурних та побутових потреб. Але останнім жодних дій щодо виправлення становища не було вжито, тому третя особа позицію прокурора Петрівського району вважає обґрунтованою (том 1 а.с.48).

Третьою особою - Управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області, у поданому господарському суду поясненні від 13.07.2015 №01-26/15/12-03 підтримано позицію прокурора Петрівського району у повному обсязі з посиланням на порушення Петрівським комбінатом комунальних підприємств вимог Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 №253( том 1 а.с.87-89).

Розгляд справи відкладався неодноразово з підстав, зазначених в ухвалах господарського суду.

Ухвалою від 07.08.2015 господарський суд, враховуючи складність даної справи, сплив строку розгляду спору, визначеного статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, обставини, що унеможливлюють розгляд справи у судовому засіданні 07.08.2015 (відсутність доказів повідомлення відповідача - Петрівського комбінату комунальних підприємств про час та дату судового засідання), з метою недопущення порушення процесуальних прав сторін у даному спорі та створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування норм чинного законодавства, визнав за необхідне розглянути справу №912/1848/15 колегією у складі трьох суддів відповідно до положень статті 4-6 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 2.3.23. та 2.3.33. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 № 25, яке погоджено наказом Державної судової адміністрації України від 02.04.2015 № 45.

В автоматичному режимі сформовано колегію у складі: головуючого судді Наливайко Є.М., суддів Макаренко Т.В. і ОСОБА_3, якими дану справу прийнято до свого провадження.

У судовому засіданні 07.08.2015 з метою витребування неподаних та додаткових доказів для розгляду справи по суті на підставі приписів пунктів 2, 3 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відклав розгляд справи до 17.09.2015 до 11 год.00 хв.

У зв'язку із тим, що судді Макаренко Т.В. та Шевчук О.Б., які є учасниками колегії з розгляду справи № 912/1848/15, не могли здійснювати правосуддя у зв'язку із відпустками відповідно до наказів в.о. голови господарського суду № 207 від 08.09.2015 та № 198 від 01.09.2015 відповідно, за розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду № 256 від 15.09.2015 в автоматичному режимі 15.09.2015 здійснено призначення інших суддів у складі колегії та сформовано її у наступному складі: ОСОБА_4 - головуючий суддя, суддів Вавренюк Л.С. та Змеула О.А. Ухвалою від 16.09.20015 даний склад колегії суддів прийняв справу до свого провадження.

У судовому засіданні 17.09.2015 прокурором заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю надання витребуваних господарським судом доказів та необхідністю додаткового часу для їх отримання у відповідних установах, яке задоволено господарським судом. Розгляд справи відкладено до 11год.00 хв. 07.10.2015, від сторін витребувані необхідні для вирішення спору докази.

За розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду №298 від 05.10.2015 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" у зв'язку з неможливістю суддею Змеулом О.А., який є учасником колегії, здійснювати правосуддя з причини участі у день розгляду справи у підготовці суддів, що проводиться у Дніпропетровському регіональному відділенні Національної школи суддів України, в автоматичному режимі здійснено заміну учасника колегії суддів з розгляду даної справи та сформовано її у наступному складі: ОСОБА_4 - головуючий суддя, суддів Вавренюк Л.С. та Тимошевської В.В.

Ухвалою від 07.10.2015 колегією суддів прийнято справу до свого провадження. У зв'язку із неподанням сторонами витребуваних доказів та у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів, господарський суд ухвалою від 07.10.2015 відклав розгляд справи до 10 год. 00 хв. 18.11.2015.

У судовому засіданні 18.11.2015 господарським судом розпочато розгляд справи по суті. Присутній у судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги у повному обсязі, відповідач 3 позов заперечив та подав клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання відповідач 3 мотивував необхідністю подання документів, на підтвердження того, що орендоване ним приміщення має всі необхідні документи щодо використання орендованого майна, як захисної споруди, для потреб підприємства із цільовим призначенням - приміщення для торгівлі і громадського харчування.

З метою дотримання засад рівності та змагальності при здійсненні правосуддя, недопущення порушення прав сторін господарський суд задовольнив клопотання відповідача 3, відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України відклав розгляд справи до 15 год.00 хв. 01.12.2015.

У судове засідання 01.12.2015 представники позивача, відповідачів та третіх осіб не прибули. У матеріалах справи наявні докази належного повідомлення усіх учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання.

01.12.2015через канцелярію господарського суду від представника відповідача 3 - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_5 надійшла заява, у якій міститься прохання перенести розгляд справи на іншу дату. Заява мотивована тим, що представник ОСОБА_5 30.11.2015 дізнався в телефонній розмові, що ОСОБА_1, інтереси якого він представляє, захворів і перебуває на стаціонарному лікуванні в Петрівській ЦРБ з 26.11.2015.

Господарський суд, розглянувши подану заяву, вважає за необхідне зазначити таке.

Ухвала про порушення провадження у справі датована 27.05.2015. Розгляд справи неодноразово відкладався, ухвалою від 07.08.2015 у зв'язку із складністю справи розгляд справи вирішено здійснювати у складі колегії суддів. Колегією суддів справа теж неодноразово відкладалася.

Ухвала від 27.05.2015 відповідачем 3 не отримана, незважаючи на те, що була направлена на його належну адресу. Ухвала про відкладення від 24.06.2015 фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 отримана, проте у наступне судове засідання 15.07.2015 він не прибув, жодних доказів, господарському суду не надав. Ухвалу від 15.07.2015 відповідач 3 отримав і в наступне судове засідання 28.07.2015 прибув, усно заперечив позов, заявивши при цьому клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із необхідністю участі у даній справі його адвоката. Господарський суд задовольнив клопотання відповідача 3 і відклав розгляд справи. 07.08.2015 у судове засідання відповідач 3 прибув разом із адвокатом ОСОБА_5, подавши при цьому зазначений вище відзив на позов, у якому просить відмовити прокурору у позові повністю. Пояснень про необхідність подання додаткових доказів ні від фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 ні від його адвоката ОСОБА_5 у даному судовому засіданні не надходило. Ухвалою від 07.08.2015 розгляд справи відкладено. 17.09.2015 у судовому засіданні були присутні і фізична особа - підприємець ОСОБА_1 і його адвокат, проте ніяких доказів господарському суду не подали. 07.10.2015 у судовому засіданні відповідача 3 не було, ухвала про відкладення від 07.10.2015 ним отримана, у наступне судове засідання 18.11.2015 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 прибув, жодних доказів не надав, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки без адвоката він не має змоги подати документи, на підтвердження того, що орендоване ним приміщення має всі необхідні документи щодо використання орендованого майна, як захисної споруди, для потреб підприємства із цільовим призначенням - приміщення для торгівлі і громадського харчування. Господарський суд задовольнив клопотання відповідача 3, вкотре відклав розгляд справи до 01.12.2015. Проте адвокат так і не подав документів, що спростовують доводи прокурора, натомість подав заяву про перенесення розгляду справи у зв'язку із хворобою самого ОСОБА_1

Враховуючи викладене, господарський суд зауважує, що відповідачем 3 наголошувалось, що сам він не має змоги надавати свої пояснення і докази, потребує участі адвоката у судовому засіданні, в матеріалах справи містяться документи, які підтверджують право адвоката ОСОБА_5 представляти інтереси відповідача 3 в господарському суді, а тому заявлені адвокатом у заяві обставини (перебування у лікарні відповідача 3) не є підставами, які унеможливлюють подання необхідних доказів і пояснень з боку відповідача 3, оскільки їх, за твердженням самого відповідача 3 у судових засіданнях 28.07.2015 та 18.11.2015, може надати лише адвокат.

Також господарський суд вважає за необхідне наголосити, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України щодо вчинення суддею дій по витребуванню від сторін документів, відомостей, висновків, необхідних для вирішення спору кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а тому господарський суд вважає, що відповідачу 3 та його представнику були створені належні умови для надання ними доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Застосовуючи згідно із частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, господарський суд враховує, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку відповідає обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v.Spain) від 07.07.1989).

Враховуючи збіг строку розгляду справи, передбаченого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, неодноразове відкладення розгляду справи, в тому числі за клопотанням відповідача 3 для підготовки документів, що підтверджують його доводи, господарський суд вважає, що відповідачу 3 та його представнику створені були всі необхідні умови для реалізації своїх прав щодо подання документів, які підтверджують правомірність використання ним спірного приміщення, а клопотання представника відповідача 3 про перенесення розгляду справи є не що інше, як зловживання процесуальними правами і вчинення дій по затягуванню судового процесу.

Підсумовуючи зазначене господарський суд відмовляє у задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи і здійснює розгляд за наявним в справі матеріалами.

Прокурор підтримав позов повністю, надав господарському суду відповідні пояснення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи присутніх у судовому засіданні представників сторін, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Статтями 2, 29 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) встановлено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У відповідності до пункту 1 статті 18, пунктів 1, 14 статті 25 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" в межах забезпечення виконання повноважень у сферах бюджету та фінансів, законності та цивільного захисту, місцева державна адміністрація забезпечує: складання і подачу на затвердження радою проекту відповідного бюджету та забезпечення його виконання; звітує перед відповідною радою про його виконання; забезпечує на відповідній території виконання Конституції та законів України, рішень Конституційного Суду України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади; наявність і готовність до використання у надзвичайних ситуаціях засобів колективного та індивідуального захисту населення, майна цивільного захисту, стан їх утримання та ведення обліку.

Для реалізації вказаних повноважень місцеві державні адміністрації відповідно до пункту 5 статті 28 вказаного Закону наділені правом звертатися до суду з відповідними позовами.

Виходячи із зазначеного, оскільки Петрівською районною радою спірні рішення прийнято, а Петрівським ККП укладено договори, на думку прокурора, з порушенням норм законодавства, які відображено в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, внаслідок чого, за твердженням прокурора, порушено бюджетні, фінансові інтереси та інтереси у сфері цивільного захисту населення, а Петрівська районна державна адміністрація уповноважена законом на звернення до суду з відповідним позовом, але яке вона самостійно не реалізувала, тому прокурор Петрівського району має всі правові підстави для звернення до господарського суду з даним позовом в інтересах держави в особі уповноваженого державного органу.

Рішенням Петрівської районної ради Кіровоградської області 14.06.2013 №379 "Про надання дозволу на укладення договору оренди частини підвального приміщення з фізичною - особою підприємцем ОСОБА_1М." (надалі - Рішення № 379 від 14.06.2013) надано дозвіл Комунальному підприємству Петрівський комбінат комунальних підприємств на укладення договору оренди підвального приміщення з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 загальною площею 130 м. кв. за адресою: смт Петрове, вул. Ілліча, 21, для роздрібної торгівлі в неспеціалізованому магазині строком на 2 роки 11 місяців зі сплатою 456,3 грн в місяць. Одночасно цим рішенням зобов'язано начальника Петрівського комбінату комунальних підприємств протягом двох місяців з моменту набрання чинності рішенням укласти з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 договір оренди згідно вимог чинного законодавства, взявши за основу Типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна , що належить до спільної власності територіальної громади сіл, селищ Петрівського району, затвердженого рішенням Петрівської районної ради від 5 квітня 2012 року №227.

На виконання вказаного рішення 15.06.2013 Петрівським ККП укладено з ФОП ОСОБА_1 Договір оренди індивідуального визначеного нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальної громади сіл, селищ Петрівського району (надалі - Договір від 15.06.2013).

Відповідно до умов, передбачених пунктами 1.1., 1.2. вказаного Договору Петрівський ККП передав ФОП ОСОБА_1 в платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме: підвальне приміщення площею 130 кв. м., розташоване в смт. Петрове, вул. Ілліча, 21, яке перебуває на його балансі. Майно передано в оренду з метою організації роздрібної торгівлі в неспеціалізованому магазині, строком з 15.06.2013 до 15.05.2016. Згідно акту приймання-передачі орендованого майна від 15.06.2013 вказане підвальне приміщення передано в тимчасове користування орендарю.

Рішенням Петрівської районної ради Кіровоградської області від 26.09.2014 №567 "Про надання дозволу на укладення договору оренди частини нежитлового приміщення з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1" (надалі - Рішення №567 від 26.09.2014) надано дозвіл Петрівському ККП на укладення договору оренди частини нежитлового підвального приміщення з ФОП ОСОБА_1 загальною площею 162,9 м. кв. за адресою: смт Петрове, вул. Ілліча, 21, для діяльності ресторанів, надання послуг мобільного харчування строком на 2 роки 11 місяців зі сплатою 635,31 грн. на місяць. Пунктами 2, 3 вказаного рішення зобов'язано начальника Петрівського ККП протягом двох місяців з моменту набрання чинності рішенням укласти з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 договір оренди та договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг згідно вимог чинного законодавства, взявши за основу відповідно Типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальної громади сіл, селищ Петрівського району, та Примірний договір про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, затверджених рішенням Петрівської районної ради від 5 квітня 2012 року №227.

На підставі вказаного рішення 01.10.2014 Петрівським ККП укладено з ФОП ОСОБА_1 Договір №3/2014 оренди індивідуального визначеного нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальної громади сіл, селищ Петрівського району ( надалі - Договір №3/2014 від 01.10.2014). За змістом пунктів 1.1., 1.2. вказаного Договору Петрівський ККП передав ФОП ОСОБА_1 в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме: підвальне приміщення площею 162,9 кв. м., розташоване в смт. Петрове, вул. Ілліча. 21, яке перебуває на балансі відповідача. Майно передано в оренду з метою організації роздрібної торгівлі в неспеціалізованому магазині. Згідно акту приймання-передачі орендованого майна від 01.10.2014 вказане підвальне приміщення передано в тимчасове користування орендарю.

Отже згідно зазначених рішень відповідача 1, договорів, укладених між Петрівський ККП та ФОП ОСОБА_1 II.М., а також актів приймання-передачі складеними ними, в оренду відповідачу 3 передано підвальне приміщення загальною площею 292,9 кв. м (162,9 + 130).

Як слідує із наданих прокурором та досліджених у судовому засіданні документів вказане підвальне приміщення є захисною спорудою цивільного захисту (протирадіаційна споруда, підконтрольний об'єкт №43438), яка в процесі приватизації об'єктів комунальної власності, зокрема Виробничого комерційного підприємства "Темп" (смт Петрово, вул. Ілліча,21), що проводилася у 1995 році на підставі Указу Президента України від 30.12.1994 "Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні", згідно з рішенням виконавчого комітету Петрівської районної Ради народних депутатів Кіровоградської області від 14.08.1995 №237 "Про протирадіаційну споруду в смт Петрове по вул. Ілліча, 21" була вилучена з господарського відання малого підприємства "Темп". Тобто, вказана споруда не увійшла до складу майна цілісного майнового комплексу Малого державного комерційно-виробничого підприємства "Темп", приватизація якого проводилася шляхом викупу об'єкта, що приватизується, працівниками цього об'єкта (товариством покупців - членів трудового колективу) (т.1, а.с. 179-186, 204-211).

На підставі розпорядження голови Петрівської районної державної адміністрації від 11.08.2006 №503 "Про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна" територіальній громаді сіл, селищ Петрівського району Кіровоградської області 14.08.2006 видано свідоцтво про право власності, яким посвідчено право комунальної власності на 27/50 будівлі, розташованої за адресою: смт Петрове, вул.. Ілліча, 21 (т.1, а.с.195).

Відповідно до розпорядження голови Петрівської районної державної адміністрації від 30.09.2008 № 719-р "Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 11 серпня 2006 року №503-р" 28.11.2008 проведена перереєстрація з 27/50 на 16/50 частин будівлі за територіальною громадою сіл і селищ Петрівського району комунальної форми власності (т.1, а.с.196).

Як убачається із змісту листа Петрівської районної ради від 24.07.2015 за 301-25/182/2 (т.1, а.с. 194) територіальній громаді сіл і селищ Петрівського району Кіровоградської області, яку представляє Петрівська районна рада, належить на праві власності 16/50 будівлі, розташованої за адресою: смт Петрове, вул. Ілліча, 21, в тому числі: приміщення площею 58,2 кв.м, яке знаходиться на балансовому обліку у Петрівській районній державній адміністрації, і в якому розміщено архівний відділ Петрівської районної державної адміністрації, та підвальне приміщення площею 292,9 кв.м, яке знаходиться на балансовому обліку у Петрівському ККП, і передано в оренду ФОП ОСОБА_1

Відповідно даних облікової картки протирадіаційного укриття № 43438, його технічної характеристики, витягу з журналу інвентарного обліку письмово зброшурованих документів, наданими Петрівською районною державною адміністрацією (т.1, а.с.197-199) протирадіаційне укриття ( обліковий № 43438) за адресою смт. Петрове, вул. Ілліча, що належить Петрівській районній раді, у мирний час має використовуватися як макаронний цех, час приведення укриття в готовність - 12 годин.

Використання даного протирадіаційного укриття в мирний час як макаронного цеху підтверджується також змістом Договору оренди нежитлового приміщення в смт. Петрове, вул. Ілліча, 21, укладеного 01.08.1995 між Петрівською районною Радою народних депутатів та кооперативом "Лідер" на підставі рішення виконавчого комітету Петрівської районної Ради народних депутатів від 14.08.1995 №237. Згідно пункту 1.1. вказаного договору орендодавець на підставі Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення в користування під виробничі приміщення для виробництва макаронних виробів. Оскільки це приміщення є протирадіаційною спорудою, право користування припиняється і проводиться звільнення приміщення в 12-годинний термін при виникненні потреб цивільної оборони (пункт 4.7. договору).

Як стверджує відповідач 2 - Петрівське ККП у своєму листі від 05.10.2015 за №209, вказане приміщення з 2002 року перебуває на балансі Петрівського ККП, засновником якого Петрівська районна рада.

Господарським судом встановлено, що дане приміщення з дати прийняття Петрівською районною радою рішення №280 "Про внесення змін в додаток до рішення районної ради від 31 березня 1999 року №66 із змінами і доповненнями", 14.09.2012, не входить до Переліку об'єктів комунальної власності районної ради, що передаються в управління районній державній адміністрації.

Відповідно до вимог частини 4, 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" районна рада від імені територіальної громади сіл і селищ Петрівського району здійснює управління об'єктами спільної власності, тобто здійснює правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами комунальної власності, в тому числі виконує усі майнові операції, може передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Із зазначеними положеннями Закону України "Про місцеве самоврядування" кореспондуються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Так, частиною 3 статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що органи, уповноважені управляти майном, що перебуває у комунальній власності, розглядають, подані фізичними та юридичними особами, які бажають укласти договір оренди, матеріали, зокрема, заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком (частина 1 указаної статті), і протягом п'ятнадцяти днів після надходження матеріалів повідомляють підприємство про своє рішення (надання дозволу щодо укладення договору оренди або відмову).

Отже, враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства та встановлені господарським судом обставини щодо відсутності доказів передачі Петрівською районною радою Петрівській районній державній адміністрації права управління об'єктом комунальної власності - підвальним приміщенням площею 292,9 кв.м, яке розташоване за адресою: смт Петрове, вул. Ілліча, 21, саме Петрівська районна рада уповноважена здійснювати управління цим майном, в тому числі передавати цей об'єкт в оренду у відповідності до вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Рішеннями від 14.06.2013 №379 та 567 від 26.09.2014 Петрівська районна рада Кіровоградської області як орган, уповноважений управляти комунальним майном, надав дозвіл Петрівському ККП на укладення Договорів оренди з ФОП ОСОБА_1 щодо передачі в оренду підвального приміщення площею 292, 9 кв. м. Відповідно 15.06.2013 та 01.10.2014 такі договори оренди сторонами були укладені.

Як Петрівською районною радою, так і сторонами договору оренди - Петрівським ККП і ФОП ОСОБА_1, не заперечується та обставина, що нежитлове приміщення - об'єкт оренди, є захисною спорудою цивільного захисту (протирадіаційне укриття) та перебуває на обліку як підконтрольний об'єкт №43438.

Відповідно до пункту 2 Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 №253, протирадіаційні укриття - негерметичні захисні споруди, які забезпечують захист людей від негативного впливу іонізуючого випромінювання у разі радіоактивного забруднення місцевості.

Відповідно до абзацу 10 частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції чинній на дату прийняття Відповідачем 1 спірного рішення № 379, 14.06.2013, та дату укладення спірного Договору, 15.06.2013) захисні споруди цивільної оборони не могли бути об'єктами оренди.

Таким чином, частина підвального приміщення площею 130 м. кв. за адресою: смт Петрове, вул. Ілліча, 21, станом на дату прийняття Петрівською районною радою рішення №379, 14.06.2013, та на дату укладення між Петрівським ККП та ФОП ОСОБА_1 на виконання вимог вказаного рішення Петрівської районної ради Договору оренди індивідуального визначеного нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальної громади сіл, селищ Петрівського району, 15.06.2013, не могла бути об'єктом оренди. Отже, зазначене рішення, прийняте відповідачем 1, та укладений між відповідачем 2 і відповідачем 3 договір оренди індивідуально визначеного комунального майна суперечить приписам абзацу 10 частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції чинній на дату їх прийняття та укладення).

Законом України від 02.10.2012 № 5404-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кодексу цивільного захисту України", який набрав чинності з 01.07.2013, внесено зміни та доповнення до частини 1 та абзацу 10 частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до яких до об'єктів оренди віднесені, зокрема, захисні споруди цивільного захисту із збереженням їх цільового призначення, окрім захисних споруд цивільного захисту: в яких розташовані пункти управління; призначені для укриття працівників підприємств, що мають об'єкти підвищеної небезпеки; розташовані у зонах спостереження атомних електростанцій та призначені для укриття населення під час радіаційних аварій.

Частинами 10, 13 статті 32 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що захисні споруди цивільного захисту можуть використовуватися у мирний час для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Захисні споруди у мирний час можуть передаватися в оренду для задоволення господарських, культурних та побутових потреб із збереженням цільового призначення таких споруд, крім тих, що перебувають у постійній готовності до використання за призначенням, визначених вказаною статтею.

Відповідно до пункту 5 Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 №253, захисні споруди (їх основні приміщення) можуть використовуватися для потреб підприємства як: виробничі приміщення, віднесені за показником вибухопожежної та пожежної

небезпеки до категорій Г і Д згідно з нормами визначення категорій приміщень, будинків і зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою, що затверджуються МНС, у яких проводяться роботи, не пов'язані з технологічними процесами, внаслідок яких виділяються шкідливі рідини, пари і гази, небезпечні для людей, і які не потребують природного освітлення (крім захисних споруд, розміщених у житлових будинках та у будинках і спорудах громадського призначення); складські приміщення, віднесені в установленому порядку за показником вибухопожежної та пожежної небезпеки до категорій Г і Д, для зберігання майна і матеріалів (у вбудованих захисних спорудах виключно за наявності окремого входу); приміщення для розміщення аварійних (ремонтних) та чергових служб; допоміжні (підсобні) приміщення лікувальних закладів; гаражі або стоянки автомобілів та автокарів (якщо це передбачено проектом будівництва захисної споруди і не потребує перепланування її основних і допоміжних приміщень); приміщення для проведення навчальних занять; приміщення для культурного обслуговування населення; виставкові зали; приміщення для торгівлі і громадського харчування (магазини, зали їдалень, буфети, кафе тощо); спортивні приміщення (тири, зали для проведення спортивних занять); приміщення для побутового обслуговування населення (ательє, пункти прокату, приймальні пункти тощо).

Пунктами 12, 13 вказаного Порядку визначено, що питання щодо можливості використання захисних споруд для потреб підприємства вивчається уповноваженим органом управління за зверненням цього підприємства після вивчення ним разом з територіальним органом МНС питань стосовно дотримання вимог щодо пожежної безпеки та технічного стану захисної споруди, з місцевим органом державного санітарно-епідеміологічного нагляду стосовно дотримання вимог санітарних норм та правил, з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань надзвичайних ситуацій або відповідним структурним підрозділом місцевої держадміністрації стосовно дотримання вимог щодо належної організації колективного захисту населення відповідної території (далі - контролюючі органи).

До звернення додаються витяги (копії) з проектної документації, які підтверджують передбачені у ній можливості використання захисної споруди для потреб підприємства. У разі відсутності такої документації до звернення додається копія паспорта захисної споруди, який оформлюється відповідно до вимог інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час, яка затверджується МНС.

Контролюючі органи письмово інформують протягом 30 календарних днів керівника підприємства про можливість використання захисної споруди для потреб підприємства чи про можливість використання захисної споруди для потреб підприємства за умови проведення робіт з її пристосування для цієї мети або за умови проведення реконструкції споруди, чи про неможливість використання захисної споруди для потреб підприємства.

Проект пристосування захисної споруди для потреб підприємства в обов'язковому порядку узгоджується з контролюючими органами.

При цьому пунктом 15 вказаного Порядку передбачено, у разі якщо під час експлуатації споруди виникла потреба у зміні мети її використання, повторно вивчається питання щодо можливості використання захисних споруд для потреб підприємства відповідно до цього Порядку.

Відповідно до Розділу 1 "Загальні відомості" Інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи 09.10.2006 №653, керівники підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності та господарювання, на балансі яких знаходяться захисні споруди, забезпечують їх належний технічний стан і готовність до укриття населення. Наявний фонд захисних споруд у мирний час використовується для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до пункту 4.1. ДБН А.3.1-9-2000 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд цивільної оброни та їх утримання" захисні споруди в мирний час повинні використовуватись для потреб господарювання і обслуговування населення у відповідності з вимогами ДБН В.2.2-5 - 97, при цьому:

-захисні споруди АЕС і в 30-кілометровій зоні від АЕС, а також на хімічно небезпечних об'єктах в мирний час повинні утримуватись у постійній готовності до прийняття переховуваних;

- відповідальність за підтримання захисних споруд в готовності несуть керівники об'єктів промислового, сільськогосподарського виробництв, організацій і установ, незалежно від форм власності і господарювання.

Відповідно до пункту 1.5. ДБН В 2.2.5-97 "Захисні споруди цивільної оборони" захисні споруди, розміщені у підвальних та цокольних поверхах, а також в окремо розташованих спорудах, слід використовувати у мирний час під:

- приміщення аварійних служб:

- виробничі приміщення, віднесені щодо вибухопожежної не безпеки до категорії Г та Д, у яких здійснюються технологічні процеси, що не супроводжуються виділенням шкідливих речовин, пари та газу, небезпечних для людей і не потребують природного освітлення:

- допоміжні (підсобні) приміщення лікувальних закладів (за домовленістю зі штабом ЦО).

Можливість використання у мирний час захисних споруд за іншим призначенням допускається з узгодженням з місцевими органами санепіднагляду МОЗ України, УДПО, МВС України, МНС.

Отже, як слідує із вказаних положень законодавства, захисні споруди цивільного захисту можуть бути об'єктами договорів оренди за умови їх використання згідно закону в межах цільового призначення, що визначається підприємством за погодженням з контролюючими органами на підставі відповідної проектної документації, погодженої уповноваженими державними органами.

Згідно інформації Петрівської районної державної адміністрації від 08.07.2015 питання щодо використання захисної споруди у мирний час упродовж 2013-2015 років не вивчалось.

Проектна документація на вказану захисну споруду в матеріалах справи відсутня, сторонами не надана, незважаючи на її витребування.

В обліковій картці вказаної захисної споруди зазначено, що у мирний час вона може використовуватись як макаронний цех.

Відповідно до інформації Олександрійського МУ ГУ Держсанепідслужби у Кіровоградській області від 09.07.2015 №437/03-9 питання використання захисної споруди у мирний час розглядалось лише у червні 2015 року, погодження не надавалось.

Згідно письмових пояснень УДСНС України у Кіровоградській області від 13.07.2015 №01-26/15/12-03 органами ДСНС у вищевказаному порядку питання використання споруди цивільного захисту у мирний час не вивчалось. Одночасно контролюючим органом з 2010 року приписами пропонувалось Петрівському ККП погодити у встановленому порядку використання захисної споруди, але ним жодних заходів вжито не було.

Таким чином, господарським судом встановлено, що при прийнятті Петрівською районною радою 26.09.2014 рішення № 567 "Про надання дозволу на укладення договору оренди частини нежитлового приміщення з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1" та укладенні на його виконання 01.10.2014 Договору №3/2014 оренди індивідуального визначеного нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальної громади сіл, селищ Петрівського району, відповідачами не дотримано вимог статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 32 Кодексу цивільного захисту України, пунктів 5, 12, 13, 15 Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 №253.

Щодо посилання відповідачів на паспорт сховища (протирадіаційного укриття) №43438 від 25.05.2015, господарський суд враховує ту обставину, що він складений вже після прийняття оспорюваних рішень та укладення спірних договорів оренди. Окрім того, при його заповненні відповідна проектна документація не використовувалась через її відсутність. Отже пункт 5 вказаного паспорту захисної споруди (протирадіаційного укриття) №43438 заповнено недостовірно, без належного вивчення, лише за даними вже укладених договорів оренди. Зазначені обставини підтверджені інформацією Петрівського ККП від 09.07.2015 №149.

Крім того, посилання позивача та відповідачів на включення до Договору від 15.06.2013 шляхом укладення Додаткової угоди від 03.06.2014 (т.1, а.с. 21) та Договору №3/2014 від 01.10.2014 пунктів, за змістом яких передбачається, що майно, яке передається в оренду має використовуватися орендарем за умови забезпечення можливості приведення його у готовність до використання за призначенням у строк, що не перевищує 12 годин, як умову виконання пункту 4 Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.09 №253, господарський суд вважає безпідставними.

Відповідно до змісту пунктів 12-15 вказаного Порядку підприємство у своєму зверненні про погодження виду використання захисної споруди для потреб підприємства надає обґрунтування фактичної можливості приведення її в готовність за 12 годин, яке вивчається уповноваженими органами на предмет реальної можливості цього.

У той же час Петрівське ККП та ФОП ОСОБА_7 не звертались з цього питання у встановленому порядку до уповноважених органів, тобто воно не вивчалось уповноваженими органами на предмет реальної можливості привести захисну споруду у готовність за 12 годин. Внесення пункту з таким змістом до спірних договорів не підтверджено належними доказами.

Статтею 4 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Не готовність захисної споруди цивільного захисту до її використання за прямим призначенням підтверджується актом комплексної перевірки (спеціального огляду) захисної споруди цивільної оборони (протирадіаційне укриття) №43438 від 09.02.2015 (т.1, а.с.201-203). Зважаючи на викладене, а також враховуючи положення розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.01.2015 №47-р, яким на території Кіровоградської області введено режим підвищеної готовності у зв'язку із загрозою виникнення надзвичайної ситуації, недотримання відповідачами вимог чинного законодавства при прийнятті спірних рішень та укладенні спірних договорів оренди становить загрозу цивільному захисту населення смт. Петрове Петрівського району Кіровоградської області.

Згідно приписів статей 10, 11, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пункту 10 Порядку проведення конкурсу щодо набуття права оренди об'єктів та майна спільної власності територіальної громади сіл, селищ Петрівського району, затвердженого рішеннями Петрівської районної ради від 05.04.2012, оцінка об'єкта оренди передує проведенню конкурсу, укладенню договору.

Строк дії звіту (акту) оцінки майна згідно статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до змісту пункту 2 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 №629 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.01.2003 №3) результати незалежної оцінки є чинними протягом шести місяців від дати оцінки, якщо інший строк не передбачений у звіті щодо незалежної оцінки.

У зазначеному пункті вказаної Методики передбачено, що оцінка об'єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об'єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати. Оцінка обов'язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більш як три роки тому.

З огляду на зазначені норми господарський суд вважає, що оцінка об'єкта оренди, складена менше трьох років тому застосовується для визначення вартості майна лише при продовженні (поновленні) договору оренди.

Оскільки передача в оренду майна за Договором №3/2014 від 01.10.2014 здійснювалась за процедурою укладення договору, а не продовження (поновлення), тому Висновок, який був складений 31.03.2013, тобто більше ніж 6 місяців до прийняття спірного рішення і укладення договору, не може вважатись чинним, а отже і належним доказом визначення вартості відповідного об'єкту.

Незважаючи на збіг шестимісячного строку дії звіту про оцінку майна, на підставі вказаного Висновку відповідачем 1 було прийнято рішення №567 від 26.09.2014 щодо надання дозволу та укладено Договір №3/2014 від 01.10.2014.

Поряд з цим визначений розмір орендної плати не відповідає Методиці розрахунку орендної плати за майно спільної власності територіальної громади сіл, селищ Петрівського району, затвердженої рішенням Петрівської районної ради Кіровоградської області від 05.04.2012 №227, яка є нормативно-правовим актом і обов'язковою до виконання на території Петрівського району Кіровоградської області.

Кафе «Алькор» (смт. Петрове, вул. Іліча,21), яке розташовано в орендованому приміщенні працює за наступним графіком роботи: понеділок, вівторок, середа, четвер - до 24.00 год., п'ятниця, субота, неділя та святкові дні - до 02.00 год., що визначено рішенням Петрівської селищної ради від 08.11.2012 № 269 (т.1, а.с. 26).

Так, згідно додатку 2 до вказаної Методики орендна ставка за розміщення ресторанів з нічним режимом роботи становить 40 %.

Статтею 54 Кодексу законів про працю України передбачено, що нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.

У той же час рішенням відповідача 1 №567 від 26.09.2014 та пунктом 3.1. Договору №3/2014 від 01.10.2014 орендна плата за користування приміщенням визначена за базовий місяць виходячи із ставки 20 %, що становить 635,31 грн. на місяць.

Згідно статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Враховуючи зазначене позовні вимоги про визнання недійсним рішення Петрівської районної ради № 379 від 14.06.2013 „Про надання дозволу на укладення договору оренди частини підвального приміщення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1М.В» та № 567 від 26.09.2014 „Про надання дозволу на укладення договору оренди частини нежитлового приміщення з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1В» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом частин 1, 3 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Таким чином, укладені на підставі незаконних рішень Петрівської районної ради Кіровоградської області № 379 від 14.06.2013 та №567 від 26.09.2014 договори оренди індивідуального визначеного нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальної громади сіл, селищ Петрівського району за адресою: вул. Ілліча, 21, смт. Петрове, від 15.06.2013 та від 01.10.2014 між ОСОБА_1 II.М. та Петрівським ККП, не відповідають нормам чинного законодавства. Встановлення господарським судом неправомірності рішень ради про надання дозволу на укладення відповідачем 2 спірних договорів свідчить про відсутність волевиявлення органу уповноваженого управляти майном на укладення цих договорів. Зазначені обставини відповідно до вимог частин 1, 3 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України є підставами для визнання недійсними спірних договорів. Отже і вказані позовні вимоги господарський суд визнає підставними та обґрунтованими, позов і в цій частині слід задовольнити.

Твердження позивача та відповідачів про те, що при проведенні конкурсу, не було допущено порушень вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" спростовується вище дослідженими обставинами.

Посилання відповідачів на відсутність у Порядку проведення конкурсу щодо набуття права оренди об'єктів та майна спільної власності територіальної громади сіл, селищ Петрівського району, затвердженого рішенням Петрівської районної ради від 05.04.2012 №227, вимоги щодо необхідності надання особою, яка має бажання набути права оренди на комунальне майно, документів про статус майна, зокрема як захисної споруди, та можливість її використання за цільовим призначенням при наданні в оренду, не знімає із органу управління комунальним майном та підприємства, у господарському віданні якого перебуває майно комунальної власності, здійснювати заходи щодо використання захисної споруди цивільного захисту за її цільовим призначенням (встановити правовий статус майна та можливість його передачі в оренду згідно вимог чинного законодавства, на підставі чого прийняти у встановленому порядку рішення про передачу в оренду або про відмову).

Інформація, викладена у листі Олександрійського міжрайонного управління головного управління Держсанепідемслужби в Кіровоградській області від 11.06.2015 №361/02-16, щодо недоречності вивчення питання для розміщення в захисній споруді магазину та кафе, спростовується наступним повідомленням цього органу (лист від 09.07.2015 №437/03-9). Так контролюючий орган у останньому листі зазначає, що захисна споруда №43438 Петрівського ККП, яка розташована в підвальному приміщенні за адресою вул. Ілліча. 21. в смт Петрове, в органах Держсанепідемслужби на обліку не знаходиться, як і магазин, розташований в спірному приміщенні, на обліку не перебуває. При цьому питання можливості використання захисної споруди згідно пунктів 12-15 Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.09 №253 контролюючим органом не вивчалось. Попередня позиція контролюючого органу про недоречність вивчення питання про можливість використання захисної споруди як магазину та кафе, як зазначається у згаданому листі, базується не на вивченні цього питання згідно вимог пунктів 12-15 вказаного Порядку, а на даних пункту 5 паспорту сховища №43438 від 25.05.2015, де зазначено призначення сховища у мирний час „торгівельний заклад, кафеВ» .

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

При цьому слід зауважити, що зі змісту спірних договорів випливає, що зобов'язання за ними можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (вже здійснене користування спірним приміщенням), а тому господарський суд одночасно із визнанням договорів недійсними вважає за необхідне зазначити, що зобов'язання за договорами припиняються лише на майбутнє.

Окрім зазначеного господарський суд звертає увагу, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки у рішенні господарського суду, а в силу закону, тому зобов'язання за спірними договорами припиняються на майбутнє з моменту набрання законної сили рішення про визнання договорів недійсними.

Отже, на підставі статті 216 ЦК України задоволенню підлягає і вимога щодо повернення Петрівському комбінату комунальних підприємств нежитлового підвального приміщення загальною площею 292,9 кв.м, що є наслідком визнання Договору від 15.06.2013 та Договору № 3/2014 від 01.10.2014, недійсними.

З огляду на викладене позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню в повному обсязі.

Твердження Петрівської районної ради про те, що спір у даній справі є публічно-правовим, оскільки він виник між сторонами, які є суб'єктами владних повноважень, спростовуються такими нормами чинного законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна та з інших підстав.

Згідно положень частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

В пункті 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" № 10 від 24.10.2011 (зі змінами і доповненнями) зазначено, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з:

- укладенням, зміною, виконанням і розірванням усіх господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи договори, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо. До таких договорів відносяться, зокрема, такі: про відчуження об'єктів приватизації (крім приватизації державного житлового фонду); передачу державного або комунального майна в оренду; закупівлю товарів (робіт, послуг) для державних потреб;

- визнанням недійсними договорів, укладених суб'єктами господарювання, або між суб'єктами господарювання та органами державної влади і місцевого самоврядування шляхом проведення прилюдних торгів (аукціону), у тому числі договорів купівлі-продажу і оренди землі, а так само визнання недійсними актів про проведення відповідних торгів (аукціону).

Оскільки у даній справі мова йде про недотримання норм законодавства при укладенні договорів між господарюючими суб'єктами, то визнання недійсними рішень, якими надано дозвіл на таке укладення також підлягає розгляду у господарських судах.

Як вже зазначалось, саме нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" врегульовано питання щодо надання в оренду майна, в тому числі і комунального, яким є спірне приміщення захисної споруди цивільного захисту. Отже Петрівська районна рада уповноважена здійснювати функції щодо надання в оренду комунального майна, але таке майно знаходиться у користуванні у комунального підприємства - відповідача 2, який є підприємством в розумінні статті 1 ГПК України. Комунальне майно є об'єктом цивільних прав, а відповідні органи місцевого самоврядування через свої органи беруть участь у відносинах щодо розпорядження таким майном з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах.

Реалізуючи відповідні повноваження, держава та органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження щодо передачі комунального майна в оренду, а також в інших спорах, які виникають із подібних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 Господарського процесуального кодексу України підвідомчі господарським судам.

Спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на комунальне майно, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, відповідно до статті 20 Господарського кодексу України, статей 16, 393 Цивільного кодексу України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Аналізуючи матеріали справи, предмет позову, суб'єктний склад сторін, враховуючи положення постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" № 10 від 24.10.2011, господарський суд дійшов висновку, що у даному випадку спір має приватноправовий характер. Отже, даний спір підлягає розгляду в господарському суді, а тому відсутні підстави для припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів: стосовно вимоги щодо визнання рішень недійсними - на Петрівську районну раду, вимоги щодо визнання недійсними договорів оренди індивідуального визначеного нерухомого майна від 15.06.2013 та № 3/2014 від 01.10.2014 - на Петрівський КПП та ФОП ОСОБА_1 порівну, вимоги щодо зобов'язання повернути нежитлове підвальне приміщення - на ФОП ОСОБА_1

Керуючись статтями 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення Петрівської районної ради Кіровоградської області від 14.06.2013 № 379 „Про надання дозволу на укладення договору оренди частини підвального приміщення з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1М.В» .

Визнати недійсним рішення Петрівської районної ради Кіровоградської області від 26.09.2014 № 567 „Про надання дозволу на укладення договору оренди частини нежитлового приміщення з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1В» .

Визнати недійсним договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальної громади сіл, селищ Петрівського району, укладений 15.06.2013 між Петрівським комбінатом комунальних підприємств та ОСОБА_1

Визнати недійсним договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальної громади сіл, селищ Петрівського району № 3/2014, укладений 01.10.2014 між Петрівським комбінатом комунальних підприємств та ОСОБА_1

Зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (28300, Кіровоградська обл., Петрівський р-н, смт. Петрове, вул. Кірова, буд. 105, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути Петрівському комбінату комунальних підприємств (28300, Кіровоградська обл., Петрівський р-н, смт. Петрове, вул. Дружби, 68, ідентифікаційний код 03347046) нежитлове підвальне приміщення загальною площею 292,9 кв.м, яке розташоване за адресою: смт. Петрове, вул. Ілліча, 21 Петрівського району Кіровоградської області.

Стягнути з Петрівської районної ради (28300, Кіровоградська обл., Петрівський р-н, смт. Петрове, вул. Жовтнева, 20, ідентифікаційний код 24709803) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 2436 грн судового збору.

Стягнути з Петрівського комбінату комунальних підприємств (28300, Кіровоградська обл., Петрівський р-н, смт. Петрове, вул. Дружби, 68, ідентифікаційний код 03347046) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 1218 грн судового збору.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (28300, Кіровоградська обл., Петрівський р-н, смт. Петрове, вул. Кірова, буд. 105, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 2436 грн судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 04.12.2015.

Головуючий суддя Є. М. Наливайко

Суддя Л.С. Вавренюк

Суддя В.В. Тимошевська