Рішення

від 30.11.2015 по справі 924/1577/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" листопада 2015 р.Справа № 924/1577/15

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Муха М.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "МІКАТОР" м. Київ

до Державного підприємства Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" м. Старокостянтинів, Хмельницької області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- ОСОБА_1 інфраструктури України, м. Київ

- товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація КРТ" Львівська область Пустомитівський р-н с.Зубра

про стягнення 752426,76 грн.

Представники сторін:

позивача ОСОБА_2 - за довіреністю від 05.10.15р.

відповідача ОСОБА_3 - за довіреністю №419 від 28.07.15р.

третіх осіб ОСОБА_4 - представник товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація КРТ" - за довіреністю від 09.11.2015р. №09/11-04

В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Державного підприємства "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" заборгованості в розмірі 752426,76 грн. в т.ч. 568 800грн. боргу, 84 580,56грн. інфляційних нарахувань, 91 332,45грн. пеня, 7 713,75грн. 3% річних обґрунтовуючи позовні вимоги наявними в матеріалах справи доказами.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання з'явився. У відзиві на позов відповідач підтвердив суму заборгованості в розмірі 568 800грн. станом на дату подання позовної заяви. Поряд із цим відповідач повідомляє, що згідно платіжних доручень від 28.09.15р. №1813, №1797, від 15.10.15р. №1926 та від 16.10.15р. №1930 ним сплачено 568 800грн. боргу, тобто станом на 16.10.15р. основний борг відсутній.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем не надано суду доказів завдання відповідачем збитків внаслідок неналежного виконання обов'язку щодо сплати за отриманий товар, а заборгованість за поставлений товар сплачена, тому відповідно до ч. 2 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 83 ГПК України відповідач просить прийняти рішення про зменшення розміру пені до 1 грн.

У додатковому відзиві на позов від 16.11.15р. відповідач із посиланням на умови договору та ст. 232 ГК України надаючи власний розрахунок стверджує, що сума пені складає 75 957,56грн.

Окрім того, відповідачем подано клопотання про звільнення від відповідальності в порядку ст. 219 ГК України в якому відповідач з посиланням на ч.3 ст. 219 ГК України, ст. 216 ГК України ст. 625 ЦК України, постанови Вищого господарського суду України, звертає увагу, що пеня, інфляційні втрати та 3% річних є відповідальністю, що застосовується за порушення зобов'язання, а тому відповідач може бути звільнений від відповідальності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ "Корпорація КРТ" явку представника в судове засідання забезпечила, письмової позицій з приводу позову не подала.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 інфраструктури України явку представника в судове засідання не забезпечила, письмової позицій з приводу позову не подала.

Суд, розглянувши матеріали справи, встановив таке.

17.02.15р. між ПП "Мікатор" (постачальник) та ДП "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" (покупець) укладений договір поставки №17/02з, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався поставляти та передавати у строк, встановлений цим Договором, у власність покупцю певну продукцію відповідно до специфікації №1 (Додаток 1), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар, на умовах даного Договору. Найменування товару: Анкер закладний АЗ-1 (п. 1.2 Договору).

Кількість та асортимент товару визначається у Специфікації №1 - Додаток 1, яка є невід'ємною частиною договору (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п.6 покупець оплачує товар за ціною, вказаній у специфікації. Ціна в накладних і/або в рахунках - фактурах вказується у національній валюті України. Зміна ціни на товар після укладення договору допускається лише за взаємною згодою сторін, висловленій у письмовій формі. Загальна сума договору становить 5 998 000грн. в т.ч. ПДВ 20%: 998 000грн.

Пунктами 7.1, 7.3 Договору передбачено, що оплата за поставлений товар по цьому Договору проводиться покупцем на протязі 30 (тридцяти) банківських днів після дати отримання Товару на адресу покупця згідно заявки. Днем отримання товару є дата отримання покупцем видаткової накладної постачальника.

Згідно з п. 10.3 Договору у разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочки.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами (п. 12.5 Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Додатком №1 до договору сторони погодили умови щодо найменування продукції (анкер закладний АЗ-1) в кількості 100 000 шт. ціною 49,90 грн. за шт., загальна сума по специфікації 5 988 000грн.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку відповідачу товару (анкер закладний АЗ-1) у кількості 10 000 шт. на загальну суму 598 800грн., а відповідач прийняв цей товар без зауважень, про що свідчать видаткова накладна №РН-0000005 від 20.02.15р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №58 від 18.02.15р., податкова накладна №3 від 20.02.15р., товарно-транспортна накладна №5 від 20.02.15р. Крім того, виставлено до оплати рахунок - фактуру №СФ-0000004 від 18.02.15р.

Згідно поданих в судовому засіданні 20.10.15р. представником відповідача платіжних доручень від 28.09.15р. №1813, №1797, від 15.10.15р. №1926 та від 16.10.15р. №1930 підприємством сплачено 568 800грн. боргу, тобто станом на 16.10.15р. заявлений до стягнення основний борг відсутній.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою за поставлену продукцію, позивач відповідно до ст. 625 ЦК України нарахував 84 580,56грн. інфляційних втрат, 7 713,75грн. 3% річних, а також 91 332,45грн. пені, та звернувся до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке.

У відповідності до ст.11 та ст.509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов’язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов’язання боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, тобто сплати боргу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів поставки. Так, позивач поставив відповідачу товар, останній отримав його та зобов'язався сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 7.1. Договору сторони перебачили, що оплата за поставлений товар проводиться протягом 30 банківських днів після дати отримання товару.

Інших умов та форм розрахунків сторони не погоджували.

Отже, у позивача виникло право вимагати оплати вартості товару в судовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем, станом на час звернення з позовом до суду (21.09.15р.), в сумі 568 800грн. за поставлений товар згідно договору № 17/02з від 17.02.15р. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме видатковою накладною №РН-0000005 від 20.02.15р., довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №58 від 18.02.15р., податковою накладною №3 від 20.02.15р., товарно-транспортною накладною №5 від 20.02.15р

Як вбачається із матеріалів справи згідно платіжних доручень від 28.09.15р. №1813, №1797, від 15.10.15р. №1926 та від 16.10.15р. №1930 відповідачем сплачено 568 800грн. заявленого до стягнення розміру основного боргу, тобто станом на 16.10.15р. основний борг відсутній.

Зважаючи на викладене провадження в частині стягнення 568 800грн. підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 84 580,56 грн., розрахованих з квітня 2015р. по серпень 2015р., та 3% річних в сумі 7713,75 грн., розрахованих за період з 07.04.2015р. по 18.09.2015р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Позивачем правомірно нараховані 3% в сумі 7713,75 грн. за період з 07.04.2015р. по 18.09.2015р. із боргу в сумі 568 800 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Судом приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. Така ж правова позиція, зазначена у п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та постановах ВГСУ від 20.02.2013р. по справі №16/5025/1011/12, від 16.09.13 по справі №924/831/13.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку ним нараховані інфляційні за період з квітня 2015р. по серпень 2015р. виходячи із п.п.7.1, 7.3 договору які передбачають оплату за поставлений товар на протязі 30 (тридцяти) банківських днів після дати отримання Товару на адресу покупця згідно заявки. Днем отримання товару є дата отримання покупцем видаткової накладної постачальника. З огляду на зазначене, позивачем кінцевою датою виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманого товару визначено 06.04.15р., що не заперечувалось і самим відповідачем у доповненні до відзиву на позов від 16.11.15р.

Судом враховується, що позивач при нарахуванні інфляційних втрат починає застосовувати індекс інфляції не з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, а з місяця, у якому відбулася прострочка. Тому визначення розміру інфляційних нарахувань є частково неправильним.

Правомірно нарахованими є інфляційні нарахування за період з травня 2015 року по серпень 2015 року у розмірі, визначеному судом, на суму 4380,05 грн.

В частині стягнення 80 200,51грн. інфляційних нарахувань належить відмовити.

Крім того, позивачем нараховано 91 332,45грн. пені, розрахованої за період з 07.04.2015р. по 18.09.2015р. на суму боргу в розмірі 568 800 грн.

Згідно з п.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, сторонами в договорі (п. 10.3.) передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочки.

Перевіривши розрахунок пені, доданий до позовної заяви, судом встановлено, що позивачем правомірно та обґрунтовано нарахована пеня у розмірі 91 332,45грн.

Представник відповідача у відзиві на позов відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України просить суд зменшити розмір нарахованої пені до 1 грн., оскільки позивачем не надано суду доказів завдання відповідачем збитків внаслідок неналежного виконання обов'язку щодо сплати вартості отриманого товару, а заборгованість за поставлений товар сплачена повністю.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому, таке право суд реалізує, як за клопотанням сторони, так і за власною ініціативою.

Зазначена стаття кореспондується з ч.3 ст.551 ЦК України, згідно якої, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Розглядаючи питання про стягнення сум пені та штрафу, судами повинно бути взято до уваги: причини неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (аналогічна позиція у постанові ВГСУ від 31.10.2012 року №5004/718/12).

Суд, дослідивши наявність підстав, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України для зменшення розміру штрафних санкцій, враховуючи що відповідач є державним підприємством, а також те, що останній сплатив вартість поставленого товару (тобто добровільно усунув порушення), вважає за можливе зменшити розмір правомірно нарахованої пені на 50% та стягнути пеню в сумі 45 666,23грн.

У зв'язку з цим у позові про стягнення 45 666,23грн. пені слід відмовити.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог в сумі 57 780,03 грн., з яких 7713,75грн. 3% річних, 4380,05 грн. інфляційні втрати, 45 666,23грн. пені.

У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті судового збору підлягають покладенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

При цьому, судом враховано п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-84, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства "МІКАТОР" м. Київ до Державного підприємства Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" м. Старокостянтинів, Хмельницької області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 інфраструктури України, м. Київ, товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація КРТ" Львівська область Пустомитівський р-н с. Зубра про стягнення 752426,76 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" (Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Ворошилова, 22, код 00282553) на користь Приватного підприємства "МІКАТОР" (м. Київ, вул. Борщагівська, 152 В, код 34964147) 7713,75 грн. (сім тисяч сімсот тринадцять гривень 75 коп.) 3% річних, 4 380,05 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят гривень 05коп.) інфляційні втрати, 45 666,23грн. (сорок п'ять тисяч шістсот шістдесят шість гривень 23 коп.) пені, 10 083,40 грн. (десять тисяч вісімдесят три гривні 40 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 568 800грн. основного боргу на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

У позові про стягнення 45 666,23грн. пені та 80 200,51грн. інфляційних нарахувань відмовити.

Повний текст рішення складено 04.12.2015р.

Суддя М.Є. Муха

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 ,3 - третім особам (01135, м. Київ, Проспект Перемоги, 14, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Зубра, вул. Б. Хмельницького, 144).