Рішення

від 17.11.2015 по справі 910/26160/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2015Справа №910/26160/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СУПЕРЩІТКА»

до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

про стягнення 249 709,50 грн.

Суддя А.М. Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Марченко А.І. - представник, довіреність б/н від 12.10.2015 р.

Від відповідача: Андрощук Є.К. - представник, довіреність №1543-НЮ від 16.07.2015 р. (Яхнівська Г.С. - представник, довіреність № 1542-ЖО від 16.07.2015 р., присутній в судовому засіданні 29.10.2015 р.)

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СУПЕРЩІТКА» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом б/н від 25.09.2015 р. до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» про стягнення 249 709,50 грн. заборгованості, а саме: 222 206,22 грн. основного боргу за договором №ПЗ/НА-1552/НЮ від 28.01.2015 р., пені в сумі 24 167,69 грн., трьох процентів річних в сумі 2 446,77 грн., інфляційних втрат в сумі 888,82 грн., а також судових витрат у розмірі 3 746,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на невиконання відповідачем належним чином умов укладеного між сторонами договору № ПЗ/НА-1552/НЮ від 28.01.2015 р. в частині оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в заявленому вище розмірі, за наявності якої позивачем нараховані пеня, три проценти річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/26160/15 та призначено справу до розгляду на 29.10.2015 р.

В судовому засіданні 29.10.2015 р. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 17.11.15 р..

У судові засідання 29.10.2015 р. та 17.11.2015 р. з'явились уповноважені представники сторін.

У судовому засіданні 29.10.2015 р. представником позивача надані листи б/н від 29.10.2015 р., в яких позивач підтвердив відсутність в провадженні Господарських судів України та інших органів, які в межах своєї компетенції вирішують господарський спір, справи між тими ж сторонами, про той же предмет та за тих же підстав, а також рішення цих органів з такого спору. Листи долучені судом до матеріалів справи.

Також, у судовому засіданні 29.10.2015 р. представником відповідача подані клопотання від 29.10.2015 р. №Мюр-097 та №Мюр-098 про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволені, документи долучені до матеріалів справи.

Крім того, у судовому засіданні 29.10.2015 р. представник відповідача подав клопотання б/н від 29.10.2015 р. щодо відкладення розгляду справи та клопотання б/н від 29.10.15 р. про долучення документів до матеріалів справи, які долучені судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання 17.11.2015 р. відповідачем через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подані:

- відзив №Мюр-099 від 12.11.2015 р., в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на відсутність виникнення у відповідача обов'язку з оплати наданих послуг з огляду на той факт, що позивачем не виставлялись рахунки - фактури, як передбачено умовами п.4.1 Договору № ПЗ/НА-1552/НЮ від 28.01.15 р.. Відзив долучений судом до матеріалів справи.

- доповнення до відзиву №Мюр-100 від 13.11.2015 р., в яких відповідач посилається на неможливість здійснення переказу грошових коштів без отримання від позивача рахунку. Доповнення долучені судом до матеріалів справи.

- додаткові заперечення №Мюр-102 від 17.11.2015 р., в яких відповідач заперечує проти нарахування процентів річних та втрат від інфляції як таких, що суперечать умовам Договору, а також заявляє клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій згідно ст. 83 ГПК України. Доповнення до відзиву разом з доданими до них документами долучені судом до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 17.11.15 р. сторонами суду не надано.

Документи, витребувані ухвалами суду від 08.10.2015 р. та 29.10.2015 р. сторонами надані суду не в повному обсязі.

Відповідно до 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судовому засіданні представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками позивача та відповідача не заявлено.

В судовому засіданні 17.11.2015 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, та заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.11.2015 р. заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, відповів на питання суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 28 січня 2015 р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (відповідач у справі, Замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СУПЕРЩІТКА» (позивач у справі, Виконавець за договором) було укладено договір №ПЗ/НА-1552/НЮ (далі - Договір).

Розділами 2 - 7 Договору сторони узгодили якість та порядок надання послуг, ціну договору, порядок здійснення оплати, права, обов'язки та відповідальність сторін тощо.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що даний Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 30 квітня 2015 р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, що виникли до його укладення.

Так, сторони, керуючись статтею 631 Цивільного кодексу України та статтею 180 Господарського кодексу України дійшли спільної згоди, що умови даного Договору застосовуються до правовідносин, які склалися між сторонами з 01 січня 2015 р.

Як свідчать матеріали справи, Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками позивача та відповідача.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до умов Договору Виконавець зобов'язується надати послуги: по прибиранню приміщень адміністративної будівлі Південно-Західної залізниці, за адресою: м. Київ, вул. Лисенка, 6, згідно переліку та об'ємів послуг визначених в Додатках №1, 1а, що є невід'ємною частиною Договору; по прибиранню покрівлі від снігу, згідно переліку та об'єму послуг визначених в Додатках №2, 2а, що є невід'ємною частиною Договору, а Замовник зобов'язується їх прийняти та своєчасно оплатити надані послуги (п.1.1 Договору).

Пунктом 4.2 Договору визначено, що Замовник повинен підписати акт приймання-передачі наданих послуг протягом п'яти робочих днів з дати подання його Виконавцем.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем було надано комплекс послуг по прибиранню приміщень адміністративної будівлі Південно-Західної залізниці за період з 01.03.2015 р. по 31.03.2015 р. на загальну суму 282 206,22 грн., що підтверджується підписаним повноважними представниками сторін та скріплений печатками актом прийому-здачі виконаних робіт № 48 від 31.03.2015 р., копія якого наявна в матеріалах справи.

При цьому, як вбачається із наданого позивачем акту, та підтверджено представниками сторін в судових засіданнях, будь-які заперечення щодо повного та належного надання послуг по прибиранню приміщень відсутні.

Факт надання послуг за вказаним актом згідно умов Договору відповідачем не заперечувався.

Доказів пред'явлення відповідачем заперечень щодо якості та обсягів наданих послуг та відмови відповідача від приймання наданих позивачем послуг та підписання акту, а також претензій щодо повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «СУПЕРЩІТКА» умов Договору до суду не надходило.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з надання послуг по прибиранню приміщень у відповідності до умов Договору (із змінами та доповненнями) та в обсягах, зазначеному в акті прийому-здачі робіт №48 від 31.03.2015 р., а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається зі змісту пункту 3.1 Договору - загальна сума договору складає 883 698,66 грн. без ПДВ, згідно калькуляцій (Додатки №1,1а, 2, 2а).

Відповідно до п. 4.1 Договору оплата за надані послуги проводиться замовником протягом 30 банківських днів з моменту підписання представниками обох сторін акту приймання-передачі наданих послуг та рахунку-фактури, виставленого виконавцем.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що виконавець виставляє замовнику рахунок-фактуру за надані послуги на протязі 8 робочих днів з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг.

Умовами Договору, зокрема, п. 6.1.1 Договору, визначений обов'язок замовника своєчасно проводити оплату згідно підписаних актів приймання-передачі наданих послуг, згідно п.4.2 даного Договору.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частин 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Проте, за твердженням позивача, відповідач своїх зобов'язань щодо повної оплати наданих послуг у строки та порядку, визначені умовами Договору, належним чином не виконав, здійснивши часткову оплату в сумі 60000,00 грн., в результаті чого у відповідача станом на момент подання позовної заяви утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором в розмірі 222 206,22 грн..

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з вимогою за.№2813 від 28.04.2015 р. щодо сплати заборгованості, яка становить 282 206,22 грн. та кінцевий термін сплати якої наступає 15.05.2015 р., факт надсилання якої підтверджується копіями фіскального чека №5800 від 28.04.15 р. та опису вкладення в цінний лист від 28.04.15 р., які наявні в матеріалах справи.

Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Проте, як зазначає позивач в позовній заяві та відповідачем не заперечувалось, 28.05.2015 р. відповідачем було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «СУПЕРЩІТКА» 60 000,00 грн..

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представниками сторін в судових засіданнях, станом на момент подання позовної заяви відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг по прибиранню приміщень в сумі 222 206,22 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору (із змінами та доповненнями) не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд наголошує, що обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження належного виконання зобов'язань за Договором, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору №ПЗ/НА-1552/НЮ від 28.01.2015 р. або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Щодо посилання відповідача у відзиві на позовну заяву та доповненнях до нього, як на підставу невиконання зобов'язань з оплати наданих за Договором послуг на факт невиставлення замовником виконавцю рахунку-фактури на оплату послуг за Договором, внаслідок чого, на думку відповідача, зобов'язань щодо оплати послуг у замовника не виникало судом зазначається, що відповідно до умов спірного Договору його предметом є надання позивачем послуг з прибирання відповідачу, який кореспондується з обов'язком останнього здійснити відповідну оплату.

Документами, які підтверджують як факт виконання позивачем зобов'язання з надання послуг згідно Договору, так і факт виникнення у відповідача зобов'язання з оплати поставленого товару, є акт прийому - здачі виконаних робіт, який сторонами належним чином оформлений та підписаний без зауважень.

Проте, суд наголошує, що саме цей документ є первинним бухгалтерським документом, які засвідчує здійснення господарської операції і містить інформацію про вартість наданих послуг. При цьому рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Отже, підписання замовником акту прийому - здачі виконаних робіт, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і який відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

Суд звертає увагу сторін, що Цивільним кодексом, а саме ч. 1 ст. 212 зазначено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Разом з тим, ч.1 ст. 613 передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Отже, враховуючи вищезазначені умови Договору щодо встановлення строку оплати та приписи чинного законодавства, обов'язок відповідача оплатити надані послуги пов'язаний із фактом прийняття самих послуг, а не рахунку - фактури на їх оплату, який в свою чергу містить інформацію щодо найменування, кількості, ціни, загальної вартості наданих послуг та банківські реквізити виконавця, відомості про які відомі відповідачу згідно Договору та акту прийому - здачі виконаних робіт (послуг).

Тобто, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплати поставлений товар.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 29.09.09 р. у справі № 3-3902-к09.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що реквізити позивача вказані у Договорі, отже відповідач був обізнаний із реквізитами, за якими йому слід було перераховувати кошти на оплату наданих за актом прийому - здачі послуг.

Доказів зміни зазначених платіжних реквізитів станом на час проведення судового засідання 17.11.15 р. сторонами суду не надано.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач був зобов'язаний виконати свій обов'язок за спірним Договором та вчинити відповідні дії для здійснення оплати за надані позивачем послуги за відсутності відповідного рахунку-фактури, враховуючи, що сам факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Суперщітка» послуг з прибирання відповідачем не заперечується.

Окрім цього, суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами ст. ст. 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено ст. ст. 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, суд зазначає, що згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.1 Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення замовником строків оплати, замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - Постанова №14) інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно листа Верховного Суду України №62-97 р. від 03.04.1997 р. при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у інформаційному листі №01-06/928/2012 від 17.07.12 р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за надані послуги у строк, визначений умовами Договору (із змінами та доповненнями), позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 24167,69 грн. за період з 18.05.15 р. по 25.09.15 р., а також 3 % річних в сумі 2446,77 грн. за період з 18.05.15 р. по 25.09.15 р. та інфляційні втрати в сумі 888,82 грн. за період з 18.05.15 р. по 25.09.15 р., які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Згідно п. 1.12 Постанови №14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи «ЛІГА» перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення відсотків річних та інфляційних втрат судом встановлено, що при визначенні періоду прострочення та відповідно нарахування пені, процентів річних та інфляції позивачем визначено граничний строк оплати за надані послуги виходячи з умов п.4.1 Договору, тобто протягом 30 банківських днів з моменту підписання представниками обох сторін акту приймання-передачі наданих послуг та рахунку-фактури, виставленого виконавцем, та здійснено нарахування починаючи з 18.05.2015 р., тоді як, враховуючи приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, згідно якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, здійснення нарахування повинно починатись з 19.05.2015 р..

Таким чином, процентів річних, перерахований судом у відповідності до вимог законодавства та умов Договору в межах визначеного позивачем періоду, з урахуванням умов п. 4.1 Договору становить 2 400,38 грн., а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів річних за несвоєчасну оплату наданих за Договором послуг підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом, а саме 2 400,38 грн..

Розмір інфляційних втрат перерахований судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства в межах визначеного позивачем періоду, є більшим, ніж заявлено позивачем, і становить 1930,20 грн.. Проте, приймаючи до уваги пред'явлення позивачем до стягнення інфляційних втрат в сумі 888,82 грн., виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, зокрема, в частині інфляційних нарахувань, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми інфляційних втрат за несвоєчасну оплату наданих послуг підлягають задоволенню в сумі, нарахованій позивачем, а саме 888,82 грн. інфляційних втрат.

Стосовно поданого Державним територіально - галузевого об'єднання «Південно - західна залізниця» клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій за порушення строку оплат наданих послуг суд зазначає, що відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно п. 3.17.4. Постанови № 18 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших, передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

За приписами ч.4 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що згідно діючої редакції Статуту ДТГО «Південно - Західна залізниця» є статутним територіально - галузевим об'єднанням, засноване на державній власності, яке належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України, тобто є суб'єктом господарювання державного сектору економіки України та відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 23.12.04 р. № 1734 та від 03.11.10 р. № 999 входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, приймаючи до уваги значний розмір наявної заборгованості відповідача та надані останнім довідки про перевезення пільгових категорій громадян та недоотримані кошти, суд, враховуючи інтереси обох сторін у справі, з огляду на обов'язковість виконання рішення суду, керуючись ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, п. 3 ст. 83 ГПК України прийшов до висновку про можливість зменшення розміру заявленої до стягнення пені та задоволення позову в цій частині в розмірі 0,01 грн. пені.

При цьому суд звертає увагу, що зменшення розміру нарахованих позивачем та заявлених до стягнення процентів річних та інфляційних нарахувань чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6, код ЄДРПОУ 04713033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СУПЕРЩІТКА» (04053, м. Київ, пров. Киянівський, буд. 7 літера «А», код ЄДРПОУ 38620878) 222 206,22 грн. основного боргу, 0,01 грн. пені, 2 400,38 грн. процентів річних, 888,82 грн. інфляційних втрат та 3382,75 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 03 грудня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон