Постанова

від 02.12.2015 по справі 924/1173/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року Справа № 924/1173/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

при секретарі Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1;

від відповідача: представник не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 підприємство "Аграрна компанія 2004" на рішення господарського суду Хмельницької області від 28.09.15р. у справі № 924/1173/15 (суддя Гладій С.В.)

за позовом Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004"

до відповідача ОСОБА_3 товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" с. Сутківці Ярмолинецького району

про звернення стягнення на предмет застави в сумі 36511 грн;

визнання права власності

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 підприємство «Аграрна компанія 2004» (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Хмельницької області з позовною заявою (а.с. 2-4) до ОСОБА_3 товариства з обмеженою відповідальністю «Берегиня» (надалі - Відповідач) про звернення стягнення на предмет застави, переданої Відповідачем, згідно договору застави транспортних засобів від 24 лютого 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу гадайчук Є.А. 24 лютого 2014 року та зареєстрованого в реєстрі за № 632, для задоволення вимог Позивача за договором поставки № 12.04/13-2 від 12 квітня 2013 року в сумі 36 511 грн, а саме: ZYL-MMZ 554 M, самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі М3171149, 1991 року випуску (місцезнаходження: с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області); HAZ 53, паливо цистерна, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер шасі ХТН531400 М1319038, 1991 року випуску (місцезнаходження: с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області); VAZ 21213, легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_3, номер шасі ХТА21213011582952, 2001 року випуску (місцезнаходження: с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області); ZYL-MMZ 554 M, самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_4, номер шасі М3171905, 1991 року випуску (місцезнаходження: с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області); ZYL-MMZ 554 M, самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_5, номер шасі М3182592, 1991 року випуску (місцезнаходження: с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області); ZYL-MMZ 554 M, самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_6, номер шасі М3185284, 1991 року випуску (місцезнаходження: с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області); KAMAZ 55111, самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_7, номер шасі ХТС551110L0047283, 1990 року випуску (місцезнаходження: с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області); SAZ 3507, самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_8, номер шасі ХТН330720L1359912, 1990 року випуску (місцезнаходження: с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області); Трактор МТЗ-80, реєстраційний номер НОМЕР_9, номер шасі 857386, 1992 року випуску (місцезнаходження: с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області); MAZ 5551, самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_10, номер шасі ХТМ555100 R0045493, 1994 року випуску (місцезнаходження: с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області); HAZ 5312, бортовий, реєстраційний номер НОМЕР_11, номер шасі ХТН531200 К1213483, 1989 року випуску (місцезнаходження: с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області).

Також, в своїй позовній заяві Позивач просив визнати за ним право власності на рухоме майно, перелік котрого наведений вище, що є предметом забезпечувального обтяження.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28 вересня 2015 року (а.с. 51-54) з підстав, вказаних у цьому рішенні, позов задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет застави - належні Відповідачу транспорті засоби , а саме: ZYL-MMZ 554 M, самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі М3171149, 1991 року випуску (місцезнаходження: с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області); HAZ 53, паливо цистерна, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер шасі ХТН531400 М1319038, 1991 року випуску (місцезнаходження: с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області); VAZ 21213, легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_3, номер шасі ХТА21213011582952, 2001 року випуску (місцезнаходження: с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області); ZYL-MMZ 554 M, самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_4, номер шасі М3171905, 1991 року випуску (місцезнаходження: с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області); ZYL-MMZ 554 M, самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_5, номер шасі М3182592, 1991 року випуску (місцезнаходження: с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області); ZYL-MMZ 554 M, самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_6, номер шасі М3185284, 1991 року випуску (місцезнаходження: с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області); KAMAZ 55111, самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_7, номер шасі ХТС551110L0047283, 1990 року випуску (місцезнаходження: с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області); SAZ 3507, самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_8, номер шасі ХТН330720L1359912, 1990 року випуску (місцезнаходження: с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області); Трактор МТЗ-80, реєстраційний номер НОМЕР_9, номер шасі 857386, 1992 року випуску (місцезнаходження: с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області); MAZ 5551, самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_10, номер шасі ХТМ555100 R0045493, 1994 року випуску (місцезнаходження: с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області); HAZ 5312, бортовий, реєстраційний номер НОМЕР_11, номер шасі ХТН531200 К1213483, 1989 року випуску (місцезнаходження: с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області), згідно з додатком № 1 від 24 лютого 2014 року, що є невід'ємною частиною Договору застави транспортних засобів від 24 лютого 2014 року, укладеного між Позивачем та Відповідачем шляхом продажу Предмету застави на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з визначенням ціни реалізації 36 511 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором поставки № 12.04/13-2 від 12 квітня 2013 року.

В позові про визнання права власності за Позивачем на усе вищеописане майно - відмовлено.

Також, даним судовим рішенням покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 грн..

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Позивач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 62-65) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Хмельницької області від 28 вересня 2014 року № 924/1173/15 в даній справі скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на рухоме майно та задоволити позовні вимоги Позивача в цій частині.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийняте рішення з порушенням норм матеріального права, висновки, зроблені судом першої інстанції не відповідають обставинам справи. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що суд залишив поза увагою істотний факт, що Позивач скористався своїм правом звернути стягнення на предмет застави саме в судовому порядку, шляхом визнання права власності на предмет забезпечувального обтяження. На думку апелянта, Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» надано право обтяжувачу самому обрати один із способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Також, апелят зазначає, що в даному випадку, предметом позову є не спір про право власності на предмет застави, а спір, що виник з договірних правовідносин, внаслідок порушення Відповідачем зобов'язань за Договором поставки товару.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2015 року (а.с. 61) апеляційну скаргу Позивача прийнято до провадження та призначено її розгляд на 2 грудня 2015 року на 15 годину 10 хвилин.

На виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2015 року Позивач подав додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги (а.с. 95-96).

На виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2015 року Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу (а.с. 104-105) в якому, з підстав вказаних у даному відзиві, не заперечує проти задоволення апеляційної скарги Позивача та визнання за Позивачем права власності на дані транспорті засоби.

Представник Відповідача в судове засідання від 2 грудня 2015 року не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про врученя поштового відправлення (а.с. 92). Водночас, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2015 року явка сторін не була визнана обов'язковою.

В той же час, Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, котрий був направлений на адресу Рівненського апеляційного господарського суду, просив здійснити розгляд апеляційної скарги за його відсутності.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26 грудня 2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням того, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору і міститься відзив Відповідачі на апеляційну скаргу, в котрій висвітлена його позиція, зважаючи на клопотання Відповідача, в правовому полі статтей 101, частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Відповідача, за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні від 2 грудня 2015 року представник Позивача підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі, та просив скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на рухоме майно.

Заслухавши пояснення представника Позивача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 28 вересня 2015 року по даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача без задоволення. При цьому, суд виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки № 12.04/13-2 від 12 квітня 2013 року (надалі - Договір поставки; а.с. 10-11).

За умовами пункту 1.1 Договору поставки, в строки, визначені Договором поставки, Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача насіння, паливно-мастильні матеріали, мінеральні добрива, будівельні матеріали, запасні частини до сільськогосподарської техніки та інший товар, а Відповідач зобов'язався прийняти Товар і оплатити його вартість.

Відповідно до пункту 2.2 Договору поставки, орієнтовна ціна договору складає 15000000 грн.

Пунктами 2.4-2.5 Договору поставки встановлено, що: Відповідач сплачує 100 % вартості товару в строк до 1 грудня 2013 року; виконання обов'язку Відповідача з оплати за поставлений товар може забезпечуватись договорами застави, договорами поруки.

Відповідно до пункту 5.1 Договору поставки: договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2013 року; закінчення строку дії договору не звільняє Відповідача від виконання тих грошових зобов'язань, які залишилися невиконаними.

25 грудня 2013 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду до Договору поставки (а.с. 12).

Відповідно до умов Додаткової угоди, сторони вирішили внести зміни в Договір поставки, виклавши пункт 2.4 Договору поставки в наступній редакції «Відповідач сплачує 100 % вартості товару в строк до 25 березня 2014 року» та пункт 5.1 Договору поставки в наступній редакції: «Договір набирає чинності з моменту його підписання двома сторонами і діє до 31 грудня 2014 року. Закінчення строку дії договору не звільняє Відповідача від виконання тих грошових зобов'язань, які залишились невиконаними ним».

На виконання умов Договору поставки, за накладною № 3951 від 30 серпня 2014 року Позивачем поставлено Відповідачу насіння озимої пшениці на загальну суму 699 457 грн 20 коп..

Як вбачається з доказів, наявних в матеріалах справи, Відповідач за отриманий товар з Позивачем не розрахувався, доказів зворотного в матеріали справи відсутні.

З метою виконання зобов'язань за Договором поставки, між Позивачем та Відповідачем 24 лютого 2014 року було укладено договір застави транспортних засобів (надалі - Договір застави; а.с. 13-17).

Відповідно до пункту 1.1 Договору застави, Відповідач, з метою забезпечення належного виконання Зобов'язання, Договору поставки із додатками, передає в заставу, а Позивач цим приймає в заставу в порядку і на умовах, визначених у цьому Договорі, Предмет застави, що належить Відповідачу на праві власності.

Також заставою, встановленою цим Договором, забезпечуються вимоги Позивача щодо відшкодування будь-яких витрат та збитків Позивача, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Відповідачем умов цього Договору, а також вимоги Позивача щодо відшкодування витрат Позивача, пов'язаних з пред'явленням вимоги та зі зверненням стягнення на предмет застави за цим Договором, а також витрат на утримання і збереження Предмета застави, зазначеного в пункті 1.2 Договору застави.

Згідно з пунктом 1.2 Договору застави: предметом застави за цим Договором є транспортні засоби, зазначені в Додатку 1 до цього Договору застави; характеристика Предмета застави, наведена в Додатку 1 до цього Договору.

Згідно із довідкою № 102 від 24 лютого 2014 року, наданою Відповідачем: предмет застави що передається в заставу Позивачу за цим Договором, обліковується на балансі Позивача; при цьому, за взаємною згодою Сторін вартість предмета застави становить 36 511 грн.

Відповідно до пункту 1.5 Договору застави, при частковому виконанні Відповідачем зобов'язання застава, встановлена цим Договором, зберігається в повному обсязі.

Підпунктом 3.1.4 Договору застави передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання Відповідачем зобов'язання за Договором поставки із додатками та/або обов'язків за цим Договором застави, а також в інших випадках, передбачених цим Договором, законодавством, Договором поставки із додатками, звернути стягнення на Предмет застави і задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги в повному обсязі, включаючи: основну суму боргу відповідно до умов зобов'язання, комісії, неустойки (пені, штрафи) та інші платежі і санкції, що передбачені та/або які випливають із зобов'язання, а також витрати пов'язані із невиконанням Відповідачем умов Договору поставки із додатками та зі зверненням стягнення на предмет застави за цим договором (в тому числі витрати, пов'язані з реалізацією Предмету застави), а також витрати на утримання і збереження Предмета застави.

Між тим, підпунктом 3.4.2 Договору застави встановлено, що: у випадку реалізації Предмета застави Позивачем, повернути Відповідачу різницю між вирученою грошовою сумою та розміром вимог, забезпечених заставою відповідно до умов цього Договору, якщо виручена сума буде більшою за розмір вимог, визначених на момент фактичного їх задоволення.

Згідно з пунктом 4.2 Договору застави, у випадку невиконання чи неналежного виконання Зобов'язання в цілому чи його частини, а також в інших випадках, передбачених цим договором та/або законодавством, Позивач реалізує своє право шляхом звернення стягнення на предмет застави у порядку, визначеному цим Договором та Законодавством.

Пунктом 6.1 Договору застави визначено, що Позивач набуває право звернути стягнення та реалізувати предмет застави у випадках, передбачених умовами цього договору та законодавством, в тому числі якщо у момент настання строку виконання зобов'язання воно не буде виконано, зокрема: при повному або частковому неповерненні суми боргу та/або при несплаті або частковій несплаті в строк суми процентів за користування грошовими коштами та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум комісій та/або штрафних санкцій, передбачених цим Договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення будь-якого зобов'язання що складає зобов'язання; звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса в порядку встановленому законодавством або в позасудовому порядку згідно законодавства та цього договору.

Відповідно до підпунктів 6.3.1-6.3.3 Договору застави, Позивач має право звернути стягнення на предмет застави: за рішенням суду у встановленому законодавством та цим договором порядку; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; впозасудовому порядку шляхом передачі предмета застави у власність заставодержателя , продажу предмета застави заставодержателем третій особі.

Між тим, пунктом 6.4 Договору застави визначено, що спосіб звернення стягнення на предмет застави обирається Позивачем на власний розсуд.

Даний Договір застави посвідчений приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу ОСОБА_4 24 лютого 2014 року та зареєстрований в реєстрі за № 632.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору застави транспортних засобів (а.с. 18) предметом застави є :

· ZYL-MMZ 554 M, самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі М3171149, 1991 року випуску, місцезнаходження - с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області;

· HAZ 53, паливо цистерна, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер шасі ХТН531400 М1319038, 1991 року випуску, місцезнаходження - с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області;

· VAZ 21213, легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_3, номер шасі ХТА21213011582952, 2001 року випуску, місцезнаходження - с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області;

· ZYL-MMZ 554 M, самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_4, номер шасі М3171905, 1991 року випуску, місцезнаходження - с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області;

· ZYL-MMZ 554 M, самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_5, номер шасі М3182592, 1991 року випуску, місцезнаходження - с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області;

· ZYL-MMZ 554 M, самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_6, номер шасі М3185284, 1991 року випуску, місцезнаходження - с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області;

· KAMAZ 55111, самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_7, номер шасі ХТС551110L0047283, 1990 року випуску, місцезнаходження - с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області;

· SAZ 3507, самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_8, номер шасі ХТН330720L1359912, 1990 року випуску, місцезнаходження - с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області;

· Трактор МТЗ-80, реєстраційний номер НОМЕР_9, номер шасі 857386, 1992 року випуску, місцезнаходження - с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області;

· MAZ 5551, самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_10, номер шасі ХТМ555100 R0045493, 1994 року випуску, місцезнаходження - с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області;

· HAZ 5312, бортовий, реєстраційний номер НОМЕР_11, номер шасі ХТН531200 К1213483, 1989 року випуску, місцезнаходження - с. Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області.

Відомості про передачу в заставу вищевказаного рухомого майна за Договором застави зареєстровані Позивачем в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом (а.с. 22-23).

У зв'язку з невиконанням Відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого товару, 24 квітня 2015 року Позивачем вручено Відповідачу письмове повідомлення від 20 квітня 2015 року № 206/1 про порушення забезпечувального обтяженням зобов'язання (а.с. 19; доказ отримання даного повідомлення відтиск печатки Відповідача із підписом та записом «Отримав 24.04.2015 р.»).

Зі змісту даного повідомлення вбачається, що Позивач вимагав виконати порушене зобов'язання, тобто сплатити грошові кошти за отриманий Товар по Договору поставки або передати предмет забезпечувального обтяження, згідно Додатку № 1 до Договору застави у володіння Позивачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Відповідно, Позивачем було зареєстровано звернення стягнення 24 квітня 2015 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін; а.с. 20).

Відповідач листом від 5 травня 2015 року за № 169/1(а.с. 21) надав відповідь на звернення Позивача, в котрій зазначив, що не має фінансової можливості виконати зобов'язання щодо сплати коштів за поставлений товар та запропонував здійснити звернення стягнення на предмет застави та набути право власності на це майно.

З огляду на непогашення Відповідачем заборгованості за Товар поставлений по Договору поставки, Позивач, звернувся за захистом, на його думку, порушеного права до суду з позовом до Відповідача про звернення стягнення на предмет застави та визнання права власності на вищезазначене рухоме майно (транспортні засоби).

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що: у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави; за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями статті 19 Закону України «Про заставу» передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодуванні збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійсненні забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Частиною 1 статті 20 Закону України «Про заставу» визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором; частина 6 цієї ж статті передбачає, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

У відповідності до частини 2 статті 582 Цивільного кодексу України, оцінка предмету застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмет; застави не встановлений договором або законом.

У відповідності до пункту 1.2 Договору застави, вартість предмета застави становить 36 511 грн.

Згідно із частиною 7 статті 20 Закону України «Про заставу», реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Стаття 21 Закону України «Про заставу» визначає, що реалізація заставленого майна проводиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачене договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, виключно з аукціонів (публічних торгів).

За приписами пунктів 2 і 3 статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», рухоме майно, вартість якого не перевищує сто п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, товари побутового вжитку, а також інше рухоме майно (у разі якщо стягувач не заперечує проти цього) реалізуються на комісійних умовах; нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах - аукціонах).

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом; використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду; обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Боржник вправі до дня продажу предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах повністю виконати забезпечену обтяженням вимогу обтяжувача разом з відшкодуванням витрат, понесених обтяжувачем у зв'язку з пред'явленням вимоги і підготовкою до проведення публічних торгів. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах.

Разом з тим, за приписами статті 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обтяжувач має право після одержання предмета обтяження у володіння задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором.

При цьому обтяжувач зобов'язаний повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону.

Боржник або інші обтяжувачі, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна, протягом строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, можуть заперечити проти переходу права власності на предмет забезпечувального обтяження до обтяжувача, який ініціює звернення стягнення. Таке заперечення надсилається в письмовій формі обтяжувачу, який ініціює звернення стягнення, та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна. За таких умов обтяжувач, який ініціює звернення стягнення, повинен задовольнити забезпечену обтяженням вимогу шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 30 цього Закону.

Колегія суду дослідивши докази, наявні у матеріалах справи в контексті умов Договору застави в площинні положень спеціальних норм Законів України «Про заставу», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та Цивільного кодексу України, направлених на врегулювання відносин, котрі виникають саме під час передачі майна в заставу зазначає наступне.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, колегія суддів констатує, що застава як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права й обов'язки) виникає між заставодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та заставодавцем (боржником за основним зобов'язанням).

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає із застави, полягає в реалізації Позивачем права одержати задоволення за рахунок переданого Відповідачем в заставу майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок заставного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права.

Як уже було зазначено вище в даній судовій постанові Відповідач своїх зобов'язань за Договором поставки, не виконав, повідомлення Позивача від 20 квітня 2015 року (а.с. 19) щодо погашення заборгованості залишив поза увагою, з огляду на що у Позивача на підставі підпункту 3.1.4 Договору застави виникло право звернути стягнення на предмет застави і задоволити свої вимоги за рахунок його вартості (шляхом реалізації предмету застави в ході прилюдних торгів у виконавчому провадженні в рахунок часткового погашення заборгованості за Договором поставки).

Враховуючи усе вищеописане в даній судовій постанові та наявність встановленого на підставі матеріалів справи в Позивача права на звернення стягнення на предмет застави на підставі Договору застави в контексті встановленої заборгованості Відповідача по Договору поставки, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет застави згідно Додатку № 1 до Договору застави шляхом продажу предмету застави на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з визначенням ціни реалізації - 36 511 грн, в рахунок погашення заборгованості за Договором поставки.

Дане рішення й було прийнято і місцевим господарським судом.

Відповідно приймаючи таке рішення, Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення господарського суду Хмельницької області в цій частині без змін.

Щодо вимоги Позивача про визнання права власності на предмет заставного рухомого майна (транспортні засоби), то колегією суддів приймається до уваги наступне.

В силу статті 20 Господарського кодексу України: кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів; права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав; при цьому порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Главою 24 Цивільного кодексу України встановлені способи набуття права власності.

Частиною 1 статті 386 Цивільного кодексу України встановлено, що: держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Стаття 316 Цивільного кодексу України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Колегія суддів констатує, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, Позивачем у справах про визнання права власності є особа, яка вже є власником.

Враховуючи вищезазначенні норми права та оцінюючи обставини справи в сукупності колегія суду доходить висновку, що спірне майно (транспортні засоби), на момент вирішення справи зареєстроване та перебуває у власності саме Відповідача.

Тобто, саме Відповідач є тією особою котра володіє всім спектором прав власника, а саме - правом володіння, правом користування та правом розпорядження.

Тобто, зважаючи на відсутність заперечення Відповідача щодо переходу даного рухомого майна у володіння Позивача (а.с. 21; 105), в даному випадку вбачається відсутність між сторонами саме спору про право, що опосередковано вказує на те, що Позивач та Відповідач не були позбавлення можливості вирішити в позасудовому порядку питання переходу права власності на дане майна (зважаючи на погодження Позивача) та передання даних транспортних засобів по акту приймання-передачі.

А відповідно, у Позивача не виникло саме «право» (зважаючи на його не набуття) на звернення до суду з позовом про визнання права власності на дане рухоме майно.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на статтю 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», як на підставу визнання права власності на заставне рухоме майно, зважаючи на таке.

Стаття 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», передбачає позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, частиною першою визначено, що: обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, в даному випадку в правовому полі статті 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», передбачається саме позасудові способи звернення стягнення на предмет застави (як то по акту приймання-передачі) котрі, окрім іншого, передбачають саме передачу рухомого майна, а не визнання на нього права власності, тобто, в даному випадку Позивач ототожнює дефініцію двох різних правомочностей «передання у власність» та «визнання права власності».

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що стаття 29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачає саме передачу обтяжувачу права власності на предмет забезпечувального обтяження , а саме: обтяжувач має право після одержання предмета обтяження у володіння задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором. При цьому обтяжувач зобов'язаний повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону.

Тобто, Позивач міг скористатися позасудовим способом (що виключає наявність спору на предмет позову) звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження уже після одержання предмета обтяження у володіння та задоволити свою вимогу за забезпеченим обтяженням шляхом отримання (передання) предмету застави у власність.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1008 року № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», перед відчуженням транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі державної автомобільної інспекції.

Крім того, Відповідачем не здійснені заходи щодо зняття автотранспортних засобів з обліку в підрозділі державної автомобільної інспекції та переоформлення їх в позасудовому порядку, як то передбачено підпунктом 6.3.3 Договору застави. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, право власності взагалі ніким не оспорюється (відсутній спір), крім того, звернення стягнення на предмет застави (публічні торги) та переоформлення права власності в позасудовому порядку (переоформлення автотранспортних засобів) є взаємовиключним (тобто має застосовувати один спосіб звернення стягнення).

Між тим, вразі задоволення позову про визнання права власності у реєстраційних служб виникає саме обов'язок на підставі рішення суду вчиняти всі необхідні дії для переходу права власності на рухоме майно, адже без такого рішення суду цей обов'язок покладається і виникає саме у Позивача (зареєструвати рухоме майно) та Відповідача (зняти з реєстрації транспорті засоби).

Відтак, колегія суддів вважає, що пред'явлений позов про визнання права власності поданий безпідставно та нормативно необгрунтвано.

На підставі вищевисвітленого та враховуючи, що Позивачем не доведено обставини, на які він посилається в позовній заяві та апеляційній скарзі щодо визнання права власності на заставне майно, Рівненський апеляційний господарський суд констатує факт того, що в суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

З огляду на все вищевказане у даній судовій постанові, суд приходить до висновку, що доводи Позивача є безпідставними та недоведеними, а тому Рівненський апеляційний господарський суд не приймає їх до уваги.

В розрізі вищевисвітленого у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Позивачем.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 28 вересня 2015 року в справі № 924/1173/15 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 924/1173/15 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.