Рішення

від 01.12.2015 по справі 758/457/15-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/457/15-ц

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Васильченка О. В. ,

при секретарі - Хомутовській О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сістерз Продакшн» про визнання звільнення незаконним, визнання, що розірвання трудових відносин відбулось у зв'язку з порушенням з боку відповідача вимог законодавства про працю, зобов'язання змінити формулювання звільнення і вказати іншу причину звільнення, стягнення заробітної плати, зобов'язання провести розрахунок та виплату компенсації за невикористану відпустку, стягнення вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 пред'явила у суді позов до ТОВ «Сістерз Продакшн» про визнання звільнення незаконним, визнання, що розірвання трудових відносин відбулось у зв'язку з порушення відповідача вимог законодавства про працю, зобов'язання змінити формулювання звільнення і вказати іншу причину звільнення, стягнення заробітної плати, зобов'язання провести розрахунок та виплату компенсації за невикористану відпустку, стягнення вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку, стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.10.14р. по 06.01.14р. ОСОБА_1 працював керівником групи виробничого департаменту творчо-виробничої групи ТОВ «Сістерз Продакшн». За виконувану роботу їй було встановлено оплату у вигляді окладу у розмірі 11755,00 грн. та щомісячні премії. Зазначила, що відповідачем не було визначено постійне робоче місце позивачу.

05.01.2015р. ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про звільнення з посади за ч. 3 ст. 38 КЗпПУ з 06.01.2015р., однак в прийнятті заяви позивачу було відмовлено. Згодом позивач дізналась, що її було звільнено ще 26.12.2014р. за прогул на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпПУ, а також, що вона отримала відповідний розрахунок.

Зазначила, що відповідач про звільнення її не повідомив, відповідний наказ про звільнення для ознайомлення не надав, трудову книжку не отримувала.

У зв'язку з тим, що ТОВ «Сістерз Продакшн» порушило права ОСОБА_1, остання просила визнати звільнення з підстав п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпПУ незаконним, визнати, що розірвання трудових відносин відбулось 06.01.2015р. з підстав передбачених ч.3 ст. 38 КЗпПУ у зв'язку з невиконанням з боку відповідача вимог законодавства про працю, зобов'язати змінити формулювання звільнення записане у трудовій книжці і вказати причину звільнення з підстав передбачених ч. 3 ст. 38 КЗпПУ у зв'язку з невиконанням з боку відповідача вимог законодавства про працю, стягнути заробітну плату за період з 24.11.2014р. по 06.01.2015р. у розмірі 16457,00 грн., зобов'язати провести розрахунок та виплату компенсації за невикористану відпустку, стягнути вихідну допомогу у розмірі не менше тримісячного заробітку у розмірі 38571,09 грн., стягнути середній заробіток за період затримки розрахунку з 07.01.2015р. по 09.09.2015р. у розмірі 105018,55 грн., стягнути моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з викладених підстав, просив суд позов задовольнити. Також у судовому засіданні судом було прийнято відмову представника позивача від позовних вимог про зобов'язання відповідача провести розрахунок та виплату компенсації за невикористану відпустку.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечувала. До початку судового засідання подала письмові заперечення, в яких просила відмовити у задоволенні позову, оскільки позовні вимоги необґрунтовані. Зазначила, що позивач погодилась на випробувальний термін строк 3 місяці та разом з тим, починаючи з листопада 2014 року не з'являлась на робочому місці, на зв'язок не виходила, що підтверджується відповідними службовими записками. Вважає, що розрахунок з позивачем було проведено у повному обсязі, а тому з огляду на це позов не підлягає задоволенню (а.с. 87, 235-236).

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, прийшов до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до наказу №37-к від 01.10.2014р. (а.с. 7) на підставі заяви (а.с. 73) ОСОБА_1 була прийнята на посаду керівника групи виробничого департаменту творчо-виробничої групи ТОВ «Сістерз Продакшн» з 01.10.2014р. з окладом згідно штатного розкладу за основним місцем роботи, що також підтверджується відповідним записом у трудовій книжці позивача (а.с. 8-9).

Позивач має двох дітей - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с.42, 43).

Як вбачається з розрахункового листка за жовтень 2014 року ОСОБА_1 отримала зарплату та премію у розмірі 11779,94 грн. (а.с. 83).

Згідно з розрахунковим листком за листопад 2014 року ОСОБА_1 отримала зарплату та премію у розмірі 8864,74 грн. (а.с. 84).

Відповідно до розрахункового листка за грудень 2014 року ОСОБА_1 отримала зарплату та премію у розмірі 2373,61 грн. (а.с. 85).

У судовому засіданні було встановлено, що в офісі ТОВ «Сістерз Продакшн» наявна власна охорона та для того, щоб потрапити на робоче місце позивачу необхідно отримати пропуск.

Як вбачається з довідки ТОВ «Сістерз Продакшн» дані системи контролю доступу, що використовується для контролю доступу працівників до приміщення товариства за період з січня по вересень 2014 року не збереглися (а.с. 202).

Відповідно до довідки ТОВ «Сістерз Продакшн» при прийнятті на роботу 01.10.2014 року ОСОБА_1 було видано електронну картку-перепустку. Про видачу працівникам карток-перепусток окремий наказ та розпорядження товариством не видається, а журнал видачі карток-перепусток не ведеться (а.с. 203).

Згідно зі службовими записками від 01.12.2014р., 02.12.2014р., 03.12.2014р. 04.12.2014р., 05.12.2014р., 08.12.2014р., 09.12.2014р., 10.12.2014р., 11.12.2014р., 12.12.2014р., 15.12.2014р., 16.12.2014р., 17.12.2014р., 18.12.2014р., 19.12.2014р. ОСОБА_1, що перебуває на випробувальному терміні, була відсутня на робочому місці, чим порушила трудову дисципліну підприємства (а.с. 15-23, 28-33).

Листом за вих. № 12/12-1 від 12.12.2014р. та №22/12-1 ТОВ «Сістерз Продакшн» запропонувало ОСОБА_1 надати пояснення стосовно причин відсутності на робочому місці (а.с. 14, 27).

17.12.2014р. та 25.12.2014р. ОСОБА_1 надала ТОВ «Сістерз Продакшн» пояснення, в яких зазначила, що будь-яких претензій з боку відповідача до неї не надходило, а також наголосила, що відповідачем не було визначено постійне робоче місце позивача, а виконувана робота не передбачає постійного знаходження в одному місці. Вказала, що її було прийнято на роботу без випробувального терміну, відповідно до наказу № 37-к, заяви та запису в трудовій книжці (а.с. 25, 35).

В актах по факту порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни від 01.12.2014р., 02.12.2014р., 03.12.2014р., 04.12.2014р., 05.12.2014р., 08.12.2014р., 09.12.2014р., 10.12.2014р., 11.12.2014р., 12.12.2014р., 15.12.2014р., 16.12.2014р., 17.12.2014р., 18.12.2014р., 19.12.2014р., 22.12.2014р., 23.12.2014р., 24.12.2014р., 25.12.2014р. зазначено, що ОСОБА_1 була відсутня на роботі без поважних причин (а.с. 97-115).

Відповідно до наказу ТОВ «Сістерз Продакшн» №49-к від 26.12.2014 року (а.с. 74) ОСОБА_1 було звільнено з роботи з 26 грудня 2014 року за прогули без поважних причин, п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, що також підтверджується даними з трудової книжки (а.с. 82).

Пунктом 2 зазначеного наказу визначено, бухгалтерії здійснити остаточний розрахунок із ОСОБА_1 з урахуванням днів невикористаної щорічної відпустки кількістю 7 календарних днів за період з 01.10.2014р. по 25.12.2014р.

05.01.2015р. ОСОБА_1 подала до ТОВ «Сістерз Продакшн» заяву про звільнення з роботи на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 06.01.2015р. та просила виплатити вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку та провести повний розрахунок у тому числі по заробітній платі, вихідній допомозі та за всі дні невикористаної відпустки (а.с. 37).

Вказану вище заяву ТОВ «Сістерз Продакшн» отримало 05.01.2015р., про що свідчить відмітка на повідомленні кур'єрською службою (а.с. 38).

Причиною спору між сторонами стала відмова відповідача виплатити позивачеві нараховану заробітну плату, вихідну допомогу, середній заробіток за період затримки.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

П. 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Відповідно до ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: 1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

В актах по факту порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни зазначено, що остання була відсутня на роботі без поважних причин 01.12.2014р., 02.12.2014р., 03.12.2014р., 04.12.2014р., 05.12.2014р., 08.12.2014р., 09.12.2014р., 10.12.2014р., 11.12.2014р., 12.12.2014р., 15.12.2014р., 16.12.2014р., 17.12.2014р., 18.12.2014р., 19.12.2014р., 22.12.2014р., 23.12.2014р., 24.12.2014р., 25.12.2014р.

Однак суд критично відноситься до вказаних актів, оскільки у судовому засіданні представник відповідача визнала, що потреби постійно перебувати на робочому місці у ОСОБА_1 не було, а посадових інструкцій у письмовій формі немає. Також слід зазначити, що у порушення ст. 60 ЦПК України доказів щодо визначення конкретного місця роботи ОСОБА_1 представник відповідача суду не надала.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» згідно зі ст. 24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Представник відповідача у судовому засіданні визнала той факт, що з січня 2014 року позивач почала співпрацювати з ТОВ «Сістерз Продакшн» неофіційно, а тому цей факт не підлягає доказуванню.

Неофіційні відносини, на думку суду, свідчать про те, що позивача було фактично допущено до виконання трудових обов'язків з січня 2014 року, а тому суд не приймає до уваги доводи відповідача, що з 01.10.2014р. ОСОБА_1 була офіційно прийнята на роботу з випробувальним терміном 3 місяці і фактично почала виконувати роботу саме з 01.10.2014 року.

Згідно з п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 було звільнено на підставі п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

У судовому засіданні було встановлено та визнано сторонами, що ТОВ «Сістерз Продакшн» повідомляло позивача про звільнення листом від 26.12.2014 року, однак позивач конверт не отримала, а повний розрахунок проведений не був, а було лише виплачено 2373,61 грн. як компенсацію за невикористану відпустку.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Судом достовірно встановлено, що на момент звільнення позивач мала двох дітей віком до трьох років. Факт народження дітей визнаний сторонами.

З викладеного вбачається, що відповідачем було порушено трудове законодавство відносно позивача в частині її звільнення.

Згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільненні у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю закону.

Судом також достовірно встановлено, що 05.01.2015 року ТОВ «Сістерз Продакшн» отримало заяву ОСОБА_1 про звільнення з роботи на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 06.01.2015р. з вимогою провести повний розрахунок, у тому числі по заробітній платі, вихідній допомозі та за всі дні невикористаної відпустки. Однак вказана заява залишилася без уваги відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що звільнення з посади ОСОБА_1 є незаконним, а формулювання причин звільнення позивача з посади має бути змінено на «звільнена за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України», а дату звільнення змінено на «06.01.2015 року».

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за період роботи з 24.11.2014р. по 06.01.2015р. у розмірі 16457,00 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені договором, але не рідше двох разів на місяць, через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що відповідач не провів повного розрахунку в день звільнення позивача і до теперішнього часу, порушуючи вимоги ст.116 КЗпП України. Крім того, відповідач про нараховані суми, належні позивачу при звільненні, перед виплатою зазначених сум письмово позивача належним чином не повідомив.

П.6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

У судовому засіданні представник відповідача визнала, що розрахунки позивача по невиплаченій заробітній платі з 24.11.14р. по 06.01.15р. є вірними.

Згідно з довідками про доходи вих. № 7, 8, 9, виданих ОСОБА_1 05.02.2015р., за жовтень 2014 року позивач отримала 11779,94 грн., за листопад 2014 року - 8864,74 грн., за грудень 2014 року - 2373,61 грн. (а.с. 119, 120, 121).

Як встановлено у судовому засіданні сума 2373,61 грн. була виплачена ОСОБА_1 як компенсація за невикористану відпустку, а не заробітна плата за грудень 2014 року.

У судовому засіданні сторони також визнали той факт, що за 5 днів листопада 2014 року позивачу не було виплачено 2938,00 грн., а також не було нарахувань та виплат за лікарняним листком.

Оклад позивача за місяць складав 11755,00 грн., що підтверджується наказом №37-к від 01.10.14р. (а.с. 92) та визнано сторонами у судовому засіданні.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що трудові права ОСОБА_1 підлягають відновленню шляхом стягнення з ТОВ «Сістерз Продакшн» заборгованості по заробітній платі за період з 24.11.2014р. по 06.01.2015р. у розмірі 16457 грн. 00 коп., з яких:

- за 5 днів листопада 2014 року - 2938,75 грн. (11755,00 грн. - 8816,25 грн. = 2938,75 грн., де 11755,00 грн.- оклад за місяць, 8816,25 грн. - виплачений оклад за листопад);

- за грудень 2014 року - 11755,00 грн. (де 11755,00 грн.- оклад за місяць);

- за січень 2015 року - 1763,25 грн. (11755,00 грн. : 20 х 3 = 1763,25 грн., де 11755,00 грн.- оклад за місяць, 20 - кількість робочих днів у січні, 3 - кількість відпрацьованих днів).

Щодо вимог позивача про стягнення вихідної допомоги у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку передбаченого ст. 44 КЗпП України у розмірі 38571,09 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Отже, звільнення з підстав, передбачених ч.3 ст. 38 КЗпП України надає позивачу право на отримання від відповідача вихідної допомоги.

Суд проводить розрахунок середньої заробітної плати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Відповідно до довідок про заробітну плату у жовтні 2014 року ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату у розмірі 14693,75 грн., у листопаді 2014 року - 11020,31 грн.

Середньомісячний заробіток складав (14693,75 грн. + 11020,31 грн.): 2 = 12857,03 грн.

Тримісячний середній заробіток складає: 12857,03 х 3 = 38571,09 грн., де 12857,03 грн. - середньомісячний заробіток, 3 - кількість місяців.

З урахуванням зазначеного, вихідна допомога, що підлягає стягнення з відповідача на користь позивача відповідно до ст. 44 КЗпП України складає 38571,09 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку з 07.01.2015р. по 09.09.2015р. у розмірі 105018,55 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Пунктом 25 цієї ж постави Пленуму Верховного суду України передбачено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У судовому засіданні представник відповідача визнала, що розрахунки позивача по середньому заробітку за період затримки є вірними, а тому спір про їх розмір відсутній.

Розрахунок середнього заробітку за період затримки розрахунку з 07.01.2015р. по 09.09.2015р.:

- за січень 2015 року: 12857,03 грн. : 20 х 17 = 10928,47 грн., де 12857,03 грн. - середньомісячний заробіток, 20 - кількість робочих днів у вказаному місяці, 17 - кількість відпрацьованих позивачем робочих днів у вказаному місяці;

- за лютий 2015 року: 12857,03 грн. : 20 х 20 = 12857,03 грн., де 12857,03 грн. - середньомісячний заробіток, 20 - кількість робочих днів у вказаному місяці, 20 - кількість відпрацьованих позивачем робочих днів у вказаному місяці;

- за березень 2015 року: 12857,03 грн. : 21 х 21 = 12857,03 грн., де 12857,03 грн. - середньомісячний заробіток, 21 - кількість робочих днів у вказаному місяці, 21 - кількість відпрацьованих позивачем робочих днів у вказаному місяці;

- за квітень 2015 року: 12857,03 грн. : 21 х 21 = 12857,03 грн., де 12857,03 грн. - середньомісячний заробіток, 21 - кількість робочих днів у вказаному місяці, 21 - кількість відпрацьованих позивачем робочих днів у вказаному місяці;

- за травень 2015 року: 12857,03 грн. : 18 х 18 = 12857,03 грн., де 12857,03 грн. - середньомісячний заробіток, 18 - кількість робочих днів у вказаному місяці, 18 - кількість відпрацьованих позивачем робочих днів у вказаному місяці;

- за червень 2015 року: 12857,03 грн. : 20 х 20 = 12857,03 грн., де 12857,03 грн. - середньомісячний заробіток, 20 - кількість робочих днів у вказаному місяці, 20 - кількість відпрацьованих позивачем робочих днів у вказаному місяці;

- за липень 2015 року: 12857,03 грн. : 23 х 23 = 12857,03 грн., де 12857,03 грн. - середньомісячний заробіток, 23 - кількість робочих днів у вказаному місяці, 23 - кількість відпрацьованих позивачем робочих днів у вказаному місяці;

- за серпень 2015 року: 12857,03 грн. : 20 х 20 = 12857,03 грн., де 12857,03 грн. - середньомісячний заробіток, 20 - кількість робочих днів у вказаному місяці, 20 - кількість відпрацьованих позивачем робочих днів у вказаному місяці;

- за вересень 2015 року: 12857,03 грн. : 22 х 7 = 4090,87 грн., де 12857,03 грн. - середньомісячний заробіток, 22 - кількість робочих днів у вказаному місяці, 7 - кількість відпрацьованих позивачем робочих днів у вказаному місяці.

Отже, суд вважає, що з ТОВ «Сістрез Продакшн» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за період затримки розрахунку з 07.01.2015р. по 09.09.2015р. у розмірі 105018,55 грн.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн. 00 коп., суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в цій частині з наступних підстав.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 при незаконному звільненні працівника, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Виходячи з засад справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за необхідне позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 1000 грн. 00 коп. моральної шкоди.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення суду в межах стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць.

Відповідно до ст.ст. 79, 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати: 1600,47 грн. - судового збору за вимогами майнового характеру та 243 грн. 60 коп. - судового збору за вимогами немайнового характеру, а всього стягнути 1844,07 грн.

На підставі викладеного, ст. 23 ЦК України, ст.ст. 29, 38, 47, 115, 116, 117, 184, 235, 237-1 КЗпП України та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сістерз Продакшн» про визнання звільнення незаконним, визнання, що розірвання трудових відносин відбулось у зв'язку з порушенням відповідачем вимог законодавства про працю, зобов'язання змінити формулювання звільнення і вказати іншу причину звільнення, стягнення заробітної плати, стягнення вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку, стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.

Визнати звільнення ОСОБА_1 26.12.2014р. з підстав п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України незаконним.

Визнати, що розірвання трудових відносин між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Сістерз Продакшн» (код ЄДРПОУ 37730185) відбулось 06.01.2015р. з підстав передбачених ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням з боку роботодавця (відповідача) вимог законодавства про працю.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Сістерз Продакшн» (код ЄДРПОУ 37730185) внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 та змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1 на «звільнена за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сістерз Продакшн» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 23, код ЄДРПОУ 37730185) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) заробітну плату за період роботи з 24 листопада 2014 року по 06 січня 2015 року у розмірі 16457,00 грн., вихідну допомогу у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку передбаченого ст. 44 КЗпП України у сумі 38571,09 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку (з 07.01.2015р. по 09.09.2015р.) у сумі 105018,55 грн., а всього стягнути - 160046,64 грн. (сто шістдесят тисяч сорок шість гривень шістдесят чотири копійки).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сістерз Продакшн» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 23, код ЄДРПОУ 37730185) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) 1000 грн. 00 коп.(одну тисячу гривень) моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1, відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сістерз Продакшн» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 23, код ЄДРПОУ 37730185) на користь держави судовий збір у сумі 1600,47 грн. - за вимогами майнового характеру, та у сумі 243,60 грн. - за вимогами немайнового характеру, а всього стягнути - 1844,07 грн. (одна тисяча вісімсот сорок чотири гривень сім копійок).

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя ОСОБА_4