Рішення

від 26.11.2015 по справі 142/1085/15-ц

ПІЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

142/1085/15-ц

2/142/292/15

"26" листопада 2015 р.

Піщанський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Фартух О.І.

при секретарі Яворській О.В.

з участю:

позивачки ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

третіх осіб:

Піщанської РДА Вінницької області ОСОБА_5

Держгеокадастру України ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Піщанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Сад України» треті особи без самостійних вимог Піщанська РДА Вінницької області, Держгеокадастр України в особі відділу Держгеокадастру у Піщанському районі Вінницької області про витребування самовільно зайнятих земельних ділянок, усунення перешкод в користуванні земельними ділянками , -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1, звернулась до суду із даним позовом, обґрунтувавши його наступним.

Стверджує, що відповідно до розпорядження Піщанської РДА від 27.03.2012 року вона є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрашківської сільської ради (за межами населеного пункту), що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 14 грудня 2012 року, серії ЯО № 554193, площею 0,9981 га, кадастровий номер 0523281400:04:001:0480 і державним актом на право власності на земельну ділянку від 21 грудня 2012 року, серії ЯО № 559699, площею 1,2268 га., кадастровий номер 0523281400:03:002:0301.

Державні акти зареєстровано відділом Держкомзему України у Піщанському районі в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 052320001001527 і № 052320001001677 відповідно.

Земельні ділянки розташовано на землях, орендованих відповідачем ПРАТ «Сад України» с. Дмитрашківка Піщанського району Вінницької області, засаджених багаторічними насадженнями - садком.

На карті даних земель вони позначені номерами відповідно 78 та 177.

На відміну від решти власників земельних ділянок, позивачка відмовилась укласти із відповідачем договір оренди земельних ділянок, однак той не зважаючи на це самовільно використовував їх і коли вона намагалась, у червні 2015 року, визначити їх на місцевості, для використання на власний розсуд, перешкодив роботі спеціалістів та відмовився прийняти участь у цьому.

Тому вона змушена була захищати свої права в судовому порядку.

Просить задовольнити свої вимоги в повному обсязі.

Відповідач позовних вимог не визнав та просив про відмову у їх задоволенні посилаючись на наступне.

Стверджує, що позивачка не довела своїх вимог. Не надала суду жодних доказів спроби вчинити будь які дії спрямовані на встановлення меж земельних ділянок в натурі та перешкоджанню цьому відповідачем.

Вважає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім інших випадків.

Заслухавши сторін та перевіривши доказами їх твердження та доводи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Допитаний судом голова акціонерного товариства ОСОБА_7 пояснив, що після роздержавлення земель і їх розпаювання працівники колишнього державного підприємства отримали державні акти на земельні ділянки, в т.ч. і позивачка.

У 2012 році усі власники земельних ділянок уклали договори їх оренди із товариством за винятком ОСОБА_8, яка відмовилась підписати типовий договір і більш до цього питання не поверталась.

Оскільки її земельні ділянки знаходились в масиві з іншими, то вони продовжували використовуватись товариством, оскільки це було обумовлено необхідністю проведення агротехнічних мероприємств.

Позивачка не зверталась до 2015 року з вимогами про виділення їй земельних ділянок в натурі.

В червні місяці 2015 року товариство не виділило спеціаліста для участі в роботі групі Подільського держпідприємства геодезії, картографії та кадастру із-за того, що про такі роботи відповідача не було повідомлено заздалегідь.

Таким чином, відповідач не заперечив факту самоуправного використання земельних ділянок належних позивачці.

Разом із тим, він відмовляється повернути земельні ділянки та надати можливість виділити їх в натурі посилаючись на те, що він являється власником багаторічних насаджень на належних позивачці земельних ділянках і вона має їх викупити та лише потім зможе користуватись ними на власний розсуд.

Твердження відповідача про те, що багаторічні насадження (сади), розташовані на належній позивачці, на праві власності, земельній ділянці являється його власністю не ґрунтується за чинному законодавстві.

Так, відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 19, п. «а» ч. 2 ст. 22 ЗК України, ст. 6 Закону України багаторічні насадження - це вид сільськогосподарських угідь земель сільськогосподарського призначення, багаторічні насадження це не відокремлений від земельної ділянки матеріальний об'єкт, а сама земельна ділянка, тому земельні ділянки з розмішеними на них багаторічними насадженнями, отримані громадянами у власність, належать цим громадянам на праві власності разом з насадженнями як один цілий природній об'єкт.

Наведене підтверджується вимогами ст.79 ЗК України де зазначено, що право власності на земельну ділянку поширюється в ії межах на поверхневий (грунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси та багаторічні насадження.

Відповідно до ч. З ст. 373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Будь-якого виключення із наведених норм чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ст. 179, 183, 187 ЦК України річчю є предмет

материального світу, щодо якого можуть виникнути права та обов'язки.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлено від речі без її пошкодження або знецінення, при переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

З огляду на наведене багаторічні насадження, що ростуть на земельній ділянці, є складовою частиною цієї земельної ділянки як неподільної речі, а тому при переході права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для товарного сільськогосподарського виробництва до громадянина переходить також право власності на всі її складові частини, в тому числі і насадження.

Таким чином вимоги позивачки є доведеними та підлягаючими до задоволення, оскільки відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Керуючись ст. 179, 183, 316-373 ЦК, ст. 22, 79, 156, 159, 90 ЗК ст. 213-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Заборонити приватному акціонерному товариству «Сад України» використовувати земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрашківської сільської ради Піщанського району площею 0,9981 га № 78 і 1,2268 га № 177, що за державними актами ЯО № 554193 і ЯО N° 5596999 належать ОСОБА_1

Витребувати у приватного акціонерного товариства «Сад України» земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрашківської сільської ради,Піщанського району площею 0,9981 га № 78 і 1,2268 га № 177, що за державними актами ЯО № 554193 і ЯО № 5596999 належать ОСОБА_1 та повернути їх ОСОБА_1

Заборонити приватному акціонерному товариству «Сад України» чинити перешкоди, у будь-який спосіб, при проведенні геодезичних робіт з виносу меж земельних ділянок, зазначених в державних актах ЯО № 554193 і ЯО № 559699, в натурі (на місцевості).

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Сад України» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 654 гривнів та витрат на правову допомогу в розмірі 4000 гривнів.

З мотивувальною частиною рішення надати можливість ознайомитись сторонам 7 грудня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено апеляційному суду Вінницької області, через Піщанський районний суд, шляхом подачи апеляційної скарги в 10 денний термін від дня проголошення рішення, а відсутні при його проголошенні особи, які брали участь у справі, в той же термін з дня отримання його копії.

СУДДЯ: