ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-95-51
УХВАЛА
попереднього засідання
"30" листопада 2015 р. Справа № 911/1892/15
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Еффіус Груп»
до боржника ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон»
про банкрутство
Суддя Лутак Т.В.
Представники:
від Товариства з обмеженою відповідальністю «Еффіус Груп»: ОСОБА_2
від ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон»: ОСОБА_3
від розпорядника майна боржника: ОСОБА_4
від Компанії «Сіналоа Лімітед»: ОСОБА_2
від Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»: ОСОБА_5
від Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк»: не з'явилися
від Публічного акціонерного товариства «Банк Форум»: ОСОБА_6
від Приватного підприємства «СК-Найс»: ОСОБА_7
від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»: ОСОБА_8
від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєнта»: не з'явилися
від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Престиж»: ОСОБА_9
Обставини справи:
У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/1892/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Еффіус Груп» до боржника ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон» про банкрутство.
Ухвалою господарського суду Київської області від 30.07.2015 порушено провадження у справі № 911/1892/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Еффіус Груп» про банкрутство ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника - ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон» (08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Центральна, будинок 125-Б, ідентифікаційний код - 37910542) арбітражного керуючого ОСОБА_10 (свідоцтво арбітражного керуючого № 1584 від 25.07.2013, адреса: 34400, Рівненська обл., м. Кузнецовськ, м-н Вараш, буд. 43, оф. 5; 02068, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1), зобов'язано розпорядника майна боржника в строк до 14.09.2015 подати суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів та складений реєстр вимог кредиторів, попереднє засідання господарського суду призначено на 21.09.2015 та встановлено строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника до 21.09.2015.
З метою виявлення усіх кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, суд за допомогою автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» 31.07.2015 здійснив офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон» на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет, номер публікації якого 20895.
До господарського суду Київської області після офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон» звернулися наступні кредитори: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», Компанія «Сіналоа Лімітед», Приватне підприємство «СК-Найс», Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк», Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії», Товариство з обмеженою відповідальністю «Вєнта» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Престиж».
Ухвалами господарського суду Київської області від 31.08.2015, від 04.09.2015, від 07.09.2015, від 14.09.2015, від 06.10.2015 та від 16.11.2015 прийнято заяви вищезазначених кредиторів до розгляду та зобов'язано учасників провадження надати суду певні документи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.11.2015 припинено повноваження арбітражного керуючого ОСОБА_10 як розпорядника майна у справі № 911/1892/15 про банкрутство ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон» та призначено розпорядником майна боржника - ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон» арбітражного керуючого ОСОБА_4 (свідоцтво арбітражного керуючого № 1727 від 30.03.2015, адреса: 61045, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код - НОМЕР_2).
Ухвалою господарського суду Київської області від 18.11.2015 розгляд справи відкладено на 30.11.2015.
18.11.2015 після судового засідання через канцелярію господарського суду Київської області від Приватного підприємства «СК-Найс» надійшло клопотання про витребування доказів б/н від 18.11.2015 (вх. № 27539/15 від 18.11.2015), у якому кредитор просить суд витребувати в Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області відображення Дочірнім підприємством «Фуршет Регіон» в податковій звітності, при оформленні податкового кредиту по ПДВ, відомостей про здійснення господарських операцій по поставці товару з Приватним підприємством «СК-Найс» відповідно до податкових накладних Приватного підприємства «СК-Найс».
Суд, дослідивши у судовому засіданні 30.11.2015 вищезазначене клопотання Приватного підприємства «СК-Найс», дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки воно є необґрунтованим та не відповідає вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, кредитором не доведено неможливості самостійно отримати витребувані докази та надати їх до суду.
До господарського суду Київської області від розпорядника майна боржника надійшли повідомлення про результати розгляду вимог кредиторів вих. № 02-04/104 від 19.11.2015, вих. № 02-04/105 від 19.11.2015, вих. № 02-04/107 від 19.11.2015, вих. № 02-04/108 від 19.11.2015, вих. № 02-04/110 від 19.11.2015, вих. № 02-04/103 від 19.11.2015, вих. № 02-04/102 від 19.11.2015, вих. № 02-04/101 від 19.11.2015, вих. № 02-04/99 від 19.11.2015 (вх. № 27898/15 від 23.11.2015, вх. № 27897/15 від 23.11.2015, вх. № 27896/15 від 23.11.2015, вх. № 27895/15 від 23.11.2015, вх. № 27894/15 від 23.11.2015, вх. № 27899/15 від 23.11.2015, вх. № 27900/15 від 23.11.2015, вх. № 27901/15 від 23.11.2015, вх. № 27902/15 від 23.11.2015) та звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог вих. № 02-04/121 від 23.11.2015 (вх. № 28364/15 від 27.11.2015).
27.11.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» надійшло клопотання б/н від 27.11.2015 (вх. № 28326/15 від 27.11.2015) про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що його представник не зможе взяти участь у розгляді даної справи через зайнятість в інших судових засіданнях.
Розглянувши у судовому засіданні 30.11.2015 вищезазначене клопотання Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк», суд відмовляє у його задоволенні, оскільки будь-яких доказів неможливості його представника з'явитися у судове засідання не надано, кредитор завчасно був повідомлений про розгляд справи, що не позбавляло його можливості своєчасно визначитись з представниками, оскільки Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк» є юридичною особою, яка не обмежена колом осіб, що можуть представляти його інтереси, в тому числі і у суді.
До господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» надійшли письмові пояснення та документи по справі (вх. № 28513/15 від 30.11.2015).
30.11.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Престиж» надійшло клопотання б/н від 30.11.2015 (вх. № 28581/15 від 30.11.2015) про приєднання письмових доказів до матеріалів справи.
У судовому засіданні 30.11.2015 продовжується розгляд реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон».
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.
Разом з тим, суд звертає увагу, що у відповідності до статей 32, 33, 34, 75 Господарського процесуального кодексу України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки лише наявних у матеріалах справи доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також витребуваних судом.
До суду звернувся кредитор - Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» із заявою вих. № 10382/1.2 від 17.08.2015 (вх. № 19471/15 від 21.08.2015) про визнання кредиторських вимог до ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон» у розмірі 1 212, 00 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів.
Грошові вимоги кредитора обґрунтовані договором суборенди № 162-Сімф/Стал/1 від 12.06.2012 зі змінами та доповненнями, меморіальним ордером № 193330 від 09.07.2013 та бухгалтерською довідкою про оплати згідно договору суборенди № 162-Сімф/Стал/1 від 12.06.2012.
Загальна сума вимог Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» становить 1 212, 00 грн. - гарантійний платіж.
Боржник згідно заяви б/н від 14.09.2015 (вх. № 21484/15 від 14.09.2015) відхиляє повністю вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» з огляду на те, що договором суборенди № 162-Сімф/Стал/1 від 12.06.2012 не передбачено повернення гарантійного платежу. Разом з тим, боржник просить суд взяти до уваги те, що в 2014 році законом заборонено проводити будь-які фінансові розрахунки з банками, розташованими на окупованій території.
Розпорядник майна боржника згідно повідомлення про результати розгляду вимог кредитора вих. № 02-04/104 від 19.11.2015 (вх. № 27898/15 від 23.11.2015) визнав повністю грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» та включив їх до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити таке.
З матеріалів справи вбачається, що 12.06.2012 між Дочірнім підприємством «Фуршет Регіон» (орендар) та Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» (суборендар) укладено договір суборенди № 162-Сімф/Стал/1, за умовами якого орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування на строк, визначений у даному договорі, на умовах суборенди, без права викупу, частину нежитлового приміщення загальною площею 1,00 кв.м., яке розташоване на першому поверсі у будівлі за адресою: м. Сімферополь, вул. Героїв Сталінграда/пров. Харчовий, 8/3 (далі - об'єкт оренди).
Відповідно до визначень, що містяться у договорі «гарантійний платіж» - це платіж, який здійснюється суборендарем на користь орендаря і є гарантією виконання зобов'язань суборендаря за даним договором.
Згідно з п. 3.1 договору сторони погодили, що у відповідності з умовами даного договору суборендар виплачує орендарю наступні платежі: комунальні послуги; експлуатаційно-сервісні послуги; суборендна плата (кожного поточного місяця та останнього місяця - депозит); гарантійний платіж; плату за послуги, які надаються орендарем суборендарю за проханням останнього і не включені до переліку платежів встановлених даним договором.
Пунктом 8.1 договору передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 30.09.2012 включно.
Відповідно до п. 8.9 договору у випадку дострокового розірвання договору суборендарем гарантійний платіж не повертається. При достроковому розірванні даного договору за ініціативою орендаря, у відповідності до п. 8.8, гарантійний платіж підлягає поверненню суборендарю.
На виконання умов договору суборенди № 162-Сімф/Стал/1 від 12.06.2012 орендар передав, а суборендар прийняв об'єкт оренди, про що сторони склали акт приймання-передачі приміщення в суборенду від 12.06.2012.
В подальшому строк дії договору суборенди № 162-Сімф/Стал/1 від 12.06.2012 неодноразово продовжувався. Так, додатковою угодою від 04.06.2013 до договору суборенди № 162-Сімф/Стал/1 від 12.06.2012 сторони дійшли згоди внести зміни до п. 8.1 договору та викласти його в наступній редакції: «Цей договір є чинним з моменту його підписання сторонами і діє до 30.04.2014 включно».
Як вбачається з матеріалів справи, Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» було перераховано на рахунок ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон» 2 424, 00 грн. орендної плати за останній місяць та гарантійний платіж згідно договору суборенди № 162-Сімф/Стал/1 від 12.06.2012, що підтверджується меморіальним ордером № 193330 від 09.07.2013 та бухгалтерською довідкою про оплати згідно договору суборенди № 162-Сімф/Стал/1 від 12.06.2012.
30.04.2014 суборендар здав, а орендар прийняв об'єкт оренди, про що сторони склали акт здачі-приймання приміщення із суборенди від 30.04.2014. У вказаному акті зазначено, що приміщення передаються у задовільному придатному для подальшого використання стані.
Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що припинення договору суборенди № 162-Сімф/Стал/1 від 12.06.2012 відбулось за взаємною згодою сторін та з належним виконанням зобов'язань за договором у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.
За приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Гарантійний платіж - це вид забезпечення виконання зобов'язання, який за своєю правовою суттю є завдатком та до нього застосовуються правила, передбачені ст. 571 Цивільного кодексу України.
Згідно з ст. 571 Цивільного кодексу України якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
Відповідно до умов договору суборенди № 162-Сімф/Стал/1 від 12.06.2012 та ст. 571 Цивільного кодексу України гарантійний платіж виконує виключно функцію засобу забезпечення виконання зобов'язань, а тому у разі належного виконання зобов'язання він підлягає поверненню суборендарю в кінці терміну дії договору.
Посилання боржника на те, що в 2014 році законом заборонено проводити будь-які фінансові розрахунки з банками, розташованими на окупованій території не береться судом до уваги, оскільки з матеріалів справи та договору суборенди № 162-Сімф/Стал/1 від 12.06.2012 вбачається, що місцезнаходженням Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» є м. Київ, а постанова Національного Банку України № 699 від 03.11.2014, яка передбачає зупинення здійснення операцій за відкритими поточними рахунками юридичних осіб, місцезнаходження яких на території ВЕЗ «Крим», набула чинності вже після припинення дії договору суборенди № 162-Сімф/Стал/1 від 12.06.2012.
За таких обставин, дослідивши матеріали справи та заяву кредитора, суд вважає, що вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» документально і нормативно обґрунтовані та правомірно включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи вищезазначене, у відповідності до вимог статей 23, 25 та 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд визнає повністю кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» на загальну суму 1 212, 00 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів.
До суду звернувся кредитор - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» із заявою вих. № 6713 від 26.08.2015 (вх. № 19878/15 від 27.08.2015) про визнання кредиторських вимог до ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон» у розмірі 600 019, 36 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів.
Грошові вимоги кредитора обґрунтовані страховим актом № ДКЦВ-6713 від 19.09.2013, розрахунком остаточної суми страхового відшкодування від 19.09.2013, договором № 10-2801-13-00007 добровільного страхування від 16.01.2013, угодою від 19.09.2013, заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 03.07.2013, актом огляду та фіксації наслідків пожежі від 11.07.2013, сюрвейерским звітом, технічним висновком № 68 від 03.09.2013, платіжним дорученням № 16733 від 20.09.2013, претензіями про відшкодування збитків в порядку регресу від 21.08.2014 та від 26.03.2014, актом огляду від 05.07.2013 та актом надання послуг № 93 від 02.09.2013.
Загальна сума вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» становить 600 019, 36 грн. - страхове відшкодування.
Боржник згідно заяв б/н від 14.09.2015 та б/н від 12.10.2015 (вх. № 21483/15 від 14.09.2015 та вх. № 23957/15 від 12.10.2015) відхиляє повністю вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» з огляду на те, що заява є необґрунтованою та подана з порушенням ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядник майна боржника згідно повідомлення про результати розгляду вимог кредитора вих. № 02-04/108 від 19.11.2015 (вх. № 27895/15 від 23.11.2015) зазначає, що для прийняття рішення про визнання кредиторських вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» необхідно витребувати копію договору оренди, укладеного боржником з ТОВ «Технополіс». Водночас, у судовому засіданні за наслідками розгляду кредиторських вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», розпорядник майна боржника в усному порядку надав пояснення про визнання повністю грошових вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» та включення їх до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити таке.
З матеріалів справи вбачається, що 16.01.2013 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (страхувальник) укладено договір № 10-2801-13-00007 добровільного страхування на період з 07.02.2013 по 06.02.2014. Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, які пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням товарами в обороті, що знаходяться в місці страхування (м. Луганськ, вул. Оборонна, 26 Б) згідно додатку № 1 та додатку № 2 до договору.
03.07.2013 в приміщенні магазину «Фуршет» за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 26 Б відбулась пожежа, що підтверджується актом огляду та фіксації наслідків пожежі від 11.07.2013.
Згідно акту огляду та фіксації наслідків пожежі від 11.07.2013 встановлено, що в наслідок пожежі продуктами горіння пошкоджено товари, обладнання, торгові та складські приміщення магазину ТОВ «Технополіс-1».
Технічним висновком Головного управління ДСНС України у Луганській області № 68, який складений за результатами дослідження пожежі, встановлено, що найбільш ймовірною причиною пожежі, яка відбулась 03.07.2013 в будівлі супермаркету «Фуршет» ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон» за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 26 Б могло бути займання горючих матеріалів, розташованих на рівні підлоги рампи від дії малокалорійного джерела запалювання (недопалок, іскра).
Відповідно до страхового акту № ДКЦВ-6713 від 19.09.2013, розрахунку остаточної суми страхового відшкодування від 19.09.2013, угоди від 19.09.2013 та звіту від 12.09.2013 сума страхового відшкодування за виключенням франшизи становить 600 019, 40 грн.
Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» 20.09.2013 було сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» страхове відшкодування у розмірі 600 019, 36 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 16733 від 20.09.2013.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Ухвалами господарського суду Київської області суд неодноразово зобов'язував боржника надати оригінал (для огляду) та належним чином засвідчену копію (для залучення до матеріалів справи) договору оренди, укладеного між Дочірнім підприємством «Фуршет Регіон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технополіс -1», щодо приміщення за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 26 Б, у якому стався страховий випадок у вигляді пожежі.
Проте, вищезазначеного договору боржником до суду не надано та подано письмові пояснення б/н від 18.11.2015 (вх. № 27516/15 від 18.11.2015) щодо неможливості його надання у зв'язку з окупованістю території м. Луганськ. Разом з тим, боржник підтверджує існування договору оренди, укладеного між Дочірнім підприємством «Фуршет Регіон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технополіс -1», щодо приміщення за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 26 Б, у якому стався страховий випадок у вигляді пожежі.
Відповідно до ст. 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цій сфері органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання і громадян здійснюються відповідно до цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів. Забезпечення пожежної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання.
Згідно з розділом 2 Правил пожежної безпеки в Україні (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на попередження пожеж, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж. Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій покладається на їх керівників та уповноважених керівниками осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з положеннями ст. 1172 Цивільного кодексу України на юридичну або фізичну особу покладається обов'язок відшкодування шкоди, завданої їхнім працівником.
Таким чином, боржник є відповідальною особою за завдану шкоду внаслідок виникнення пожежі у приміщенні, власником якого він являється або користується ним на іншій відповідній підставі, а до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором № 10-2801-13-00007 добровільного страхування від 16.01.2013 перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон» як особи, відповідальної за завдану шкоду.
Щодо посилання боржника на те, що кредиторська заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» подана з порушенням ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, оскільки аналогічний спір розглядається господарським судом Київської області у позовному провадженні, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство. Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання.
Таким чином, розгляд вимог конкурсних кредиторів до боржника здійснюється у межах провадження у справі про банкрутство, а позовне провадження підлягає зупиненню відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на вищезазначене, у відповідності до вимог статей 23, 25 та 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд визнає повністю кредиторські вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на загальну суму 601 237, 36 грн., з яких: 600 019, 36 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів та 1 218, 00 грн. (судовий збір) - перша черга задоволення вимог кредиторів.
До суду звернувся кредитор - Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» із заявою б/н від 27.08.2015 (вх. № 20101/15 від 31.08.2015) про визнання кредиторських вимог до ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон» у розмірі 151 961 033, 25 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів.
Грошові вимоги кредитора обґрунтовані договором про відкриття кредитної лінії № 21-В/10 від 30.06.2010 зі змінами та доповненнями, договором поруки від 04.04.2013 зі змінами та доповненнями, банківськими виписками та меморіальними валютними ордерами.
Загальна сума вимог Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» становить 151 961 033, 25 грн., з яких:
- 425 430 000, 00 російських рублів, що еквівалентно 131 504 667, 30 грн. - заборгованість по кредиту;
- 27 842 030, 00 російських рублів, що еквівалентно 8 606 249, 89 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом;
- 5 000, 00 грн. - комісія за управління кредитом;
- 10 741 852, 04 грн. - пеня за прострочення повернення заборгованості по кредиту;
- 1 101 821, 23 грн. - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом;
- 224, 79 грн. - пеня за прострочення сплати комісії;
- 1 218, 00 грн. - судовий збір за подачу заяви з кредиторськими вимогами до боржника.
Боржник згідно заяви б/н від 14.09.2015 (вх. № 21481/15 від 14.09.2015) відхиляє повністю вимоги Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» з огляду на те, що банком не надано доказів того, що боржником отримано кошти за кредитним договором, а розрахунок заборгованості за вказаним договором містить ряд розбіжностей.
Розпорядник майна боржника згідно повідомлення про результати розгляду вимог кредитора вих. № 02-04/103 від 19.11.2015 (вх. № 27899/15 від 23.11.2015) зазначає, що для прийняття рішення про визнання кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» необхідно залучити боржника за кредитним договором - Дочірнє підприємство «Фуршет Центр» до участі у справі, витребувати докази надання кредиту та порушення зобов'язань боржником, зобов'язати боржника за кредитним договором - Дочірнє підприємство «Фуршет Центр» підтвердити отримання кредиту, порушення зобов'язання та суму вимог кредитора.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити таке.
Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» (банк) та Дочірнім підприємством «Маркет-Плазо» (позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 21-В/10 від 30.06.2010 (основний договір).
В подальшому сторонами неодноразово вносилися зміни та доповнення до договору про відкриття кредитної лінії № 21-В/10 від 30.06.2010.
Так, додатковим договором № 13 від 17.06.2013 про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії № 21-В/10 від 30.06.2010 сторони дійшли згоди викласти основний договір з усіма змінами та додатками до нього в новій редакції.
Зокрема, додатковим договором № 13 від 17.06.2013 замінено позичальника з ОСОБА_1 підприємства «Маркет-Плазо» на Дочірнє підприємство «Фуршет-Центр» та визначено, що банк відкриває позичальнику мультивалютну відновлювальну кредитну лінію, що надалі іменується «кредитна лінія», та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) у порядку та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі, зазначені в п. 1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі сплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором та/або додатковими угодами до цього договору та виконати інші умови цього договору.
Відповідно до п. 1.2 додаткового договору № 14 від 30.09.2013 ліміт кредитної лінії складає 425 430 000, 00 російських рублів.
Згідно з п. 1.3 додаткового договору № 13 від 17.06.2013 тип процентної ставки, яка застосовується в цьому договорі - змінювана процентна ставка.
Максимальний розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом, наданим у російських рублях, встановлюється в розмірі 15,5 % річних, мінімальний розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом, наданим у російських рублях, встановлюється в розмірі 9 % річних.
Пунктом 1.4 додаткового договору № 15 від 09.10.2013 передбачено, що останній день дії кредитної лінії - 29.06.2016. У цьому договорі терміном «останній день дії кредитної лінії» позначається термін, з настанням якого зобов'язання банку з надання позичальнику кредиту на умовах цього договору припиняються.
Відповідно до п. 5.2 додаткового договору № 20 від 19.11.2014 позичальник зобов'язаний сплачувати банку комісію за управління кредитною лінією в розмірі 5 000, 00 грн. Зазначена комісія сплачується позичальником щомісячно, не пізніше 28-го числа кожного місяця починаючи з листопада 2014 року до кінця строку кредитування.
Згідно з п. 6.1 додаткового договору № 13 від 17.06.2013 позичальник зобов'язується сплачувати банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому договором/ відповідною додатковою угодою. Проценти нараховуються на суму заборгованості за кредитною лінією в базовій валюті цього договору та на відповідні суми заборгованості за кредитною лінією в додаткових валютах цього договору.
Пунктом 6.2 додаткового договору № 13 від 17.06.2013 передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку 360 днів у році. Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів за кредитом, отриманим відповідним позичальником, повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення такого кредиту, отриманого цим позичальником, в повному обсязі.
Відповідно до п. 6.3 додаткового договору № 13 від 17.06.2013 проценти, нараховані відповідно до пунктів 6.1 - 6.2 цього договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше 3 робочих днів, наступних за днем закінчення періоду. При цьому під «періодом» сторони в цій статті договору розуміють кожний з періодів, який починається з того числа місяця, в якому був укладений цей договір і закінчується в день, що передує такому числу наступного (відповідного) місяця.
Згідно з п. 8.1 додаткового договору № 13 від 17.06.2013 позичальник зобов'язується повертати банку кожен із траншів кредиту у термін, зазначений у відповідній додатковій угоді до цього договору, а також здійснювати повернення кредиту, наданого в межах встановленого ліміту кредитної лінії, таким чином, щоб загальна заборгованість за кредитною лінією не перевищувала відповідного розміру ліміту кредитної лінії, визначеного в п. 1.2 цього договору, станом на відповідну дату, з якої ліміт кредитної лінії зменшується.
Пунктом 8.3 додаткового договору № 13 від 17.06.2013 передбачено право банку в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором.
Відповідно до п. 11.3 додаткового договору № 13 від 17.06.2013 цей договір набуває чинності з дати його підписання банком та позичальником, скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання зобов'язань позичальника по цьому договору.
На виконання умов договору про відкриття кредитної лінії № 21-В/10 від 30.06.2010 банком було перераховано позичальнику 425 430 000, 00 російських рублів, що підтверджується наявним у матеріалах справи банківською випискою по особовому рахунку з 08.04.2013 по 15.09.2015 та меморіальними валютними ордерами № 23381149 від 12.04.2013, № 24159211 від 16.04.2013, № 24498468 від 17.04.2013, № 24841317 від 18.04.2013, № 25169418 від 19.04.2013, № 25632474 від 22.04.2013, № 26051489 від 23.04.2013, № 25408594 від 24.04.2013, № 26752566 від 25.04.2013, № 27517128 від 29.04.2013.
Будь-яких доказів погашення існуючої заборгованості позичальника перед банком за договором про відкриття кредитної лінії № 21-В/10 від 30.06.2010 до суду не надано.
Разом з тим, існуюча заборгованість ОСОБА_1 підприємства «Фуршет-Центр» перед банком підтверджується ухвалою господарського суду Київської області від 12.08.2015 у справі № 911/1163/15.
Крім того, суд звертає увагу, що законодавством у сфері банкрутства не передбачено залучення до участі справи третіх осіб або інших осіб, які не заявляють своїх вимог на предмет спору, що спростовує твердження розпорядника майна боржника про необхідність залучення боржника за кредитним договором - ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Центр» до участі у справі та витребування у нього документів.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи наявні у матеріалах справи докази та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що грошові вимоги кредитора щодо заборгованості по кредиту у розмірі 425 430 000, 00 російських рублів, що еквівалентно 131 504 667, 30 грн., заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами у розмірі 27 842 030, 00 російських рублів, що еквівалентно 8 606 249, 89 грн. та заборгованості по комісії за управління кредитом у розмірі 5 000, 00 грн. є документально та нормативно обґрунтованими.
Крім того, кредитор заявляє вимоги про визнання пені за прострочення повернення заборгованості по кредиту у розмірі 10 741 852, 04 грн., пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1 101 821, 23 грн. та пені за прострочення сплати комісії у розмірі 224, 79 грн..
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 10.1 додаткового договору № 13 від 17.06.2013 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим договором позичальник зобов'язаний сплачувати банку у відповідності до вимог чинного законодавства України пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення: за прострочення строку/ів повернення кредиту/частини кредиту; за прострочення строку/ів сплати процентів за користування кредитом, які визначені ст. 6 цього договору; за прострочення строку/ів сплати комісій, які визначені ст. 5 цього договору. Для розрахунку пені приймається 360 днів у році - для кредиту, наданого позичальнику в іноземній валюті.
Згідно з п. 10.2 додаткового договору № 13 від 17.06.2013 нарахування пені, яка передбачена цим договором, починається з першого дня прострочення виконання зобов'язання, зазначеного п. 10.1 цього договору і припиняється в момент виконання позичальником зобов'язання, за несвоєчасне виконання якого така пеня була застосована до позичальника. При цьому останнім днем нарахування пені є день фактичного погашення заборгованості в зв'язку з виникненням якої нараховувалась пеня. Пеня, зазначена в п. 10.1 цього договору, повинна сплачуватись банку в строк не пізніше наступного робочого дня з дня її накладення/нарахування.
Судом перевірено здійснений кредитором розрахунок пені та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги кредитора в цій частині визнаються обґрунтованими.
04.04.2013 між Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» (кредитор) та Дочірнім підприємством «Фуршет Регіон» (поручитель) укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за належне виконання Дочірнім підприємством «Фуршет-Центр» усіх його зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 21-В/10 від 30.06.2010.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Таким чином, системний аналіз статей 546, 553, 554 Цивільного кодексу України свідчить про те, що порука - це забезпечувальне зобов'язання, яке виникає внаслідок невиконання боржником основного зобов'язання і у цьому випадку боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України в разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі .
Отже, сутність солідарного обов'язку полягає в тому, що у випадку невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання у тому числі одночасно від боржника та поручителя.
Таким чином, банк може задовольнити свої вимоги за договором про відкриття кредитної лінії № 21-В/10 від 30.06.2010 шляхом заявлення до поручителя грошових вимог у встановленому порядку.
Крім того, відповідно до тверджень Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» в будь-який інший спосіб належне виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 21-В/10 від 30.06.2010 боржником - Дочірнім підприємством «Фуршет Регіон» не забезпечується, що зафіксовано у протоколі судового засідання від 18.11.2015 та ухвалі господарського суду Київської області від 18.11.2015, а відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 48655139 від 30.11.2015 відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно відсутні.
З огляду на вищезазначене, у відповідності до вимог статей 23, 25, 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та статей 35, 55 Господарського процесуального кодексу України, суд визнає повністю кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» на загальну суму 151 961 033, 25 грн., з яких: 140 115 917, 19 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів, 11 843 898, 06 грн. - шоста черга задоволення вимог кредиторів та 1 218, 00 грн. (судовий збір) - перша черга задоволення вимог кредиторів.
До суду звернувся кредитор - Компанія «Сіналоа Лімітед» із заявою б/н від 27.08.2015 (вх. № 20237/15 від 01.09.2015) про визнання кредиторських вимог до ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон» у розмірі 66 714 582, 69 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів.
Грошові вимоги кредитора обґрунтовані договором процентної позики № 28/08 від 28.08.2012 зі змінами та доповненнями, договором № 26/08 про відступлення права грошової вимоги від 26.06.2014, актом звірки взаєморозрахунків станом на 05.05.2015, банківськими виписками та договором про взаємозалік від 10.12.2014.
Загальна сума вимог Компанії «Сіналоа Лімітед» становить 66 714 582, 69 грн., з яких:
- 2 543 185, 15 доларів США, що еквівалентно 54 489 526, 08 грн. - основний борг;
- 570 534, 83 доларів США, що еквівалентно 12 224 108, 61 грн. - відсотки;
- 1 218, 00 грн. - судовий збір за подачу заяви з кредиторськими вимогами до боржника.
Боржник згідно заяви б/н від 11.09.2015 (вх. № 21265/15 від 11.09.2015) визнає повністю вимоги Компанії «Сіналоа Лімітед» та не заперечує про включення їх до реєстру вимог кредиторів.
Розпорядник майна боржника згідно повідомлення про результати розгляду вимог кредитора вих. № 02-04/101 від 19.11.2015 (вх. № 27901/15 від 23.11.2015) визнав повністю грошові вимоги Компанії «Сіналоа Лімітед» та включив їх до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити таке.
З матеріалів справи вбачається, що 28.08.2012 між Компанією «Аміверда Лімітед» (позикодавець) та Дочірнім підприємством «Фуршет Регіон» (позичальник) укладено договір процентної позики № 28/08, за умовами якого позикодавець погоджується дати у позику, а позичальник погоджується взяти у позику суму, яка не перевищує 30 мільйонів доларів США.
Відповідно до п. 3.2 договору у редакції додаткової угоди від 04.04.2013 на умовах та відповідно до цього договору позичальник бере на себе зобов'язання повернути позикодавцю всю суму позики не пізніше 31.12.2022.
Згідно з п. 6.1 договору процентна ставка за користування позикою становить 9, 8 % на рік.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що періодом нарахування процентів є квартал.
Відповідно до п. 6.3 договору проценти мають: нараховуватися починаючи з та включаючи день зарахування будь-якої суми позики на банківський рахунок позичальника, але не враховуючи день списання грошових коштів у якості погашення суми позики; обчислюватися виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 365-ти днів у році; підлягати оплаті у дату виплати процентів, тобто до 25 дня місяця, наступного після закінчення відповідного кварталу. При цьому остання сплата процентів повинна відбутися не пізніше дня повернення основної суми позики.
Згідно з п. 7.2 договору у редакції додаткової угоди від 04.04.2013 позичальник повинен повернути надану суму позики в строк не пізніше 31.12.2022.
Пунктом 9.1.2 договору передбачено, що позикодавець має право змінити термін повернення позики в сторону зменшення у випадку погіршення фінансового стану позичальника, зокрема, при порушені проти нього справи про банкрутство.
Відповідно до п. 11 договору у редакції додаткової угоди від 04.04.2013 даний договір набирає чинності з моменту його реєстрації у Національному банку України та отримання резидентом - позичальником відповідного реєстраційного свідоцтва та діє до 31.12.2022, але у будь-якому разі до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.
На виконання умов договору процентної позики № 28/08 від 28.08.2012 позикодавцем було надано боржнику позику, а боржником лише частково її повернуто, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 2 543 185, 15 доларів США, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками.
26.08.2014 між Компанією «Аміверда Лімітед» (первісний позикодавець) та Компанією «Сіналоа Лімітед» (новий позикодавець) укладено договір про відступлення права грошової вимоги, за умовами якого первісний позикодавець передає новому позикодавцю, а новий позикодавець приймає право грошової вимоги, що належить первісному позикодавцю, зокрема, за договором процентної позики № 28/08 від 28.08.2012.
Згідно з п. 1.2 договору про відступлення права грошової вимоги за цим договором новий позикодавець одержує право (замість первісного позикодавця) вимагати від боржника належного виконання всіх грошових зобов'язань за договором процентної позики № 28/08 від 28.08.2012.
Пунктом 2.4 договору про відступлення права грошової вимоги передбачено, що відповідно до договору процентної позики № 28/08 від 28.08.2012, укладеного між первісним позикодавцем та боржником, сума основного боргу за кредитом на дату підписання даного договору складає 2 543 185, 15 доларів США, а сума нарахованих та несплачених процентів за користування позикою складає 418 646, 39 доларів США, що разом складає 2 961 831, 54 доларів США.
Відповідно до п. 6.1 договору про відступлення права грошової вимоги цей договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Додатковою угодою від 22.09.2014 до договору процентної позики № 28/08 від 28.08.2012 сторони вирішили викласти преамбулу договору в наступній редакції: Компанія «Сіналоа Лімітед» - позикодавець та Дочірнє підприємство «Фуршет Регіон» - позичальник.
З матеріалів справи вбачається, що договір процентної позики № 28/08 від 28.08.2012, додаткові угоди до нього та договір про відступлення права грошової вимоги від 26.08.2014 зареєстровано у Головному управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом № 15684 від 27.09.2012, листом Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області № 09-204/7608 від 13.05.2013 з додатками про реєстрацію змін до договору процентної позики, листом ПАТ «Діамантбанк» від 23.10.2014 про реєстрацію змін договору у зв'язку зі зміною уповноваженого банку та зміною позикодавця, листом Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області № 09-204/19844 від 29.10.2014 з додатками про реєстрацію змін до договору процентної позики.
Згідно з ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, вбачається, що Компанія «Сіналоа Лімітед», на підставі договору про відступлення права грошової вимоги від 26.08.2014 набула право вимоги до ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон» за договором процентної позики № 28/08 від 28.08.2012, що першочергово належало Компанії «Аміверда Лімітед».
З огляду на вищевикладене, а також зважаючи на те, що доказів погашення заборгованості Дочірнім підприємством «Фуршет Регіон» перед Компанією «Сіналоа Лімітед» за договором процентної позики № 28/08 від 28.08.2012 не надано, суд вважає обґрунтованими кредиторські вимоги Компанії «Сіналоа Лімітед» на загальну суму 3 113 719, 98 доларів США, що відповідно до офіційного курсу встановленого Національним банком України на дату подання Компанією «Сіналоа Лімітед» кредиторської заяви до суду (28.08.2015 - відтиск штемпеля поштової установи на конверті, в якому надійшла кредиторська заява), як того вимагають положення п. 4 ч. 1 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, становить 66 375 480, 19 грн.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, керуючись статтями 23, 25, 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд визнає частково грошові вимоги Компанії «Сіналоа Лімітед» на загальну суму 66 376 698, 19 грн., з яких: 66 375 480, 19 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів та 1 218, 00 грн. (судовий збір) - перша черга задоволення вимог кредиторів, інші вимоги підлягають відхиленню.
До суду звернувся кредитор - Приватне підприємство «СК-Найс» із заявою б/н б/д (вх. № 20470/15 від 03.09.2015) про визнання кредиторських вимог до ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон» у розмірі 57 730, 96 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів.
Грошові вимоги кредитора обґрунтовані договором № ФР016590 від 02.04.2013, претензією вих. № 18/03-2 від 18.03.2015, актами звірки взаєморозрахунків, видатковими накладними, накладними на повернення, податковими накладними, бухгалтерською довідкою № 13 від 15.07.2013, банківськими виписками та актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30.11.2013.
Загальна сума вимог Приватного підприємства «СК-Найс» становить 57 730, 96 грн., з яких: 45 271, 00 грн. - основний борг, 12 169, 73 грн. - інфляційних втрат та 290, 23 грн. - 3 % річних.
Боржник згідно заяви б/н від 14.09.2015 (вх. № 21482/15 від 14.09.2015) відхиляє повністю вимоги Приватного підприємства «СК-Найс», оскільки кредиторська заява не була направлена розпоряднику майна боржника, що є порушенням ст. 63 Господарського процесуального кодексу України та подана з порушенням ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядник майна боржника згідно повідомлення про результати розгляду вимог кредитора вих. № 02-04/99 від 19.11.2015 (вх. № 27902/15 від 23.11.2015) визнав повністю грошові вимоги Приватного підприємства «СК-Найс» та включив їх до шостої черги задоволення вимог кредиторів як такі, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити таке.
З матеріалів справи вбачається, що між Приватним підприємством «СК-Найс» (постачальник) та Дочірнім підприємством «Фуршет Регіон» (покупець) укладено договір № ФР016590 від 02.04.2013, за умовами якого постачальник зобов'язався в порядку та умовах, визначених цим договором поставити товар, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних.
Відповідно до п. 7.8 договору загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару.
Згідно з п. 7.9 договору оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 40 дні(ів). При цьому сторони домовились про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500, 00 грн. з кожного магазину.
Пунктом 10.1 договору передбачено, що даний договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016.
На виконання умов договору № ФР016590 від 02.04.2013 Приватним підприємством «СК-Найс» було поставлено ОСОБА_1 підприємству «Фуршет Регіон» товар на загальну суму 65 779, 06 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими та податковими накладними.
Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, боржник за отриманий товар розрахувався частково та частину товару повернув, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед Приватним підприємством «СК-Найс» у розмірі 45 271, 00 грн.
За таких обставин, керуючись статтями 173, 193, 265 Господарського кодексу України та статтями 526, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що заявлені Приватним підприємством «СК-Найс» вимоги є документально та нормативно обґрунтованими.
Крім того, кредитор заявляє вимоги про визнання суми інфляційного збільшення боргу у розмірі 12 169, 73 грн. за період з 26.03.2015 по 11.06.2015 та суми 3 % річних у розмірі 290, 23 грн. за період з 26.03.2015 по 11.06.2015.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено здійснений кредитором розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат і встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги кредитора в цій частині визнаються обґрунтованими.
Послання боржника на те, що кредиторська заява не була направлена розпоряднику майна боржника, що є порушенням ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, не береться судом до уваги, оскільки в матеріалах справи міститься опис вкладення у цінний лист від 31.08.2015 на ім'я розпорядника майна боржника, яким направлено останньому кредиторську заяву Приватного підприємства «СК-Найс» з доданими до неї документами.
Щодо посилання боржника на те, що кредиторська заява Приватного підприємства «СК-Найс» подана з порушенням ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, оскільки аналогічний спір розглядається господарським судом Київської області у позовному провадженні, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство. Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання.
Таким чином, розгляд вимог конкурсних кредиторів до боржника здійснюється у межах провадження у справі про банкрутство, а позовне провадження підлягає зупиненню відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо тверджень розпорядника майна боржника про те, що вимоги Приватного підприємства «СК-Найс» заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство . Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон» опубліковано 31.07.2015.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що останній день строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника 30.08.2015, але оскільки це неділя - неробочий день, то останнім днем строку на заявлення кредиторських вимог до боржника є перший за ним робочий день - 31.08.2015.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що заяву б/н б/д (вх. № 20470/15 від 03.09.2015) про визнання кредиторських вимог до ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон» Приватним підприємством «СК-Найс» направлено на адресу господарського суду 31.08.2015, що підтверджується відтиском поштового штемпеля, що міститься на конверті, в якому вказана кредиторська заява надійшла до суду, а тому в строк встановлений ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на її подання.
З огляду на вищевикладене, у відповідності до вимог статей 23, 25 та 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд визнає повністю кредиторські вимоги Приватного підприємства «СК-Найс» на загальну суму 58 948, 96 грн., з яких: 57 730, 96 грн. четверта черга задоволення вимог кредиторів та 1 218, 00 грн. (судовий збір) - перша черга задоволення вимог кредиторів.
До суду звернувся кредитор - Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк» із заявою б/н від 28.08.2015 (вх. № 20464/15 від 03.09.2015) про визнання кредиторських вимог до ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон», з урахуванням заяви б/н від 06.10.2015 (вх. № 23910/15 від 12.10.2015) у розмірі 15 125 963, 67 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів.
Грошові вимоги кредитора обґрунтовані кредитним договором № 00372/К від 21.12.2012 зі змінами та доповненнями, меморіальним ордером № 6 від 15.01.2013 та банківськими виписками.
Загальна сума вимог Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» становить 15 125 963, 67 грн., з яких:
- 10 519 000, 00 грн. - заборгованість по кредиту;
- 1 034 214, 24 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом;
- 824 409, 91 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом;
- 2 748 339, 52 грн. - пеня за прострочення повернення заборгованості по кредиту, а також за прострочення сплати процентів за користування кредитом та комісії.
Боржник згідно заяви б/н від 14.09.2015 (вх. № 21480/15 від 14.09.2015) відхиляє повністю вимоги Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» з огляду на те, що розрахунок пені здійснено за час дії мораторію та підписано особою, повноваження якої не підтверджено. Крім того, кредитором не надано доказів у вигляді меморіального ордеру про надання боржнику кредитних коштів.
Розпорядник майна боржника згідно повідомлення про результати розгляду вимог кредитора вих. № 02-04/102 від 19.11.2015 (вх. № 27900/15 від 23.11.2015) визнав повністю грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» та включив їх до реєстру вимог кредиторів в позачерговому порядку як такі, що забезпечені заставою майна боржника.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити таке.
З матеріалів справи вбачається, що між Публічним акціонерним товариством «Марфін Банк» (банк) та Дочірнім підприємством «Фуршет Регіон» (позичальник) укладено кредитний договір № 00372/К від 21.12.2012, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії на суму 11 069 000, 00 грн., а позичальник зобов'язався прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути банку кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, пені і штрафи та інші платежі, що будуть нараховані відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п. 1.3 договору у редакції додаткової угоди № 1 від 19.09.2014 банк відкриває позичальнику кредитну лінію на строк з 21.12.2012 по 18.08.2015 включно, у рахуванням умов пунктів 2.5, 2.5.1-2.5.6 даного договору. Погашення кредиту здійснюється відповідно до графіку погашення, передбаченого п. 2.5 цього договору.
Згідно з п. 2.6 договору нарахування банком процентів за користування кредитом здійснюється, починаючи з дати виникнення фактичної заборгованості на рахунку до дати повного погашення кредиту. Проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році. Проценти сплачуються позичальником щомісяця, з 26-го числа, але не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, і в день фактичного повного погашення кредиту. При несплаті процентів у зазначені терміни та строки, вони вважаються простроченими.
Пунктом 2.7 договору передбачено, що позичальник сплачує банку комісію: за оформлення цього договору у розмірі 3 000, 00 грн.; за супроводження кредиту в розмірі 8,25 % річних від суми кредиту, передбаченої п. 1.1 цього договору.
Відповідно до п. 9.1 договору цей договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами, скріплення підписів печатками та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
На виконання умов кредитного договору № 00372/К від 21.12.2012 банком було перераховано позичальнику 11 069 000, 00 грн. кредитних коштів, що підтверджується наявними у матеріалах справи меморіальним ордером № 6 від 15.01.2013 та банківськими виписками.
Проте, відповідно до матеріалів справи, боржником було повернуто банку лише 550 000, 00 грн. кредитних коштів, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 10 519 000, 00 грн.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи наявні у матеріалах справи докази та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що грошові вимоги кредитора щодо заборгованості по кредиту у розмірі 10 519 000, 00 грн., заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами у розмірі 1 034 214, 24 грн. та заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 824 409, 91 грн. є документально та нормативно обґрунтованими.
Крім того, кредитор заявляє вимоги про визнання пені за прострочення повернення заборгованості по кредиту, а також за прострочення сплати процентів за користування кредитом та комісії у розмірі 2 748 339, 52 грн.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 5.2 договору при порушенні позичальником будь-яких термінів та строків повернення кредиту (в тому числі, при порушенні термінів, передбачених графіком погашення, або при порушенні терміну/строку дострокового повернення кредиту на вимогу банку), несвоєчасної сплати процентів та комісій за користування кредитом - позичальник сплачує банком пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення.
Згідно з п. 5.8 договору на підставі ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та у відповідності з цим договором сторони досягли домовленості про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань позичальника за цим договором припиняється через 3 роки з дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом перевірено здійснений кредитором розрахунок пені та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги кредитора в цій частині визнаються обґрунтованими.
Посилання боржника на те, що розрахунок пені здійснено за час дії мораторію та підписано особою, повноваження якої не підтверджено, а також на відсутність меморіального ордеру про надання боржнику кредитних коштів спростовується наявними у матеріалах справи документами.
Щодо забезпечення кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» заставою майна боржника, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що між Публічним акціонерним товариством «Марфін Банк» (заставодержатель) та Дочірнім підприємством «Фуршет Регіон» (заставодавець) було укладено договір застави № 01462-СК майнових прав від 19.08.2014, за яким заставою забезпечується виконання зобов'язань заставодавця за укладеним між заставодавцем та заставодержателем кредитним договором № 00372/К від 21.12.2012 із всіма додатковими угодами до нього.
Відповідно до договору застави № 01462-СК майнових прав від 19.08.2014 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором заставодавець надав заставодержателю в заставу всі належні ОСОБА_1 підприємству «Фуршет Регіон» майнові права, що витікають з договору постачання обладнання № 21/03/2014-03 від 21.03.2014. Майнові права, які передаються в заставу, полягають у праві вимоги ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон» від ОСОБА_1 підприємства «Рітейл Центр» оплати за обладнання згідно договору постачання обладнання № 21/03/2014-03 від 21.03.2014.
Разом з тим, договором постачання обладнання № 21/03/2014-03 від 21.03.2014, який укладений між Дочірнім підприємством «Фуршет Регіон» від Дочірнім підприємством «Рітейл Центр», передбачено, що Дочірнє підприємство «Рітейл Центр» зобов'язується поставити і передати у власність ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон» (боржника) обладнання, відповідно до специфікації, а Дочірнє підприємство «Фуршет Регіон» зобов'язується прийняти обладнання та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.
Згідно договору постачання обладнання № 21/03/2014-03 від 21.03.2014 строк постачання обладнання встановлений не пізніше 21.03.2016, датою постачання вважається дата отримання обладнання Дочірнім підприємством «Фуршет Регіон» та підписання видаткової накладної та/або акту прийому-передачі обладнання, а розрахунки за обладнання здійснюються Дочірнім підприємством «Фуршет Регіон» згідно наданих Дочірнім підприємством «Рітейл Центр» рахунків-фактури на обладнання.
Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк» стверджує, що поставка обладнання та оплата коштів за договором постачання обладнання № 21/03/2014-03 від 21.03.2014 на даний час не відбулися, що не заперечується боржником.
За загальним правилом договір набуває чинності з моменту його укладення, проте сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються й до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Відповідно до ст. 640 Цивільного кодексу України моментом укладення договору є момент одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до актів цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Отже, у реальних договорах передання речі або вчинення іншої дії як додаткової умови (до згоди сторін) для визнання договору укладеним означає одночасно і виконання однією із сторін свого обов'язку за договором, що має істотне значення для контрагента.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 664 Цивільного кодексу України встановлює правила, за якими визначається момент виконання обов'язку продавця щодо передання товару покупцеві. Правила визначені цією статтею є необхідними для застосування, оскільки з моменту передання товару у покупця виникає право власності на цей товар, якщо інше не встановлено договором чи законом (ст. 334 Цивільного кодексу України), що означає з цього моменту покупець наділяється повноваженнями володіння, користування та розпоряджання цим товаром.
Таким чином, оскільки товар у власність боржника за договором постачання обладнання № 21/03/2014-03 від 21.03.2014 не передавався, то останній не набув повноважень володіння, користування та розпоряджання цим товаром, а тому у Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» не виникло ніяких майнових прав за вказаним договором, що свідчить про відсутність на даний час предмету застави.
За таких обставин, у відповідності до вимог статей 23, 25 та 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд визнає повністю кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» на загальну суму 15 127 181, 67 грн., з яких: 12 377 624, 15 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів, 2 748 339, 52 грн. (пеня) - шоста черга задоволення вимог кредиторів та 1 218, 00 грн. (судовий збір) - перша черга задоволення вимог кредиторів.
До суду звернувся кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вєнта» із заявою б/н від 15.09.2015 (вх. № 21658/15 від 15.09.2015) про визнання кредиторських вимог до ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон», з урахуванням заяви б/н від 01.10.2015 (вх. № 23385/15 від 02.10.2015) у розмірі 36 721, 68 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів.
Грошові вимоги кредитора обґрунтовані рішенням господарського суду Київської області від 12.08.2015 у справі № 911/5090/14, наказом господарського суду Київської області від 15.09.2015 у справі № 911/5090/14, постановою про відкриття виконавчого провадження від 19.10.2015 та довідкою Ірпінського міського управління юстиції Київської області № 1061/9 від 19.10.2015.
Загальна сума вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєнта» становить 36 721, 68 грн., з яких: 28 978, 55 грн. - основного боргу, 3 256, 06 грн. - пені, 2 231, 35 грн. - інфляційних втрат, 428, 72 грн. - 3 % річних та 1 827, 00 грн. - судового збору по рішенню господарського суду Київської області від 12.08.2015 у справі № 911/5090/14.
Боржник згідно заяви б/н від 12.10.2015 (вх. № 23958/15 від 12.10.2015) відхиляє повністю вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєнта», оскільки заяву подано після встановленого граничного строку для її подання та з порушенням ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядник майна боржника згідно повідомлення про результати розгляду вимог кредитора вих. № 02-04/105 від 19.11.2015 (вх. № 27897/15 від 23.11.2015) визнав повністю грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєнта» та включив їх до шостої черги задоволення вимог кредиторів як такі, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити таке.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Київської області від 12.08.2015 у справі № 911/5090/14 стягнуто з ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєнта» 28 978, 55 грн. - заборгованості, 3 256, 06 грн. - пені, 2 231, 35 грн. - інфляційних втрат, 428, 72 грн. - 3 % річних та 1 827, 00 грн. - судового збору.
15.09.2015 на виконання вищезазначеного рішення господарського суду Київської області від 12.08.2015 у справі № 911/5090/14 видано відповідний наказ.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2015 рішення господарського суду Київської області від 12.08.2015 у справі № 911/5090/14 залишено без змін.
З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що рішення господарського суду Київської області від 12.08.2015 у справі № 911/5090/14 на даний час не виконано.
За таких обставин, керуючись ст. 124 Конституції України та статями 35, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєнта» у розмірі 36 721, 68 грн., які ґрунтуються на рішенні господарського суду Київської області від 12.08.2015 у справі № 911/5090/14, є документально та нормативно обґрунтованими.
Щодо посилання боржника на те, що кредиторська заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєнта» подана з порушенням ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, оскільки аналогічний спір розглядається Київським апеляційним господарським судом у позовному провадженні, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство. Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання.
Таким чином, розгляд вимог конкурсних кредиторів до боржника здійснюється у межах провадження у справі про банкрутство, а позовне провадження підлягає зупиненню відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим, розгляд вимог у позовному провадженні не перешкоджає подальшому зверненню з ними у справу про банкрутство.
Щодо тверджень боржника та розпорядника майна боржника про те, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєнта» заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство . Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон» опубліковано 31.07.2015.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що останній день строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника 30.08.2015, але оскільки це неділя - неробочий день, то останнім днем строку на заявлення кредиторських вимог до боржника є перший за ним робочий день - 31.08.2015.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що заяву б/н від 15.09.2015 (вх. № 21658/15 від 15.09.2015) про визнання кредиторських вимог до ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон» Товариством з обмеженою відповідальністю «Вєнта» подано безпосереднього через канцелярію господарського суду Київської області 15.09.2015, тобто з пропуском встановленого ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» строку на її подання.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. Такі кредитори не беруть участі в представницьких органах кредиторів (зборах та комітеті кредиторів).
Таким чином, враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Вєнта» кредиторські вимоги заявлені до суду після закінчення строку, встановленого для їх подання, суд, керуючись спеціальною нормою ч. 4 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», визнає повністю його грошові вимоги на загальну суму 39 157, 68 грн., з яких: 36 721, 68 грн. - підлягають включенню до шостої черги задоволення вимог кредиторів та погашаються в ліквідаційній процедурі, 2 436, 00 грн. (судовий збір) - перша черга задоволення вимог кредиторів.
До суду звернувся кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Престиж» із заявою № 37 від 05.11.2015 (вх. № 26941/15 від 12.11.2015) про визнання кредиторських вимог до ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон» у розмірі 12 945, 95 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів.
Грошові вимоги кредитора обґрунтовані договором № ФР001994 від 05.06.2012, товарними накладними, актами перевірки розрахунків, актами невідповідності, накладними на повернення товару, договором № ВЗ ФР001994 про надання послуг від 05.06.2012, оборотною відомістю, платіжним дорученням № 100368428 від 01.07.2013 та актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31.07.2013.
Загальна сума вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Престиж» становить 12 945, 95 грн., з яких: 10 509, 95 грн. - борг за поставлений товар та 2 436, 00 грн. - судовий збір за подачу заяви з кредиторськими вимогами до боржника.
Боржник не надав жодних письмових пояснень щодо кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Престиж».
Розпорядник майна боржника згідно повідомлення про результати розгляду вимог кредитора вих. № 02-04/107 від 19.11.2015 (вх. № 27896/15 від 23.11.2015) визнав повністю грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Престиж» та включив їх до шостої черги задоволення вимог кредиторів як такі, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити таке.
З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Престиж» (постачальник) та Дочірнім підприємством «Фуршет Регіон» (покупець) укладено договір № ФР001994 від 05.06.2012, за умовами якого постачальник зобов'язався в порядку та умовах, визначених цим договором поставити товар, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних.
Відповідно до п. 7.8 договору загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару.
Згідно з п. 7.9 договору оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 55 дні (ів) з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару. При цьому сторони домовились про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500, 00 грн. з кожного магазину.
Пунктом 10.1 договору передбачено, що даний договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015.
На виконання умов договору № ФР001994 від 05.06.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Престиж» було поставлено ОСОБА_1 підприємству «Фуршет Регіон» товар на загальну суму 14 002, 75 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи товарними накладними.
Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, боржник за отриманий товар розрахувався частково та частину товару повернув, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Престиж» у розмірі 10 509, 95 грн.
За таких обставин, керуючись статтями 173, 193, 265 Господарського кодексу України та статтями 526, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Престиж» вимоги є документально та нормативно обґрунтованими.
Щодо тверджень розпорядника майна боржника про те, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Престиж» заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство . Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон» опубліковано 31.07.2015.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що останній день строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника 30.08.2015, але оскільки це неділя - неробочий день, то останнім днем строку на заявлення кредиторських вимог до боржника є перший за ним робочий день - 31.08.2015.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що заяву № 37 від 05.11.2015 (вх. № 26941/15 від 12.11.2015) про визнання кредиторських вимог до ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон» Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Престиж» направлено на адресу господарського суду 09.11.2015, що підтверджується відтиском поштового штемпеля, що міститься на конверті, в якому вказана кредиторська заява надійшла до суду, тобто з пропуском встановленого ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» строку на її подання.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. Такі кредитори не беруть участі в представницьких органах кредиторів (зборах та комітеті кредиторів).
Таким чином, враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Престиж» кредиторські вимоги заявлені до суду після закінчення строку, встановленого для їх подання, суд, керуючись спеціальною нормою ч. 4 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», визнає повністю його грошові вимоги на загальну суму 12 945, 95 грн., з яких: 10 509, 95 грн. - підлягають включенню до шостої черги задоволення вимог кредиторів та погашаються в ліквідаційній процедурі, 2 436, 00 грн. (судовий збір) - перша черга задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги; неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди, як це передбачено абз. 6, 7 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» за результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону.
За результатами розгляду справи в попередньому засіданні, з урахуванням ухвали господарського суду Київської області від 30.07.2015 у даній справі, суд дійшов висновку про затвердження реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон» у наступному складі:
1. Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» у розмірі 1 212, 00 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів.
2. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» у розмірі 601 237, 36 грн., з яких: 600 019, 36 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів та 1 218, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів.
3. Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» у розмірі 151 961 033, 25 грн., з яких: 140 115 917, 19 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів, 11 843 898, 06 грн. - шоста черга задоволення вимог кредиторів та 1 218, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів.
4. Компанія «Сіналоа Лімітед» у розмірі 66 376 698, 19 грн., з яких: 66 375 480, 19 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів та 1 218, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів, інші вимоги відхилити.
5. Приватне підприємство «СК-Найс» у розмірі 58 948, 96 грн., з яких: 57 730, 96 грн. четверта черга задоволення вимог кредиторів та 1 218, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів.
6. Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк» у розмірі 15 127 181, 67 грн., з яких: 12 377 624, 15 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів, 2 748 339, 52 грн. - шоста черга задоволення вимог кредиторів та 1 218, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів.
7. Товариство з обмеженою відповідальністю «Вєнта» у розмірі 39 157, 68 грн., з яких: 36 721, 68 грн. - підлягають включенню до шостої черги задоволення вимог кредиторів та погашаються в ліквідаційній процедурі, 2 436, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів.
8. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Престиж» у розмірі 12 945, 95 грн., з яких: 10 509, 95 грн. - підлягають включенню до шостої черги задоволення вимог кредиторів та погашаються в ліквідаційній процедурі, 2 436, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів.
9. Товариство з обмеженою відповідальністю «Еффіус Груп» у розмірі 508 063, 88 грн., з яких: 501 973, 88 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів та 6 090, 00 грн. (судовий збір) - перша черга задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі; відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і на вимоги Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та/або її дочірнього підприємства, що здійснювало постачання природного газу на підставі ліцензії, щодо сплати заборгованості (у тому числі неустойки, 3 відсотків річних та інфляційних втрат) за поставлений/спожитий природний газ, що утворилася станом на 1 травня 2015 року.
Враховуючи вищезазначене та керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Визнати грошові вимоги кредиторів до боржника - ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон» у сумі 234 686 478, 94 грн. та затвердити реєстр вимог кредиторів боржника - ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон» у наступному складі:
1) Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» у розмірі 1 212, 00 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів.
2) Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» у розмірі 601 237, 36 грн., з яких: 600 019, 36 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів та 1 218, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів.
3) Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» у розмірі 151 961 033, 25 грн., з яких: 140 115 917, 19 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів, 11 843 898, 06 грн. - шоста черга задоволення вимог кредиторів та 1 218, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів.
4) Компанія «Сіналоа Лімітед» у розмірі 66 376 698, 19 грн., з яких: 66 375 480, 19 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів та 1 218, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів, інші вимоги відхилити.
5) Приватне підприємство «СК-Найс» у розмірі 58 948, 96 грн., з яких: 57 730, 96 грн. четверта черга задоволення вимог кредиторів та 1 218, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів.
6) Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк» у розмірі 15 127 181, 67 грн., з яких: 12 377 624, 15 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів, 2 748 339, 52 грн. - шоста черга задоволення вимог кредиторів та 1 218, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів.
7) Товариство з обмеженою відповідальністю «Вєнта» у розмірі 39 157, 68 грн., з яких: 36 721, 68 грн. - підлягають включенню до шостої черги задоволення вимог кредиторів та погашаються в ліквідаційній процедурі, 2 436, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів.
8) Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Престиж» у розмірі 12 945, 95 грн., з яких: 10 509, 95 грн. - підлягають включенню до шостої черги задоволення вимог кредиторів та погашаються в ліквідаційній процедурі, 2 436, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів.
9) Товариство з обмеженою відповідальністю «Еффіус Груп» у розмірі 508 063, 88 грн., з яких: 501 973, 88 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів та 6 090, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів.
2. Зобов'язати розпорядника майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_4 включити до реєстру грошових вимог кредиторів боржника - ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон» визнані судом кредиторські вимоги, внести окремо до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника і відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав та відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку (у разі їх наявності).
3. Встановити, що особи, вимоги яких заявлені до боржника - ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон» після 31 серпня 2015 року або не заявлені взагалі, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі, окрім вимог кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також вимог щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і вимог Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та/або її дочірнього підприємства, що здійснювало постачання природного газу на підставі ліцензії, щодо сплати заборгованості (у тому числі неустойки, 3 відсотків річних та інфляційних втрат) за поставлений/спожитий природний газ, що утворилася станом на 1 травня 2015 року.
4. Зобов'язати розпорядника майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_4 організувати проведення загальних зборів кредиторів боржника за місцезнаходження ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон»; письмово повідомити учасників у справі про банкрутство про місце, дату і час проведення зборів кредиторів боржника, належні докази про що надати суду. Скликання перших загальних зборів кредиторів призначити на 21 грудня 2015 року .
5. Зобов'язати кредиторів ОСОБА_1 підприємства «Фуршет Регіон» створити комітет кредиторів. Призначити збори комітету кредиторів боржника на 28 грудня 2015 року.
6. Зобов'язати розпорядника майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_4 здійснити аналіз фінансово-господарської діяльності боржника, інвестиційного становища боржника та його становища на ринках, провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість, про що надати суду відповідний звіт, розглянутий комітетом кредиторів боржника.
7. Зобов'язати розпорядника майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_4 надати суду протокольне рішення зборів кредиторів боржника про утворення і склад комітету кредиторів боржника та протокол зборів комітету кредиторів боржника з прийнятим рішенням щодо введення наступної судової процедури банкрутства.
8. Наступне засідання суду призначити на 11 січня 2016 року о 14:30 год. Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16, в залі судових засідань № 1).
9. Копію ухвали направити учасникам у справі про банкрутство та Головному територіальному управлінню юстиції у Київській області Міністерства юстиції України.
Суддя Т.В. Лутак
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 30.11.2015 |
Оприлюднено | 11.12.2015 |
Номер документу | 54079487 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні