Постанова

від 01.12.2015 по справі 913/649/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.12.2015 справа №913/649/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: при секретарі за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 не з'явився не з'явився розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» м.Київ в особі філфї АТ «Укрексімбанк» в м.Луганськ м.Київ на рішення господарського суду Луганської області від 19.10.2015р. у справі№ 913/649/15 за позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» м.Київ в особі філфї АТ «Укрексімбанк» в м.Луганськ м.Київ Товариства з обмеженою відповідальністю «Валеас» м.Луганськ про стягнення 27 686,98 грн. Встановив:

Рішенням господарського суду Луганської області від 19.10.2015 року по справі № 913/649/15 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валеас», м. Луганськ, Нове містечко заводу ОРАДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 19076201, на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Луганськ, м. Київ, вул. Горького, буд. 127, код ЄДРПОУ 00032112, прострочену заборгованість за кредитом в сумі 9 020 грн. 00 коп., прострочену заборгованість за нарахованими процентами в сумі 2 222 грн. 31 коп., прострочену заборгованість за нарахованою комісією за управління кредитом в сумі 1 379 грн. 41 коп., інфляційні нарахування за простроченим кредитом в сумі 4 783 грн. 68 коп., інфляційні нарахування за простроченими процентами за кредитом в сумі 569 грн. 64 коп., 3% річних за простроченим кредитом в сумі 251 грн. 92 коп., 3% річних за простроченими процентами за кредитом в сумі 31 грн. 89 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1 827 грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 1 395,03 грн., пені за несвоєчасне погашення процентів у сумі 359,07 грн., пені за несвоєчасне погашення комісії за зобов'язаннями у сумі 282,04 грн., штрафних санкцій у сумі 7 356,00 грн. мотивовано тим, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів Україні від 05.11.2014 року № 1079-р наявні правові підстави для розповсюдження дії мораторію щодо нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами, введеного ст. 2 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» м.Київ в особі філфї АТ «Укрексімбанк» в м.Луганськ (далі скорочено по тексту ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» м.Київ в особі філфї АТ «Укрексімбанк» в м.Луганськ ) звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 19.10.2015 року по справі № 913/649/15 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 1 395,03 грн., пені за несвоєчасне погашення процентів у сумі 359,07 грн., пені за несвоєчасне погашення комісії за зобов'язаннями у сумі 282,04 грн., штрафу у сумі 7 356,00 грн.

На думку апелянта, оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник посилається на те, що дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» поширюється лише на певне коло суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Скаржник вважає, що судом не було взято до уваги, що ст.1 Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014.

На думку апелянта, оскільки на цей час антитерористична операція не завершена, Кабінет Міністрів не має можливості остаточно визначитися з переліком населених пунктів, де вона провадилася. Оскільки норми Закону передбачають зворотню дію у часі, то після завершення антитерористичної операції та затвердженням Кабінетом Міністрів України переліку населених пунктів, банки та інші фінансові установи, а також кредитори будуть зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Враховуючи, що явка сторін у судове засідання не визначалась обов'язковою, справа апеляційною інстанцією, відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні апеляційної інстанції складено протокол.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними в ній доказами та не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Дослідивши докази матеріалів справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафних санкцій за несвоєчасне погашення кредиту, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила.

10.10.2012 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» та ТОВ «Валеас» був укладений кредитний договір № 61112К12 із відповідними змінами та доповненнями.

На виконання умов кредитного договору банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом в розмірі 66 400,00 грн. з кінцевим терміном погашення кредиту 09.10.2014 зі платою процентів в розмірі 24,3% річних та комісії в розмірір 0,1% щомісячно.

Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов'язався погашати кредит в строки визначені в графіку погашення кредиту (додаток №1 до договору), сплачувати проценти, комісію та здійснювати інші платежі, передбачені договором.

Всупереч взятих на себе зобов'язань позичальником оплата за кредитом, процентами та комісією здійснювалася не в повній мірі та несвоєчасно.

За розрахунком позивача, станом на 14.08.2015 відповідач має заборгованість за кредитом в сумі 9 020,00 грн., заборгованість за процентами за період липень 2014 року - липень 2015 року в сумі 2 222,31 грн., заборгованість за комісією за період липень - грудень 2014 в сумі 1 379,41 грн.

У зв'язку із простроченням оплати за кредитом, процентами та комісією відповідно до п. 7.2 ст. 7 Кредитного договору, позивачем нараховані пеня за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 1 395 грн. 03 коп, пеня за несвоєчасне погашення процентів в сумі 395 грн. 07 коп. пеня за несвоєчасне погашення комісії в сумі 282 грн. 04 коп.

Також позивач вказує, шо відповідачем порушено п. 7.4 кредитного договору, у звязку з чим нарахований штраф в загальій сумі 7 356 грн. 00 коп.

Окільки відповідач в добровільному порядку суму заборгованості не оплатив, позивач звернувся до суду із позовом який обґрунтовує посиланням на норми цивільного та господарського законодавства, зокрема на ст. ст. 1048, 1050 ЦК України.

19.10.2015 року господарським судом Луганської області по справі № 913/649/15 прийнято рішення, яке оскаржується в частині відмови у у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафних санкцій за несвоєчасне погашення кредиту.

Позивачем до стягнення заявлена пеня в сумі 1 395,03 грн. за прострочення повернення кредиту за період з 09.08.2014 по 09.04.15, пеня за прострочення сплати відсотків в сумі 395,07 грн. за період з 08.08.2014 по 14.08.2015, та пеня за прострочення сплати комісії в сумі 282,04 грн. за період з 08.08.2014 по 07.08.2015.

Відповідно до п. 7.2, 3.2.10 в разі невиконання грошових зобов'язань за договором позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період.

Також позивачем нараховані штрафи в сумі 7 356,00 грн., в тому числі:

-за п. 5.1.3.6 кредитного договору за квітень - вересень 2014 року в сумі 678,00 грн.;

-за п. 5.1.7 кредитного договору з 18.10.2014 по 17.04.15 в сумі 6 000,00 грн.;

-за п. 5.3.1 кредитного договору з 26.07.2014 по 26.01.2015 в сумі 678,00 грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно зі ст. 2 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» від 02.09.2014р. № 1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Зазначеним законом, що є спеціальним, дія якого поширюється лише на певне коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють або здійснювали господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення (далі - Перелік).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р. був затверджений перелік населених пунктів, до якого включено м. Луганськ, де проводив свою господарську діяльність відповідач.

05.11.2014р. Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014р. № 1053-р В«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операціяВ» .

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. у справі №826/18327/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Тар АльянсВ» до Кабінету Міністрів України визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014р. В«Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів УкраїниВ» від 30.10.2014р. № 1053-рВ» .

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. у зазначеній адміністративній справі залишена без змін і набрала законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суда першої інстанції.

Таким чином, за період коли була нарахована пеня та штрафні санкції діяв перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р., у зв'язку із визнанням нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014р., яким було зупинено його дію.

Тобто норми Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» (ст.1) передбачають зворотню дію закону у часі з моменту прийняття Указу Президенту від 14.04.2014р. №405/2014 та його дію до дати набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014р., введеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014р. № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі безпеки України, видано наказ від 07.10.2014р. № 33/6/а В«Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведенняВ» , згідно з яком визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014р.

Крім того, прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження № 1079 від 05.11.2014 не скасовує Перелік населенних пунктів, на території яких здійснювлдася антитерористична оперцая, та не робить його недійним.

Проведення антитерористичної операції на території м.Луганську є загальновідомим фактом.

З урахуванням вищевикладеного та визначеної компетентним органом території проведення антитерористичної операції та терміну її проведення, норми ст.2 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, у рамках здійснення заходів, передбачених вищезазначеного Закону, суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, на період її проведення звільняються від відповідальності за недотримання строків, передбачених для подання фінансової звітності.

Згідно ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до частини 1 ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В розумінні частин 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Згідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно частини 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно частини 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, умовою застосування до боржника штрафу є: по-перше, наявність порушення боржником зобов'язання, та по-друге, такий штраф за порушення зобов'язання має бути передбачений договором.

Як було наведено вище, відповідачем порушені умови договору щодо своєчасного погашення кредиту, сплати відсотків та комісії. Але, відповідача як юридичну особу зареєстровано на території, де фактично протягом тривалого часу проводяться бойові дії.

При цьому позивачем штраф нарахований за п. 5.1.3 кредитного договору, за яким позичальник зобов'язаний спрямовувати протягом дії кредитного договору грошові надходження на рахунки позичальника, відкриті в банку, таким чином, що б частка чистих щоквартальних грошових потоків позичальника була не меншою, ніж 95% від чистих грошових надходжень позичальника та 50% від чистих грошових надходжень споріднених осіб - ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6

Так, згідно п.2.1.12 позичальнику відкрити поточний рахунок № 2600801006249 у філії АТ «Укрексімбанк» в м. Луганську. Але на момент звернення позивачем до суду на території Луганської області відсутня банківська система та доказів роботи вказаної філії банку позивачем не надано. При цього, позивачем до суду не надано доказів того, що у відповідача на рахунках, відкритих в даному банку наявні кошти.

Таким чином, нарахування штрафу є необґрунтованим.

Щодо нарахування штрафу за п. 5.1.7 за яким позичальник зобов'язаний здійснювати протягом дії всього строку дії кредитного договору безперервне страхування майна, що надається в заставу банку з метою забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором.

За текстом кредитного договору відсутні відомості щодо забезпечення виконання зобов'язань переданим в заставу майном. Також банком не надано будь-яких відомостей щодо забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором заставою або іпотекою, та про це не вказується в позові. В той же час, яке було вказано вище, на території м. Луганська проводиться АТО і відсутні органи державної влади і як наслідок відповідач не має реальної можливості здійснювати и страхування майна.

За таких обставин вимоги щодо нарахування штрафу є необґрунтованими.

Відповідно до п. 5.3.1 кредитного договору, позичальник протягом дії кредитного договору повинен надавати банку такі документи: завірені копії фінансової звітності, форми статистичної звітності, розшифровку дебіторської і кредиторської заборгованості, довідки про наявність заборгованості за кредитами в інших банках, довідки про рух коштів в інших банках, звіт з екологічних та соціальних питань.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про бухгалтерську звітність та фінанси в Україні» на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Відповідно до ч. 4 вказаної статті закону встановлено, що форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і порядок їх заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Згідно ч. 1 ст. 13 зазначеного закону, звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства.

У рамках здійснення заходів, передбачених Законом України "Протимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції",суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, на період її проведення звільняються від відповідальності за недотримання строків, передбачених для подання фінансової звітності.

Враховуючи наведене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми пені та штрафу,відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Луганської області від 19.10.2015 року по справі № 913/649/15 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Враховуючи наведене, керуючись ст.49, 99, 101, 102, п.1 ч.1 ст.103,105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» м.Київ в особі філфї АТ «Укрексімбанк» в м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 19.10.2015 року по справі № 913/649/15 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 1 395,03 грн., пені за несвоєчасне погашення процентів у сумі 359,07 грн., пені за несвоєчасне погашення комісії за зобов'язаннями у сумі 282,04 грн., штрафних санкцій у сумі 7 356,00 грн. - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 19.10.2015 року по справі № 913/649/15 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валеас», м. Луганськ пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 1 395,03 грн., пені за несвоєчасне погашення процентів у сумі 359,07 грн., пені за несвоєчасне погашення комісії за зобов'язаннями у сумі 282,04 грн. та штрафних санкцій у сумі 7 356,00 грн. - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Головуючий: Т.Д. Геза

Судді: Н.В.Будко

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1 позивачу

1 відповідачу

1 у справу

1 ДАГС

1ГСЛО