Постанова

від 23.11.2015 по справі 910/13573/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2015 р. Справа№ 910/13573/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

За участю секретаря судового засідання Бородулі В.В.

представників сторін:

від позивача - Заярний А.О., дов. б/н від 29.09.15 р.;

від відповідача - Павлюк С.О., дов. № 1782 від 14.07.2015 р.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний

завод»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 22.07.2015 року

у справі № 910/13573/15 (суддя Князьков В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сам-Сон»

до Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»

про стягнення 64 087,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 року по справі № 910/13573/15 позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сам-Сон» основний борг у розмірі 30 000,00 грн., пеню у розмірі 13 076,74 грн., 3% річних у розмірі 6 593,84 грн., інфляційні втрати у розмірі 20 236,20 грн., витрати на послуги адвоката у розмірі 10 000,00 грн., судовий збір у розмірі 1 827,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство «Дарницький вагоноремонтний завод» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 року по справі № 910/13573/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Шевченка Е.О. та призначено до розгляду на 30.09.2015 року.

08.10.2015 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, розгляд справи не відбувся.

Після виходу головуючого судді з лікарняного, розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Шевченка Е.О. у відпустці, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 року справу № 910/13573/15 прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду та призначено до розгляду на 04.11.2015 року.

У судовому засіданні 04.11.2015 року було оголошено перерву в розгляді справи до 18.11.2015 року.

04.11.2015 року та 18.11.2015 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» надійшли клопотання про зупинення провадження по справі у зв'язку із заміною відповідача його правонаступником.

18.11.2015 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» надійшли письмові пояснення щодо розрахунку сум заборгованості.

У судовому засіданні 18.11.2015 року було оголошено перерву в розгляді справи до 23.11.2015 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представник Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» у поясненнях, наданих у судових засіданнях, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 року по справі № 910/13573/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Сам-Сон» у поясненнях, наданих у судових засіданнях, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

24.10.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сам-Сон» (далі - позивач, виконавець, ТОВ «Сам-Сон») та Державним підприємством «Дарницький вагоноремонтний завод» (далі - відповідач, замовник, ДП «Дарницький вагоноремонтний завод») було укладено договір на виконання робіт № 10/14/24/01-П (далі - Договір).

За умовами Договору замовник доручає, виконавець зобов'язується виконати середній ремонт та налагодження колесотокарного верстату моделі 1836М.10, зав. № 296, інв. № 41283 згідно з Дефектною відомістю (Додаток № 1 до Договору), Кошторисом (Додаток № 2 до Договору) і відомістю матеріалів (Додаток № 3 до Договору) які є невід'ємною частиною даного Договору. Змовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість на умовах, викладених в даному договорі.

Відповідно до п. 2.1 Договору термін виконання робіт складає 30 календарних днів і розпочинається від дати отримання передоплати.

Згідно з п. 2.4 Договору по закінченні робіт виконавець надає замовнику акт виконаних робіт, який підписується повноважними представниками обох сторін по договору. Роботи вважаються виконаними якщо при прийманні-здаванні верстату отримано не менше п'яти обточених колісних пар, що відповідають вимогам інструкції ЦВ-ЦЛ-0062 «З огляду, обстеження, ремонту та формування вагонних колісних пар», затвердженої наказом Укрзалізниці від 01.04.2015 року № 067-Ц.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що вартість робіт визначається кошторисом (Додаток № 2 до Договору), складеним виконавцем і погодженим замовником, і складає 408 753,00 грн.

Як встановлено п. 3.2 Договору, виконавець приступає до виконання робіт на території замовника протягом 10 календарних днів після перерахування на розрахунковий рахунок виконавця передоплати в розмірі 30% від вартості робіт, що складає 122 625,90 грн. у т.ч. ПДВ 20%, що складає 20 437,65 грн.

Сторони у п. 3.4 Договору погодили, що замовник зобов'язується провести остаточний розрахунок з виконавцем у термін до 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту здавання-приймання виконаних робіт, який є підставою для оплати.

Відповідно до п. 6.1 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 року, але в будь якому разі до повного виконання зобов'язань сторонами.

29.12.2014 року між ТОВ «Сам-Сон» та ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою змінено умови Договору та погоджено наступне:

«п.6.1 Договору викласти у наступній редакції: «Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до «20» березня 2015 року, але в будь якому разі до повного виконання зобов'язань Сторонами».

Доповнити Договір № 10/14/24/01-П від 24.10.2014 Кошторисом (Додаток № 4 до Договору) та Відомістю матеріалів (Додаток № 5 до Договору).

Додатки № 2 та № 3 до Договору № 10/14/24/01-П від 24.10.2014 вважати такими, що втратили чинність.

п.1.1 Договору викласти у наступній редакції: «Замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати середній ремонт та налагодження колесотокарного верстату моделі 1836М.10, зав. № 296, інв. № 41283 згідно з Дефектною відомістю (Додаток № 1 до Договору), Кошторисом (Додаток № 4 до Договору) і Відомістю матеріалів (Додаток № 5 до Договору) які є невід'ємною частиною даного Договору».

п. 3.1 Договору викласти у наступній редакції: «Вартість робіт визначається Кошторисом (Додаток № 4 до Договору), складеним виконавцем і погодженим із замовником, і складає 376 685,60 грн. у т.ч. ПДВ 20%, що складає 62 780,93 грн.».

п. 3.4 Договору викласти у наступній редакції: «Замовник зобов'язується провести остаточний розрахунок з виконавцем у термін до 40 банківських днів з моменту підписання сторонами Акту здавання-приймання виконаних робіт, який є підставою для оплати».

Інші умови вищевказаного Договору, не порушені даною Додатковою угодою № 1, залишаються незмінними і Сторони підтверджують по них свої зобов'язання.»

Як стверджує позивач, ним було виконано середній ремонт та налагодження колесотокарного верстату моделі 1836М.10, зав. № 296, інв. № 41283 на загальну суму 376 685,60 грн.

26.02.2015 року позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості (а.с. 18-21).

Проте, відповідач в порушення умов договору не розрахувався з позивачем в повному обсязі за виконані роботи.

З огляду на вказане, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» на користь ТОВ «Сам-Сон», з урахуванням уточнень позовних вимог, 30 000,00 грн. основного боргу, 13 191,81 грн. пені, 659,59 грн. 3% річних та 20 236,20 грн. інфляційних витрат.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

12.01.2015 року за Актом здачі-прийняття виконаних робіт було передано позивачем та прийнято відповідачем роботи на загальну суму 376 685,60 грн. При цьому, сторонами погоджено, що ТОВ «Сам-Сон» має заборгованість перед відповідачем у вигляді пені у розмірі 9 040,46 грн. за несвоєчасне виконання робіт. Також сторони погодили зарахувати пеню у розмірі 9 040,46 грн. за несвоєчасне виконання робіт ТОВ «Сам-Сон» в рахунок остаточного розрахунку за виконані роботи по Договору (а.с. 17).

З пояснень сторін та банківських виписок встановлено, що відповідачем було сплачено загалом 337 645,14 грн., а саме:

- 122 625,90 грн. 20.11.2014 року (30 % передплата);

- 145 019,24 грн. 10.03.2015 року (часткова оплата виконаних робіт);

- 20 000,00 грн. 19.03.2015 року (часткова оплата виконаних робіт);

- 10 000,00 грн. 22.05.2015 року (часткова оплата виконаних робіт);

- 40 000,00 грн. 27.05.2015 року (часткова оплата виконаних робіт).

Крім того, 9 040,46 грн. пені за порушення строків виконання робіт сторонами зараховано в рахунок заборгованості за Договором, згідно Акту здачі-прийняття виконаних робіт від 12.01.2015 року.

Таким чином, заборгованість за виконані роботи погашена відповідачем на суму 346 685,60 грн.

З огляду на вказане, непогашена заборгованість за виконані позивачем роботи за Договором склала 30 000,00 грн.

Сторони не заперечили розмір вказаної заборгованості, доказів її погашення суду не надали.

У відповідності до п. 3.4 Договору відповідач мав оплатити виконані роботи у термін до 40 банківських днів з моменту підписання сторонами Акту здавання-приймання виконаних робіт.

Враховуючи порядок перебігу строків передбачений ст. 253 Цивільного кодексу України, вихідні та святкові дні, а також перенесений робочий день з 02.01.2015 року на 17.01.2015 року згідно листа НБУ № 25-205/73085 від 08.12.2014 року, колегія суддів дійшла висновку, що останнім днем для сплати заборгованості є 06.03.2015 року.

Колегія суддів зазначає, що з 10.03.2015 року відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт за Договором, оскільки 08.03.2015 року є святковим днем та припадає на неділю, а у відповідності до ст. 67 Кодексу законів про працю, вихідний день переноситься на наступний після святкового або не робочого, тобто на 09.03.2015 року. Таким чином, 07-09.03.2015 року є не робочими днями.

За таких обставин, доводи апелянта про те, що прострочення відповідача починаються з 11.03.2015 року, а не з 10.03.2015 року, є безпідставними.

Враховуючи досліджені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» на користь ТОВ «Сам-Сон» заборгованості за виконані роботи у сумі 30 000,00 грн.

Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 13 191,81 грн. пені за прострочення грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.3 Договору за порушення строків оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Враховуючи наявність заборгованості, провівши повторний арифметичний розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 13 076,74 грн.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 659,59 грн. та інфляційних витрат в розмірі 20 236,20 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, провівши повторний арифметичний розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, про стягнення з відповідача на користь позивача 659,59 грн. 3 % річних та 20 236,20 грн. інфляційних витрат.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що розрахунок інфляційних втрат заявлений позивачем не перевищує розрахованого судом першої та апеляційної інстанції.

Стосовно посилання апелянта на безпідставність розрахунку суду по 13.07.2015 року, то колегія суддів звертає увагу, що позивачем була подана відповідна заява з розрахунком заборгованості, який здійснено за період з 10.03.2015 року по 13.07.2015 року, з урахуванням часткових оплат, що відповідає матеріалам справи.

Крім того, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотань про зупинення провадження по справі у зв'язку із злиттям Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» з іншими підприємствами в Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», оскільки зазначений спосіб реорганізації передбачає перехід всіх прав та обов'язків до правонаступника. Тобто рішення може бути виконане як Державним підприємством «Дарницький вагоноремонтний завод», так і його правонаступником у разі завершення відповідної процедури до остаточного виконання оскаржуваного рішення, а тому зупинення провадження призведе до безпідставного затягування розгляду справи.

Одночасно, позивач просив суд стягнути з відповідача 15 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

05.02.2015 року між Адвокатом Конюховим Є.А. та ТОВ «Сам-Сон» як клієнтом було укладено договір про надання правової допомоги за № 5212.

За умовами даного договору адвокат зобов'язується надати клієнту послуги із захисту інтересів останнього в Господарському суді міста Києва, пов'язані з підготовкою позову, подачею позову та участю Адвоката в судових засіданнях по стягненню заборгованості з ДП «Дарницький ремонтний завод» з оплати виконаних робіт в рамках договору про виконання робіт № 10/14/24/01-П від 24.10.2014 року.

Відповідно до п.п. 4.1.1-4.1.2 договору клієнт здійснює оплату гонорару Адвоката, розмір якого зазначено у п. 4.2, в такі етапи: - 50 % від суми в семиденний термін з моменту підписання Договору; - 50 % суми в тридцятиденний термін з моменту підписання договору.

Згідно з п. 4.2 Договору, сторони погодилися, що розмір гонорару адвоката за даним договором становить 15 000,00 грн.

На підтвердження вказаних вимог позивачем надано суду видаткові касові ордери від 09.02.2015 на суму 7 500,00 грн. (а.с. 24) та від 03.03.2015 року на суму 7 500,00 грн., загальна вартість складає 15 000,00 грн.

Статтею 44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України» вказано, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Колегія суддів, враховуючи принципи розумності та справедливості при визначенні розміру гонорару, наявності у відповідача заборгованості по договору перед позивачем, що, в свою чергу, зумовило звернення останнього з позовом до суду, а також відсутність фізичної участі адвоката у судових засіданнях, дійшла до висновків про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про те, що витрати на правову допомогу у сумі 15 000,00 грн. не є співрозмірними заявленим вимогам та часткове задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Державним підприємством «Дарницький вагоноремонтний завод» в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 року по справі № 910/13573/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Державне підприємство «Дарницький вагоноремонтний завод» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 року по справі № 910/13573/15 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/13573/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця

Повний текст рішення складено 30.11.2015 року.