Постанова

від 27.10.2015 по справі 805/3507/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2015 р. Справа №805/3507/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 11 година 55 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

при секретарі судового засідання Карпенко А.В.,

за участю

позивача - не з'явився,

представника відповідача 1 - не з'явився,

представника відповідача 2 - не з'явився,

представника відповідача 3 - не з'явився,

представника відповідача 4 - не з'явився,

представника третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-цивільної адміністрації міста Вугледар Донецької області, Вугледарської міської ради, Виконавчого комітету Вугледарської міської ради, Управління Державної казначейської служби України у Мар'їнському районі Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Донецька обласна державна адміністрація, про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

25 серпня 2015 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач), датований 19 серпня 2015 року і надісланий на адресу суду 21 серпня 2015 року, до Військово-цивільної адміністрації міста Вугледар Донецької області (далі - відповідач 1 або ВЦА), Вугледарської міської ради (далі - відповідач 2 або Рада), Виконавчого комітету Вугледарської міської ради (далі - відповідач 3 або Виконком) про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням заяви про зміну предмету позову (а.с. 30-32, 37-38, 79), яка прийнята ухвалою від 08 вересня 2015 року (а.с. 83-84), позивач просила:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження керівника Військово-цивільної адміністрації міста Вугледар Донецької області ОСОБА_2 від 31 липня 2015 року № 54-кз «Про звільнення»;

- поновити позивача на посаді першого заступника міського голови Вугледарської міської ради з 01 серпня 2015 року;

- зобов'язати Виконавчий комітет Вугледарської міської ради нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 серпня 2015 року по день фактичного поновлення на роботі;

- стягнути з Військово-цивільної адміністрації міста Вугледар Донецької області на користь позивача моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн.;

- стягнути з Виконавчого комітету Вугледарської міської ради на користь позивача моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначала, що її звільнено незаконним.

Посилаючись на положення ст. ст. 10, 11, п. 3 ч. 1 ст. 26, ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», позивач стверджувала, що утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження змін до складу виконавчого комітету та його розпуск належить до виключної компетенції ради.

Доводила, що Рада та Виконком є діючими органами місцевого самоврядування і саме з ними вона перебувала у трудових відносинах.

Зазначала, що ні Закон України «Про військово-цивільні адміністрації», ні інші законодавчі акти не передбачають повноважень керівника військово-цивільної адміністрації на звільнення посадових осіб місцевого самоврядування, а тому вважала, що керівник ВЦА не мав права її звільняти.

Позивач також наголошувала, що звільнення відбулось в період її тимчасової непрацездатності, чим порушені вимоги ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

На цих підставах позивач просила визнати протиправним та скасувати спірне розпорядження, поновити її на посаді першого заступника міського голови з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач стверджувала, що відповідачі заподіяли їй моральну шкоду, яка полягала у сильних душевних стражданнях, що виникли через позбавлення її роботи, необґрунтовані підстави звільнення та позбавлення її заробітку.

Позивач доводила, що відсутність заробітної плати потребувала додаткових зусиль для організації її життя. Протиправні дії відповідачів призвели до приниження гідності та ділової репутації позивача як першого заступника міського голови.

Посилаючись на положення ст. 237-1 Кодексу законів про працю України, позивач зазначала, що розмір відшкодування моральної шкоди визначений нею з урахуванням характеру та обсягу страждань, тривалості негативних наслідків, ступеню вини відповідачів, засад розумності, справедливості та виваженості і має становити 20 000,00 грн.

З урахуванням наведеного та на підставі Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст.ст. 10, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 21, ч. 3 ст. 40, ст.ст. 235, 236, 237, 237-1 Кодексу законів про працю України, позивач наполягала на задоволенні позовних вимог (а.с. 4-7).

В судовому засіданні 23 вересня 2015 року позивач підтримала уточнені позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, надала пояснення, аналогічні тим, що наведені у позовній заяві, та просила задовольнити позов.

24 вересня 2015 року через відділ діловодства та документообігу суду позивач надала заяву про завершення судового розгляду справи за її відсутності, одночасно вказавши, що наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с. 115).

Відповідач 1 позов не визнав, надав заперечення, сутність яких полягала у наступному.

ВЦА утворена Указом Президента України від 05 березня 2015 року № 123/2015.

Відповідно до Указу Президента України від 23 квітня 2015 року № 237/2015 керівник військово-цивільної адміністрації міста та його заступники мають бути військовослужбовцями або особами рядового і начальницького складу правоохоронних органів.

03 червня 2015 року ОСОБА_2 приступив до виконання своїх обов'язків як керівник ВЦА.

За розпорядженням керівника ВЦА від 03 червня 2015 року № 3-кз штатні працівники структурних підрозділів та відділів Ради, крім виборних посад (міський голова, секретар міської ради), з 03 червня 2015 року стали позаштатними працівниками ВЦА та продовжували виконувати свої службові обов'язки під керівництвом керівника ВЦА до затвердження структури і штатного розпису військово-цивільної адміністрації. Оплата позаштатним працівникам ВЦА здійснювалась у межах фонду оплати праці, затвердженого рішенням Ради від 12 січня 2015 року № 6/65-1.

Зважаючи на це, відповідач 1 стверджував, що ОСОБА_1 стала позаштатним працівником ВЦА, продовжувала виходити на роботу і отримувати заробітну плату.

19 червня 2015 року керівником ВЦА видане розпорядження № 10-кз, яким внесені зміни до розпорядження від 03 червня 2015 року № 3-кз. Сутність змін полягала у тому, що з 03 червня 2015 року штатні працівники підрозділів та відділів Ради продовжують виконувати свої службові обов'язки під керівництвом керівника ВЦА до затвердження структури і штатного розпису військово-цивільної адміністрації.

30 липня 2015 року керівником Антитерористичного штабу при Службі безпеки України затверджений шатний розпис ВЦА на 2015 рік.

У зв'язку з цим 31 липня 2015 року більшість працівників підрозділів і відділів Ради за власним бажанням переведені до ВЦА. Решта, в тому числі особи, які перебували на виборних посадах, були звільнені, а Виконком фактично припинив роботу.

Посилаючись на ст. 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», відповідач 1 стверджував, що, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України.

Відповідач 1 доводив, що оскільки ОСОБА_1 не є військовослужбовцем чи особою рядового і начальницького складу правоохоронних органів, вона не могла бути призначена на посаду заступника керівника ВЦА.

Стверджував, що у зв'язку з фактичним припиненням діяльності Виконкому розпорядженням керівника ВЦА від 31 липня 2015 року № 54-кз позивача правомірно звільнено з посади першого заступника міського голови відповідно до п. 1 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», тобто у зв'язку із закінченням строку повноважень виконавчого комітету ради.

З приводу доводів позивача про звільнення в період тимчасової непрацездатності відповідач 1 зазначав наступне.

31 липня 2015 року ОСОБА_1 перебувала на робочому місці в адміністративній будівлі Ради, на стан здоров'я не скаржилась, про свою хворобу або наявність листка непрацездатності не доповідала.

31 липня 2015 року позивач особисто брала участь у загальних зборах працівників Ради і ВЦА, де і було оголошено розпорядження про її звільнення.

По завершенню загальних зборів позивач не побажала поставити підпис про ознайомлення з розпорядженням про звільнення та отримати трудову книжку.

Посилаючись на лист комунального закладу «Вугледарський центр первинної медико-соціальної допомоги» та правила внутрішнього трудового розпорядку, відповідач 1 стверджував, що ОСОБА_1 звернулася за медичною допомогою 31 липня 2015 року близько 17:00-17:10, тобто у неробочий час, а тому на момент звільнення вона не перебувала у стані тимчасової непрацездатності.

Відповідач 1 стверджував, що про факт перебування на лікарняному ОСОБА_1 повідомила лише 03 серпня 2015 року; під особистий підпис ознайомилась з розпорядженням про звільнення та отримала трудову книжку 05 серпня 2015 року, коли прибула до ВЦА з метою передачі справ.

На цих підставах відповідач 1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 42-46).

В судовому засіданні 23 вересня 2015 року представник відповідача 1 позов не визнав, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у письмових запереченнях, просив відмовити у задоволенні позову.

Про дату, час і місце судового розгляду відповідач 1 повідомлений належним чином з дотриманням вимог ст.ст. 33-36, 38 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), явку свого представника до судового засідання 27 жовтня 2015 року не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав.

Відповідачі 2 і 3 - Рада та Виконком про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином з дотримання вимог ст.ст. 33-36, 38 КАС України, проте поштові відправлення надіслані на їх адресою, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернуті на адресу суду з відміткою підприємства поштового зв'язку «про відсутність адресата за вказаною адресою».

Відповідачі 2 і 3 свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловили, явку своїх представників до судового засідання не забезпечили.

Ухвалою від 08 вересня 2015 року до участі у справі у якості відповідача залучене Управління Державної казначейської служби України у Мар'їнському районі Донецької області (далі - відповідач 4 або Казначейство) (а.с. 85).

Відповідач 4 - Казначейство позов не визнав, надав письмові заперечення (а.с. 160-161) та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Посилаючись на положення ст.ст. 1167, 1173 Цивільного кодексу України, відповідач 4 стверджував, що шкода, завдана фізичній особі незаконними рішенням, діями чи бездіяльністю органу державної влади, відшкодовується державою. Разом з цим Цивільний кодекс України розмежовує відповідальність держави та юридичних осіб, при цьому моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідач 4 доводив, що ст. 1167 Цивільного кодексу України не передбачає підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідачів у справі. Крім того, Казначейство, яке є юридичною особою, у правовідносинах з ОСОБА_1 не перерубувало, її прав та охоронюваних законом інтересів не порушувало.

Відповідач 4 явку свого представника до судового засідання не забезпечив, 08 жовтня 2015 року надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника (а.с. 164).

Ухвалою від 08 вересня 2015 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів залучена Донецька обласна військово-цивільна адміністрація (далі - третя особа) (а.с. 86).

Ухвалою від 23 вересня 2015 року, занесеною до журналу судового засідання, допущена процесуальна заміна третьої особи, Донецька обласна військово-цивільна адміністрація замінена на Донецьку обласну державну адміністрацію (зворотній бік а.с. 109)

В судовому засіданні 23 вересня 2015 року представник третьої особи надав усні та письмові пояснення щодо статусу Донецької обласної державної адміністрації та виконання нею повноважень Донецької обласної військово-цивільної адміністрації (а.с. 103-104), вирішення справи по суті залишив на розсуд суду.

27 вересня 2015 року через відділ діловодства та документообігу суду представник третьої особи надав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с. 130-131).

З огляду на клопотання позивача, відповідача 4 та третьої особи про розгляд справи за їх відсутності, а також на те, що відповідачі 1, 2 і 3, які є суб'єктами владних повноважень, явку своїх представників до судового засідання не забезпечили, на підставі ч. 4 ст. 122, ч. 4 ст. 128 КАС України судовий розгляд здійснено за відсутності представників осіб, які беруть участь у справі.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що встановлено на підставі паспорту громадянина України серії ВВ 285208, виданого Вугледарським МВ УМВС України в Донецькій області 17 березня 1998 року (а.с. 8).

Відповідач 1 - Військово-цивільна адміністрація міста Вугледар Донецької області (ідентифікаційний код 39828604) - орган державної влади, зареєстрована як юридична особа, про що 09 червня 2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) внесений запис за номером 1 255 102 0000 000316.

Відповідач 2 - Вугледарська міська рада (ідентифікаційний код 34032213) - орган місцевого самоврядування, зареєстрована як юридична особа 21 травня 1997 року, про що 20 червня 2006 року до ЄДР внесений запис за номером 1 255 120 0000 000102, в стані припинення не перебуває.

Відповідач 3 - Виконавчий комітет Вугледарської міської ради (ідентифікаційний код 05275768) - орган місцевого самоврядування, зареєстрований як юридична особа 21 травня 1997 року, про що 05 липня 2006 року до ЄДР внесений запис за номером 1 255 120 0000 000107, в стані припинення не перебуває.

Відповідач 4 - Управління Державної казначейської служби України у Мар'їнському районі Донецької області (ідентифікаційний код 38028736) зареєстроване як юридична особа, про що 22 грудня 2011 року до ЄДР внесений запис за номером 1 244 102 0000 000976.

Вказані обставини встановлені на підстав даних он-лайн сервісу отримання відомостей з ЄДР (а.с. 20-25, 91-92) та Виписки з ЄДР, сформованої 17 липня 2015 року (а.с. 47).

Відповідачі 1 і 3 перебувають на казначейському обслуговуванні у відповідача 4.

21 листопада 2014 року, розглянувши подання міського голови щодо кандидатури на посаду першого заступника міського голови, керуючись ст. 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», п. 3 ч. 1 ст. 26, п. 3 ч. 3 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Рада прийняла рішення за № 6/62-14 «Про затвердження кандидатури на посаду першого заступника міського голови», яким затвердила ОСОБА_1 на цій посаді (а.с. 75).

На підставі трудової книжки позивача серії ТН № 210883 встановлено наступне.

25 листопада 2014 року ОСОБА_1 призначена на вакантну посаду першого заступника міського голови як така, що була затверджена міською радою. На підставі рішення Ради від 21 листопада 2014 року № 6/62-14 та розпорядження міського голови від 25 жовтня 2014 року № 210-кз до трудової книжки позивача внесений запис за № 12.

25 листопада 2014 року позивач прийняла Присягу посадової особи місцевого самоврядування, про що до трудової книжки внесений запис за № 13.

25 листопада 2014 року ОСОБА_1 присвоєний дев'ятий ранг другої категорії посадових осіб місцевого самоврядування, про що на підставі розпорядження міського голови від 25 листопада 2014 року № 210-кз до трудової книжки внесений запис за № 14 (а.с. 10).

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин позивач мала статус посадової особи місцевого самоврядування, обіймала посаду першого заступника міського голови, мала дев'ятий ранг другої категорії посадових осіб місцевого самоврядування.

05 березня 2015 року на виконання Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» Президентом України виданий Указ № 123/2015 «Про утворення військово-цивільних адміністрацій» (далі - Указ № 123/2015).

Ст. 1 Указу № 123/2015 постановлено, крім іншого, утворити Донецьку обласну військово-цивільну адміністрацію та військово-цивільну адміністрацію міста Вугледар Донецької області.

Відповідно до абз. 2 ст. 2 Указу № 123/2015 Донецька обласна державна адміністрація набула статусу Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, а голова Донецької обласної державної адміністрації - статусу керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації (а.с. 27-28, 50).

Указ № 123/2015 року набув чинності 16 березня 2015 року у зв'язку з його офіційним опублікуванням у «Офіційному віснику Президента України» № 7.

23 квітня 2015 року Президентом України виданий Указ № 237/2015 «Про деякі питання військово-цивільних адміністрацій» (далі - Указ № 237/2015).

П. 1 Указу № 237/2015 затверджені Перелік посад у військово-цивільних адміністраціях населених пунктів, які підлягають заміщенню військовослужбовцями військових формувань, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів (далі - Перелік) та Перелік посад, що можуть бути заміщені військовослужбовцями військових формувань, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів у районній, обласній військово-цивільній адміністрації.

Відповідно до п. 2 Указу № 237/2015 цей Указ набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність одночасно із втратою чинності Законом України «Про військово-цивільні адміністрації» (а.с. 52-55).

Указ № 237/2015 набрав чинності 25 квітня 2015 року у зв'язку з його офіційним оприлюдненням в газеті «Урядовий кур'єр» № 76.

Як свідчить Перелік, посади керівника військово-цивільної адміністрації міста, його першого заступника, заступника керівника з питань безпеки та громадського порядку, а також посада головного спеціаліста відділу (сектору) інформаційної політики підлягають заміщенню військовослужбовцями збройних формувань, особами рядового і начальницького складу правоохоронних органів.

Згідно з приміткою до Переліку військовослужбовці з військовими званнями, особи рядового і начальницького складу зі спеціальними званнями відряджаються до військово-цивільних адміністрацій із залишенням відповідно на військовій службі у військовому формуванні, службі в правоохоронному органі без виключення зі списків особового складу (а.с. 53).

26 травня 2015 року РНБО прийнято рішення «Про призначення керівників військово-цивільних адміністрацій».

П. 1 цього рішення відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» та Указу № 123/2015 РНБО, крім іншого, вирішила призначити ОСОБА_2 керівником військово-цивільної адміністрації міста Вугледар Донецької області.

П. 3 рішення РНБО керівникам військово-цивільних адміністрацій населених пунктів доручено подати у тижневий строк керівникові Антитерористичного центру при Службі безпеки України пропозиції щодо структури і штатного розпису відповідних військово-цивільних адміністрацій (а.с. 26).

Рішення РНБО від 26 травня 2015 року введено у дію Указом Президента України від 26 травня 2015 року № 286/2015 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26 травня 2015 року «Про призначення керівників військово-цивільних адміністрацій», який набрав чинності 28 травня 2015 року, тобто з дати його офіційного опублікування в газеті «Урядовий кур'єр» № 94 (а.с. 29, 51).

03 червня 2015 року керівником ВЦА ОСОБА_2 на підставі рішення РНБО від 26 травня 2015 року видане розпорядження № 1-кз «Про вступ до виконання обов'язків» (далі - розпорядження № 1-кз).

Розпорядження № 1-кз мотивовано посиланням на ч. 1 ст. 6 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», а також Укази Президента України № 123/2015 і № 286/2015.

Як свідчить п. 1 розпорядження № 1-кз, з 03 червня 2015 року ОСОБА_2 приступив до виконання своїх обов'язків як керівник ВЦА (а.с. 56).

03 червня 2015 року, посилаючись на Закон України «Про військово-цивільні адміністрації» і Указ Президента України № 123/2015, з метою забезпечення безперебійної роботи найважливіших об'єктів життєдіяльності м. Вугледар, керівник ВЦА видав розпорядження № 3-кз «Про організацію роботи військово-цивільної адміністрації міста Вугледар» (далі - розпорядження № 3-кз).

П. 1 розпорядження № 3-кз передбачав, що штатні працівники структурних підрозділів та відділів Ради, крім виборних посад (міський голова, секретар міської ради), з 03 червня 2015 року стають позаштатними працівниками ВЦА та продовжують виконувати свої обов'язки під керівництвом керівника ВЦА до затвердження структури і штатного розпису цієї військово-цивільної адміністрації.

Згідно з п. 2 розпорядження № 3-кз оплата праці позаштатним працівникам ВЦА здійснюється у межах фонду оплати праці, затвердженого рішенням Ради від 12 січня 2015 року № 6/65-1 «Про міський бюджет на 2015 рік», до затвердження структури і штатного розпису цієї військово-цивільної адміністрації (а.с. 57).

Посадові особи Ради та її виконавчих органів, в тому числі ОСОБА_1, ознайомлені з розпорядженням № 3-кз під особистий підпис, про що свідчить лист-ознайомлення (а.с. 58-59).

19 червня 2015 року, посилаючись на ст. 6 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» та з метою забезпечення безперебійної роботи найважливіших об'єктів життєдіяльності м. Вугледар, керівник ВЦА видав розпорядження № 10-кз «Про внесення змін до розпорядження керівника військово-цивільної адміністрації міста Вугледар» (далі - розпорядження № 10-кз).

Розпорядження № 10-кз передбачало внесення змін до розпорядження № 3-кз, шляхом викладення п. 1 розпорядження № 3-кз у наступній редакції: «1. Штатні працівники структурних підрозділів та відділів Вугледарської міської ради, крім посади міського голови, з 03 червня 2015 року продовжують виконувати свої службові обов'язки під керівництвом керівника військово-цивільної адміністрації міста Вугледар Донецької області до затвердження структури і штатного розпису військово-цивільної адміністрації міста Вугледар Донецької області»; п. 2 розпорядження № 3-кз був виключений (а.с. 60).

Посадові особи Ради та її виконавчих органів ознайомлені з розпорядженням № 10-кз під особистий підпис, про що свідчить лист-ознайомлення (а.с. 119-120, 134-135).

ОСОБА_1 від ознайомлення з розпорядженням № 10-кз відмовилась, про що 22 червня 2015 року начальником організаційного відділу ОСОБА_3, начальником загального відділу ОСОБА_4 та головним спеціалістом відділу житлово-комунального господарства ОСОБА_5 складений відповідний акт (а.с. 121, 136).

Таким чином, впродовж червня-липня 2015 року до ВЦА була призначена лише одна посадова особа - її керівник. Посадові та службові особи, інші працівники Ради та її виконавчих органів продовжували виконувати свої посадові обов'язки під керівництвом керівника ВЦА.

Згідно з поясненнями представника відповідача 1 та свідка ОСОБА_3 така ситуація склалася внаслідок того, що структура і штатний розпис ВЦА мали бути затверджені керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України. Разом із цим, незважаючи на відсутність структури і штатного розпису ВЦА, існувала об'єктивна необхідність у здійсненні керівництва містом та забезпеченні безперебійної роботи об'єктів його життєдіяльності.

30 липня 2015 року керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України генерал-майором ОСОБА_6 затверджений Штатний розпис на 2015 рік військово-цивільної адміністрації міста Вугледар Донецької області.

Штатним розписом передбачено 4 штатні посади керівництва ВЦА, в тому числі керівник, перший заступник керівника, заступник керівника з питань безпеки та громадського порядку та заступник керівника (а.с. 48-49).

31 липня 2015 року о 15:20 в залі засідань Ради відбулась робоча нарада працівників під керівництвом керівника ВЦА.

На цій нараді були присутні секретар міської ради ОСОБА_7, перший заступник міського голови ОСОБА_1, заступники міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_8 і ОСОБА_9, начальники та спеціалісти відділів, керівники структурних підрозділів Ради.

На порядку денному наради було питання «Кадрові питання в організації роботи військово-цивільної адміністрації міста Вугледар Донецької області».

ОСОБА_2 поінформував, що 30 липня 2015 року Антитерористичним центром затверджений штатний розпис та структура ВЦА.

Згідно з шатним розписом та структурою ВЦА всі посади відділів, які перебували в структурі Ради, передбачені структурою ВЦА. У зв'язку з цим працівники Ради можуть зайняти відповідні посади у ВЦА та продовжувати виконувати свої посадові обов'язки та повноваження.

Відносно подальшого проходження служби керівництвом Ради та її виконавчого комітету ОСОБА_2 зазначив, що посади у керівництві ВЦА підлягають заміщенню військовослужбовцями військових формувань, особами рядового і начальницького складу правоохоронних органів.

Під час обговорення питання порядку денного наради ОСОБА_7 повідомив, що після закінчення відпустки повернеться на попередню посаду начальника відділу освіти, з якої його було обрано на посаду секретаря міської ради.

ОСОБА_8 зазначила, що з 31 липня 2015 року перебуває на лікарняному і в подальшому планує звільнятися.

ОСОБА_9 повідомив, що має намір зайняти вакантну посаду начальника відділу економіки ВЦА.

ОСОБА_1 зазначила, що планує піти на лікарняний з 03 серпня 2015 року, але не має наміру продовжувати працювати у ВЦА.

Всі інші працівники виявили бажання продовжувати виконувати свої повноваження та обов'язки у ВЦА.

Під час цієї ж наради ОСОБА_2 поінформував, що, оскільки посада першого заступника керівника ВЦА буде заміщена військовослужбовцем, а ОСОБА_1 відмовилась від запропонованих їй вакантних посад начальника відділу економіки або начальника юридичного відділу ВЦА, вона має бути звільнена у зв'язку з закінченням строку повноважень виконавчого комітету.

ОСОБА_2 підписав проект і оголосив розпорядження про звільнення ОСОБА_1 та доручив головному спеціалісту організаційного відділу ОСОБА_10 ознайомити позивача з цим розпорядженням негайно в залі проведення робочої наради.

Вказані обставини встановлені на підставі Протоколу робочої наради під керівництвом керівника військово-цивільної адміністрації м. Вугледар Донецької області (а.с. 112-123, 137-138).

Так, 31 липня 2015 року, керуючись Законом України «Про військово-цивільні адміністрації», Указами № 123/2015, № 237/2015, ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та згідно з штатним розписом ВЦА на 2015 рік, керівник ВЦА видав розпорядження № 54-кз «Про звільнення» (далі - розпорядження № 54-кз).

П. 1 розпорядження № 54-кз передбачав звільнення ОСОБА_1, першого заступника міського голови, з 31 липня 2015 року у зв'язку із закінченням строку повноважень виконавчого комітету ради, п. 1 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (а.с. 61).

31 липня 2015 року до трудової книжки ОСОБА_1 внесений запис за № 15 про звільнення у зв'язку із закінченням строку повноважень виконавчого комітету ради, п. 1 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Цей запис внесений на підставі розпорядження № 54-кз, засвідчений підписом головного спеціаліста організаційного відділу ОСОБА_10 та скріплений печаткою ВЦА (а.с. 10).

До особової картки позивача № 97 (форма П-2ДС) внесений запис про її звільнення 31 липня 2015 року у зв'язку із закінченням строку повноважень виконавчого комітету ради, п. 1 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (а.с. 76).

На підставі акту про відмову ОСОБА_1, першого заступника міського голови, від проставляння підпису про ознайомлення з розпорядженням керівника військово-цивільної адміністрації міста Вугледар Донецької області від 31 липня 2015 року № 54-кз «Про звільнення» від 31 липня 2015 року № 151 встановлено наступне.

31 липня 2015 року о 15:40 у залі засідань Ради у присутності керуючого справами виконкому ОСОБА_11, головних спеціалістів організаційного відділу ОСОБА_10 і ОСОБА_12 начальника загального відділу ОСОБА_4, начальника служби у справах дітей ОСОБА_13, начальника відділу внутрішньої політики та зв'язків з громадськістю ОСОБА_14, головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства ОСОБА_5, начальника відділу з надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення ОСОБА_15, головного спеціаліста відділу у справах сім'ї та молоді ОСОБА_16, головного архітектора відділу містобудування та архітектури ОСОБА_17, головного бухгалтера відділу обліку та звітності ОСОБА_18 та у присутності всього трудового колективу, ОСОБА_1 ознайомилась з розпорядженням № 54-кз, але відмовилася від підпису про ознайомлення з ним.

Акт від 31 липня 2015 року № 151 підписаний переліченими у ньому посадовими особами (а.с. 64).

На зворотному боці розпорядження № 54-кз головним спеціалістом організаційного відділу ОСОБА_10 зроблений запис, що від проставляння підпису про ознайомлення з цим розпорядженням позивач відмовилась, про що складений акт № 151 від 31 липня 2015 року (зворотній бік а.с. 61).

Крім того, 31 липня 2015 року ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_4 склали акт про те, що 31 липня 2015 року ОСОБА_1 не повернула до організаційного відділу посвідчення № 3 (а.с. 65).

Допитана у судовому засіданні 23 вересня 2015 року свідок ОСОБА_3 пояснила, що до 31 липня 2015 року обіймала посаду начальника організаційного відділу Ради, а з 16 серпня 2015 року працює на посаді начальника організаційного відділу ВЦА.

З 03 червня 2015 року і до затвердження структури і штатного розпису ВЦА посадові особи і працівники Ради та її виконавчих органів продовжували виконувати свої посадові обов'язки під керівництвом керівника ВЦА; нарахування та виплата заробітної плати здійснювалася Виконкомом.

Після затвердження структури та штатного розпису ВЦА посадові, службові особи та працівники, які виявили відповідне бажання, були переведені до ВЦА.

Переведення всіх працівників на аналогічні посади до ВЦА було неможливим, оскільки деякі посади не були передбачені структурою та штатним розписом ВЦА, а щодо низки посад була встановлена вимога про їх обіймання військовослужбовцями чи особами рядового і начальницького складу правоохоронних органів.

Так, в структурі ВЦА була передбачена посада першого заступника керівника, проте ОСОБА_1 не могла бути призначена на неї з тієї причини, що вона не є військовослужбовцем чи особою рядового і начальницького складу правоохоронних органів.

Свідок зазначила, що ОСОБА_1 були запропоновані інші посади у ВЦА, від яких остання відмовилась.

Позивача заперечувала факт пропонування їй інших посад у ВЦА.

Докази відмови позивача від переведення до ВЦА суду не надані.

Свідок пояснила, що 31 липня 2015 року ОСОБА_1 перебувала на робочому місці, працювала з документами. Цього ж дня відбулась робоча нарада працівників Ради під керівництвом керівника ВЦА. Позивач була присутня на нараді і тоді ж була ознайомлена з розпорядженням № 54-кз, проте відмовилась поставити власний підпис про ознайомлення з цим розпорядженням.

На підтвердження факту перебування ОСОБА_1 на робочому місці 31 липня 2015 року відповідачем 1 надані картки обліку вхідних документів, на яких містяться резолюції позивача, датовані 31 липня 2015 року, а також вихідні документи, датовані 31 липня 2015 року і підписані позивачем (а.с. 124-128, 139-142).

П.п. 3.1-3.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку Вугледарської міської ради, затверджених міським головою 11 січня 2007 року, визначають, що у Раді та її виконкомі встановлено п'ятиденний робочий тиждень, вихідні дні: субота, неділя. Розпорядок роботи наступний: початок роботи - 07:45, перерва на прийом їжі і відпочинок з 12:00 до 13:00, закінчення роботи: понеділок-четвер - 17:00, п'ятниця - 15:45 (а.с. 74).

Листом від 03 вересня 2015 року № 01-01/191 комунальний заклад «Вугледарський центр первинної медико-соціальної допомоги» у відповідь за запит керівника ВЦА від 02 вересня 2015 року № 1/36я-0806, повідомив, що ОСОБА_1 перебувала на лікуванні з наданням лікарняного листка з 31 липня 2015 року; звернулась за медичною допомогою 31 липня 2015 року о 17:00-17:05 до приймального відділення ЦМЛ м. Вугледар, де була оглянута сімейним лікарем, їй призначене лікування, надані рекомендації з наданням лікарняного листка, про що є відповідні записи у медичній документації (а.с. 71).

Як свідчить зміст листка непрацездатності серії АГУ № 342045, виданого комунальним закладом «Вугледарський центр первинної медико-санітарної допомоги», в період з 31 липня 2015 року по 10 серпня 2015 року включно ОСОБА_1 перебувала у стані тимчасової непрацездатності та мала приступити до роботи 11 серпня 2015 року (а.с. 9).

03 серпня 2015 року позивач як перший заступник міського голови звернулася до керівника ВЦА та міського голови з листом, в якому повідомляла, що згідно з листком непрацездатності серії АГУ № 342045, виданим комунальним закладом «Вугледарський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», вона увільнена від роботи з 31 липня 2015 року.

Посилаючись на те, що станом на серпень 2015 року діяли ВЦА, Рада та її Виконком, позивач просила повідомити, хто на той час був роботодавцем для неї. Ця інформація була необхідна для направлення листка непрацездатності до відповідного органу для оплати лікарняного.

Лист позивача зареєстрований 03 серпня 2015 року, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції Виконкому (а.с. 11, 62).

Представник відповідача 1 пояснив, що станом на серпень 2015 року Виконком свої функції не виконував, а для реєстрації вхідної кореспонденції ВЦА використовувала відповідний штамп Виконкому; зазначив, що лист ОСОБА_1 отриманий ВЦА 03 серпня 2015 року.

Листом від 03 серпня 2015 року № 6/36я-0696 ВЦА повідомила позивача, що розпорядженням № 54-кз її звільнено із займаної посади; вказала, що позивач ознайомлена з цим розпорядженням, однак відмовилась від його підписання, про що складений відповідний акт; вказано, що трудова книжка позивачу не була видана, оскільки 31 липня 2015 року о 15:45 її вже не було на робочому місці; а також про те, що позивачу неодноразово нагадували про необхідність отримання трудової книжки, проте позивач це проігнорувала. В листі також було вказано про необхідність прибуття ОСОБА_1 до ВЦА з метою отримання трудової книжки (а.с. 12, 63).

Цей лист отриманий позивачем 05 серпня 2015 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (зворотній бік а.с. 63).

Трудову книжку ОСОБА_1 отримала 05 серпня 2015 року, про що свідчить її особистий підпис в особовій картці (а.с. 76).

Судом також встановлено, що 31 липня 2015 року, керуючись Законом України «Про військово-цивільні адміністрації», Указами № 123/2015 і № 237/2015, ст. 36 п. 5 Кодексу законів про працю України, п. 8 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», керівник ВЦА видав розпорядження № 56-кз «Про звільнення в порядку переведення» (далі - розпорядження № 56-кз).

Розпорядженням № 56-кз звільнені в порядку переведення заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів, керуючий справами виконкому, керівники та спеціалісти загального відділу, організаційного відділу, відділу у справах сім'ї та молоді, служби у справах дітей, відділу житлово-комунального господарства, відділу містобудування та архітектури, відділу з надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, відділу торгівлі, розвитку підприємництва, відділу ведення Державного реєстру виборців, відділу внутрішньої політики та зв'язку з громадськістю, відділу з питань видачі документів дозвільного характеру та надання адміністративних послуг, архівного відділу, військово-облікового бюро, відділу обліку та звітності, відділу у справах фізичної культури та спорту Ради, прибиральники службових приміщень та водії Ради, всього 42 особи.

Підставою для видання розпорядження № 56-кз слугували особисті заяви посадових, службових осіб та працівників (а.с. 66).

Того ж дня, керуючись Указами № 123/2015 і № 237/2015, ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України, штатним розписом ВЦА на 2015 рік, п. 3, 8 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», керівник ВЦА видав розпорядження № 57-кз «Про призначення в порядку переведення» (далі - розпорядження № 57-кз).

Розпорядженням № 57-кз особи, звільнені розпорядженням № 56-кз, призначені в порядку переведення на посади, передбачені штатним розписом ВЦА, із збереженням наявних у них рангів посадової особи місцевого самоврядування та надбавки за вислугу років (а.с. 67-68).

14 серпня 2015 року міський голова ОСОБА_19 звернувся до керівника ВЦА із заявою, в якій зазначив, що у зв'язку з введенням в м. Вугледарі військово-цивільної адміністрації він складає свої повноваження з 09 червня 2015 року (а.с. 73).

Розглянувши заяву ОСОБА_19 від 14 серпня 2015 року, керуючись Законом України «Про військово-цивільні адміністрації», Указами № 123/2015 і № , від № 237/2015, п. 1 ч. 1 ст. 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», 14 серпня 2015 року керівник ВЦА видав розпорядження № 71-кз «Про звільнення», яким ОСОБА_19, міського голову, було звільнено з 09 червня 2015 року у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень згідно з п. 1 ч. 1 ст. 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (а.с. 72).

31 серпня 2015 року секретар міської ради ОСОБА_7 звернувся до керівника ВЦА із заявою, в якій, посилаючись на затвердження штатного розпису ВЦА та ст. 118 Кодексу законів про працю України, просив перевести його з посади міської ради на посаду начальника відділу освіти ВЦА з 03 вересня 2015 року (а.с. 78).

Розглянувши заяву ОСОБА_7 від 31 серпня 2015 року, керуючись Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо упорядкування діяльності військово-цивільних адміністрацій», шатним розписом ВЦА на 2015 рік, згідно зі ст. 36 п. 5, ст. 118 Кодексу законів про працю України, п. 3, 8 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», 02 вересня 2015 року керівник ВЦА видав розпорядження № 99-кз «Про переведення» (далі - розпорядження № 99).

Розпорядженням № 99-кз ОСОБА_7 переведено з посади секретаря Вугледарської міської ради на посаду начальника відділу освіти ВЦА з 03 вересня 2015 року із збереженням наявного у нього рангу посадової особи місцевого самоврядування, надбавки за вислугу років та доплати за ранг (а.с. 77).

На підставі виписок по рахунку приватного клієнта № 748359-2015/0815 та № 748359-2015/0904, наданих Відділенням «Вугледарське» публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», встановлено, що нарахування заробітної плати та інших виплат позивачу в період з 08 червня 2015 року по 31 липня 2015 року здійснював Виконком.

Так, 08 червня 2015 року на рахунок позивача зараховано 176,87 грн. заробітної плати та інших виплат; 23 червня 2015 року - 3 200,00 грн.; 06 липня 2015 року - 2 534,39 грн.; 21 липня 2015 року - 1 200,00 грн.; 31 липня 2015 року - 4 300,48 грн. (а.с. 13, 39-41).

Позивач не заперечувала факту проведення з нею остаточного розрахунку при звільненні.

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в контексті їх належності та допустимості, суд не приймає до розгляду надані відповідачем 1 листи Вугледарського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області, адресовані ОСОБА_10, а також висновки дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Вугледарського МВ ГУМВС України в Донецькій області, затверджені начальником цього міськвідділу 05 серпня 2015 (а.с. 69-70), як такі, що не мають безпосереднього стосунку до предмету спору.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людині є головним обов'язком держави.

Згідно зі ст. 7 Основного Закону в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Ч. 2 ст. 38 Конституції України гарантоване рівне право громадян до доступу до служби в органах місцевого самоврядування.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування регулює Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ (далі - Закон № 2493), який на час виникнення спірних правовідносин діяв у редакції від 26 квітня 2015 року.

Ст. 1 Закону № 2493 визначає, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Згідно зі ст. 2 Закону № 2493 посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.

Ст. 3 Закону № 2493 визначено, що посадами в органах місцевого самоврядування є:

- виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою;

- виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою;

- посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була посадовою особою місцевого самоврядування, обіймала посаду першого заступника міського голови, яка в розумінні ст. 3 Закону № 2493 належить до виборних посад.

Одним із принципів служби в органах місцевого самоврядування, закріплених ст. 4 Закону № 2493, є самостійність кадрової політики в територіальній громаді.

Ч. ч. 1, 3 ст. 7 Закону № 2493 встановлено, що правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», цим та іншими законами України.

На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Право посадових осіб місцевого самоврядування захищати свої законні права та інтереси, зокрема в судовому порядку, передбачене абз. 10 ч. 1 ст. 9 Закону № 2493.

Загальні засади прийняття на службу в органи місцевого самоврядування визначені ст. 10 Закону № 2493.

Абз. 4 ч. 1 ст. 10 Закону № 2493 визначено, що прийняття на службу в органи місцевого самоврядування на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради здійснюється шляхом затвердження відповідною радою.

Підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування визначені ст. 20 Закону № 2493, ч. 1 якої передбачає наступне.

Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі:

- порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої ст. 11 цього Закону;

- порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону);

- виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону);

- досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

Посадові особи місцевого самоврядування, крім посадових осіб, зазначених у частині другій цієї статті, яких притягнуто до відповідальності за корупційні правопорушення, підлягають звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону № 2493 рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом.

Таким чином, позивач могла бути звільнена з посади першого заступника міського голови лише за наявності підстав, прямо передбачених Кодексом законів про працю України, Законом України «Про місцеве самоврядування в України», Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» чи іншими законами України.

При цьому звільнення позивача мало відбуватися в порядку, визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та іншими законами України.

Спірне розпорядження № 54-кз, яким ОСОБА_1 звільнена з посади першого заступника міського голови, мотивовано посиланням на Закон України «Про військово-цивільні адміністрації», Укази № 123/2015 і № 237/2015, ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та штатний розпис ВЦА на 2015 рік.

Так, позивача звільнено у зв'язку із закінченням строку повноважень виконавчого комітету ради на підставі п. 1 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Аналізуючи фактичну та правову підставу звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника міського голови, суд виходить з наступного.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статуту і відповідальності органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

На час виникнення спірних правовідносин Закон № 280/97-ВР діяв у редакції від 09 травня 2015 року.

Ст. 51 Закону № 280/97-ВР визначає засади організації та діяльності виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради.

Так, ч. 1 ст. 51 Закону № 280/97-ВР (в інтерпретації відповідача 1 - п. 1 ст. 51) встановлено, що виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Отже, правові норми, які містяться у ч. 1 ст. 51 Закону № 280/97-ВР, визначають, що:

- виконавчим органом ради є виконавчий комітет відповідної ради;

- виконавчий комітет ради утворюється відповідною радою;

- виконавчий комітет ради утворюється на строк її повноважень.

Суд зазначає, що ч. 1 ст. 51 Закону № 280/97-ВР не передбачає підстав звільнення заступників міського голови із займаної посади.

З приводу фактичної підстави звільнення ОСОБА_1, визначеної відповідачем 1 як «закінчення строку повноважень виконавчого комітету ради», суд відзначає, що у ч. 1 ст. 51 Закону № 280/97-ВР йдеться про правові наслідки закінчення строку повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, а не виконавчого комітету.

Більше того ч. 1 ст. 51 Закону № 280/97-ВР містить правову норму, яка прямо передбачає, що після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що звільнення позивача відбулось за відсутності передбачених законом підстав.

Стосовно посилання відповідача 1 на Укази № 123/2015 і № 237/2015 року, а також на штатний розпис ВЦА на 2015 рік в обґрунтування спірного розпорядження суд зазначає таке.

Правові норми, закріплені у згаданих Указах, а також штатний розпис ВЦА виключали можливість призначення ОСОБА_1 на посаду першого заступника чи заступник керівника ВЦА, оскільки позивач не є військовослужбовцем чи особою рядового і начальницького складу правоохоронних органів.

Разом із цим неможливість призначення позивача на посаду першого заступника керівника ВЦА не є передбаченою законом підставою для звільнення її з посади першого заступника міського голови.

Організацію, повноваження і порядок діяльності військово-цивільних адміністрацій для забезпечення безпеки та нормалізації життєдіяльності населення в районі проведення антитерористичної операції визначає Закон України «Про військово-цивільні адміністрації» від 03 лютого 2015 року № 141-VIII (далі - Закон № 141), який на час виникнення спірних правовідносин діяв у редакції від 03 лютого 2015 року.

Статус і призначення військово-цивільних адміністрацій визначені ст. 1 Закону № 141, згідно з якою військово-цивільні адміністрації - тимчасові державні органи, які діють на території Донецької та Луганської областей у складі Антитерористичного центру при Службі безпеки України і призначені для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення безпеки і нормалізації життєдіяльності населення, правопорядку, участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам, недопущення гуманітарної катастрофи в районі проведення антитерористичної операції.

Військово-цивільні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законом України «Про боротьбу з тероризмом», цим Законом та іншими виданими відповідно до них нормативно-правовими актами, що визначено ст. 2 Закону № 141.

Організація військово-цивільних адміністрацій регламентована ст. 3 Закону № 141.

Відповідно до ч.ч. 1-2, 4, 6-8 ст. 3 Закону № 141 військово-цивільні адміністрації утворюються у разі потреби за рішенням Президента України.

Військово-цивільні адміністрації населених пунктів утворюються в одному чи декількох населених пунктах (селах, селищах, містах), в яких сільські, селищні, міські ради та/або їх виконавчі органи не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, у тому числі внаслідок фактичного саморозпуску або самоусунення від виконання своїх повноважень, або їх фактичного невиконання.

Військово-цивільні адміністрації населених пунктів формуються з військовослужбовців військових формувань, утворених відповідно до законів України, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, які відряджаються до них у встановленому законодавством порядку для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, службі в правоохоронних органах без виключення зі списків особового складу, а також працівників, які уклали з Антитерористичним центром при Службі безпеки України трудовий договір.

Перелік посад у військово-цивільних адміністраціях населених пунктів, які підлягають заміщенню військовослужбовцями військових формувань, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, а також перелік посад, що можуть бути заміщені військовослужбовцями військових формувань, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів у районній, обласній військово-цивільній адміністрації затверджуються Президентом України за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України.

Фінансування діяльності військово-цивільних адміністрацій із виконання повноважень органів місцевого самоврядування здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, виконання інших функцій - за рахунок коштів Державного бюджету України.

Структуру і штатний розпис військово-цивільних адміністрацій населених пунктів затверджує керівник Антитерористичного центру при Службі безпеки України за поданням керівника відповідної військово-цивільної адміністрації.

Згідно з ч. 10 ст. 3 Закону № 141 безпосереднє керівництво військово-цивільними адміністраціями здійснюють їх керівники.

Відповідно до ч. 11 ст. 3 Закону № 141 військово-цивільні адміністрації здійснюють свої повноваження до припинення їх діяльності у день відкриття першої сесії новообраної відповідної ради, а в разі створення обласних, районних військово-цивільних адміністрацій для здійснення керівництва у сфері забезпечення громадського порядку і безпеки - до завершення антитерористичної операції.

Ч. 12 ст. 3 Закону № 141 визначено, що повноваження військово-цивільних адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Судом встановлено, що ВЦА утворена Указом № 123/2015. Рішенням РНБО, введеним в дію Указом № 286/2015, керівником ВЦА призначений ОСОБА_2, який приступив до виконання своїх обов'язків 03 червня 2015 року.

Законом № 141, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не було передбачено, що одночасно з прийняттям рішення про утворення військово-цивільної адміністрації Президент України приймає рішення про припинення повноважень відповідних сільських, селищних, міських, районних, обласних рад та/або виконавчих органів відповідних рад, місцевих державних адміністрацій їх посадових та службових осіб.

Такою нормою ст. 3 Закону № 141 була доповнена на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо упорядкування діяльності військово-цивільних адміністрацій» від 17 липня 2015 року № 650-VIII, який набрав чинності 16 серпня 2015 року.

Крім того, постановою Верховної Ради України від 17 липня 2015 року №645-VIII «Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2015 році» на неділю 25 жовтня 2015 року призначено чергові вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів.

29 серпня 2015 року Центральною виборчою комісією прийнята постанова № 209 «Про початок виборчого процесу чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2015 року», п. 1 якої оголошено з 05 вересня 2015 року початок виборчого процесу чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2015 року, призначених згідно з п. 1 Постанови Верховної Ради України від 17 липня 2015 року № 645-VIII.

З 05 вересня 2015 року був розпочатий виборчий процес чергових виборів депутатів Вугледарської міської ради.

Отже, висновок відповідача 1 про закінчення строку повноважень виконавчого комітету ради, який покладено в основу спірного розпорядження № 54-кз, є помилковим.

Оспорюване позивачем розпорядження видане керівником ВЦА.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус керівника військово-цивільної адміністрації регламентований ст. 6 Закону № 141.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 141 військово-цивільну адміністрацію населеного пункту очолює керівник, який призначається на посаду та звільняється з посади рішенням Ради національної безпеки і оборони України.

Повноваження керівника військово-цивільної адміністрації визначені ч. 2 ст. 6 Закону № 141, відповідно до якої керівник військово-цивільної адміністрації:

1) забезпечує на відповідній території додержання Конституції і законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;

2) організовує роботу відповідної військово-цивільної адміністрації та здійснює керівництво її діяльністю, несе персональну відповідальність за виконання військово-цивільною адміністрацією покладених на неї повноважень;

3) призначає на посади та звільняє з посад посадових і службових осіб, інших працівників відповідної військово-цивільної адміністрації;

4) є розпорядником бюджетних коштів;

5) представляє відповідну військово-цивільну адміністрацію та територіальну громаду у відносинах із державними органами, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадянами;

6) звертається до суду щодо визнання незаконними актів органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади;

7) укладає від імені територіальної громади, відповідної військово-цивільної адміністрації договори згідно із законодавством;

8) видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад). Проекти наказів керівника військово-цивільної адміністрації, які є нормативно-правовими актами, підлягають оприлюдненню в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти оприлюднюються негайно після їх підготовки. Накази та розпорядження керівника військово-цивільної адміністрації можуть бути оскаржені до суду;

9) веде особистий прийом громадян та забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань.

Таким чином, до компетенції керівника ВЦА належить призначення на посади та звільнення з посад посадових і службових осіб, інших працівників відповідної військово-цивільної адміністрації.

Разом із цим, керівник ВЦА не наділений повноваженнями щодо звільнення першого заступника міського голови.

Порівняльний аналіз повноважень військово-цивільної адміністрації, визначений ст. 6 Закону № 141, з повноваженнями сільських, селищних, міських рад, які визначені ст. ст. 25-26 Закону № 280/97-ВР, зумовлює висновок, що з метою забезпечення безпеки та нормалізації життєдіяльності населення в районі проведення антитерористичної операції до відання військово-цивільних адміністрацій передані необхідні для цього повноваження відповідних рад, низка з яких ст. 26 Закону № 280/97-ВР віднесена до виключної компетенції ради.

Водночас військово-цивільні адміністрації не були наділені певними повноваженнями місцевих рад, що віднесені до їх виключної компетенції та за своєю сутністю притаманні радам як представницьким органам місцевого самоврядування.

Йдеться, зокрема, про вирішення таких питань як затвердження регламенту ради; утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій; утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск; обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом; затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання; утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради; прийняття рішення про недовіру сільському, селищному, міському голові; заслуховування звітів постійних комісій, керівників виконавчих органів ради та посадових осіб, яких вона призначає або затверджує; заслуховування повідомлень депутатів про роботу в раді, виконання ними доручень ради; розгляд запитів депутатів, прийняття рішень по запитах; прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законом тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що визначено ч. 2 ст. 71 КАС України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 була звільнена без законної підстави, розпорядження керівника ВЦА від 31 липня 2015 року № 54-кз «Про звільнення» прийнято з порушенням вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, не відповідає критеріям, наведеним у пунктах 1-6, 8 ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідачем 1 не доведена правомірність спірного рішення, а тому воно підлягає визнанню протиправним і скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, належним способом захисту прав та інтересів позивача, порушених внаслідок незаконного звільнення, є її поновлення на посаді першого заступника міського голови з 01 серпня 2015 року, оскільки датою звільнення було 31 липня 2015 року, та задоволення цієї частини позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пп. «3» п. 1 Порядку № 100 цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу.

Абз. 3, 6 п. 2 Порядку № 100 визначено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Відповідно до п.п. 5, 8 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Ухвалою від 28 серпня 2015 року суд зобов'язував відповідача 3 надати довідку про середній заробіток позивача за останні два місяці роботи, що передували звільненню, обчислений відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (а.с. 1-2).

Ухвалою від 28 вересня 2015 року задоволено клопотання представника відповідача 1 про зупинення провадження у справі для надання додаткових доказів - довідки про середній заробіток позивача за останні два місяці роботи, що передували звільненню (а.с. 150-151).

12 жовтня 2015 року постановлена ухвала про витребування у відповідача 1 довідки про середній заробіток позивача за останні два місяці роботи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 та про середньоденну заробітну плату позивача за цей період (а.с. 169-170).

Витребувані докази суду не надані, про причини, що унеможливлюють їх подання, відповідачі не повідомили, а тому суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Наявні в матеріалах справи банківські виписки про рух коштів на рахунку ОСОБА_1 не дозволяють достовірно визначити суму її середнього заробітку за останні два місяці роботи, що передували звільненню.

За таких обставин, суд позбавлений можливості самостійно здійснити розрахунок середнього заробітку та визначити певну суму виплати, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Для повного захисту прав та інтересів позивача, порушених внаслідок незаконного звільнення, в частині реалізації права на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд вважає за необхідне зобов'язати Виконком нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 серпня 2015 року по 27 жовтня 2015 року (день постановлення судового рішення), за відрахуванням зборів та обов'язкових платежів та з урахуванням часу її тимчасової непрацездатності в період з 31 липня 2015 року по 10 серпня 2015 року, та задовольнити цю частину позовних вимог.

З приводу вимог позивача про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Аналогічні положення містяться в п. 13 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Згідно з абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Отже, обов'язок доведення факту спричинення моральної шкоди покладається на позивача.

Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди ґрунтуються винятково на її поясненнях, будь-які інші докази на підтвердження наявності такої шкоди позивачем не надані.

З огляду на це вимоги позивача про стягнення з ВЦА та Виконкому по 10 000,00 грн. у якості відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду про часткове задоволення позовних вимог не спростовують.

П.п. 2-3 ч. 1 ст. 256 КАС України визначено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді, а також нарахування та виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військово-цивільної адміністрації міста Вугледар Донецької області, Вугледарської міської ради, Виконавчого комітету Вугледарської міської ради, Управління Державної казначейської служби України у Мар'їнському районі Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Донецька обласна державна адміністрація, про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження керівника Військово-цивільної адміністрації міста Вугледар Донецької області від 31 липня 2015 року № 54-кз «Про звільнення».

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника міського голови з 01 серпня 2015 року.

4. Зобов'язати Виконавчий комітет Вугледарської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 серпня 2015 року по 27 жовтня 2015 року, за відрахуванням зборів та обов'язкових платежів та з урахуванням часу її тимчасової непрацездатності в період з 31 липня 2015 року по 10 серпня 2015 року.

5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

6. Постанова в частині поновлення позивача на посаді, а також нарахування та виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

7. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені в судовому засіданні 27 жовтня 2015 року.

8. Повний текст постанови виготовлений впродовж п'яти днів з дня завершення судового розгляду.

9. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

10. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

11. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.