Ухвала

від 16.12.2015 по справі 805/3507/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Т.О.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року справа №805/3507/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши впорядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у справі № 805/3507/15-а за позовом ОСОБА_2 до Військово-цивільної адміністрації м. Вугледар Донецької області, Вугледарської міської ради, Виконавчого комітету Вугледарської міської ради, Управління Державної казначейської служби України у Мар'їнському районі Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Донецька обласна державна адміністрація про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Військово-цивільної адміністрації м. Вугледар Донецької області, Вугледарської міської ради, Виконавчого комітету Вугледарської міської ради, Управління Державної казначейської служби України у Марїнському районі Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Донецька обласна державна адміністрація (з урахуванням уточнень)провизнання протиправним та скасування розпорядження керівника Військово-цивільної адміністрації м. Вугледар Донецької області Сілича А.Ю. від 31 липня 2015 року № 54-кз "Про звільнення"; поновлення позивача на посаді першого заступника міського голови Вугледарської міської ради з 01 серпня 2015 року; зобов'язання Виконавчого комітету Вугледарської міської ради нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 серпня 2015 року по день фактичного поновлення на роботі; стягнення з Військово-цивільної адміністрації м. Вугледар Донецької області на користь позивача моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн.; стягнення з Виконавчого комітету Вугледарської міської ради на користь позивача моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн. (а.с. 4-7, 31-32, 37-38, 79 т.1).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у справі № 805/3507/15-аадміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження керівника Військово-цивільної адміністрації міста Вугледар Донецької області від 31 липня 2015 року № 54-кз "Про звільнення". Поновлено ОСОБА_2 на посаді першого заступника міського голови з 01 серпня 2015 року. Зобов'язано Виконавчий комітет Вугледарської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 серпня 2015 року по 27 жовтня 2015 року, за відрахуванням зборів та обов'язкових платежів та з урахуванням часу її тимчасової непрацездатності в період з 31 липня 2015 року по 10 серпня 2015 року. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (а.с. 189-199 т.1).

Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_2подалаапеляційну скаргу, в якій просила суд скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення з Військово-цивільної адміністрації м. Вугледар Донецької області на користь позивача моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн.; стягнення з Виконавчого комітету Вугледарської міської ради на користь позивача моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме положень ст. 19, 55, 56 Конституції України, ст. 237-1 Кодексу законів про працю України. Крім того, позивач зазначила, що протиправне її звільнення з займаної посади та порушення її прав призвело до спрямування додаткових зусиль по організації її життя та завдало душевних страждань (а.с. 24-26 т.2).

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином про що свідчать поштові відправлення.

14 грудня 2015 року від представника Управління Державної казначейської служби України у Мар'їнському районі Донецької області надійшли заперечення, в яких просили суд у задоволені апеляційної скарги відмовити (а.с. 65-68 т. 2) та клопотання про розгляд справи за відсутності представника управління (а.с. 69 т.2).

15 грудня 2015 року від третьої особи до канцелярії суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника адміністрації (а.с. 71 т.2).

16 грудня 2015 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності (а.с. 73 т. 2).

16 грудня 2015 року до канцелярії суду від представника Військово-цивільної адміністрації м. Вугледар Донецької області надані заперечення на апеляційну скаргу разом із клопотанням про розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с. 77-78 т. 2).

Цього ж, 16 грудня 2015 року, від представника Вугледарської міської ради надані заперечення на апеляційну скаргу разом із клопотанням про розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с. 79-94 т. 2).

Колегія суддів розглядає дану справу відповідно до вимог ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, постанову суду першої - без змін, з наступних підстав.

Всуді першої та апеляційної інстанції встановлено, що21 листопада 2014 року, розглянувши подання міського голови щодо кандидатури на посаду першого заступника міського голови, керуючись ст. 10 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", п. 3 ч. 1 ст. 26, п. 3 ч. 3 ст. 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Вугледарська міська рада прийняла рішення за № 6/62-14 "Про затвердження кандидатури на посаду першого заступника міського голови", яким затвердила ОСОБА_2 на цій посаді (а.с. 75 т.1).

25 листопада 2014 року, ОСОБА_2 призначена на вакантну посаду першого заступника міського голови як така, що була затверджена міською радою, що підтверджується відомостями трудової книжки позивача.

31 липня 2015 року, керуючись Законом України "Про військово-цивільні адміністрації", Указами № 123/2015, № 237/2015, ст. 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та згідно з штатним розписом Військово-цивільної адміністрації м.Вугледар Донецької області на 2015 рік, керівник адміністрації видав розпорядження № 54-кз "Про звільнення", п. 1 якого звільненоОСОБА_2, першого заступника міського голови, з 31 липня 2015 року у зв'язку із закінченням строку повноважень виконавчого комітету ради, п. 1 ст. 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (а.с. 61 т.1), про що зроблено запис у трудовій книжці позивача (а.с. 10 т.1), до особової картки позивача (а.с. 76 т. 1).

На зворотному боці розпорядження № 54-кз головним спеціалістом організаційного відділу ОСОБА_4 зроблений запис, що від проставляння підпису про ознайомлення з цим розпорядженням позивач відмовилась, про що складений акт № 151 від 31 липня 2015 року (зворотній бік а.с. 61 т.1).

Не погодившись із вказанимрозпорядженням, позивач звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом за № 805/3507/15-а.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Позивач/апелянт оскаржує постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення з Військово-цивільної адміністрації м. Вугледар Донецької області на користь позивача моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн. та стягнення з Виконавчого комітету Вугледарської міської ради на користь позивача моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанціїщодо відмови у задоволенні вищевказаних вимог, з огляду на наступне.

За змістом статей 23 та 1167 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок душевних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіянихфізичнійчиюридичнійособінезаконнимидіямиабобездіяльністюіншихосіб.

Відповідно до підпункту 2 частити третьої статті 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.

Аналогічні положення містяться в п. 13 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Згідно з абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Отже,суд першої інстанції правомірно виходив з того, що обов'язок доведення факту спричинення моральної шкоди покладається на позивача.

Відмовляючи в задоволенні зазначених позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що обґрунтування вимог позивача про відшкодування моральної шкоди ґрунтуються винятково на її поясненнях та будь-яких інших доказів на підтвердження наявності такої шкоди позивачем не надано.

Не наведені такі докази і в апеляційній скарзі. В апеляційній сказі позивач не зазначає який час та які зусилля, непередбачені раніше, вона витрачала для поновлення її прав. Фактом поновлення її на роботі за рішенням суду всі порушенні права були поновлені.

Окрім того, вона не наводить міркувань розрахунку сум моральної шкоди до кожного з відповідачів, зокрема, не зазначає, якими діями або бездіяльністю виконавчого комітету Вугледарської міської ради були порушені її права, оскільки ніяких рішень щодо її звільнення зазначений орган не приймав.

Таким чином, суд вважає, що висновки апелянта щодо неправомірності відмови суду першої інстанції у задоволенні її позовних вимог про стягнення з Військово-цивільної адміністрації м. Вугледар Донецької області та Виконавчого комітету Вугледарської міської ради на користь позивача моральної шкоду по 10 000,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не мають свого підтвердження і які суд не приймає з огляду на положення ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права в спірній частині постанови, а відтак, воно є такою, що не підлягає скасуванню.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200,205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у справі № 805/3507/15-а за позовом ОСОБА_2 до Військово-цивільної адміністрації м. Вугледар Донецької області, Вугледарської міської ради, Виконавчого комітету Вугледарської міської ради, Управління Державної казначейської служби України у Марїнському районі Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Донецька обласна державна адміністрація про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

Г.М. Міронова