Постанова

від 10.11.2011 по справі 2а-3261/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2011 р. Справа № 2a-3261/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Панікара І.В.

при секретарі Богусевич А.С.

за участю сторін:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції

до відповідача: Дочірнього підприємства "Торгово-комерційний центр "Відкритого акціонерного товариства "Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв"

про стягнення податкового боргу в сумі 29964,56 грн,-

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2011 року Коломийська об'єднана державна податкова інспекція (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Дочірнього підприємства "Торгово-комерційний центр "Відкритого акціонерного товариства "Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв" (надалі -відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 29964,56 грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача заборгованості в сумі 29964,56 грн. по штрафних санкціях, застосованих за неповернення свідоцтва про реєстацію платника податку по податку на додану вартість, а також за неподання податкової звітності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідач повторно в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце судового розгляду повідомлений, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, наявними в матеріалах справи, своїм правом на подання заперечення на адміністративний позов не скористався, не повідомив суд про причини неприбуття та не направив жодних заяв про відкладення справи чи проведення судового розгляду без його участі.

Відповідно до вимог статті 128 КАС України повторне неприбуття в судове засідання без поважних причин відповідача чи його представника або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, судом установлено наступне.

05.04.2011 року інспекторами Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції проведена перевірка з питань дотримання вимог законодавства про оподаткування відповідача. За результатами перевірки складено акт від 05.04.2011 року за № 296/1600/330586552.

У ході перевірки податковим органом встановлено факт не подання платником податкової звітності та не повернення свідоцтва платника ПДВ, чим порушено вимоги підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ЗУ В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» від 21.12.2000 року за № 2181-III В«Про податок на додану вартістьВ» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, пункту 7.8 статті 7 В«Про податок на додану вартістьВ» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року.

На підставі акту за № 296/1600/330586552 від 05.04.2011р. позивачем прийнято податкові повідомлення - рішення: від 13.04.2011 р. за № НОМЕР_1 про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 170,00 грн.; за № НОМЕР_2 про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1020,00 грн. та за № НОМЕР_3 яким відовідачу визначенно податкове зобов»язання з ПДВ за основним платежем в розмірі 24595 грн. та застосовано до відповідача штрафні (фінансових) санкції в сумі 6148,75 грн. Згідно підписів на корінцях податкових повідомлень-рішень, відповідач отримав вказані податкові повідомлення -рішення 14.04.2011 року не оскарживши їх ні в адміністративному, ні в судовому порядку, а отже сума боргу по вказаних рішеннях є узгодженою.

Зокрема, як встановлено актом перевірки, 31.12.2010 року позивачем прийнято рішення за № 29 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, на підставі якого платник податку зобов'язаний був повернути податковому органу свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість та всі його засвідчені копії разом із супровідним листом. Вищевказане рішення відповідачем не оскаржене.

Відповідно, якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою податкового органу, то згідно положень абз. 15. п.9.8 ст. 9 ЗУ В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття такого рішення про анулювання, платник податку зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво.

У цьому випадку затримка у поверненні такого свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку.

Відповідачем не повернуто свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 12591777 від 27.10.1999 року.

Відповідно до абз. 16,17 п. 9.8 ст. 9 ЗУ В«Про податок на додану вартістьВ» при анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання. Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Позивач, вирішуючи питаня щодо податковового зобов»язання з ПДВ виходив із даних викладених відповідачем у останній декларації з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2009 року, відповідно до якої на балансі субВ»єкта господарювання обліковувалося основних фондів вартістю 924,0 грн. та товаро - матеріальних цінностей на суму 122049 грн.

Відповідачем не подано податкову звітність по податку на додану вартість та відповідно не відображено умовний продаж товарно-матеріальних цінностей та основних фондів.

Відповідно до п.9.8 ст.9 ЗУ В«Про податок на додану вартістьВ» податкові зобов'язання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року позивачем визначено в розмірі 24595 грн. та застосовано 40% штрафних санкцій в сумі 6148,75 грн.

Враховуючи викладене, на переконання суду, податкове повідомлення рішення № НОМЕР_3, яким відовідачу визначенно податкове зобов»язання з ПДВ за основним платежем в розмірі 24595 грн. та застосовано до відповідача штрафні (фінансових) санкції в сумі 6148,75 грн. є обґрунтованим.

Окрім того, вищевказаним актом перевірки встановлено факт неподання відповідачем податкової звітності, а саме не подано податкових декларацій з ПДВ за період листопада-грудня 2010 року.

За вказане порушення вимог податкового законодавства, а саме вимог пункту 120.1 статті 120 Податкового Кодексу України, відповідно до змісту якої неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов"язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання, ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання, позивачем прийнято податкові повідомлення - рішення: від 13.04.2011 р. за № НОМЕР_1 про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 170,00 грн. та за № НОМЕР_2 про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1020,00 грн.

Однак, суд не може погодитись із такою позицією податкового органу, оскільки до правовідносин, які виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України ( з 01.01.2011 року) слід застосовувати той нормативно-правовий акт, який врегульовував такі правовідносини в момент їх існування.

Так, правовідносини щодо неподання або несвоєчасного подання податкової декларації саме в період листопада-грудня 2010 року регулювалися пп. 17.1.1. п.17.1. ст.17 ЗУ В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» № 2181-III від 21.12.2000р. із змінами та доповненнями, відповідно до вимог якої платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Однак, податкове-повідомлення рішення позивача № НОМЕР_2 про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1020,00 грн. винесене в рушення вищевказаних норм ЗУ В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» , оскільки винесене в розмірі не десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, хоча факт неподання податкової мав місце в грудні місяці 2010 року.

Внаслідок чого, суд приходить до переконання, що податкове-повідомлення рішення позивача № НОМЕР_2 про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1020,00 грн., винесене всупереч вимогам Закону, що підлягав до застосування на час виникнення спірних правовідносин, в частині 850 грн. - суми штрафних санкцій, на яку завищене дане рішення ( 1020 грн. - 170грн. = 850 грн.), результаті дана суми не може бути стягнута з відповідача.

Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про податкову службу", податкові органи мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

Податковим кодексом України визначені види податків та зборів, які є обов'язковими до сплати на усій території України. Згідно підпункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, та відповідно до вимог статті 36 Податкового кодексу є податковим обов'язком. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Підпунктом 6.2.1 п.6.2 Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення (абз. 2 п.п.6.2.2).

Як встановлено з матеріалів справи позивачем вжиті заходи щодо вручення відповідачу податкової вимоги форми Ю за № 309/5208/10/24-2014 від 26.04.2011 р. на суму 29964,56 грн. Вказану вимогу відповідач отримав.

Відповідно до вимог статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти та майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Станом на дату подання позову, за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 29964,56 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника станом на 26.10.2011 року та наявними матеріалами справи.

Доказів, які б свідчили про сплату податкового боргу відповідач суду не надав, доводи позивача не спростував.

Враховуючи викладене, а також те, що станом на момент розгляду справи, податковий борг відповідачем не погашено, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до часткового задоволення, шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 29114,56 гривень за рахунок будь-яких готівкових коштів, що належать відповідачу, в тому числі, які розміщені на рахунках відкритих у банківських установах.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Торгово-комерційний центр "Відкритого акціонерного товариства "Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв" (ЄДРПОУ 30586552), вул. І.Мазепи, 321, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200 в доход Державного бюджету України заборгованість в сумі 29114,56 грн. (двадцять дев"ять тисяч сто чотирнадцять гривень п"ятдесят шість копійок) за рахунок будь-яких готівкових коштів, що належать відповідачу, в тому числі, які розміщені на рахунках відкритих у банківських установах.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_2

Постанова складена в повному обсязі 14.11.2011 року.