Рішення

від 30.11.2015 по справі 461/2149/15-ц

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/2149/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2015 року Галицький районний суд міста Львова

в складі: головуючого судді Волоско І.Р.

при секретарі Підлужному Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «І.М.Трейд» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «І.М.Трейд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.Свої вимоги мотивує тим, що відповідач, працюючи у ТОВ «І.М.Трейд» на посаді директора відділу продаж, будучи матеріально відповідальною особою, 31 липня 2014 року отримав на складі ТОВ «І.М.Трейд» належні цій юридичній особі підгузники для дітей (в асортименті) з метою їх реалізації третім особам. Проте, отриманий товар ОСОБА_1 привласнив, коштів за нього підприємству не повернув. Таким чином, ОСОБА_1 заподіяно Позивачу шкоду в розмірі 160498,5 гривень, яка складається із вартості отриманого Відповідачем товару. Посилаючись на положення ст. ст. 11, 16, 1166, 1192 ЦК України вважає, що зазначена сума має бути стягнута з відповідача та просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти позову заперечив. Зокрема, пояснив, що дійсно працював у ТОВ «І.М.Трейд» на посаді директора відділу продаж, проте жодних товарно-матеріальних цінностей на складі ТОВ «І.М.Трейд» він не отримував, отже - не заподіював матеріальної шкоди Позивачу. В задоволенні позову просить відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Зокрема, пояснив, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів отримання ОСОБА_1 на складі ТОВ «І.М.Трейд» товарно-матеріальних цінностей та заподіяння шкоди Позивачу. За таких обставин відсутні підстави для стягнення з Відповідача зазначених у позові коштів. В задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши та проаналізувавши всі докази в цій справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає до задоволення. При цьому, суд виходив з наступного.

Наказом ТОВ «І.М.Трейд» №3 від 16 червня 2014 року, ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду директора відділу продаж у вказаному підприємстві.

Згідно Договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладеного 16 червня 2014 року між ТОВ «І.М.Трейд» та Відповідачем, останній прийняв на себе повну індивідуальну матеріальну відповідальність за забезпечення схоронності довірених йому Товариством матеріальних цінностей (п. 1 Договору).

На підставі Договору оренди від 11 червня 2014 року №ДГ0018, ТОВ «І.М.Трейд» орендує складські приміщення по вул. Д.Апостола, 8 у м. Львові.

Як вбачається з Акту приймання продукції (товарів) за кількістю від 07.11.2014 року, ОСОБА_1 31 липня 2014 року отримав на складі ТОВ «І.М.Трейд» по вул. Д.Апостола, 8 у м. Львові належні Позивачу товарно-матеріальні цінності, а саме: підгузники для дітей в асортименті на загальну суму 160498 (сто шістдесят тисяч чотириста дев'яносто вісім гривень), 50 коп.

Факт отримання зазначених товарно-матеріальних цінностей саме Відповідачем підтверджується, також, показами свідків, допитаних в судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_2, пояснила суду ,що працювала директором ТОВ «І.М.Трейд». Починаючи з 16.06.2014 року ОСОБА_1 працював у ТОВ «І.М.Трейд» директором відділу продаж і у його обов'язки входило пошук клієнтів та реалізація продукції (підгузників дитячих). Наприкінці липня 2014 року ОСОБА_1 повідомив її про те, що ним знайдено клієнта, який готовий купити продукції в певній кількості. ОСОБА_2 доручила бухгалтеру ТОВ «І.М.Трейд» підготувати видаткові накладні, а сама видрукувала, підписала від імені ТОВ «І.М.Трейд» та скріпила печаткою даного підприємства два примірники договору купівлі-продажу продукції, які ОСОБА_1 мав підписати в знайденого ним клієнта і один підписаний примірник повернути Позивачу разом із товарно-супровідними документами, що свідчать про отримання клієнтом товару. 31 липня 2014 року Відповідач отримав на орендованому ТОВ «І.М.Трейд» складі по вул. Д.Апостола, 8 у м. Львові підгузники дитячі в асортименті на загальну суму 160498,5 гривень, які привласнив, кошти за них підприємству не повернув. Через декілька днів, на її неодноразові вимоги надати підписаний клієнтом примірник Договору купівлі-продажу та видаткову накладну про отримання клієнтом продукції, ОСОБА_1 надав їй видаткову накладну №76 від 31 липня 2014 року, повідомивши, що Договір купівлі-продажу продукції клієнт (СПДФО ОСОБА_3П.) перешле поштою, оскільки не мав з собою печатки. До цього часу примірник цього Договору Товариство не отримало, як і не отримало коштів за отриману Відповідачем продукцію, чим заподіяно Товариству шкоду в сумі 160498,50 гривень. Також зазначила, що Відповідач неодноразово підтверджував факт отримання ним продукції на складі, проте зазначав, що передав її клієнту.

Свідок ОСОБА_4, суду пояснив, що є чоловіком ОСОБА_2 та допомагав їй у організації та здійсненні господарської діяльності ТОВ «І.М.Трейд». Свідок зазначив, що 31 липня 2014 року ОСОБА_1 особисто отримав на орендованому ТОВ «І.М.Трейд» складі по вул. Д.Апостола, 8 у м. Львові підгузники дитячі в асортименті на загальну суму 160498,50 гривень з метою продажу даної продукції якомусь клієнту. Кошти за дану продукцію ОСОБА_1 підприємству не повернув. В його неодноразових розмовах з Відповідачем, останній постійно підтверджував факт отримання зазначеної продукції саме ним, проте зазначав, що передав її клієнту з м. Ужгород. При цьому, Відповідач постійно вигадував різні причини неможливості повернути від цього клієнта продукцію (начебто в клієнта згорів склад, тощо). Вказує на наявність у нього аудіо запису розмови з Відповідачем, в якій ОСОБА_1 визнає факт отримання ним продукції та пропонує погасити заборгованість перед підприємством частинами. Також, свідок зазначив, що Відповідач написав розписку згідно якої зобов'язувався повернути підприємству частину боргу в сумі 15000 - 20000 гривень в термін до 07.11.2014 року, проте дане зобов'язання не виконав.

Свідок ОСОБА_5, пояснила в судовому засіданні , що працювала головним бухгалтером ТОВ «Львівська база медичної техніки», якому належать складські приміщення по вул. Д.Апостола, 8 у м. Львові. Частину вказаних складських приміщень орендувало ТОВ «І.М.Трейд» на підставі Договору оренди №ДГ0018 від 11.06.2014 року. До її обов'язків входило, також, підготовка до видачі та видача уповноваженій ТОВ «І.М.Трейд» особі належних цьому товариству товарно-матеріальних цінностей, що зберігалися на складі. Такою уповноваженою особою був ОСОБА_1 і лише він завжди отримував в неї на складі продукцію належну ТОВ «І.М.Трейд». Підготовка продукції до видачі здійснювалася нею на підставі видаткової накладної, отримуваною нею на електронну пошту від ТОВ «І.М.Трейд». ОСОБА_1 приїжджав зі своєю аналогічною накладною і сам особисто перераховував і забирав зі складу товар. 31 липня 2014 року ОСОБА_1 подзвонив до неї та повідомив, що приїде отримувати товар. Враховуючи, що це вже був кінець робочого дня, вона попросила його перенести отримання товару на інший день, проте він наполіг на отриманні товару саме в цей день. Приблизно о 18.00 годині 31.07.2014 року ОСОБА_1 приїхав на склад, перерахував продукцію (підгузники дитячі), звірив асортимент з накладними та особисто вивіз цю продукцію зі складу. Вона підписала накладну, яку забрав ОСОБА_1 для подальшої передачі її бухгалтеру ТОВ «І.М.Трейд».

Свідок ОСОБА_6, повідомила, що працювала бухгалтером ТОВ «І.М.Трейд». 31 липня 2014 року за вказівкою директора ТОВ «І.М.Трейд» вона підготувала видаткову накладну у двох примірниках, які направила електронною поштою ОСОБА_5 та ОСОБА_1 Їй відомо, що ОСОБА_1 31.07.2014 року було отримано на складі підгузники дитячі на загальну суму 160498,50 гривень, за які кошти підприємство не отримало. Також вона засвідчила, що ОСОБА_1 в її присутності (в т.ч. і на нарадах) неодноразово підтверджував факт отримання ним вказаних товарно-матеріальних цінностей та обіцяв повернути за них кошти підприємству. Проте, кошти він так і не повернув, як і не повернув отриманий ним товар.

ОСОБА_1, будучи допитаним в якості свідка, повідомив, що не був на складі по вул. Д.Апостола, 8 у м. Львові, товарно-матеріальних цінностей 31 липня 2014 року на цьому складі не отримував, а СПДФО ОСОБА_3 розшукував на прохання ОСОБА_4 з метою повернення боргу ОСОБА_3 перед ТОВ «І.М.Трейд».

Такі покази ОСОБА_1 судом оцінюються критично і не беруться до уваги, оскільки вони суперечать іншим доказам у справі і є нелогічними, так як, виходячи з його-ж показів, до обов'язків ОСОБА_1 не входило розшук боржників товариства та повернення їх боргів.

Відповідно до ст. 60 ЦК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє ствердження в судовому засіданні, а тому підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 11, 16, 1166, 1192 ЦК України, ст. ст. 209, 213-215, 217, 218 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (НОМЕР_1, виданий Жидачівським РВ УМВС України у Львівській області 21 серпня 2001 року, і.п.н. НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «І.М.Трейд» (ЄДРПОУ 39211689, р/р 26009000090819 в філії АТ «Укрексімбанк» м. Львова, МФО 325718) 160498 (сто шістдесят тисяч чотириста дев'яносто вісім) гривень, 50 копійок заподіяної матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «І.М.Трейд» 1604,00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.Р.Волоско.