Рішення

від 01.12.2015 по справі 922/5515/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2015 р.Справа № 922/5515/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотек", м. Харків до Фірми "Global Export PTY LTD", Південно-Африканська Республіка про стягнення коштів в розмірі 5 700,00 доларів США за участю представників сторін:

представник позивача - ОСОБА_1, довіреність від 08.12.2014 р.;

представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Біотек", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фірми "Global Export PTY LTD", в якій просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача суму коштів в розмірі 5 700,00 доларів США переплати за непоставлену продукцію;

- стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 03 грудня 2014 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23 грудня 2014 року.

Ухвалою господарського суду від 23 грудня 2014 року розгляд справи відкладено на 21 травня 2015 року, цією ж ухвалою провадження у справі №922/5515/14 зупинено, у зв'язку із зверненням із дорученням до Міністерства юстиції України для направлення документів дипломатичними каналами Фірмі "Global Export PTY LTD".

Ухвалою господарського суду від 21 травня 2015 року відкладено розгляд справи на 01 грудня 2015 року, цією ж ухвалою провадження у справі №922/5515/14 зупинено, у зв'язку із зверненням із дорученням до Міністерства юстиції України для направлення документів дипломатичними каналами Фірмі "Global Export PTY LTD".

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

У призначене 01.12.2015 р. судове засідання відповідач не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, свого повноважного представника не направив. На адресу суду повернулись ухвала господарського суду про порушення провадження у справі від 03 грудня 2014 року та ухвала господарського суду від 23 грудня 2014 року без вручення відповідачу.

Судом встановлено, що відповідач по справі є нерезидентом, який не має свого представництва на території України. Крім того, судом встановлено, що у відносинах між Україною та Південно-Африканською Республікою (місцезнаходження відповідача) відсутній чинний міжнародний договір України стосовно вручення судових та позасудових документів. Однак, і Україна, і Південно-Африканська Республіка є учасниками "Конвенции о признании и приведении в исполнение иностранных арбитражных решений", Нью-Йорк, 1958р. Оскільки вказаний міжнародний договір передбачає тільки порядок виконання судових рішень і не поширюється на порядок вручення судових документів, то слід вважати, що між Україною та Південно-Африканською Республікою відсутній міжнародний договір, який регламентує виконання судових доручень, а тому до застосування підлягає ч.2 ст.125 ГПК України.

Згідно з ст. 125 ГПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Відповідно до абз. 3 п. 2.6 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації від 27.06.2008 № 1092/5/54 також визначено, якщо у відносинах з запитуваною державою відсутній чинний міжнародний договір України, доручення надсилається Міністерству юстиції України для його направлення через дипломатичні канали

Враховуючи те, що між Україною та Південно-Африканською Республікою відсутній міжнародний договір, на підставі якого можливо було б вручити документи особі, яка проживає на території цієї держави, судове доручення про надання правової допомоги оформлюється відповідно до ч. 2-4 ст. 126 ГПК України та Розділу II Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень та надсилається до Міністерства юстиції України для направлення дипломатичними каналами.

На підставі вищевикладеного, судом було направлено доручення про вручення відповідачу документів (позовної заяви, ухвал суду) у встановленому законодавством порядку до Міністерства юстиції України, однак будь-якого повідомлення про вручення відповідачу вказаних документів до суду не повернено.

З метою забезпечення реалізації принципів змагальності та рівності перед законом і судом, суд вирішив відкласти розгляд справи та звернутися з повторно з дорученням до Міністерства юстиції України про направлення ухвали господарського суду від 21 травня 2015 року через дипломатичні канали відповідачу, однак повторно будь-якого повідомлення про вручення відповідачу вказаних документів до суду не повернено.

За вказаних обставин суд з огляду на те, що усі можливі доступні способи повідомлення відповідача були використані, вважає за необхідне розглянути матеріали справи за наявними документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між Фірмою "Global Export PTY LTD" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біотек" (Покупець) був укладений контракт №CSM18104 від 20 серпня 2014 року (надалі - Контракт) (а.с.15-19), відповідно до предмету якого Продавець продає Покупцю товар непропарений круглий рис згідно зі специфікацією, яка є невід'ємною частиною даного Контракту (Товар).

До контракту сторонами було підписано Специфікацію №1 згідно якої постачанню відповідачу підлягав товар - непропарений круглий рис кількістю 19 000 кг на суму 5 700,00 доларів США (а.с.20).

Згідно п. 3.1. Контракту Товар поставляється на умовах CIF Odessa (Україна_ морським транспортом згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів (Правилами ІНКОТЕРМС) в редакції 2010 року.

Пунктом 3.2. Контракту сторони погодили, що Товар має бути поставлений Продавцем не пізніше 90 днів з дати отримання Продавцем першої сплати. Датою поставки вважається дата вказана у транспортній накладній.

Загальна вартість Контракту складає USD 5 700.00 ам. доларів США (пункт 4.1. Контракту).

У відповідності до п. 5.1. Контракту Покупець здійснює розрахунок за поставлений Товар на умовах 40% попередньої оплати на рахунок Продавця та 60% проти пред'явлення Продавцем копій відгрузочних документів на постачаємий Товар по факсу або електронній пошті. Оплата може здійснюватись частинами.

Згідно п. 10 Контракту (в редакції Додаткової угоди до Контракту №CSM18104) Сторони погодились всі спірні питання, які можуть виникнути по ходу виконання цього Контакту або у зв'язку з ним, по можливості, вирішувати шляхом переговорів між сторонами. В разі якщо сторони не дійдуть згоди, то справа має бути передана на вирішення до господарського суду Харківської області за місцем знаходження "Покупця".

У пункті 11.1. Контракту сторони узгодили, що цей Контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015 року.

Позивач здійснив оплату за даним контрактом на рахунок відповідача, який вказаний в контракті, що підтверджується платіжними документами. Зокрема, 28.08.2014 року здійснено оплату в розмірі 40% ціни контракту 2 280,00 доларів США, 24.09.2014 року здійснено оплату в розмірі 60% ціни контракту 3 420,00 доларів США.

Однак, позивач у пункті призначення (порт м. Одеса, Україна) товар не отримав, відповіді на листи зі зверненнями до відповідача не отримав, передплату за Товар не повернуто відповідачем.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", порядок притягнення до цивільно-правової відповідальності, здійснення такої відповідальності та звільнення від неї може визначатися зовнішньоекономічними договорами (контрактами), якщо це не суперечить чинним законам України.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право", зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Згідно п. 10 Контракту (в редакції Додаткової угоди до Контракту №CSM18104) Сторони погодились всі спірні питання, які можуть виникнути по ходу виконання цього Контакту або у зв'язку з ним, по можливості, вирішувати шляхом переговорів між сторонами. В разі якщо сторони не дійдуть згоди, то справа має бути передана на вирішення до Господарського суду Харківської області за місцем знаходження "Покупця".

З огляду на викладене, до змісту правовідносин, які виникають із вказаного Контракту, підлягає застосуванню право України, а спір, відповідно до пункту 10 Контракту підлягає розгляду в Господарському суді Харківської області.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

У відповідності до п. 5.1. Контракту Покупець здійснює розрахунок за поставлений Товар на умовах 40% попередньої оплати на рахунок Продавця та 60% проти пред'явлення Продавцем копій відгрузочних документів на постачаємий Товар по факсу або електронній пошті. Оплата може здійснюватись частинами.

Позивач здійснив оплату за даним контрактом на рахунок відповідача, який вказаний в контракті, що підтверджується платіжними документами. Зокрема, 28.08.2014 року здійснено оплату в розмірі 40% ціни контракту на суму 2 280,00 доларів США.

На виконання умов контракту відповідачем направлені позивачу докази здійснення відвантаження товару (а.с.60-64).

24.09.2014 року позивачем здійснено оплату в розмірі 60% ціни контракту на суму 3 420,00 доларів США (а.с.23-24).

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 3.2. Контракту сторони погодили, що Товар має бути поставлений Продавцем не пізніше 90 днів з дати отримання Продавцем першої сплати. Датою поставки вважається дата вказана у транспортній накладній.

Як встановлено судом, позивач у пункті призначення (порт м. Одеса, Україна) товар не отримав, відповіді на листи зі зверненнями до відповідача не отримав, передплата за Товар не відповідачем не повернута.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що позивач здійснив повну оплату вартості товару в порядку, передбаченому Контрактом, однак відповідач не здійснив поставку товару на умовах, визначених Контрактом, чим допустив істотне порушення умов Контракту, суд на підставі вищевикладених правових норм приходить до висновку, що сплачені позивачем кошти підлягають поверненню, в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми коштів в розмірі 5 700,00 доларів США передплати за непоставлену продукцію є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/369 від 29 червня 2010 року «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, пов'язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 Цивільного кодексу України, Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»). При цьому законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях. Якщо ж у відповідних випадках позивач просить зазначити в резолютивній частині судового рішення зі спору, пов'язаного зі стягненням суми заборгованості в іноземній валюті, також і гривневий еквівалент (за офіційним курсом Національного банку України) або лише гривневий еквівалент, то суд з урахуванням конкретних обставин справи може задовольнити будь-яке з таких клопотань.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд при прийнятті рішення стягнути заборгованість в іноземній валюті

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаючи судові витрати в даній справі на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 36, 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", статтями 5, 32, 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", статтями 6, 11, 525, 526, 530, 610, 655, 663, 693 Цивільного кодексу України, статтями 175, 193 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з "Global Export PTY LTD" (70 Peterson Street, New Castle 2940, KZN, Republic of South Africa) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотек" (61001, м. Харків, пров. Поштовий, буд. 7, код ЄДРПОУ 34015129) суму коштів в розмірі 5 700,00 (п'ять тисяч сімсот) доларів США та судові витрати в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.12.2015 р.

Суддя ОСОБА_2

справа №922/5515/14