Ухвала

від 02.12.2015 по справі 814/2318/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2318/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична база "Південний Буг" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання дій протиправними та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Туристична база "Південний Буг" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі ДФС) про визнання протиправними дій відповідача та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2015 року №004481501, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування на суму 17411,00 грн..

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року адміністративний позов було задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2015 року №004481501.

Не погоджуючись з постановою суду, ДФС подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ зареєстроване як юридична особа 07 жовтня 2003 року.

30 квітня 2015 року ТОВ подало податкову декларацію з податку на додану вартість за перший квартал 2015 року, відповідно до якої ТОВ заявлено до повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 17411,00 грн., 2945,00 грн. з яких сформовані в цьому податковому періоді, а решта за 2014 рік.

В червні 2015 року ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку з приводу правомірності нарахованого ТОВ бюджетного відшкодування.

Результати вказаної перевірки оформлені актом №200/14-03-15-01/32655899 від 30 червня 2015 року, у висновках якого зазначено, що ТОВ не має право на бюджетне відшкодування, оскільки мало обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування. Витрати ТОВ на будівництво туристичного комплексу до уваги не приймалися, оскільки він на час подання декларації не введений в експлуатацію та не може вважатися основним засобом.

З огляду на зазначене ДФС було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2015 року №0004481501 про відмову ТОВ у бюджетному відшкодуванні в сумі 17411,00 грн..

Прийняття ДФС вказаного повідомлення-рішення і стало підставою для звернення ТОВ з позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ мало право на бюджетне відшкодування у вказаній сумі, оскільки податковий кредит був сформований у зв'язку з придбанням будівельно-монтажних робіт з будівництва об'єкта нерухомості - туристичного комплексу, який не введений в експлуатацію і обліковується на рахунку 15 "Капітальні інвестиції".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, вважає їх правильними з огляду на наступне.

Згідно з п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум такого відшкодування за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.200.5 ст.200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що якщо податковий кредит, тобто сума, на яку платник ПДВ може зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, нарахована внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, то навіть у випадку коли особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, то вказані особи мають право на відповідне бюджетне відшкодування.

Крім того, відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92 "капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи" це витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Інструкцією про застосування Плану розрахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 передбачено, що збільшення витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів відображається за дебетом рахунку 15 "Капітальні інвестиції", а за кредитом цього рахунку - їх зменшення (введення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).

Рахунок 10 "Основні засоби" призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів зазначає, що право на отримання бюджетного відшкодування не пов'язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 "Основні засоби". Якщо зазнані підприємством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 "Капітальні інвестиції", це підприємство має право на отримання бюджетного відшкодування.

Наведена думка також згоджуються з висновками постанови Верховного суду України від 20 січня 2015 року (а.с.51-56).

Тому, приймаючи до уваги вищевказані обставини, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2015 року №004481501, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування на суму 17411,00 грн., є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

Доводи, викладені у апеляційній сказі були предметом дослідження судом першої інстанції та свого підтвердження не знайшли.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: ОСОБА_2 Суддя: Суддя: ОСОБА_3 ОСОБА_1