Ухвала

від 04.12.2015 по справі 815/5576/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/5576/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -ОСОБА_1, судді -ОСОБА_2, судді -ОСОБА_3 при секретарі -ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційною скаргою Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мардарівське ХПП» до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2015 року ТОВ «Мардарівське ХПП» (надалі - Позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (надалі - Відповідач, ОДПІ), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000092200 від 18.02.2015 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 79090,50 грн., у тому числі за основним платежем 52727,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 26363,50 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідачем було винесено на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки, які не підтверджені доказами та суперечать фактичним обставинам справи.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ОДПІ подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просять постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство зареєстроване Котовською районною державною адміністрацією Одеської області 22.12.2006 року.

Позивач зареєстрований та перебуває на обліку в ОДПІ як платник податків з 28.12.2006 року за №100139.

На підставі наказу від 20.01.2015 року №8 співробітник ОДПІ провів документальну невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість та документального підтвердження господарський відносин із ПП «Євроальянсбуд» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року.

За результатами цієї перевірки 02.02.2015 року відповідач склав акт №00007/15-04-22-00/34780851 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Мардарівське ХПП», податковий номер 34780851, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та документального підтвердження господарський відносин із ПП «Євроальянсбуд», податковий номер 38781754, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року».

В акті перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача:

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, п.1.2, п.2.1, п.2.2, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2014 року по взаємовідносинах з ПП «Євроальянсбуд» на суму 52726,66 грн..

Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що згідно даними, наведеними у акті виконаних будівельних робіт №1 за липень 2014 року (форма КБ-2В) витрата праці робочих-будівельників на об'єм робіт складає 3497,68 людино-годин. Згідно з податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків, і сум у триманого з них податку за 3 квартал 2014 року від 10.11.2014 року №9065268386, поданого ПП «Євроальянсбуд» до податкового органу, штатна чисельність працюючих на підприємстві складає 7 осіб. Тобто, проведення ремонтно-будівельних робіт у липні 2014 року ПП «Євроальянсбуд» неможливе у зв'язку з відсутністю достатньої кількості працівників у штаті суб'єкта господарювання, що свідчить про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій.

За наслідками перевірки позивача податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 18.02.2015 року №0000092200, яким позивачеві за порушення гл.5, п.198.1 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 79090,50 грн., у тому числі за основним платежем 52727,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 26363,50 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач діяв в межах та у відповідність до діючого законодавства, правомірно відніс ПДВ по операціям з контрагентом до складу свого податкового кредиту з ПДВ.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 03.04.2014 року Товариство (замовник) уклало з ПП «Євроальянсбуд» (виконавець) договір №11/4 про виконання робіт.

Відповідно до умов зазначеного договору виконавець зобов'язується виконати власними та залученими силами й засобами, на свій ризик, за завданням і за рахунок замовника будівельно-ремонтні роботи в сушарці, що розташована за адресою: Одеська обл., Котовський р-н., с. Мардарівка, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах і в порядку передбачених договором. Сума договору складає 119701,56 грн. у тому числі ПДВ 19950,26 грн..

28.05.2014 року позивач листом №161 звернувся до директора ПП «Євроальянсбуд», та просив погодити необхідність укладення додаткової угоди до договору від 03.04.2014 року №11/4 та розробити новий кошторис з договірною ціною у зв'язку з необхідністю проведення додаткових ремонтних робіт.

06.06.2014 року директор ПП «Євроальянсбуд» листом №17 надав відповідь, в якій надав згоду на проведення збільшених обсягів ремонтно-будівельних робіт з відповідним збільшенням вартості виконуваних робіт та запропонував розірвати первинний договір від 03.04.2014 року №11/4 шляхом укладання додаткової угоди про розірвання договору та пропозицією укласти новий договір із затвердженням нового кошторису та ціни.

15.06.2015 року Товариство (замовник) уклало з ПП «Євроальянсбуд» (виконавець) додаткову угоду про розірвання договору №11/4 від 03.04.2014 року, в якій сторони дійшли згоди розірвати договір №11/4 від 03.04.2014 року, погодилися замість договору про виконання робіт №11/4 від 03.04.2014 року укласти новий договір про виконання робіт на збільшений обсяг робіт із затвердженням нового кошторису та договірної ціни, та погодилися, що усі роботи, які були виконані за період з моменту укладення договору №11/4 від 03.04.2014 року та до моменту підписання нового договору про виконання робіт, зазначаються у акті приймання виконаних робіт за той місяць, в якому фактично будуть остаточно завершені усі роботи, передбачені договором.

01.07.2014 року Товариство (замовник) уклало з ПП «Євроальянсбуд» (виконавець) договір про виконання робіт №21/7, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконувати власними та залученими силами й засобами, на свій ризик, за завданням і за рахунок замовника будівельно-ремонтні роботи в сушарці, що розташована за адресою: Одеська обл., Котовський р-н., с. Мардарівка, що зазначена у договірній ціні та локальному кошторисі, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах і в порядку передбачених договором. Сума договору складає 316359,96 грн. у тому числі ПДВ 52726,66 грн..

На підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав до суду договірну ціну форма №9, локальний кошторис форма №1, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми №КБ-3, акти прийому виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в, податкову накладну, платіжні доручення, виписки по рахунку, що свідчить про реальність здійснення господарських операцій (а.с.29-33, 37-41, 48-71).

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач та його контрагент на момент здійснення господарських операцій були платниками податків, цей факт відповідачем не заперечувався ні в акті перевірки ні в судовому засіданні.

Отже, в результаті таких правовідносин позивача з його контрагентом, обидві сторони зазнали зміни майнового стану, що підтверджується податковою накладною, яка була включена позивачем у податкову звітність у періоді, що перевірявся, а також копіями відповідних документів про оплату за виконані роботи, які є в матеріалах справи.

Витрати за договором укладеним з контрагентом позивач включив до складу витрат.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України: «Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)».

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З наведених норм законодавства вбачається, що до складу валових витрат можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов'язані з його господарською діяльністю.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, контрагентом надавалися послуги по виконанню будівельно-ремонтних робіт, а позивач в свою чергу здійснював оплату за ці роботи, в результаті таких господарських операцій, контрагент видав податкову накладну, яка була включена позивачем у податкову звітність у періоді, що перевірявся.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, враховуючи наведені норми права та обставини, колегія суддів приходить до висновку, що позивач діяв у відповідності до діючого законодавства, правомірно відніс ПДВ по операціях з контрагентом до складу свого податкового кредиту з ПДВ, оскільки у позивача виникло таке право з моменту отримання податкової накладної від контрагента.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000092200 від 18.02.2015 року, є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд зазначає, що апелянт ОДПІ (суб'єкт владних повноважень), не звільнено від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

ОДПІ було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 року в задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

Отже, судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до положень ч.1 ст.4, п.3.2 таблиці ставок судового збору ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» складає 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, оскільки за подання позовної заяви підлягав сплаті судовий збір в розмірі 1827,00 грн., то розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 2009,70 грн..

Враховуючи те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, відповідно до ст.94 КАС України, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з апелянта.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року - залишити без змін .

Стягнути з Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2009 (дві тисячі дев'ять) грн. 70 коп. на користь Одеського апеляційного адміністративного суду (р/р №31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011).

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 грудня 2015 року.

Головуючий суддя:ОСОБА_1 Суддя: Суддя: ОСОБА_2 ОСОБА_3