Ухвала

від 01.12.2015 по справі 826/16036/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" грудня 2015 р. м. Київ К/800/4018/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючого судді:Вербицької О.В. Суддів: Маринчак Н.Є. Цвіркуна Ю.І. за участю: секретаря -Іванова Д.О. представника позивача - не з'явився

представника відповідача - Дуля Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2014 р.

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015 р.

у справі № 826/16036/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Січер Україна»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Січер Україна» (далі - позивач, ТОВ «Січер Україна») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі) про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправними дії ДПІ у Дніпровському районі щодо складання акта від 25.09.2014 року № 2364/26-53-22-02-21/38133484. Скасовано податкові повідомлення - рішення від 10.10.2014 р. № 0004282202, №0004272202 ДПІ у Дніпровському районі. Зобов'язано ДПІ у Дніпровському районі вилучити з автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акта від 25.09.2014 року №2364/26-53-22-02-21/38133484 «Про результати документальної позапланової перевірки». Заборонено ДПІ у Дніпровському районі передавати та враховувати результати, висновки акта від 25.09.2014 року №2364/26-53-22-02-21/38133484 «Про результати документальної позапланової перевірки».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2014 року в частині визнання протиправними дій щодо складання акта від 25.09.2014 року № 2364/26-53-22-02-21/38133484 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовлено. Змінено абзац п'ятий резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2014 року та викладено його в наступній редакції: «Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві утриматися від вчинення дій щодо передачі та врахування результатів і висновків акту від 25.09.2014 року № 2364/26-53-22-02-21/38133484 «Про результати документальної позапланової перевірки». В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Дніпровському районі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2014 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Крім того, скаржником у судовому засіданні було заявлено клопотанням про заміну Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Дніпровському районі проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Січер Україна» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток під час взаємовідносин з ТОВ «Грант Тайм» за період з 01.03.2013 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 25.09.2014 року № 2364/26-53-22-02-21/38133484.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у сумі 1 5481 775 грн., та п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит у сумі 3 004 455 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 10.10.2014 року: № 0004282202, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 3 004 455,00 грн., а також застосовано штрафні санкції у розмірі 751 113, 75 грн.; № 0004272202, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 2 941 537 грн., а також застосовано штрафні санкції у розмірі 735 384, 25 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з яким частково погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наявності правових підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не може повністю погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03 грудня 2012 року між ТОВ «Січер-Україна» (Замовник) та ТОВ «Грант Тайм» (Виконавець) було укладено договір № 178 про надання послуг, відповідно до якого ТОВ «Грант Тайм» виконало роботи на замовлення ТОВ «Січер-Україна».

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судам, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення операції.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження договорів, укладених позивачем, первинних документів, пов'язаних з їх виконанням, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що дослідженню судами підлягала перш за все реальність операцій позивача, добросовісність дій платника податків, яка полягала у відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей.

Стосовно зобов'язання податкового органу вилучити з автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акта від 25.09.2014 року № 2364/26-53-22-02-21/38133484 «Про результати документальної позапланової перевірки» та заборони передавати та враховувати результати, висновки акта від 25.09.2014 року № 2364/26-53-22-02-21/38133484 «Про результати документальної позапланової перевірки», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 цього Податкового кодексу України податковий контроль це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК України).

Відповідно до статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

У пункті 74.1 статті 74 ПК України зазначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено перевірку, за результатами якого складено акт. Висновки, викладені у зазначеному акті, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

З огляду на викладене, судам попередніх інстанцій необхідно звернути увагу на те, що включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку. Відтак, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.12.2014 у справі № 21-511а14.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

2.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

3.Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2014 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015 р. скасувати.

4.Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун