Ухвала

від 03.12.2015 по справі 826/8473/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8473/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

03 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П.,Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ ТРЕЙДИНГ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травня 2015 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2014 року № 160726552201, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8 215 953,00 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями у розмірі 2 053 988,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу щодо порушень ним вимог податкового законодавства, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції, які у позивача наявні та додані ним до позову. Позивач зазначає, що можливі порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, та не впливають на формування ним податкового кредиту.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОГ ТРЕЙДИНГ» (далі - позивач, ТОВ «ВОГ ТРЕЙДИНГ») зареєстроване розпорядженням Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією від 04.10.2012 року за № 1 070 102 0000 047673, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 38390515 та взяте на податковий облік в органах державної податкової служби від 09.10.2012 року за номером 63356.

В період з 13.10.2014 по 17.10.2014 року ДПІ Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВОГ ТРЕЙДИНГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Донриво» (код ЄДРПОУ 34899382) за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 24.10.2014 № 1008/26-55-22-01/38390515.

В ході перевірки було встановлено порушення п.п., 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п.п.14.1.36 п.14.1, ст.14, п. 201.10. ст. 201, п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «ВОГ ТРЕЙДИНГ» занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 8 215 953 грн.

На підставі висновків, викладених у акті перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.11.2014 року № 160726552201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 269 941,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 8 215 953,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 2 053 988,00 грн.

Вважаючи дане податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся з відповідним позовом до суду про його скасування.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно із п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: - постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; - постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; - ввезення товарів на митну територію України; - вивезення товарів за межі митної території України; - постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: - придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; - придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); - отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; - ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т. ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

При вирішенні даної справи слід враховувати правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену ним в Інформаційному листі від 20.07.2010 № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до наданих до перевірки ТОВ «ВОГ ТРЕЙДИНГ» первинних документів та баз даних ІС «Податковий Блок», «Єдиний реєстр ПН» по ланцюгу постачання за липень 2014 року контролюючим органом встановлено, що одним із постачальників ТОВ «ВОГ ТРЕЙДИНГ» в липні 2014 року було ТОВ «ДОНРИВО» (код ЄДРПОУ 34899382).

Слід звернути увагу, що між позивачем (Продавець) в особі директора Гриненко Т.В. та ТОВ «ДОНРИВО» (Продавець) в особі директора Піддубної М.М., укладено з договір купівлі-продажу № НП-01/6 від 20.06.2014, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця нафтопродукти в асортименті, згідно Додатків до даного Договору, в подальшому викладенні іменовані Товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Також, умовами даного Договору передбачено, що кількість та асортимент Товару, що передається Покупцю, узгоджується Сторонами додатково та визначається в Додатках, що є невід'ємними частинами даного Договору.

Приймання-передача Товару здійснюється зі складанням акту приймання-передачі Товару, що підписується уповноваженими представниками Сторін. Право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі Товару.

Так, на виконання умов договору купівлі-продажу Продавець поставив на адресу Покупця нафтопродукти в асортименті, що підтверджується додатками № 1-9 та актами приймання-передачі нафтопродуктів до цього Договору: № 1 від 01.07.2014 року на суму 1 439 172,11 грн., № 2 від 24.07.2014 на суму 11 951 604,08 грн., № 3 від 25.07.2014 року на суму 15 813 107,48 грн., № 4 від 26.07.2014 року на суму 13 518 318,96 грн., № 5 від 27.07.2014 року на суму 9 738 619,48 грн., № 6 від 28.07.2014 року на суму 592 781,76 грн., № 7 від 29.07.2014 року на суму 8 662 712,16 грн., № 8 від 30.07.2014 року на суму 7 741 344,30 грн., № 9 від 31.07.2014 року на суму 15 359 899,38 грн.

Згідно п.3.1 Договору, Товар постачається Продавцем по-частково (товарними партіями) на умовах EXW (Інкотермс-2010) - франко-термінал, що знаходиться за адресою, узгодженою Сторонами додатково в Додатках до даного Договору. Об'єми та строки поставок товарних партій узгоджуються Сторонами додатково та визначаються в Додатках, що є невід'ємними частинами даного Договору.

В підтвердження виконання умов договору, а саме поставки ТОВ «ДОНРИВО» нафтопродуктів у перевіряємий період, позивачем надано копії виписаних постачальником податкових накладних № 13 від 01.07.2014 року на суму 1 439 172,11 грн., № 3 від 24.07.2014 року на суму 11 951 604,08 грн., № 4 від 25.07.2014 року на суму 15 813 107,48 грн., № 15 від 26.07.2014 року на суму 13 518 318,96 грн., № 6 від 27.07.2014 року на суму 9 738 619,48 грн., № 7 від 28.07.2014 року на суму 592 781,76 грн., № 8 від 29.07.2014 року на суму 8 662 712,16 грн., податкової накладної № 9 від 30.07.2014 року на суму 7 741 344,30 грн., податкової накладної № 10 від 31.07.2014 року на суму 15 359 899,38 грн.

Також, на підтвердження відвантаження товарів послуг позивачем надано видаткові накладні № 5 від 01.07.2014 року на суму 1 439 172,11 грн., № 6 від 24.07.2014 року на суму 11 951 604,08 грн., № 7 від 25.07.2014 року на суму 15 813 107,48 грн., № 8 від 26.07.2014 року на суму 13 518 318,96 грн., № 9 від 27.07.2014 року на суму 9 738 619,48 грн., № 10 від 28.07.2014 року на суму 592 781,76 грн., № 11 від 29.07.2014 року на суму 8 662 712,16 грн., № 12 від 30.07.2014 року на суму 7 741 344,30 грн., № 13 від 31.07.2014 року на суму 15 359 899,38 грн.

Товар постачався Продавцем товарними партіями на умовах EXW (Інкотермс 2010) - франко-термінал передачі за наступними реквізитами: резервуарний парк Шебелинського ВПГКН, Харківська область, Балаклійський район, смт. Андріївка, склад Шебелинське ВПГКН.

На підставі поданих первинних документів вбачається, що на виконання договору купівлі-продажу № НП-01/6 від 20.06.2014 в липні 2014 року позивачем отримано - 2 877 930,00 кг бензин А-92; 1 510 545,00 кг Деетанпропанбутанізований конденсат; 1 417 396,00 кг Дизельне паливо; 761 049,00 кг Мазут М-100 всього на загальну суму 70 681 300,00 грн., у тому числі ПДВ 14 136 260,00 грн.

Відповідно до п.4.1 Договору, ціна за одиницю Товару узгоджується Сторонами додатково та визначається в Додатках, що є невід'ємними частинами даного Договору. Ціна за одиницю Товару включає податки та інші обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством України.

Як підтверджується з матеріалів справи, в період липень-вересень 2014 року ТОВ «ВОГ ТРЕЙДИНГ» перерахувало на адресу ТОВ «ДОНРИВО» 87 584 500,00 грн. по платіжним дорученням.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включені позивачем до податкового кредиту та відображені у реєстрах отриманих податкових накладних за липень 2014 року.

Разом з тим, висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на тому, що у ТОВ «ВОГ ТРЕЙДИНГ» згідно з наданими до перевірки документами було отримано від контрагента товару більше ніж останнім було придбано, тобто рух ТМЦ не відбувався. Тому, оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «ВОГ ТРЕЙДИНГ» та контрагентом відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований документально.

Так, як вбачається з акту перевірки та письмових заперечень відповідача, перевіркою встановлено, що ТОВ «ДОНРИВО» включено до складу податкового кредиту за липень 2014 року податкові накладні, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних від ТОВ «Клевер ПМ» (код ЄДРПОУ 37975125), датою виписки червень 2014 року.

Згідно з інформаційною базою даних АІС Податковий блок «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» за червень 2014 року у ТОВ «ДОНРИВО» в розділі «податковий кредит» відображені контрагенти, серед яких є ТОВ «Клевер МП» на суму ПДВ 8 215 953,20 грн.

Відповідно до наданих до перевірки документів та баз даних відповідачем проведено аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Клевер МП» та ТОВ «ДОНРИВО» на предмет придбання нафтопродуктів та їх реалізації і встановлено, що ТОВ «Клевер МП» у червні 2014 року придбано товарів на загальну суму 34 799 162,00 грн. в т.ч. ПДВ 5 799 860,00 грн., реалізовано на суму 34 951 435,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 825 239,00 грн. залишки ТМЦ у ТОВ «Клевер МП» станом на 30.06.2014 відсутні.

Також, встановлено, що ТОВ «ДОНРИВО» у липні 2014 року придбано нафтопродукти на суму 2015,22 грн., реалізовано на суму 5 739,85 грн.

На підставі викладеного податковим органом зроблено висновок, що ТОВ «ВОГ ТРЕЙДИНГ» згідно наданих до перевірки документів отримано від ТОВ «ДОНРИВО» нафтопродуктів більше ніж останнім придбано.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, згідно баз даних податкового органу ТОВ «ДОНРИВО» за липень 2014 року подано декларацію з ПДВ від 19.08.2014 №9048024654 з наступними показниками: код рядка 9 «Усього податкових зобов'язань» складає 14 136 260 грн., код рядка 17 «Усього податкового кредиту» складає 14 135 432 грн., код рядка 25 «сума, що підлягає сплаті до державного бюджету» 828 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «ДОНРИВО» включено до складу податкового кредиту за липень 2014 року податкові накладні, що не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних від ТОВ «Клевер МП», датою виписки червень 2014 року за №8 на суму ПДВ 239 523,44 грн. та №6 на суму ПДВ 7 976 429,75 грн.

В той час, з матеріалів видно, що в розділі 2 додатку 5 під №3 ТОВ «ДОНРИВО» задекларовано податковий кредит від ТОВ «Клевер МП» в сумі 8 215 953,19 грн. з одночасним поданням додатку 8 (Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року.

З наведеного вбачається, що відповідачем при з'ясуванні обсягів поставок між ТОВ «Клевер МП», ТОВ «ДОНРИВО» та позивачем не взято до уваги декларації з ПДВ ТОВ «Клевер МП», які були взяті контролюючим органом до відома через порушення порядку їх реєстрації.

На підставі викладеного, відповідачем зроблено висновок про те, що у позивача не було підстав для податкового обліку операцій з ТОВ «ДОНРИВО», оскільки реальне вчинення господарських операцій між ними відсутнє, тобто перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цьогоКодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

При цьому, як визначено п.п. 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

В той же час, відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентом, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача.

В силу статті 201 Податкового кодексу України, податкові накладні, виписані йому контрагентом у відповідності з порядком, встановленим ст. 201.4 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», до того ж ТОВ «ДОНРИВО» на час вчинення правочину було зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право виписувати податкові накладні.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В даному випадку, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та ТОВ «ДОНРИВО» не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

При цьому, мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Суд зазначає, що порушення, які, можливо, були допущені зі сторони контрагентів не можуть мати наслідком притягнення до відповідальності саме позивача та донарахування йому податкових зобов'язань.

Крім того, здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для підприємства, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Слід також зазначити, що згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України обов'язок із оформлення і реєстрації податкових накладних покладено на платника податку - продавця товарів (послуг), а не платника податку, який формує податковий кредит, і при цьому зазначена стаття не містить імперативних приписів про неприйнятність цих документів через несвоєчасність (не у день надання) внесення їх до Реєстру.

Більш того, реальність поставки товарів ТОВ «ДОНРИВО» позивачу також підтверджується подальшою реалізацією такого товару, що підтверджується письмовими доказами у справі.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ВОГ ТРЕЙДИНГ» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 26.12.2013 року № 137 з ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (Покупець), згідно умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця нафтопродукти в асортименті, в подальшому викладенні іменовані Товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

В підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано копії вказаного договору, податкових та видаткових накладних.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що операції позивача з контрагентом здійснені в межах їх господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та господарській меті, підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Так, доводи податкового органу про недекларування спірним контрагентом у податковій звітності відповідної суми податкових зобов'язань, що виникли за фактом виконання поставок в адресу позивача, стосуються правопорушень, допущених цим контрагентом, тобто третьою особою, а відтак не можуть розглядатися як доказ недобросовісності позивача як платника податків.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником ПДВ до бюджету. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Доказів побудови позивачем фінансово-господарських правовідносин на підставі свідомого укладання договору з фіктивним підприємством з метою перенесення податкового навантаження на особу, яка не виконує свої податкові зобов'язання, податковим органом не надано.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Вищого адміністративного суду України від 04 червня 2014 року № К/800/55605/13.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що ТОВ «ВОГ ТРЕЙДИНГ» правомірно сформував податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, наданих ТОВ «ДОНРИВО», а висновки акту перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, в тому числі заниження податку на додану вартість, є помилковими.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням доказів у справі в їх сукупності, враховуючи ту обставину, що органом державної податкової служби не доведено законність та обґрунтованість винесення оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних рішень та не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження викладених ним в акті перевірки висновків, покладених в основу прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В той час, як позивачем в обґрунтування позовних вимог надано достатньо доказів, що спростовують висновки податкового органу про вчинення ним порушень податкового законодавства.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 08 грудня 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 03 грудня 2015 року.

.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.