Ухвала

від 02.12.2015 по справі 820/3645/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 р.Справа № 820/3645/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Калитки О. М. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2015р. по справі № 820/3645/15

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Екостандрат М"

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватний нотаріус ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, просить суд:

- скасувати повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.03.2015р. № НОМЕР_1;

- скасувати повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.03.2015р. № НОМЕР_2;

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.03.2015 року №Ф-0011521702.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2015р. позов задоволено частково.

Скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.03.2015 року №Ф-0011521702.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі приватний нотаріус ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимог у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального прав, неповне з’ясування судом обставин справи, що призвело до ухвалення необгунтованого судового рішення в частині відмови в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з’ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову в частині задоволення позову, ухвалити в цій частині нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла таких висловів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1, є самозайнятою особою, яка проводить незалежну професійну нотаріальну діяльність, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3, зареєстрована Міністерством юстиції України відповідно до реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності 15.07.1998 за № 12.

Відповідно до наказу ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 122 від 31.01.2015р. відповідачем проведена спірна документальна планова виїзна перевірка платника податків, який здійснює незалежну професійну діяльність - самозайнятої особи (приватного нотаріусу) ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р.

Результати перевірки оформлені актом від 06.03.2015 р. №715/20-31-17-02-08/НОМЕР_3, за висновками якого податкової інспекцією встановлені порушення, зокрема:

- п.178.3 ст.178 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено оподатковуваний (чистий) дохід у 2013р. на суму 353767, 33 грн. Відповідно до п. 167.1 ст. 167, п. 178.2 ст. 178 податок на доходи фізичних осіб за 2013р., що підлягає сплаті за наслідками перевірки, визначений у сумі 57387, 64 грн.;

- абз1 п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.2 ст.9 Закону України від 08.07.2010 р. №2464- VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування за 2013р. у загальному розмірі 70076, 23 грн.;

- пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755-VI із змінами та доповненнями: не надання інформації про суми доходів, сплачених фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з ним податку за формою № 1-ДФ. (а.с.45 -71).

З посиланням на вказаний вище акт перевірки відповідачем винесена спірна вимога від 24.03.2015 р. №Ф-0011521702 (а.с. 9) згідно якої позивача зобов’язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 70076,23 грн.

Окрім того, відповідачем за наслідками проведеної перевірки були прийняті спірні податкові повідомлення - рішення №0011541702 від 24.03.2015 р., яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб у розмірі 86081, 46 грн., з яких 57387, 64 грн. - основний платіж, 28693, 82 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 10) та № НОМЕР_1 від 24.03.2015 р., яким на позивача накладені штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510, 00 грн. за не надання інформації про суми доходів, сплачених фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з ним податку за формою № 1-ДФ (а.с. 11).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що самозайнятою особою ОСОБА_1 не доведено правомірності віднесення витрат у сумі 353767, 33 грн. на оплату послуг податкового обліку та придбання будівельних матеріалів до переліку витрат приватного нотаріуса, які пов'язані з організацією нотаріальної діяльності, випливають з вимог законодавства та повинні бути враховані в податковому обліку, а відтак і обґрунтованості віднесення вищевказаної суми до витратної частини податкової декларації про майновий стан та доходи за 2013р.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з такого.

Відповідно до ст.32 Закону України «Про нотаріат» приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України.

Згідно з пп. 14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до п.178.2 ст.178 ПК України, доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п.178.3 ст.178 ПК України, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об'єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.

Відповідно до п.178.4 ст.178 ПК України, фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

Пунктом 178.6 стаття 178 ПК України, встановлено, що фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Облік доходів та витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність ведуть у Книзі обліку доходів і витрат, форма та порядок ведення якої затверджені наказом ДПАУ від 24.12.2010 року № 1025 (втратив чинність 18.10.2013 року).

Згідно пункту 6 порядку самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов’язані з отриманням доходу за підсумками дня; у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці; у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв’язку, орендних та комунальних платежів тощо.

Таким чином, приватний нотаріус є самозайнятою особою, яка здійснює незалежну професійну нотаріальну діяльність, яка оподатковується за ставками податку, визначеними для оподаткування доходів фізичних осіб, а база оподаткування визначається як різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності приватного нотаріуса.

Податковим органом встановлено завищення витрат, а саме, включення до складу витрат за 2013 рік витрат не пов’язаних із здійсненням нотаріальної діяльності, а саме: послуги податкового обліку, надані ТОВ "Екостандарт М" на загальну суму 324000, 00 грн., податкова адреса ТОВ "Екостандарт М", код ЄДРПОУ: 35853354, - Донецька область, м. Маріуполь, пр. Адмірала Пупіна, 89, на обліку товариство знаходиться в Жовтневій МДПІ (Приморське відділення).

Окрім того, в акті перевірки зазначено, що самозайнятою особою понесені витрати на придбання будівельних матеріалів за готівкові кошти згідно товарних чеків РРО на загальну суму 29767, 33 грн., а саме: товарні чеки від 28.11.2013р. у кількості 2 шт на придбання плитки на суму 3475, 09 грн. від ФОП ОСОБА_2, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4; чеки РРО у кількості 7 шт на придбання будівельних матеріалів на суму 1027, 10 грн. від ТОВ "Будмен", код ЄДРПОУ: 32031768, у т.ч. від 07.11.13р. на суму 24, 20 грн., від 08.11.13р. на суму 255, 00 грн., від 18.11.13р. на суму 134, 00 грн., від 05.11.13р. на суму 8,2 грн., від 06.11.2013р. на суму 510, 40 грн., від 11.11.13р. на суму 64, 60 грн., від 25.12.13р. на суму 30, 70 грн.; квитанції у кількості 2 шт. на придбання керамзиту на загальну суму 5344, 00 грн. від ФОП ОСОБА_3, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5, у т.ч. квитанція від 02.11.2013р. на суму 1260, 00 грн. та квитанція від 01.11.2013р. на суму 4084, 00 грн.; товарні чеки у кількості 7 шт на придбання будівельних матеріалів на загальну суму 8415, 50 грн. від ФОП ОСОБА_4, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6, у т.ч. товарні чеки від 01.11.13р. на суму 460, 00 грн., від 07.11.13р. на суму 105, 00 грн., від 09.11.13р. на суму 227, 00 грн., від 18.11.13р. на суму 240, 00 грн., від 18.11.13р. на суму 2481, 00 грн., від 18.11.13р. на суму 2406, 00 грн., від 19.11.13р. на суму 2496, 50 грн., товарний чек на придбання труби на суму 156, 00 грн. від 25.11.13р., отриманий від ФОП ОСОБА_5, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_7; чеки РРО у кількості 8 шт на придбання будівельних матеріалів на загальну суму 17026, 99 грн. від ТОВ "Епіцентр", код ЄДРПОУ: 32490244, в т.ч. чеки РРО від 12.11.13р. на суму 2230, 00 грн., від 27.11.13р. на суму 7521, 08 грн., від 19.12.13р. на суму 1100, 00 грн., від 19.12.13р. на суму 1837, 74 грн., від 19.12.13р. на суму 306, 28 грн., від 26.12.13р. на суму 1528, 00 грн., від 26.12.13р. на суму 585,92 грн., від 26.12.13р. на суму 1917, 97 грн.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача стосовно правомірності формування позивачем витрат, які враховуються при обчисленні оподатковуваного доходу, ґрунтуються на Узагальнюючій податковій консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затвердженої наказом ДПС України № 1185 від 24.12.2012 р.

Відповідно до вказаної Узагальнюючої податкової консультації з метою забезпечення дотримання загальних принципів оподаткування, передбачених статтею 4 ПК України, при визначенні сукупного чистого доходу доцільно враховувати витрати приватних нотаріусів, які пов'язані з організацією нотаріальної діяльності та обумовлені вимогами Закону № 3425 та наведено перелік таких витрат, який не є вичерпним.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що у зазначеній Узагальнюючій податковій консультації вказано, що нормами чинного ПК України не передбачено конкретного переліку витрат для фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Основним критерієм для обґрунтування витрат, що зменшують дохід для визначення об'єкта оподаткування, є їх належність та необхідність для провадження незалежної професійної діяльності.

Підпунктом 14.1.173 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що узагальнююча письмова податкова консультація - оприлюднення позиції контролюючого органу, що склалася за результатами узагальнення податкових консультацій, наданих платникам податків.

Відповідно до положень ст.52 ПК України податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до переконання, що узагальнююча податкова консультація є позицією податкового органу, має виключно рекомендаційний характер та не є обов'язковою до виконання для платників податків, оскільки, надаючи узагальнюючу податкову консультацію, податковий орган не створює нової правової норми, а лише дає своє тлумачення та роз'яснення відповідні положення податкового законодавства. Так, відповідно до положень статті 53 ПК України, не передбачено жодних правових наслідків для платника податку у випадку не застосування ним при здійсненні своєї господарської діяльності узагальнюючої податкової консультації.

Вимогами статей 24, 25 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для здійснення нотаріальної діяльності є необхідною наявність робочого місця (контори) нотаріуса, тобто приміщення у якому безпосередньо провадиться нотаріальна діяльність.

Робоче місце (контора) має відповідати таким умовам:

1) забезпечувати дотримання нотаріальної таємниці;

2) давати можливість кожному приватному нотаріусу, який здійснює нотаріальну діяльність, одночасно та незалежно від іншого приватного нотаріуса здійснювати нотаріальну діяльність;

3) бути захищеним від несанкціонованого проникнення;

4) бути забезпеченим сейфом для зберігання печаток, штампів, металевою шафою для зберігання архіву нотаріуса;

5) кількість кімнат у приміщенні, де знаходиться робоче місце (контора) приватного нотаріуса, не може бути меншою, ніж кількість приватних нотаріусів, які здійснюють нотаріальну діяльність у його межах;

6) бути пристосованим для роботи технічного персоналу з документами у відокремленій від нотаріуса кімнаті.

Наказом Міністерства юстиції України від 23.03.2011 №888/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.03.2011 за №406/19144, було затверджено Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності (далі - Положення).

Згідно з підп.7.4.1 п.7.4 Положення архів приватного нотаріуса та документи нотаріального діловодства мають зберігатися у металевій шафі у робочому кабінеті приватного нотаріуса або у відповідно обладнаній для цього кімнаті.

В апеляційній скарзі позивач зазначила, витрати на придбання будівельних матеріалів були зумовлені необхідністю косметичного ремонту приміщення нотаріальної контори позивача.

На переконання суду основним критерієм для обґрунтування витрат, що зменшують дохід для визначення об'єкта оподаткування, є їх належність та необхідність для провадження незалежної професійної діяльності.

Позивачем не доведено перед судом зв’язок понесених ним витрат на придбання будівельних матеріалів з необхідністю понесення таких витрат приватного нотаріуса, які є необхідними для організації нотаріальної діяльності, випливають з вимог законодавства, або пов’язані з організацією його роботи.

Діяльність приватного нотаріуса здійснюється у сфері права та з цим пов'язане надання приватним нотаріусом консультацій правового характеру, роз'яснень з питань вчинення нотаріальних дій, складання проектів угод і заяв. Для належного здійснення своїх обов'язків у даній сфері нотаріус повинен володіти достатніми знаннями й відомостями у різних галузях права, що в свою чергу вказує на можливість здійснення нотаріусом витрат як на підвищення власного освітнього рівня, закупівлю фахової літератури так і не виключає можливості закупівлі послуг з юридичного консультування, послуг податкового обліку, тощо. Здійснені нотаріусом витрати на правові послуги третіх осіб також можуть бути пов'язаними із провадженням нотаріальної діяльності та спрямовані на належне здійснення функцій нотаріуса і надання відповідних послуг.

Сума витрат, що включена позивачем до витратної частини податкової декларації про майновий стан та доходи за 2013р., на загальну суму 324000, 00 грн. сформована відповідно до актів виконаних робіт, а саме: № 23 від 31.01.2013р. на суму 36000, 00 грн., № 28 від 28.02.2013р. на суму 36000, 00 грн., № 52 від 31.03.2013р. на суму 36000, 00 грн., № 68 від 30.04.2013р. на суму 36000, 00 грн., № 72 від 31.05.2013р. на суму 36000, 00 грн., № 83 від 30.06.2013р. на суму 36000, 00 грн., № 88 від 31.07.2013р. на суму 36000, 00 грн., № 91від 31.08.2013р. на суму 36000, 00 грн., № 98 від 30.09.2013р. на суму 36000, 00 грн.

Оплата за послуги податкового обліку здійснювалась шляхом внесення до каси ТОВ "Екостандарт М" самозайнятою особою ОСОБА_1 грошових коштів відповідно до вказаних вище актів виконаних робіт.

Факт оплати підтверджується копіями прибуткових касових ордерів, що містяться в матеріалах справи, та не заперечується відповідачем.

Разом з тим, акти виконаних робіт не містять даних щодо обсягів та змісту господарських операцій.

Судом першої інстанції встановлено, що акти виконаних робіт лише дублюють предмет послуг - "послуги податкового обліку", а відтак такі акти виконаних робіт складені всупереч вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і не можуть бути оцінені судом як достовірні.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що витрати у сумі 353767, 33 грн. на оплату послуг податкового обліку та придбання будівельних матеріалів неможливо віднести до переліку витрат приватного нотаріуса, а відтак самозайнятою особою ОСОБА_1 та її представником не доведено правомірності віднесення вищевказаної суми до витратної частини податкової декларації про майновий стан та доходи за 2013р.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що спірна вимога податкового органу про сплату боргу (недоїмки) є протиправною.

Колегія суддів погоджується з цим висновком виходячи з такого.

Відповідно до ч.1, п. 3 ч. 2 ст. 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Відповідно до п. 3-1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»передбачено, що органи доходів і зборів мають право:

1) отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання органами доходів і зборів функцій, передбачених цим Законом;

2) проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки.

Документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України;

Таким чином, функції з контролю за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати покладено на центральний орган виконавчої влади що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику та на його територіальні органи, яким і є ДПІ у Київському районі м. Харкова.

Перевіряючи спірну вимогу на предмет її відповідності критеріям передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України судом апеляційної інстанції встановлено таке.

Законом України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно п.п.1, 2 ч.2 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний:

своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок:

вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством;

допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки;

подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З акту перевірки судом апеляційної інстанції встановлено, що податковий орган дійшов висновку щодо невірного обрахунку позивачем розміру єдиного внеску, який підлягає сплаті за 2013 рік. У зв'язку із вказаним відповідач самостійно донарахував позивачу суму єдиного внеску.

Шляхом дослідження змісту акта перевірки судом апеляційної інстанції встановлено, що податковий орган визначаючи суму чистого щомісячного доходу позивача як бази нарахування ЄСВ виходив із розміру середньомісячного річного оподатковуваного доходу позивача за 2013 рік.

Суми середньомісячного річного оподатковуваного доходу податковим органом було взято за основу для розрахунку, як щомісячні суми чистого оподатковуваного доходу отриманого позивачем протягом 2013 року шляхом обмеження розміру таких сум розміром максимальної величини бази нарахування єдиного внеску у 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на відповідні місяці 2013 року, у відповідності з п. 4 ст. 1 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VІ .

Далі податковим органом розрахунок здійснено за наступною формулою:

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у січні-листопаді місяці складав 1147 грн., у грудні місяці 1218 грн.

1147 грн. помножено на 17 та помножено на 11 місяців січня-листопада 2013 року, що склало 214489 грн.;

1218 грн. помножено на 17, що склало 20706 грн.;

214489 грн. + 20706 грн. = 235195 грн.

235195 грн. мінус сума чистого оподатковуваного доходу за даними звітів 33 246,21 = 201948 грн. 79 коп, що є сума на яку податковим органом нараховано ЄСВ у розмірі 34,7%.

34,7% від 201948 грн. 79 коп. = 70076 грн. 20 коп.

Суд не погоджується з застосованим відповідачем методом визначення суми чистого доходу отриманого платником податків в кожному конкретному місяці у 2013 році із застосуванням показника середньомісячного оподатковуваного доходу, оскільки вказаний метод не узгоджується із вимогами Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» враховуючи наступне.

У статтях 8, 9, 10 ПК України міститься вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, і в цьому переліку немає Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Тобто сфера дії ПК України не поширюється на правовідносини пов'язані із нарахуванням та сплатою єдиного внеску.

В силу ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VІ визначено, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування, а порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, і лише в частині адміністрування - ПК України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Водночас щомісячний чистий дохід, це величина яка, враховуючи положення Закону України «Про збір облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вираховується платником податків самостійно, враховуючи при цьому щомісячні витати на здійснення нотаріальної діяльності та доходів в ході її реалізації у кожному конкретному місяці на підставі первинних документів.

При цьому, відповідно до п. 4.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 09.09.2013 року № 454, звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок.

Підпунктом 4.5 пункту 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій (річної звітності) та результатів перевірок діяльності таких осіб, що призвели до збільшення або зменшення розміру доходу, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Проте, прив'язка порядку обчислення ЄСВ до даних річної декларації стосується лише суми чистого річного оподаткованого доходу, що узгоджується із нормами п.164.1 ст. 164 ПК України та п.177.2 ст. 177 ПК України.

Такий висновок пов'язаний в тому числі із тим, що показник середньомісячного оподатковуваного доходу Декларації про доходи та майновий стан платника визначається математичним шляхом ділення суми чистого річного оподаткованого доходу на 12 календарних місяців, а щомісячний чистий дохід визначається у мінімальній та максимальній межі передбаченій Законом, на підставі первинних документів.

За змістом ч. 2 п. 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до 4.4.2, 3 ст. 9 Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Законунараховується єдиний внесок.

Таким чином, механізм нарахування середньомісячного річного оподаткованого доходу та щомісячного чистого доходу із нарахування суми єдиного внеску є різним, а саме розмір середньомісячного річного оподаткованого доходу розраховується математично, тоді як щомісячний чистий дохід вираховується на підставі бухгалтерських та інших первинних документів.

Враховуючи викладене, поняття отриманого середньомісячного річного доходу не є тотожним поняттю щомісячного чистого доходу отриманого позивачем у звітному періоді, як про це зазначає відповідач.

Вимогами Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»передбачено, що застосування середньомісячного показника не передбачено, оскільки платник може отримувати різний дохід у тому чи іншому місяці, відповідно платнику податків надано право визначати розмір такого доходу самостійно.

В свою чергу, податковий орган може виявити розбіжність лише на підставі первинних документів, а не шляхом розподілу математичним шляхом сукупного річного оподатковуваного доходу на дванадцять місяців.

Натомість в порушення вимог ч. 2,3 ст. 9 Закону, відповідач, самостійно здійснивши обчислення суми єдиного внеску платника, не перевірив при цьому жодних бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п.110 рішення у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову, правомірності спірної вимоги не довів, відтак колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову в частині скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.03.2015 року №Ф-0011521702.

Оскільки донарахування територіальним органом доходів і зборів єдиного внеску мало місце без достатніх правових підстав, то і застосування штрафних санкцій до позивача в цій частині є необгрунтованим.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2015р. по справі № 820/3645/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повний текст ухвали виготовлений 07.12.2015 р.