Рішення

від 08.12.2015 по справі 353/1055/15-ц

ТЛУМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 353/1055/15-ц

Провадження № 2/353/442/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року м.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Луковкіна У.Ю.

за участю секретаря - Мороз М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Електро», в особі філії Івано-Франківського управління ПАТ «Електро», до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

До Тлумацького районного суду звернулось ПАТ «Електро», в особі філії Івано-Франківського управління ПАТ «Електро», з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики в сумі 31228,15 грн., яка складається з: 15178,16 грн. - основний борг; 7120,03 грн. - пеня; 536,44 грн. - 3% річних; 8393,52 грн. - індекс інфляції, мотивуючи тим, що 16.02.2012 року відповідач, який працював у ІФУ ПАТ «Електро», звернувся із заявою на ім'я директора ІФУ ПАТ «Електро» про надання грошової позики у розмірі 25000,0 грн. На підставі цього, 21.02.2012 року відповідачу було видано готівку з каси підприємства в сумі 25000,0 грн. про що відповідач розписався у графі одержувача. Крім цього, 07.05.2013 року відповідач написав розписку про повернення в період з жовтня 2013 року по липень 2014 року залишки суми позики 20788,0 грн. Відповідач здійснив часткове погашення боргу на загальну суму 9821,24 грн., останній платіж відбувся у липні 2014 року. Станом на 16.09.2015 року залишок заборгованості не погашено, а тому позивач просив стягнути з відповідача загальну суму боргу за договором позики 31228,15 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн.

Представник позивача ПАТ «Електро», в особі філії Івано-Франківського управління ПАТ «Електро», в судове засідання не з'явився, однак до суду подав письмову заяву, в якій вказав, що позов підтримує частково, а саме просив стягнути з відповідача 15178,16 грн. - основного боргу, 536,44 грн. - 3% річних та 8393,52 грн. - індекс інфляції, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн. Від решти позовних вимог відмовився, зокрема, щодо вимог про стягнення 7120,03 грн. пені. Просив позов, з врахуванням змінених позовних вимог, задовольнити та розгляд справи провести без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом опублікування оголошення в газеті «Урядовий кур'єр», в порядку ч. 9 ст. 74 ЦПК України.

Тому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 224 ЦПК України, з врахуванням того, що відповідач про причини неявки не повідомив, а позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд постановив про проведення заочного розгляду справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушеного права на належне виконання умов договору позики, внаслідок чого ПАТ «Електро», в особі філії Івано-Франківського управління ПАТ «Електро», позивається про його відновлення шляхом стягнення заборгованості за договором позики.

Статтею 1046 Цивільного Кодексу України визначено зміст договору позики. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що 26.02.2007 року ОСОБА_1 (відповідач) було прийнято на роботу до ІФУ ПАТ «Електро» (позивач) на посаду електромонтера-лінійника по монтажу повітряних ліній високої напруги, а з 13.08.2007 року його було переведено на посаду майстра, що підтверджується копією особової картки працівника (а.с. 40-41).

16.02.2012 року ОСОБА_1 (відповідач) звернувся із заявою на ім'я директора ІФУ ПАТ «Електро» (позивач) про надання йому грошової позики для ремонту даху житлового будинку в розмірі 25000,0 грн. (а.с. 110). Відповідно до видаткового касового ордеру від 21.02.2012 року ОСОБА_1 (відповідач) було видано готівкою з каси підприємства 25000,0 грн., про що свідчить його підпис у графі «підпис одержувача» (а.с. 43). Оскільки відповідач не належно виконував покладені на нього обов'язки щодо повернення позики 23.04.2013 року ПАТ «Електро» (позивач) направило відповідачу попередження про виплату позики в сумі 24890,0 грн., з якою відповідач був ознайомлений, про що свідчить його підпис (а.с. 44). Також 29.04.2013 року відповідач підписав Графік погашення позики, яким між сторонами було узгоджено порядок і строки погашення заборгованості за позикою (а.с. 111). 07.05.2013 року відповідач власноручно надав письмову розписку про зобов'язання повернути позику в сумі 20788,0 грн. у термін з жовтня 2013 року по липень 2014 року (а.с. 109). По даний час цього обов'язку відповідач не виконав. Згідно довідки ІФУ ПАТ «Електро» № 163 від 17.09.2015 року ОСОБА_1 отримав позиву в сумі 25000,0 грн. та станом на 16.09.2015 року здійснив часткове погашення позики на суму 9821,84 грн. Залишок заборгованості по позиці станом на 16.09.2015 року становить 15178,16 грн. (а.с. 47). Зазначені обставини будь-якими доказами не спростовані.

Верховний Суд України при розгляді справи № 6-63 цс 13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики, зробив правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Приймаючи рішення по справі, суд виходить з того, що згідно вимог ч. 2 ст. 1047 ЦК України, додана до матеріалів справи розписка є належним та допустимим доказом на підтвердження укладання договору позики та його умов.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, в даному випадку розписки позичальника.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) .

В силу дії ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник несвоєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідач прийняті на себе за зобов'язання за договором позики щодо своєчасного повернення коштів не виконав та відповідно до розрахунку позивача допустив виникнення заборгованості станом на 08.10.2015 року в розмірі 24108,12 грн., яка складається з наступного: 15178,16 грн. - основний борг; 536,44 грн. - 3% річних; 8393,52 грн. - індекс інфляції (а.с. 56).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у встановлений договором строк.

Будь-яких доказів, які б спростовували наведену позивачем суму заборгованості за вказаним договором позики (розпискою), відповідачем суду не представлено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов, з урахуванням зменшених позовних вимог, про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики (розпискою) є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 1218,0 грн. судового збору.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 526, 527 ч.1, 612, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 59, 60, 88 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов, з урахуванням зменшених позовних вимог, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Електро», в особі філії Івано-Франківського управління Публічного акціонерного товариства «Електро», юридична адреса: вул. Барнича, 4, м. Івано-Франківськ (ЄДРПОУ 00132339), заборгованості за договором позики в сумі 24108,12 грн. (двадцять чотири тисячі сто вісім гривень 12 копійок), яка складається з: 15178,16 грн. (п'ятнадцять тисяч сто сімдесят вісім гривень 16 копійок) - основний борг; 536,44 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 44 копійки) - 3% річних; 8393,52 грн. (вісім тисяч триста дев'яносто три гривні 52 копійки) - індекс інфляції.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Електро», в особі філії Івано-Франківського управління Публічного акціонерного товариства «Електро», юридична адреса: вул. Барнича, 4, м. Івано-Франківськ (ЄДРПОУ 00132339), судові витрати понесені позивачем по сплаті судового збору в сумі 1218,0 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачами в загальному апеляційному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча У.Ю. Луковкіна