Ухвала

від 07.12.2015 по справі 569/4250/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді Собіни І.М.

Суддів: Оніпко О.В., Хилевича С.В.

Секретар судових засідань ОСОБА_1

З участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 жовтня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства "Земельний простір", Комунального підприємства "Графос", ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, Управління Держкомзему в м. Рівне, Рівненська міська рада, Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання незаконною та скасування технічної документації із землеустрою, -

в с т а н о в и л а:

В березні 2014 року ОСОБА_2Я звернувся до суду із вказаними позовними вимогами.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 жовтня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування технічної документації із землеустрою відмовлено за безпідставністю.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_2 покликається на його незаконність та необґрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що співвласники будинковолодіння, а саме ОСОБА_5 (батько позивача), ОСОБА_6 та ОСОБА_3 не могли добровільно досягти порядку користування спірною земельною ділянкою, а тому батько позивача звертався в суд до Рівненської міської ради, та ППФ «Експерт-Рівне» для вирішення питання щодо можливих варіантів розподілу спірної земельної ділянки по вул. Граничній, 54 в м. Рівне.

Оскільки 31 серпня 2012 року після смерті ОСОБА_5 йому, як синові на підставі заповіту було видано свідоцтво про право на спадщину, яка складалася з 41/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями №54 по вул. Граничній в м. Рівне, і до нього перейшло право користування спірною земельною ділянкою, то суду першої інстанції необхідно було застосувати ст.120 Земельного кодексу України, яка регулює засади переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю та споруду.

Зазначає, що відповідно до земельно-облікових документів м. Рівного, довідки про кількісну характеристику земельної ділянки виданої управлінням Держкомзему у м. Рівному від 27.01.2012 року та довідки про правовий статус земельної ділянки, виданої управлінням Держкомзему у м. Рівному від 19.01.2011 року земельна ділянка, що розташована по вул. Граничній, 54 обліковувалася за ОСОБА_7 (дідом позивача) та ОСОБА_5 (батьком позивача), що свідчить про їх право постійного користування вказаною земельною ділянкою.

Вказує, що в технічній документації на передачу у власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки у м. Рівне в протоколі обстеження та погодження меж земельної ділянки, в плані земельної ділянки, що пропонується до передачі у власність та виносці земельної ділянки наявні підписи, що не належать ОСОБА_5 (батьку позивача) та ОСОБА_6 Дані факти підтверджуються висновком судово-почекознавчої експертизи №1-213 від 16.12.2014 року, який було проведено в процесі досудового розслідування кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 356 КК України за фактом підробки підписів в документах, відповідно до яких було виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку по вул. Граничній, 54. Проте даний висновок експертизи безпідставно не взятий до уваги судом першої інстанції.

Вказує, що рішення Рівненської міської ради №2493 від 08.11.2012 року «Про передачу безоплатно у власність земельної ділянки на вул. Граничній, 54» приймалося через 9 місяців після смерті ОСОБА_5, а тому на момент прийняття даного рішення власником 41/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями та постійним користувачем спірної земельної ділянки являвся не ОСОБА_5, а позивач.

Також зазначає, що ОСОБА_3 самовільно збільшила площу частини земельної ділянки, що межує з вул. Гранична, відібравши частину земельної ділянки, що пропонувалась експертом, відповідно до висновку експертного дослідження №10418/5_СС ППФ «Експерт-Рівне» від 06.05.2011 року, для виділення ОСОБА_4, таким чином порушивши збалансовані варіанти розподілу.

З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, заслухавши пояснення сторін та третіх осіб, у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Як встановлено судом, 16 вересня 1992 року, між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 укладено договір дарування посвідчений першою Рівненською державною нотаріальною конторою за реєстраційним №3-5667, відповідно до якого ОСОБА_7 подарував ОСОБА_5 41/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями №54 по вул. Граничній в м. Рівне (а.с.10-11).

22 грудня 1998 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, ОСОБА_3 укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстраційним №3132. відповідно до якого ОСОБА_4 прийняла у дар 16/100, а ОСОБА_3 - 43/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями №54 по вул. Граничній в м. Рівне (а.с.12).

08 лютого 2012 року помер батько позивача - ОСОБА_5

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31 серпня 2012 року виданого державним нотаріусом другої Рівненської державної нотаріальної контори ОСОБА_9, зареєстроване в реєстрі за №1-630, позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем майна свого батька, а саме 41/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями №54 по вул. Граничній в м. Рівне (а.с.21).

Рішенням Рівненської міської ради №2493 від 08.11.2012 року про передачу безоплатно у власність земельної ділянки, відповідачці ОСОБА_3 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 441 м? на вул. Граничній, 54 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 24).

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.34 ч.1 ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Як встановлено судом попередньо проект рішення Рівненської міської ради пройшов візування відповідно до встановленого порядку та був розглянутий Постійною комісією з питань архітектури, будівництва землекористування без зауважень.

На підставі вказаного рішення Рівненської міської ради, ОСОБА_3 отримала державний акт серії ЯЙ №539793 на право власності на земельну ділянку площею 0.0441 га із визначеними межами ділянки та кадастровим номером 5610100000:01:028:0542 (а.с. 25).

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно до положень п.«а» ч.3 ст.116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Згідно зі ст.198 Земельного кодексу України при оформленні права власності на земельну ділянку проводиться комплекс робіт (кадастрові зйомки), виконуваних для визначення меж земельних ділянок, які включають, у тому числі погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Механізм встановлення меж земельних ділянок визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Держкомзему №376 від 18.05.2010 року.

Статтею 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди.

Також судом встановлено, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2014 року, яке ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Рівненської області від 20 травня 2014 року залишено без змін, і яке набрало законної сили, встановлено, що визначені межі земельної ділянки ОСОБА_3 не порушують прав, свобод чи інтересів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 як співвласників будинковолодіння. (а.с.69-71, 95-96)

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не мають державних актів на свої земельні ділянки.

Відповідно до ст.125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Також колегія суддів вважає,що суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги Висновок експерта №1-213 від 16.12.20014 року, який проведено в процесі досудового розслідування кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України за фактом підробки підписів в документах, на підставі яких виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку по вул. Граничній в м. Рівне

Відповідно до ч.3 ст. 60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суд вказав, що на даний час кримінальне провадження не закінчено та триває досудове розслідування, а тому на підставі ч.1 ст. 59 ЦПК України не взяв до уваги Висновок експерта №1-213 від 16.12.2014 року.

Крім того відповідно до ч.6 ст.147 ЦПК України, висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи у сукупності.

Виходячи з того, що суд першої інстанції перевірив усі докази, які надали сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

На підставі наведено, керуючись ч. 1 ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена сторонами в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів починаючи з дня набрання нею законної сили.

Головуючий І.М.Собіна

Судді: О.В.Оніпко

ОСОБА_10