Рішення

від 24.11.2015 по справі 761/3164/15-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/3164/15-ц

Провадження №2/761/3152/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Волошина В.О.

при секретарі: Романчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Центр медичного та фармацевтичного права» про стягнення боргу, інфляційних втрат та трьох відсотків річних; відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

В лютому 2015р. позивачка ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ПП «Центр медичного права» про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди.

В процесі розгляду справи, стороною позивача було змінено суб'єктний склад, а саме відповідача ПП «Центр медичного права» на ПП «Центр медичного та фармацевтичного права», у зв'язку із зміною його найменування.

Так, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 58-59), позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь: 45247,28 грн. - в якості відшкодування за невиконане своєчасно грошове зобов'язання та 10000,0 грн. - в якості відшкодування моральної шкоди.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що у 2012р. вона працювала головним редактором в журналі «Медична практика: організаційні та правові аспекти», на підставі усних домовленостей із директором ПП «Центр медичного права» ОСОБА_2 Враховуючи, що комерційні справи у зазначеного журналу йшли не досидь вдало, після майже 6 місяців роботи, директор ПП «Центр медичного права» ОСОБА_2, в якості оплати проведеної роботи позивачки, надав останній розписку про фінансові зобов'язання від 12 липня 2012р. за якою зобов'язався від імені юридичної особи ПП «Центр медичного права» виплатити позивачці 30500,0 грн. до 25 жовтня 2012р., згідно встановленого графіку виплат. Однак, вказані грошові кошти позивачці виплачені не були, у зв'язку із чим, остання вимушена була звернутись до суду за їх примусовим стягненням. Крім того, враховуючи факт прострочення виконання грошового зобов'язання просила також суд стягнути з відповідача на її користь інфляційні втрати та три відсотки річних, а також відшкодувати завдану останній моральну шкоду.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача, у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі з підстав того, що жодних трудових відносин між відповідачем та позивачкою не існувало, факт виконання зазначеної в позові роботи позивачкою не доведений, крім того надалі в судове засідання не з'явився, при цьому, клопотав про відкладення розгляду справи з причин, які визнані судом не поважними, оскільки оплачувана відпустка директора юридичної особи не свідчить про неможливість явки у судове засідання іншого уповноваженого представника такої юридичної особи.

Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника вимагати виконання його обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 12 липня 2012р. ОСОБА_2, діючи від імені юридичної особи ПП Центр медичного права», зобов'язався у формі розписки про фінансові зобов'язання виплатити позивачці 30500,0 грн. до 25 жовтня 2012р.(а.с. 3).

Як вбачається зі змісту зазначеної розписки, виплата грошових коштів мала здійснюватися за графіком: 3000,0 грн. - 15 серпня 2012р.; 7000,0 грн. - 30 серпня 2012р.; 3000,0 грн. - 12 вересня 2012р.; 7000,0 грн. - 26 вересня 2012р.; 3500,0 грн. - 16 жовтня 2012р.; 7000,0 грн. - 24 жовтня 2012р.

Відповідно до рішення №03/09 зборів учасників ПП «Центр медичного права» від 03 вересня 2012р., було змінено найменування ПП «Центр медичного права» на ПП «Центр медичного та фармацевтичного права» та уповноважено директора ОСОБА_2 здійснити всі необхідні дії щодо реєстрації змін до установчих документів підприємства з правом передоручення третім особам (а.с. 43).

Судом встановлено, що у 2012 році директором відповідача був ОСОБА_2, який мав право діяти від імені підприємства та в його інтересах, що не заперечувалось стороною відповідача.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що відповідачем фінансові зобов'язання за розпискою від 12липня 2012р. виконані не були, сума грошових коштів позивачці виплачена не була, а тому суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки суми боргу у розмірі 30500,0 грн. підлягають задоволенню.

Водночас, враховуючи положення ст. ст. 10, 11 ЦПК України та роз'яснення, надані в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі», згідно яких суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин, суд приходить до висновку про можливість задоволення вимоги сторони позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 11919,78 грн. за заявлений позивачкою період з 01 січня 2013р. по дату заяви про збільшення позовних вимог (17 серпня 2015р.). При цьому, суд не знаходить вірним розрахунок трьох відсотків річних у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання, так як за заявлений позивачкою період з 01 січня 2013р. по дату заяви про збільшення позовних вимог (17 серпня 2015р.) дана сума має становити 2404,07 грн.

Твердження сторони відповідача, що позивачка ніколи не працювала у відповідача, між сторонами не було жодних трудових відносин та стороною позивача не доведено факт виконання зазначеної в позові роботи, не можуть бути взяті судом до уваги, враховуючи, що предметом судового розгляду є стягнення боргу, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за невиконання грошового зобов'язання передбаченого розпискою про фінансові зобов'язання від 12 липня 2012р., чинність якої, в свою чергу стороною відповідача не оспорюється, остання не визнавалась в судовому порядку недійсною та видавалась посадовою особою відповідача, діючи від імені останнього відповідно до наявних у такої особи повноважень на проведення зазначених дій.

Крім того, твердження сторони відповідача про пропуск позивачкою строку позовної давності при зверненні до суду із даним позовом, також оцінюється судом критично, так як право вимоги за зазначеною вище розпискою виникло у позивачки з 16 серпня 2012р., а з позовом до суду остання звернулась 04 лютого 2015р., тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Враховуючи положення ч. 1, п. 3) ч. 2 ст. 23, ст. 1167 ЦК України, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31 березня 1995 р., згідно з якими розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації.

Однак, згідно матеріалів справи, жодних доказів заподіяння позивачці моральних та фізичних страждань, що спричинило негативні зміни у звичайних умовах її життя, останньою не надано, як і не зазначено в чому саме виявляється спричинена позивачці моральна шкода, а тому суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню, судовий збір у розмірі 448,24 грн.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 545, 610- 612, 625 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 179, 208, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Центр медичного та фармацевтичного права» про стягнення боргу, інфляційних втрат та трьох відсотків річних; відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Центр медичного та фармацевтичного права» на користь ОСОБА_1 суму боргу за розпискою про фінансові зобов'язання від 12 липня 2012р. у розмірі 30500 /тридцять тисяч п'ятсот/ грн. 00 коп.; інфляційні втрати від прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 11919 /одинадцять тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять/ грн. 78 коп. та три відсотки річних у розмірі 2404 /дві тисячі чотириста чотири/ грн. 07 коп.; 448 /чотириста сорок вісім/ грн. 24 коп. - судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: