Рішення

від 03.12.2015 по справі 902/584/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 грудня 2015 р. Справа № 902/584/14

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя Білоус В.В.

ОСОБА_1Нестеров

за участю представників :

позивача : ОСОБА_2- згідно довіреності;

відповідача 1 : ОСОБА_3 - згідно довіреності;

відповідача 2 : не з'явився;

третьої особи 1 : не з'явився;

третьої особи 2 : не з'явився;

третьої особи 3 : не з'явився.

Місце розгляду справи : приміщення суду,кімн.№1114

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачальна компанія Енергозбереження", код ЄДРПОУ 37813769 (08160, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Доброго Дуба, 36)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесттеплоцентр", код ЄДРПОУ 38367821 (78200, Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Січових Стрільців, 29В)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження", код ЄДРПОУ 35207951 (03058, м. Київ, Солом'янський район, вул. Машинобудівна, 37)

за участі третіх осіб на стороні відповідача які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_4 міська рада Вінницької області (22100, Вінницька область, м. Козятин, вул. Героїв Майдану, 20); Виконавчий комітет ОСОБА_4 міської ради Вінницької області (22100, Вінницька область, м. Козятин, вул. Героїв Майдану, 20); "Будтеплосервіс" (22100, Вінницька обл., м.Козятин, вул.Довженко, буд.2А, код ЄДРПОУ 35814734)

про визнання права власності на теплогенеруюче обладнання з мережами: теплопостачання, електропостачання, водопостачання та системою димовідведення, детально згідно додатку № 1 до позовної заяви, яке розташоване в приміщенні котельні № 2 (за адресою: м. Козятин, вул. Червоноармійська, 31); в приміщенні котельні № 4 (за адресою: м. Козятин, вул. Боженка, 2); в приміщенні котельні № 9 (за адресою: м. Козятин, вул. Героїв Майдану (колишня Леніна) 6); в приміщенні котельні № 10 (за адресою: м. Козятин, вул. Героїв Майдану (колишня Леніна), 18-а); в приміщенні котельні № 11 (за адресою: м. Козятин, вул. П.Орлика, 8); в приміщенні котельні № 16 (за адресою: м. Козятин, вул. Катукова, 44); та витребування від Відповідача 1 та Відповідача 2 на користь Позивача теплогенеруюче обладнання згідно додатку № 1 до позовної заяви, яке розташоване в приміщенні котельні № 2 (за адресою: м. Козятин, вул. Червоноармійська, 31); в приміщенні котельні № 4 (за адресою: м. Козятин, вул. Боженка, 2); в приміщенні котельні № 9 (за адресою: м. Козятин, вул. Героїв Майдану (колишня Леніна), 6); в приміщенні котельні № 10 (за адресою: м. Козятин, вул. Героїв Майдану (колишня Леніна), 18-а); в приміщенні котельні № 11 (за адресою: м. Козятин, вул. П.Орлика, 8); в приміщенні котельні № 16 (за адресою: м. Козятин, вул. Катукова, 44).

ВСТАНОВИВ :

Всі учасники процесу - позивач, відповідачі, треті особи 1,2,3 належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, це стверджується повідомленнями органу поштового зв'язку, листом 3-ї особи 1 від 02.12.2015 р. № 2399/15 про неможливість направлення в судове засідання представника і про розгляд справи за його відсутності, відзивом на позов відповідача 2 в особі ліквідатора ОСОБА_5, наданому в листі від 25.11.2015 р. в якому заперечив проти прийняття відмови позивача від позову і просить відмовити в позові.

З огляду на вказане суд приходить до висновку про те, що нез'явлення в судове засідання представників відповідача 2, третіх осіб 1,2,3 не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні 19.11.2015 р. представником позивача в листі від 19.11.2015 р. була подана заява про відмову від позову в якій він просить прийняти заяву про відмову від позову і припинити провадження у справі. В зв'язку із необхідністю з'ясування позиції сторін щодо цієї заяви, суперечністю мотивів і підстав, вказаних в ній, розгляд справи і вказаної заяви позивача ухвалою від 19.11.2015 р. було відкладено на 03.12.2015 р. У вказаній заяві позивача підставами і мотивами відмови від позову було вказано те, що постановою господарського суду Харківської області від 12.08.2015 р. в справі № 922/4134/15 відповідача 2 - ТОВ "Енергозбереження" визнано банкрутом і встановлено відсутність у нього будь - якого майна, а також те, доводи відповідача 2 (ТОВ "Енергозбереження") щодо права власності на теплогенеруюче обладнання в котельнях № 2, 4, 9, 10, 11, 16 в м.Козятині і доводи відповідача 1 (ТОВ "Інвесттеплоцентр") про те, що він орендує теплогенеруюче обладнання у відповідача 2, що знаходиться у приміщеннях вказаних котелень спростовані .

На початку судового засідання 03.12.2015 р. представник позивача вказану заяву про відмову від позову підтримав з підстав вказаних в ній. В письмових поясненнях від 03.12.2015 р. (вхідний канцелярії суду № 06-52/12373/15) і в судовому засіданні в доповнення до заяви про відмову від позову зіслався на ч.1 ст.12, ст..15, 16 ЦК України, ч.2,4,6 ст.22 ГПК України, п.4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» і вважає право позивача на відмову від позову беззаперечним і згідно якому відмова позивача від позову має бути прийнята судом в будь - якому разі незалежно від мотивів відмови.

Відповідач 2 в особі ліквідатора ОСОБА_5 у відзиві на позов наданому в листі від 25.11.2015 р. проти прийняття відмови позивача від позову заперечив і просив розглянути справу по суті і відмовити позивачеві в позові. При цьому пояснив, що в справі про банкрутство ТОВ «Енергозбереження» дії щодо інвентаризації майна проводилися ліквідатором самостійно та без урахування даних первинної бухгалтерської документації .

Також зазначив, що відсутність іншого майна ТОВ «Енергозбереження» підтверджується довідками органів, у яких згідно з чинним законодавством в обов'язковому порядку реєструються права власності на нерухоме майно та цінне рухоме майно . Пояснив, що оскільки з серпня по листопад 2015 р. справа про банкрутство ТОВ «Енергозбереження» знаходиться в судах апеляційної та касаційної інстанції, то це становило перешкоду у роботі ліквідаційної комісії в частині виявлення активів (майна) ТОВ «Енергозбереження»; складанні активів інвентаризації. Вказав, що наразі на виконання постанови господарського суду Харківської області від 12.08.2015 р. у справі № 922/4134/15, ліквідатором проводиться робота по виявленню активів боржника - ТОВ «Енергозбереження» за результатами якої будуть складені остаточні акти інвентаризації майна . Вважає, що рішенням господарського суду Вінницької області від 30.09.2013 р. яке набрало законної сили, встановлено факт того, що ТОВ «Енергозбереження» як інвестор за договором від 03.05.2011 р. є власником котельного обладнання, яке знаходиться в приміщеннях котелень № 2, 4, 6, 9, 10, 11, 16 в м.Козятин. В зв'язку з цим вважає, що задоволення судом заяви про відмову від позову та не вирішення спору по суті (задоволення позову, відмова в позові), в даному випадку, буде порушувати права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Енергозбереження» (в тому числі кредиторів ТОВ «Енергозбереження») оскільки господарський спір по даній справі про належність спірного майна (котельного обладнання) тому чи іншому Товариству залишиться не вирішеним.

Представник відповідача 1 проти прийняття судом відмови позивача від позову з підстав вказаних позивачем в заяві і додаткових поясненнях заперечив. Покликався на те, що підстави відмови від позову вказані в заяві і поясненнях, а відтак і сама заява, суперечать вимогам ч.6 ст.22 ГПК України, а саме відмова від позову з тих підстав, що у справі про банкрутство ТОВ «Енергозбереження» встановлено відсутність у нього майна, та з тих підстав, що доводи відповідача 2 щодо знаходження у нього в власності тепло генеруючого обладнання котелень і доводи відповідача 1 щодо перебування у нього вказаного котельного обладнання спростовані порушує права відповідачів 1,2, кредиторів відповідача 2 у справі про банкрутство.

Розглянувши заяву позивача про відмову від позову, суд прийшов до висновку про те, що відмова позивача з підстав і мотивів вказаних в заяві, поясненнях судом не приймається, оскільки порушуватиме права і охоронювані законом інтереси відповідача 1, відповідача 2, кредиторів відповідача 2 у справі про банкрутство і суперечитиме законодавству.

До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі відмовитися від позову. Разом з тим, згідно ч.6 ст.22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. З огляду на вимоги ч.6 ст.22 ГПК України твердження позивача, яке полягає в тому, що позивач має беззаперечне право на відмову від позову є хибним і суперечить змісту вказаної норми процесуального закону.

Із змісту ч.6 ст.22 ГПК України вбачається те, що суд зобов'язаний перевіряти те, чи відмова від позову суперечить законодавству або чи порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Відтак прийняття чи не прийняття судом відмови від позову залежить від того, чи така відмова суперечить чи не суперечить законодавству і чи порушує чи не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Відповідно до змісту ч.2 ст.4-3, ст..33 ГПК України будь - яка заява, клопотання сторін у справі, в тому рахунку і заява про відмову від позову мають бути мотивованими, в них мають бути вказані підстави, докази в обґрунтування обставин, вказаних в заявах, клопотаннях. Будь-яка заява, клопотання сторін, в якій не вказано мотиви, підстави, докази в обґрунтування заяви, клопотання судом відхиляються як немотивовані, безпідставні . З огляду на це при відмові від позову позивачем мають бути зазначені підстави, мотиви відмови, докази які обґрунтовують ці мотиви, підстави.

Тому, на виконання вимог ч.6 ст.22 ГПК України, для перевірки того, чи відмова від позову не суперечить законодавству або чи не порушує чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси, суд має перевірити з яких мотивів, підстав позивач відмовляється від позову, чи підтверджуються належними доказами ці мотиви і підстави і чи ці мотиви, підстави, докази, а відтак і сама відмова від позову чи не суперечать законодавству або чи не порушує чиї-небудь права або охоронювані законом інтереси. Відтак відмова від позову нерозривно зв'язана з підставами, мотивами такої відмови, мусить містити докази в обґрунтування цих підстав і мотивів. В зв'язку з цим, суд ніяк не може перевірити суперечність чи відповідність відмов від позову, порушення чи не порушення такою відмовою чиїх - небудь прав і охоронюваних законом інтересів, як тільки перевіривши підстави, мотиви, докази в обґрунтування них на предмет того чи суперечать вони, а відтак і сама відмова від позову, законодавству, чи порушують вони чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси .

Тому, безпідставним і таким, що суперечить змісту ч.6 ст.22, ст..4-3, 33 ГПК України є твердження позивача про те, що мотиви, підстави не мають ніякого значення для відмови від позову і що суд має приймати відмову від позову незалежно від мотивів, підстав такої відмови.

В зв'язку із вказаним, прийняття відмови від позову з підстав відсутності у відповідача 2 майна, спростованості доводів відповідача 2 знаходження у нього у власності тепло генеруючого обладнання котелень, що є предметом позову, і спростованості доводів відповідача 1 знаходження у нього в оренді цього майна без розгляду справи по суті, дослідження доказів у справі призвело б до порушення прав відповідачів 1,2 оскільки б при прийнятті відмови від позову з цих підстав і мотивів суд в ухвалі про припинення провадження у справі мав би на виконання вимог п.2,3,4 ч.2 ст.86 ГПК України мав вказати з яких підстав, мотивів, подано відмову від позову - в даному випадку - з підстав відсутності у відповідача 2 майна, що є предметом спору і спростування доводів відповідача 2 про знаходження в нього у власності цього обладнання, а у відповідача 1 знаходження в оренді цього обладнання і мав би вказати , що така відмова від позову не суперечить закону і не порушує чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси . А це б, при таких підставах і мотивах відмови, порушувало б права відповідача 1, відповідача 2, кредиторів відповідача 2 у справі про банкрутство, оскільки б суд без розгляду справи по суті, без заслуховування пояснень сторін, дослідження, оцінки доказів у справі , зробив би висновок про відсутність у відповідача 2 обладнання котелень, про спростування доводів відповідачів 1,2. Це можливо зробити тільки під час розгляду справи по суті і винесення рішення у справі. Тому відмова позивача від позову з підстав і мотивів вказаних в заяві, поясненнях суперечить ч.3 ст.74, ст..83, 84 ГПК України.

Окрім того із пояснень ліквідатора відповідача 2 вбачається, що продовжується розшук майна його не закінчений і продовжується.

В зв'язку із неприйняттям відмови від позову суд перейшов до розгляду справи по суті.

Після розгляду заяви позивача про відмову від позову, заслуховування пояснень представників позивача, відповідача 1, оголошення в судовому засіданні повністю письмової позиції відповідача 2 (відзив від 25.11.2015 р.), неприйняття відмови позивача від позову з підстав і мотивів вказаних в заяві про відмову, поясненнях, переходу до розгляду справи по суті представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав вказаних в позовній заяві, одразу ж надав клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів - пояснень ОСОБА_6 від 27.11.2015 р. з додатками, директора позивача ОСОБА_7 з додатками, витягу з реєстру платників податків; яке судом було задоволене. Відповідач 1 , його представник в судовому засіданні проти позову заперечили покликаючись на те, що позивач не надав оригіналу договору поставки обладнання № 25-1 від 23.05.2012 р., додатку до нього, актів, накладних, що за цим номером і датою існує договір оренди, що в приміщеннях котелень знаходиться не те обладнання яке позивач вказав як предмет позову, що відповідач 1 орендує наявне обладнання у відповідача 2. Вважає, що платіжні доручення про перерахування коштів позивачеві з огляду на призначення платежу не підтверджують того, що ці кошти перераховані саме на виконання договору поставки , оскільки цього в призначенні платежу не вказано. Стверджує, що за № 25-1 від 23.05.2012 р. був укладений договір оренди а не поставки.

Відповідач 2 у відзиві на позов наданому в листі від 25.02.2015 р. (т.3 а.с.229-230) проти позову заперечив. Покликався на те, що є власником тепло генеруючого обладнання, що знаходиться в котельних № 2, 4, 9, 10, 11, 16 в м.Козятині і що котельне обладнання вказане в дублікаті договору поставки № 25-1 від 23.05.2012 р. дублікат, додатку № 1 вк-1 до договору, акті прийому - передачі ВК-1 від 08.06.2012 р. не знаходиться у вказаних котельнях.

Посилаючись на виявлене слідчими, під час обшуку в межах кримінального провадження, Договору оренди обладнання № 25-1 від 23.05.2012 р. та акту прийому - передачі № вк-1 від 23.05.2012 р.. В зв'язку з чим ставить під сумнів та виключає можливість укладення договору поставки № 25-1 і вважає ці надані позивачем дублікати договору поставки підробленими . Пояснив, що ОСОБА_6 рішенням зборів учасників товариства від 18.02.2013 р. і згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України від 13.02.2014 р. № 23-07/327 керівником ТОВ "Енергозбереження" з 26.02.2013 р. став ОСОБА_8. У відзиві на позов наданому в листі від 25.11.2015 р. ліквідатор відповідача 2 просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 1, повно, всебічно, об'єктивно і в сукупності дослідивши подані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку, оглянувши матеріали справи господарського суду Вінницької області № 902/1081/13 суд на підставі ст.33, ч.2 ст.32 ГПК України прийшов до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню в зв'язку із недоведеністю позивачем обставин, якими він обґрунтовує позовні вимоги і неналежністю доказів поданих позивачем в обґрунтування своїх доводів.

До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

Господарський суд Вінницької області рішенням від 11.07.2014 р. (т.2 а.с.183-192) в справі № 902/54/14 (суддя Ф.Ф.Колбасов) було відмовлено в позові про визнання права власності і витребування котельного обладнання. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 р. (т.3 а.с.56-61) в справі № 902/584/14 вказане рішення суду першої інстанції було залишене без змін, а апеляційна скарга ТОВ "Теплопостачальна компанія "Енергозбереження" без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2014 р. (т.3 а.с.91-94) касаційна скарга ТОВ "Теплопостачальна компанія "Енергозбереження" задоволена, а вказані постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 р. і рішення господарського суду Вінницької області від 11.07.2014 р. скасовані, справу № 902/584/14 направлено для нового розгляду суду першої інстанції в зв'язку із неповнотою розгляду, не призначення і не проведення судової технічної експертизи з приводу того яке обладнання знаходиться в приміщеннях котелень.

Згідно розпорядження від 12.01.2015 р. щодо повторного розподілу справи № 902/584/14. Ухвалою від 15.01.2015 р. (т.3 а.с.98-99) суддею В.В. Білоусом справа була прийнята до свого провадження і на 10.02.2015 р. призначено справу до розгляду.

За клопотанням відповідача 1, на виконання обов'язкової вказівки суду касаційної інстанції в постанові від 15.12.2014 р., ухвалою суду від 26.02.2015 р. в справі було призначено судову технічну експертизу із постановленням на вирішення експертизи питання про те, чи відповідає котельне обладнання, що є предметом спору, котельному обладнанню вказаних в договорі поставки обладнання № 25-1 від 23.05.2012 р., Додатку № вк-1 до цього договору, акті прийому - передачі ВК-1 від 08.06.2012 р., видаткових накладних, акті перевірки готовності, договорі підряду, а також технічну експертизу документів щодо того чи виконані підписи на сторінках Договору поставки обладнання 25-1 від 23.05.2012 р. у графі "реквізити сторін", додатку до нього, видаткових накладних, акті перевірки готовності котельного обладнання, договору підряду, інших документах на дату, яка зазначена в них, як дата укладення. Якщо ні, то у який час, із зазначенням року, місяця, в один чи різні періоди часу були виконані підписи, відбитки печаток на сторінках вказаних документів.

Ухвалою від 10.04.2015 р. (т.4 а.с. 102-105) було задоволено клопотання експерта про зобов'язання позивача, відповідачів, третіх осіб, інших про надання оригіналів договору поставки обладнання № 25-1 від 23.05.2012 р. , додатку до нього № Вк-1, акту прийому - передачі, інших оригіналів доказів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, а також порівняльні зразки документів - оригіналів датованих в період з червня 2011 р. до липня 2014 р., рукописні записи, зразки відбитку печатки. Вказані вимоги ухвали не виконані. Позивач пояснив це втратою оригіналів документів, відповідачі 1,2 пояснили відсутністю у них оригіналів документів якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

З листом експертної установи від 16.07.2015 р. (т.4 а.с.152) надійшло повідомлення експертів про неможливість проведення судової технічної експертизи документів в зв'язку з ненаданням оригіналів і порівняльних зразків .

03.11.2015 р. до суду з листом від 28.10.2015 р. надійшов висновок експерта від 28.10.2015 р. № 5416/15-54 (т.4 а.с.169-193) щодо котельного обладнання, що є предметом позову. Ухвалою від 04.11.2015 р. було призначено розгляд справи на 19.11.2015 р..

Ухвалою від 19.11.2015 р. розгляд справи був відкладений на 03.12.2015 р., з урахуванням клопотання відповідача 1 про продовження строку розгляду справи.

Під час розгляду справи по суті встановлено таке.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплопостачальна компанія енергозбереження" до господарського суду Вінницької області подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесттеплоцентр" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження" про визнання права власності на теплогенеруюче обладнання котельного комплексу УКМТ 570 з котлами ARS 250 в кількості 1 штука б/н АРС 320 в кількості 1 штука б/н, котел DEMRAD solitech plus 8 (3 шт.), ARS 1000 ВМ (3 шт.) з мережами: тепло-, електро-, водопостачання та системою димовідведення, детально згідно до датку № 1 до позовної заяви, яке розташоване в приміщенні котельні № 2 за адресою: м. Козятин, вул. Червоноармійська, 31; в приміщенні котельні № 4 за адресою: м. Козятин, вул. Боженка, 2; в приміщенні котельні № 9 за адресою: м. Козятин, вул. Героїв Майдану (колишня Леніна), 6; в приміщенні котельні № 10 за адресою: м. Козятин, вул. Героїв Майдану (колишня Леніна), 18-а; в приміщенні котельні № 11 за адресою: м. Козятин, вул. П.Орлика, 8, в приміщенні котельні № 16 за адресою: м. Козятин, вул. Катукова, 44 та витребування зазначеного теплогенеруючого обладнання.

26.06.2014 р. представник позивача звернувся до суду клопотання про зменшення позовних вимог.

11.07.2014 р. представником позивача у судовому засіданні подано до суду клопотання про зменшення розміру позовних вимог в якому просить заяву про зменшення позовних вимог подану суду 26.06.2014 р. вважати такою, що подана помилково. Одночасно ним була подана заява про зменшення розміру позовних вимог в якій просить суд визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачальна компанія енергозбереження" на теплогенеруюче обладнання з мережами: теплопостачання , електропостачання, водопостачання та системою димовідведення, детально згідно до датку № 1 до позовної заяви, яке розташоване в приміщенні котельні № 2 за адресою: м. Козятин, вул. Червоноармійська, 31; в приміщенні котельні № 4 за адресою: м. Козятин, вул. Боженка, 2; в приміщенні котельні № 9 за адресою: м. Козятин, вул. Героїв Майдану (колишня Леніна), 6; в приміщенні котельні № 10 за адресою: м. Козятин, вул. Героїв Майдану (колишня Леніна), 18-а; в приміщенні котельні № 11 за адресою: м. Козятин, вул. П.Орлика, 8, в приміщенні котельні № 16 за адресою: м. Козятин, вул. Катукова, 44 та витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесттеплоцентр" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачальна компанія енергозбереження" теплогенеруюче обладнання згідно додатку № 1 до позовної заяви, яке розташоване в приміщенні котельні № 2 за адресою: м. Козятин, вул. Червоноармійська, 31; в приміщенні котельні № 4 за адресою: м. Козятин, вул. Боженка, 2; в приміщенні котельні № 9 за адресою: м. Козятин, вул. Героїв Майдану (колишня Леніна), 6; в приміщенні котельні № 10 за адресою: м. Козятин, вул. Героїв Майдану (колишня Леніна), 18-а; в приміщенні котельні № 11 за адресою: м. Козятин, вул. П.Орлика, 8, в приміщенні котельні № 16 за адресою: м. Козятин, вул. Катукова, 44.

Позов мотивовано тим, відповідно до договору поставки обладнання №25-1 від 23.05.2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплопостачальна компанія енергозбереження" ( далі ТОВ "ТК Енергозбереження" ) є власником обладнання, яке розташоване у приміщеннях котелень м.Козятина на загальну суму 4347500,0грн. за яке через банківські установи здійснено повну оплату. Додатком №ВК-1 до договору поставки №25-1 від 23.05.2012 року, а також Актом приймання-передачі від 08.06.2012р. вказано яке саме обладнання було поставлено у м.Козятин. Відповідно до додатку №ВК-1 ТОВ "Енергозбереження" поставило 103 одиниці найменувань обладнання на загальну суму 1912431,0грн.

ТОВ "ТК Енергозбереження" надало даний договір до ОСОБА_4 міської ради і відповідно до нього до позивача було застосовано процедуру закупівлі послуг у одного учасника (п.2ч.2ст.39 Закону України " Про здійснення державних закупівель " на 2013 рік).

Враховуючи данні обставини позивач вважає, що таким чином, даними доказами підтверджується факт правомірного набуття ним права на теплогенеруюче обладнання, яке розташоване у приміщеннях котельні № 2 за адресою: м. Козятин, вул. Червоноармійська, 31; в приміщенні котельні № 4 за адресою: м. Козятин, вул. Боженка, 2; в приміщенні котельні № 9 за адресою: м. Козятин, вул. Героїв Майдану (колишня Леніна), 6; в приміщенні котельні № 10 за адресою: м. Козятин, вул. Героїв Майдану (колишня Леніна), 18-а; в приміщенні котельні № 11 за адресою: м. Козятин, вул. П.Орлика, 8, в приміщенні котельні № 16 за адресою: м. Козятин, вул. Катукова, 44.

Також позивач в позові посилається на те, що ТОВ "ТК Енергозбереження" починаючи з жовтня 2012 року здійснювало постачання теплової енергії споживачам міста Козятин на власному обладнанні яке розташовано в приміщеннях котелень №№ 2, 4, 9,10,11. Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_4 міської Ради №477 від 26.09.12р. ТОВ "ТК Енергозбереження" визнано виконавцем житлово-комунальних послуг у теплопостачанні, а рішенням №478 від 26.09.12р. товариству було встановлено тариф на теплопостачання.

12.06.2013 р. з невідомих причин представники ТОВ "ТК Енергозбереження" не були допущені до власного обладнання , яке розташоване у котельнях №№ 2, 4, 9, 10, 11, 16.

10.09.2013 р. виконавчим комітетом ОСОБА_4 міської Ради було прийнято рішення №306 " Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у теплопостачанні, яким визнано виконавцем цих послуг ТОВ " Інвесттеплоцентр " , а з ТОВ "ТК Енергозбереження" договори розірвати.

В підтвердження наведених обставин заявником надано суду вказані вище рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради № 477 та № 478 від 26.09.2012 року, акти про не допуск до приміщень в яких знаходиться обладнання від 12.06.2013, від 13.06.2013 року, від 17.06.2013 року, від 19.08.2013 року, від 19.09.2013 року, від 25.09.2013 року, договір поставки обладнання № 25-1 від 23.05.2012 року з додатками тощо.

Крім того заявник вказує на те, що з приводу незаконного використання та пошкодження майна ТОВ "ТК "Енергозбереження" звернулось із відповідними заявами про скоєння злочинів до правоохоронних органів.

Також позивач зазначає, що на даний час ТОВ " Інвесттеплоцентр " незаконно використовує майно ТОВ "ТК Енергозбереження" та не допускає позивача до власного майна.

Позов обґрунтований приписами статей 16, 316, 321, 387, 391, 397, 398, 392, 399, 400 Цивільного кодексу України .

Представник відповідача 1 - ТОВ " Інвесттеплоцентр " в судовому засіданні та у відзиві проти позову заперечує мотивуючи тим, що по договору поставки №25-1 від 23.05.2012 року поставлялося окреме рухоме обладнання, тобто котельний комплекс УКТМ 570 не є предметом договору поставки, а тому не може бути предметом позовних вимог. Позивачем не надано жодних доказів, які свідчили б, що предмет спору - майно згідно переліку знаходиться в приміщеннях котелень № 2, 4, 9,10,11, 16.

Представник відповідача 2 - ТОВ " Енергозбереження" в судове засідання не з'явився, але у відзиві проти позову заперечує мотивуючи тим, що є власником теплогенеруючого обладнання, яке встановлено в приміщеннях котелень № 2, 4, 9, 10, 11, 16 на виконання договору по реалізації інвестиційного проекту по облаштуванню систем опалення в м. Козятин від 03.05.2011 року укладеного між виконавчим комітетом ОСОБА_4 міськради та ТОВ " Енергозбереження". Обладнання придбане ТОВ " ТК Енергозбереження " по договору поставки №25-1 від 23.05.12р. не знаходиться в приміщеннях котелень № 2, 4, 9, 10, 11, 16 оскільки там перебуває інше майно. В підтвердження своїх доводів товариство надало видаткові накладні на придбання котлів та довідку про розміщення даних котлів в котельнях №№ 2, 4, 9, 10, 11, 16.

Третя особа - ОСОБА_4 міська рада в поясненні повідомила, що на теренах м.Козятина постачанням тепла на протязі 2013-2014 років займається ТОВ "Інвесттеплоцентр ". При вступі в опалювальний сезон компанія надала договір оренди теплогенеруючого обладнання яке їм надала ТОВ " Енергозбереження ". Яким чином володіє та придбало обладнання компанія ТОВ " Енергозбереження " ОСОБА_4 міська рада та виконавчий комітет не встановлював, оскільки це не передбачено законодавством.

Ухвалою від 15.01.2015 р. до участі в справі в якості третьої особи 3 за вказівкою постанови суду касаційної інстанції було залучено комунальне підприємство "Будтеплосервіс".

Вказана третя особа за повідомленням третьої особи 1 була тільки балансоутримувачем приміщень котелень, в яких розташоване спільне котельне обладнання, і про те, що щодо неї відкрито провадження у справі про банкрутство.

Судом встановлено, що рішенням Третьої особи 1 від 23 квітня 2008 року № 1005-V (том 2, а.с. 124) було створено комунальне підприємство "Будтеплосервіс" ОСОБА_4 міської ради.

Пунктами 1, 2 Рішення Третьої особи 2 від 6 травня 2008 року № 304 "Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді та теплопостачанні" (том 2, а.с. 130-131): визначено виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді та теплопостачанні Комунальне підприємство "Будтеплосервіс" ОСОБА_4 міської ради; для забезпечення виконання виробничих процесів у житловому фонді та теплопостачанні виділити комунальне майно, що знаходиться на балансі МКП " Козятинтеплоенерго ", і передати його на баланс КП "Будтеплосервіс".

Рішенням Третьої особи 2 від 30 липня 2008 року № 497 (том 2, а.с. 125-129) затверджено акти приймання-передачі комунального майна територіальної громади м. Козятина з балансу МКП "Козятинтеплоенерго" на баланс КП "Будтеплосервіс" ОСОБА_4 міської ради. Також предметом передачі були, крім іншого, приміщення котелень № 2, № 4, № 9, № 10, № 11, № 16, що розташовані по вул. Червоноармійська, 31, вул. Боженка, 2, вул. Леніна, 6, вул. Леніна, 18-А, вул. П. Орлика, 8, вул. Катукова, 44 м.Козятин з обладнанням.

З матеріалів справи вбачається, що 3 травня 2011 року між Третьою особою 2 та Відповідачем 2 укладено договір по реалізації інвестиційного проекту по облаштуванню систем опалення в м. Козятині (надалі Договір інвестування; том 1, а.с. 180-182).

Згідно пункту 1.1 Договору інвестування, Відповідач 2 зобов'язався на власний ризик і за власні кошти відповідно до умов цього договору забезпечити облаштування систем опалення закладів соціально-культурної сфери та інших закладів, що належать до державної та комунальної власності міста Козятина, а Третя особа 2 - створити умови для його реалізації.

Згідно пункту 1.2 Договору інвестування, системи опалення, котли, теплові мережі побудовані за рахунок інвестиційних коштів є власністю Відповідача 2 .

Пунктом 2.2.1 Договору інвестування передбачено, що з метою залучення інвестицій в облаштування систем опалення закладів соціально-культурної сфери міста надати в безкоштовне користування Відповідачу 2 котельні № 2, № 4, № 9, № 10, № 11, № 16 для їх організаційно-технічної підготовки.

Відповідачем 2, в підтвердження належного виконання умов Договору інвестування, було долучено до матеріалів справи договір підряду на монтаж системи опалення від 1 червня 2011 року (надалі - Договір підряду, том 1, а.с. 184-187), укладений між Відповідача 2 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 (надалі - підрядник).

Пунктом 1 Договору підряду та Додатку до нього визначено, що Відповідач 1 доручає, а Підрядник забезпечує відповідно до домовленостей та умов Договору підряду виконання будівельних, монтажних, зварювальних, пусконалагоджувальних, інших робіт, пов'язаних з будівництвом системи опалення у котельних комплексах Третьої особи 1, а саме: в котельнях № 2, № 4, № 9, № 10, № 11, № 16, котельні зеленого господарства та прокуратури, котельня № 2 дитсадка.

12 грудня 2011 року Відповідач 2 та Підрядник підписали акт виконаних робіт до Договору підряду (том 1, а.с. 188-189), де зазначено, що в період з 1 червня 2011 року по 12 грудня 2011 року в котельнях № 2, № 4, № 9, № 10, № 11, № 16, котельні зеленого господарства та прокуратури, котельня № 2 дитсадка були виконані роботи по монтажу та обв'язці котельного обладнання на основі твердопаливних котлів, монтаж та обв'язка насосної групи, монтаж газоходів до димової труби, монтаж водопроводу та дренажів в межах котельні.

В обґрунтування своїх позовних вимог, Позивач посилається на те, що 23 травня 2012 року Відповідач 2 (в особі директора ОСОБА_6М.) уклав з Позивачем (в особі заступника директора ОСОБА_7О.) договір поставки обладнання № 25-1 (надані Договір поставки; том 1, а.с. 43-44).

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Договору підряду, Відповідач 2 зобов'язався в порядку і на умовах даного договору поставити Позивачу матеріали та обладнання відповідно з додатками до цього договору на загальну суму 4 374 500 грн..

В додатку до Договору підряду № ВК-1 (том 1, а.с. 43-44) зазначається перелік та вартість матеріалів та обладнання на суму 1 912 431 грн..

В копії акта прийому-передачі № ВК-1 від 8 червня 2012 року зазначено, що Відповідач 2 передав, а Позивач прийняв матеріали та обладнання по 103 позиціям (том 2, а.с.137-139).

В підтвердження виконання своїх зобов'язань за Договором поставки, Позивач долучив копії платіжних доручень, а саме: № 7 від 19 листопада 2012 року, № 8 від 22 листопада 2012 року, № 13 від 27 листопада 2012 року, № 17 від 29 листопада 2012 року, № 19 від 30 листопада 2012 року, № 23 від 3 грудня 2012 року, № 42 від 13 грудня 2012 року, № 45 від 14 грудня 2012 року, № 49 від 19 грудня 2012 року, № 51 від 21 грудня 2012 року, № 67 від 25 грудня 2012 року, № 69 від 25 грудня 2012 року, № 79 від 26 грудня 2012 року, № 84 від 27 грудня 2012 року, № 87 від 27 грудня 2012 року, № 212 від 21 січня 2013 року, № 472 від 28 лютого 2013 року, № 558 від 14 березня 2013 року, № 8 від 30 травня 2012 року, № 9 від 31 травня 2012 року, № 10 від 19 червня 2012 року, № 11 від 20 червня 2012 року, № 12 від 21 червня 2012 року, № 13 від 22 червня 2012 року, № 14 від 25 червня 2012 року № 14, № 15 від 26 червня 2012 року, № 20 від 17 вересня 2012 року, № 21 від 18 червня 2012 року, № 22 від 19 вересня 2012 року, № 23 від 20 вересня 2012 року, № 24 від 20 вересня 2012 року, № 25 від 21 вересня 2012 року, № 27 від 24 вересня 2012 року, № 35 від 14 листопада 2012 року, № 26 від 15 листопада 2012 року, № 37 від 19 листопада 2012 року (том 1, а.с.50-67).

Відповідно до рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики ( НКРЕ) № 264 від 3 серпня 2012 року Позивачу видано ліцензії АД№041771 на постачання теплової енергії та рішення № 921 від 16 липня 2013 року видано ліцензії АД№194601 на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях (том 1, а.с.80-81).

12 грудня 2012 року Позивачем було підписано з Третьою особою 2 протокол про проведення переговорів щодо закупівлі послуг з постачання водяної пари і гарячої води в одного учасника (том 1, а.с.82-83).

Рішеннями Третьої особи 2 № 477 та № 478 від 26 вересня 2012 року (том 1, а.с. 84-85) Позивача визначено виконавцем житлово-комунальних послуг у теплопостачанні та встановлено тариф на теплопостачання бюджетним та госпрозрахунковим підприємствам.

Позивачем, на підтвердження надання послуг по постачанню теплової енергії в гарячій воді в період з жовтня 2012 року по 15 квітня 2013 року надані договори, які були укладені з споживачами, акт прийому-передачі послуг, рахунки (том 1, а.с.226-250, том 2, а.с. 1-49).

15 квітня 2013 року Третьою особою 1 прийнято розпорядження № 140-р "Про припинення опалювального сезону м.Козятин з 15 квітня 2013 року (том 2, а.с. 90).

З доданих Позивачем до матеріалів справи листів, вбачається, що починаючи з червня 2013 року Позивач звертається з листами до міського голови м.Козятин в яких повідомляв, про недопуск керівництвом КП "Будтеплосервіс" працівників Позивача до обладнання, яке належить компанії і знаходиться в котельнях № 2, № 4, № 9, № 10, № 11, № 16, і відповідно, про неможливість провести регламентні роботи. Водночас, про недопуск працівників Позивача до обладнання було складено відповідні акти (том 1, а.с.87-90).

З огляду на описане, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Відповідача 1 та Відповідача 2 щодо визнання права власності на дане майно та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положенням статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 Цивільного кодексу України закріплено, що: право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями статті 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У відповідності до частини 1 статті 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому в статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Згідно статті 43 Господарського кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Суд, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи констатує факт того, що Відповідач 2, листом № 16/08/01 від 16 серпня 2013 року (том 1, а.с. 134), котрий адресований голові Третьої особи 1, повідомив, що Відповідач 2 передає власні модульні котельні, які знаходяться на території Козятина в оренду Відповідачу 1, який має всі необхідні можливості для здійснення безперебійного та якісного постачання теплової енергії.

10 вересня 2013 року Третьою особою 2 прийнято рішенням № 306 "Про визнання виконавцями житлово-комунальних послуг у теплопостачанні" (том 2, а.с. 136), котрим у зв'язку з ненаданням правоустановчих документів на обладнання та ліцензії на постачання теплової енергії в сфері теплопостачання, розірвано договори з Позивачем на постачання теплової енергії в гарячій воді до об'єктів соціальної сфери та адміністративних приміщень в м. Козятин, а також в пункті 2 даного рішення визначено виконавцем житлово-комунальних послуг у теплопостачанні до об'єктів соціальної сфери, адміністративних приміщень м. Козятина - Відповідача 1.

Суд зауважує, що в підтвердження своїх позовних вимог Позивач до матеріалів справи надав "дублікати" (ксерокопії) Договору поставки, Додаток № ВК-1 до Договору поставки, акт прийому-передачі №вк-1 від 8 червня 2012 року до Договору поставки.

Суд звертає увагу на те, що оригінали вказаних документів не були надані позивачем ні під час розгляду вперше судом першої інстанції, апеляційної інстанції, ні під час нового розгляду справи, не були надані і експертній установі для проведення судової технічної експертизи документів в зв'язку з чим судовим експертом повідомлено про неможливість проведення вказаної судової експертизи.

В той же час, Позивач повідомив, що дані документи були викрадені 22 березня 2013 року, про що директором ОСОБА_10 25 березня 2013 року було зроблено відповідну заяву до Дніпровського РУ ГУ МВС України, котру зареєстровано 29 березня 2013 року за № 11942 (том 2, а.с.176-177).

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи від 28.10.2015 р. № 5416/15-54 (т.4 а.с.170-193) експерт прийшов до висновку про те, що відповісти на поставлене питання про те чи відповідає (чи не відповідає) котельне обладнання, що є предметом спору котельному обладнанню, яке вказане в Договорі поставки обладнання № 25-1 від 23.05.2012 р., видатковій накладній ВК-25/1/0806 від 08.06.2012 р., акті прийому - передачі до цього договору, акті перевірки готовності котельного обладнання, в інших документах, в категоричній формі не уявляється за можливе, оскільки котли не мали жодної заводської таблички (маркувальних позначок).

З огляду на це суд прийшов до висновку про те, вказаним висновком експерта не доведено те, що котельне обладнання, яке є предметом позовних вимог, і фактично знаходиться є одним і тим же індивідуально визначеним котельним обладнанням, яке вказане в договорі поставки обладнання № 25-1 від 23.05.2012 р. доданих до нього - акті прийому - передачі, інших документах наданих позивачем в обґрунтування позовних вимог.

Згідно ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Беручи до уваги посилання відповідача 2 на укладення ним з позивачем договору оренди обладнання № 25-1 від 23.05.2012 р. (т.3 а.с.232-233), а не поставки , на заперечення укладення такого договору поставки і документів на виконання нього, в силу приписів ч.3 ст.36 ГПК України, вимог експерта про надання оригіналів документів для проведення судової технічної експертизи документів, неодноразових вимог ухвал суду позивач мав надати суду оригінали , а не копії із Дублікату Договору поставки обладнання № 25-1 від 23.05.2012 р. , додатків до нього, документів на виконання нього.

В копіях з Дублікату Договору поставки обладнання № 25-1 від 23.05.2012 р., Додатку № ВК-1 до цього договору, Акту прийому - передачі № Вк-1 до цього договору (т.1 а.с.43-49) вказано, що вони завірені із вчиненням напису "Згідно з оригіналом" і завірено представником позивача 22.04.2014 р ., а видаткової накладної № ВК-25/1-0806 від 08.06.2012 р. (т.2 а.с.76-77) "Копія згідно з оригіналом 24.06.2014 р. ".

Разом з тим, представником позивача в поясненнях від 11.07.2014 р. зазначено про неможливість надання оригіналів документів в зв'язку із їх викраденням. В обґрунтування цих пояснень надано копію заяви ОСОБА_6 від 25.03.2013 р . (т.2 а.с.177) до начальника Дніпровського РУ ГУ МВС України в м.Києві щодо забрання громадянином ОСОБА_11 папок з бухгалтерськими, банківськими і іншими документами підприємств ТОВ "Енергозбереження", ТОВ "ТК Енергозбереження" і неповернення їх. Суд звертає увагу, що ця заява підписана і подана ОСОБА_6 як громадянином, а не як директором цих підприємств. Це узгоджується із копією наказу відповідача 2 від 25.02.2013 р. № 5 (т.2 а.с.159) про звільнення ОСОБА_6 з 25.02.2013 р. на підставі протоколу позачергових загальних зборів учасників товариства від 25.02.2013 р. № 25/02/13 з посади директора ТОВ "Енергозбереження" та листа Головного управління регіональної статистики від 13.02.2014 р. (т.2 а.с.160) про те, що ОСОБА_6 перебував на посаді директора ТОВ "Енергозбереження" з 02.08.2007 р. до 26.02.2013 р., а з 26.02.2013 р. керівником цього товариства вже був ОСОБА_8.

Позивач не надав суду мотивованих і обґрунтованих пояснень на підставі чого і в зв'язку з чим, коли складалися Дублікати поданих ним документів.

Відтак, беручи до уваги пояснення представника позивача від 11.07.2014 р., заяву ОСОБА_6 від 25.03.2013 р . про викрадення документів, відсутність мотивованих, обґрунтованих пояснень позивача про те, коли, на підставі чого і в зв'язку з чим складалися Дублікати поданих ним копій документів, суд приходить до висновку про те, що позивач фізично не міг знімати з оригіналів і завіряти копії 22.04.2014 р. і 24.06.2014 р . з документів поданих ним в обґрунтування придбання ним обладнання, оскільки оригінали згідно заяви ОСОБА_6 були викрадені ще до 25.02.2013 р . Тому копії з дублікатів договору поставки обладнання № 25-1 від 23.05.2012 р., Додатку № ВК-1 до цього договору "Перелік та вартість матеріалів та обладнання", Акту прийому - передачі № ВК-1 від 08.06.2012 р. до цього договору, Видаткової накладної № ВК-25/1/0806 від 08.06.2012 р. є неналежними доказами і не доводять, не підтверджують придбання позивачем котельного обладнання, що є предметом позову.

З огляду на обставини справи, на вимоги ч.3 ст.36 ГПК України в даній ситуації такими доказами мали б бути оригінали вказаних документів, а не їх копії.

За твердженням позивача оригіналів цих документів у нього немає. Відтак позивач не довів належними засобами доказування придбання ним в 2012 р. у відповідача 2 котельного обладнання, що є предметом позовних вимог. Висновок судової товарознавчої експертизи від 28.10.2015 р. № 5416/15-54 також не підтвердив того, що котельне обладнання, яке фактично знаходиться в приміщеннях котелень №№ 2, 4, 9, 10, 11, 16 в м.Козятині є тим же котельним обладнанням, яке вказано в копіях договору поставки, додатку до нього, актах, накладних, визнаних судом неналежними доказами.

Разом з тим, суд вважає безсумнівними встановлені рішеннями господарського суду у інших справах факти, при цьому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які не потребують додаткового доведення зазначених обставин.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаних вище справах.

При цьому суд звертає увагу на те, що в силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та зміст самої В«Конвенції про захист прав та свобод людиниВ» згадані судові рішення є пріоритетним джерелом права для національного суду.

З огляду на це, суд зауважує, що неприпустимим є існування судового рішення та встановлення фактів, які б суперечили фактам, встановленим судами у вищезазначених справах.

Крім того, преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах) ( абзац 4 пункт 2.6 Постанови Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Водночас, суд констатує, що відповідно до абзацу 6 пункту 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», не надається преюдиціального значення також фактам (обставинам), зазначеним: у скасованих судових рішеннях (а в разі часткового скасування таких рішень - у скасованих їх частинах); у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов'язані з доказуванням (частина друга статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України), - за винятком випадків, коли касаційна інстанція, скасувавши рішення попередніх судових інстанцій, прийняла нове рішення на підставі встановлених ними обставин.

З огляду на що, суд зазначає, що в матеріалах справ міститься рішення господарського суду Вінницької області від 30 вересня 2013 року у справі № 902/1081/13 (том 1, а.с. 161-165), котрим у задоволенні позову Позивача до Комунального підприємства «Будтеплосервіс» та Третьої особи 1 (за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Відповідача 1 та Відповідача 2) про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, відмовлено. Дане рішення, сторонами не оскаржувалося.

Рішенням місцевого господарського суду встановлені та закріплені в даних судових актах наступні факти:

«таким чином із встановлених судом фактів слідує, що приміщення котелень № 2, № 4, № 9, № 10, № 11, № 16, що розташовані по вулиці Червоноармійська, 31, вулиця Боженка, 2, вулиця Леніна, 6, вулиця леніна, 18-А, вулиця П.Орлика, 8, вулиця Катукова, 44 м. Козятин наявне обладнання, яке належить територіальній громаді м. Козятин та перебуває на балансі КП «Будтеплосервіс», а також обладнання, що є власністю Відповідача 2 за договором від 3 травня 2011 року (Договір інвестування), а виконавцем житлово-комунальних послуг у теплопостачанні до об'єктів соціальної сфери, адміністративних приміщень м. Козятин визначено Відповідача 1».

Як вже зазначалося вище, Позивач, звертаючись з позовом про визнання права власності на теплогенеруюче обладнання на підставі статті 392 Цивільного кодексу України, мотивував це тим, що, він придбав дане обладнання відповідно до Договору поставки і як добросовісний володілець, позбавлений можливості володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном.

Водночас, суд наголошує на тому, що способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб усуває негативні наслідки порушення його прав.

Підтвердження в суді права власності або іншого речового права на майно, що складає предмет спору, здійснюється за допомогою спростування установлених фактів або шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншому речовому праві.

Таким чином, пред'являючи позов про визнання права власності, власник майна повинен надати документ, що посвідчує право власності на спірний об'єкт, а також докази вчинення іншою особою дій, що свідчать про порушення або невизнання його права власності.

Як вбачається із наявних у справі доказів право власності Позивача на обладнання розташоване в приміщеннях котелень № 2, № 4, № 9, № 10, № 11, № 16, що розташовані по вул. Червоноармійська, 31, вул. Боженка, 2, вул. Леніна, 6, вул. Леніна, 18-А, вул. П.Орлика, 8, вул. Катукова, 44 м.Козятин, Відповідачами не визнається, що підтверджується змістом їх відзивів, поданням позовної заяви до господарського суду Вінницької області про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (справа № 902/1081/13), що переконливо свідчить про наявність спору в цій частині між Позивачем та Відповідачем 1, Відповідачем 2.

Відповідач 2 просить суд визнати право власності на мережі теплопостачання, електропостачання, водопостачання та системою димовідведення котелень № 2, № 4, № 9, № 10, № 11, № 16, що розташовані по вул. Червоноармійська, 31, вул. Боженка, 2, вул. Леніна, 6, вул. Леніна, 18-А, вул. П.Орлика, 8, вул. Катукова, 44 м.Козятин, в той же час не надало суду жодного документу, та ні привело жодних фактів про те, що данні мережі є їх власністю.

Водночас, Позивач просить визнати право власності на теплогенеруюче обладнання деталізований перелік якого зазначено в Додатку № 1 до позовної заяви, тобто Позивач просить суд визнати його право власності на те обладнання, яке було ним придбано по Договору поставки і котре на думку Позивача знаходиться в приміщеннях котелень № 2, № 4, № 9, № 10, № 11, № 16, що розташовані по вул. Червоноармійська, 31, вул. Боженка, 2, вул. Леніна, 6, вул. Леніна, 18-А, вул. П.Орлика, 8, вул. Катукова, 44 м.Козятин.

Позивач в підтвердження своїх доводів про наявність в котельнях № 2, № 4, № 9, № 10, № 11, № 16 (що розташовані по вул. Червоноармійська, 31, вул. Боженка, 2, вул. Леніна, 6, вул. Леніна, 18-А, вул. П.Орлика, 8, вул. Катукова, 44 м. Козятин) обладнання придбаного по Договору поставки надав ксерокопію видаткової накладної №ВК-25/1/10806 від 8 червня 2012 року (том 2, а.с. 140-141), в пунктах 38-44, 45 даної накладної вказано марку котла та адреса котельні.

Водночас, суд констатує, що відповідно до пункту 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», копії документів, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затверджені наказом державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 7 квітня 2003 року № 55. У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії, тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала.

З огляду на вищеописане, в контексті поданої Позивачем ксерокопії накладної (том 2, а.с. 76-77), котра належним чином не засвідчена, містить ксерокопію підпису посадової особи та печатку Позивача та ксерокопію підпису посадової особи Відповідача 2, в сукупності з відмовою Позивача від надання оригіналів документів, котрими він обґрунтовує свої позовні вимоги (в тому числі даної видаткової накладної) та враховуючи дані обставини, колегія суду не вбачає можливості прийняття належним чином незавіреної ксерокопію видаткової накладної № ВК-25/1/10806 від 8 червня 2012 року, як належного та допустимого доказу щодо знаходження в котельнях № 2, № 4, № 9, № 10, № 11, № 16 (що розташовані по вул. Червоноармійська, 31, вул. Боженка, 2, вул. Леніна, 6, вул. Леніна, 18-А, вул. П.Орлика, 8, вул. Катукова, 44 м.Козятин) обладнання придбаного саме по Договору поставки.

З огляду на що, суд констатує, що Позивач не надав суду доказів в розрізі статтей 33-34, на підтвердження фактів встановлення та знаходження в котельні № 2, № 4, № 9, № 10, № 11, № 16, саме того обладнання, яке було придбане Позивачем по Договору поставки.

Крім того, суд критично відноситься до посилань Позивача, висвітлених у позовній заяві (том 1, а.с. 7) та поясненнях відносно наявності в нього діючої ліцензії щодо надання послуг теплопостачання, з огляду на те, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики своїм листом № 01/06/13 від 22 липня2013 року (том 1, а.с. 135) повідомила Третю особу 1 про те, що ліцензії видані Позивачу на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії строком дії з 3 серпня 2012 року по 2 серпня 2017 року анульовані постановою Комісії № 37 від 29 березня 2013 року і станом на 19 липня 2013 року не видавалися.

Також, факт прийняття рішення щодо визнання недійсної ліцензії серії АД№041771 на право провадження Позивачем господарської діяльності з постачання теплової енергії, підтверджено листом Національної комісії , що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 28 квітня 2014 року № 28/04/14-2 (том 3, а.с. 31), як таку, що не була переоформлена у встановлений строк (Постанова комісії від 23 травня 2014 року № 549).

Що ж стосується посилань Позивача на укладення 22 договорів на постачання теплової енергії, то суд дослідивши зазначені договори(том 1, а.с. 226-249), констатує, той факт, що дані договори припинили строк своєї дії, в зв'язку із закінченням строку на який були укладені, а саме з грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

Поряд з тим, колегія суду дослідивши матеріали справи в сукупності з вищенаведеними договорами, звертає увагу, на те, що в матеріалах справи міститься оригінал Договору про встановлення земельного сервітуту від 24 жовтня 2012 року (том 2, а.с. 105-107) з котрого вбачається, що між Третьою особою 1 та Позивачем в особі голови правління ОСОБА_6 було укладеного договір щодо користування земельними ділянками для обслуговування прилеглих територій котелень. Даний договір підписаний та засвідчений мокрими печатками Третьої особи 1 та Позивача.

Водночас, з Договору поставки від 23 травня 2012 року вбачається що він укладений між Відповідачем 2 в особі директора ОСОБА_6 (котрий за вищеописаним Договором про встановлення земельного сервітуту є головою правління Позивача) та Позивачем в особі заступника директора ОСОБА_7

Також, суд звертає увагу на той факт, що спірне теплогенеруюче обладнання, що встановлено у вказаних приміщеннях, представляє собою цілісну систему об'єкту теплопостачання підключену до основних розподільчих мереж, які перебувають у власності територіальної громади м. Козятин.

Отже, оскільки встановлене Відповідачем 2 котельне обладнання знаходиться у приміщеннях КП «Будтеплосервіс», то будь-які дії по зміні власника обладнання, що в подальшому може привести до його демонтажу, повинні були бути погоджені із власником (балансоутримувачем) приміщень КП «Будтеплосервіс» або Третьою особою 1.

Водночас, Відповідач 2 у 2012 році не повідомляв ані Третю особу 1, ані Третю особу 2 про будь-яке відчуження встановленого майна.

Також, з листа Третьої особи 2 від 1 жовтня 2014 року (том 3, а.с. 47) вбачається, що Позивач при підготовці до опалювального сезону 2012-2013 року, повідомив Третю особу 2, що котельне обладнання перебуває у нього в орендному користуванні .

Також, з даного листа вбачається, що надані Позивачем копії документів (а саме: Договір поставки, Додаток № 1 до Договору поставки, акт прийому-передачі № ВК-1, видаткова накладна №ВК-25/1/0806) у Третьої особи 1 та Третьої особи 2, відсутні.

Водночас, в матеріалах справи міститься Договір тимчасового (короткострокового) використання нерухомого майна від 1 жовтня 2013 року (том 3, а.с. 2-6), що укладений між Третьою особою 2 та Відповідачем 1, з пункту 1.1 котрого вбачається, що Третя особа 2 (власник) передала, а Відповідач 1 (користувач) прийняв у строкове платне використання частину нерухомого майна: частину приміщення котельні № 2, частину приміщення котельні № 4, частину приміщення котельні № 9, частину приміщення котельні № 10, частину приміщення котельні № 11, частину приміщення котельні № 16, що перебувають на балансі Третьої особи 2, майно передається в тимчасове користування з метою здійснення постачання теплової енергії Відповідачем 1.

З наведених доказів, не вбачається, що Відповідач 1 виявляє якісь майнові права (право власності) на спірне теплогенеруюче обладнання, оскільки Відповідач 1, відповідно до укладених договорів, є лише правомірним користувачем вищезазначеного обладнання частини приміщень котелень № 2, № 4, № 9, № 10, № 11, № 16, а не в будь-якому випадку його власником.

При цьому, колегія суду не заперечує наявність відносин, між Позивачем та Відповідачем 2, котрі виникли саме на підставі Договору поставки, котрий свідчить про те, що Відповідач 2 поставив Позивачу матеріали та обладнання відповідно з додатками до Договору поставки на суму 1 912 431 грн.

З огляду на усе вищевисвітлене, в сукупності з доказами, наявними в матеріалах справи, суд приходить до висновку про те, що Позивачем не надано доказів на підтвердження факту наявності у нього саме прав власності на дане теплогенеруюче обладнання з мережами: теплопостачання, електропостачання, водопостачання та системою димовідведення, детально згідно до ОСОБА_7 № 1 до позовної заяви, яке розташоване в приміщеннях котелень № 2, № 4, № 9, № 10, № 11, № 16, що розташовані по вул. Червоноармійська, 31, вул. Боженка, 2, вул. Леніна, 6, вул. Леніна, 18-А, вул. П.Орлика, 8, вул. Катукова, 44 м. Козятин.

Що стосується вимоги про витребування вищевказаного майна з чужого незаконного володіння, то колегія суду зазначає наступне.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 397 Цивільного кодексу України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

В силу дії статті 398 Цивільного кодексу України, право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

З положень статті 387 Цивільного кодексу вбачається, що: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Виходячи зі змісту наведених норм, слідує, що власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої на момент подання позову воно фактично знаходиться у незаконному володінні. При цьому об'єктом віндикаційного позову можуть бути лише індивідуально-визначені речі, тобто індивідуально визначене майно або ж майно, яке хоча і наділене родовими ознаками, проте якимось чином індивідуалізоване.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватись належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, зокрема це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача поза його волею, перебування його в натурі у відповідача, тощо.

З огляду на усе описане вище у даній судовій постанові, встановивши, що спірне майно (матеріали, обладнання та інструменти) належить до категорії речей, наділених родовими ознаками, за відсутності наведених позивачем описів, ознак та характеристик, які б дозволяли його ідентифікувати та індивідуалізувати, колегія суду дійшла висновку про неможливість захисту прав Позивача шляхом застосування механізму, передбаченого статтею 387 Цивільного кодексу України, а відтак відмовляє в задоволенні даних позовних вимог.

Водночас, суд оцінює всі докази в сукупності, і відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, а тому при винесенні даного рішення суд досліджував всі обставини справи в їх сукупності та здійснював оцінку кожного доказу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на усе вищеописане у даному судовому рішенні, суд вважає, що посилання Позивача, висвітлені ним в позові, поданих ним доказах, є необґрунтованими, документально не підтвердженими (відсутність будь-яких доказів щодо належності спірного майна саме Позивачу, відсутність оригіналів доказів, котрими Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги з посилання на крадіжку даних доказів, факт якої належним чином не встановлений), такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а відтак, Позивач, в порушення вимог статтей 32, 33, 36 Господарського процесуального кодексу України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог та доводів.

Враховуючи усе вищевказане, суд приходить до висновку про недоведеність Позивачем підставності своїх позовних вимог щодо визнання за Позивачем права власності на спірне майно та витребування майна з чужого незаконного володіння, а тому відмовляє у позові.

Суд не бере до уваги доводи позивача оскільки вони ґрунтуються на доказах визнаних судом неналежними. Рішеннями судів - господарського суду Вінницької області від 30.09.2013 р. в справі № 902/1081/13, постанові ОСОБА_4 міськрайсуду від 29.05.2014 р., з урахуванням постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.08.2014 р. (т.3 а.с.131-134) встановлено преюдиційні факти, про те, що власником обладнання яке є предметом позову в справі № 902/584/14, є інвестор - ТОВ "Енергозбереження" згідно договору від 03.05.2011 р.. Позивач не довів належними засобами доказування придбання в 2012 р. у ТОВ "Енергозбереження" котельного обладнання.

Суд не бере до уваги платіжні доручення № 7, 8, 13, 17, 19, 23, 42, 45, 49, 51, 67, 69, 79, 884, 87, 212, 472, 558, 8, 9-15, 20-25, 27, 35-37 (т.1 а.с.50-67) про оплату позивачем відповідачу 2 грошових коштів за період з 30.05.2012 р. по 14.03.2013 р. на суму 4 463 410, 87 грн . як докази оплати за котельне обладнання згідно договору поставки обладнання № 25-1 від 23.05.2012 р. оскільки в призначеннях платежу вказано, що оплата здійснюється згідно договору № 25-1 від 23.05.2012 р., але не вказано, що саме згідно договору поставки . Таке твердження позивача є суперечливим, ще й з огляду на договір оренди обладнання № 25-1 від 23.05.2012 р . (т.3 а.с.232-233), в якому орендодавцем вказано ТОВ "Енергозбереження", а орендарем ТОВ "ТК Енергозбереження".

Суд не бере до уваги рішення Виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради Вінницької області № 477 та № 478 від 26.09.2012 р., в яких позивача визначено виконавцем житлово - комунальних послуг у теплопостачанні та встановлено тариф на теплопостачання бюджетним та госпрозрахунковим підприємствам і укладені договори зі споживачами. (т.1 а.с.226-247, т.2 а.с.1-47) як докази придбання позивачем котельного обладнання, яке він експлуатував згідно цих договорів, а відтак як доказ набуття позивачем цього котельного обладнання у власність.

Саме ненадання позивачем ОСОБА_4 міській раді, Виконкому ОСОБА_4 міської ради правоустановлюючих документів, в тому рахунку на обладнання, стало однією з підстав прийняття Виконкомом ОСОБА_4 міської ради Вінницької області рішення від 10.09.2013 р. № 306 (т.3 а.с.136) про розірвання з ТОВ "ТК Енергозбереження" (позивач) договорів на постачання теплової енергії в гарячій воді до об'єктів соціальної сфери та адміністративних приміщень м.Козятина і визнано виконавцем цих послуг ТОВ "Інвесттеплоцентр".

Саме в визнанні недійсним цього рішення Виконкому ОСОБА_4 міськрайсуд постановою від 29.05.2014 р. в адміністративній справі № 133/3555/13-а, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.08.2014 р. (т.3 а.с.131-134), відмовлено ТОВ "ТК Енергозбереження" у задоволенні позову.

За таких обставин рішення Виконкому ОСОБА_4 міської ради № 477, 478 від 26.09.2012 р. в яких позивача визнано виконавцем послуг з теплопостачання і договори з позивачем стверджують тільки те, що позивач надавав вказані послуги за відсутності правоустановлювальних документів на це обладнання, які б підтверджували набуття ним обладнання у власність.

Відповідач 1 (ТОВ "Інвесттеплоцентр") користується теплопостачальним обладнанням в приміщеннях котелень № 2, 4, 9, 10, 11, 16 в м.Козятині на правах орендаря, що стверджується копією договору оренди обладнання від 25.06.2013 р. укладеного ТОВ "Енергозбереження" як орендодавцем і ТОВ "Інвесттеплоцентр" як орендарем.

Письмові пояснення ОСОБА_6 від 27.11.2015 р. та директора ТОВ "ТК Енергозбереження" ОСОБА_7 від 26.11.2015 р., які подані представником позивача в судовому засіданні 03.12.2015 р. не беруться судом до уваги оскільки не підтверджують факт укладення договору поставки № 25-1 від 23.05.2012 р. і додатків до нього, інших документів поданих позивачем на його виконання.

Суд звертає увагу на те, що в копії Дублікату договору поставки обладнання № 25-1 від 23.05.2012 р., який визнано судом неналежним доказом, вказано, що він з боку продавця - ТОВ "Енергозбереження" підписується директором ОСОБА_6, а з боку покупця - ТОВ "ТК Енергозбереження" - заступником директора ОСОБА_7 на підставі довіреності від 26.03.2012 р., яка видана директором ТОВ "ТК Енергозбереження" ОСОБА_6. На дату 23.05.2012 р. ОСОБА_6 був керівником як ТОВ "Енергозбереження" так і ТОВ "ТК Енергозбереження". Суд не бере до уваги посилання представника позивача на те, що суд має визнати за позивачем право на обладнання в зв'язку з втратою правовстановлювальних документів, оскільки з цих підстав позов не заявлявся.

В зв'язку із відмовою в позові судові витрати на судовий збір в сумі 38 248,63 грн. за подання позовної заяви і в сумі 3 840 грн. за проведення судової експертизи, в сумах 19 124, 32 грн. і 19 124, 32 грн. за подання позивачем 21.07.2014 р. і 20.10.2014 р. апеляційної і касаційної скарг на підставі ч.5 ст.49 ГПК України покласти на позивача.

Після розгляду клопотань сторін, заслуховування представників сторін в судовому засіданні, дослідження, оцінки доказів у справі, тобто після закінчення усіх процесуальних дій з розгляду справи по суті і оголошення про вихід суду до нарадчої кімнати, представником позивача було спочатку заявлено клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із необхідністю ознайомлення із відзивом відповідача 2 наданим в листі від 25.11.2015 р. і з заявою від 03.12.2015 р. про залучення додаткових документів поданих відповідачем в судовому засіданні 03.12.2015 р., а потім подане клопотання про повторення всього судового засідання , що вже відбулося на протязі 1,5 години , в тому рахунку заслуховування розглянутих вже клопотань, заслуховування представників сторін, оцінки, дослідження доказів, з самого початку .

Вказані клопотання були задоволені судом частково, а саме в частині надання представнику позивача ознайомлення із заявою відповідача 1 від 03.12.2015 р. і доданими до неї документами. В решті вказані клопотання судом відхилені, як такі, що суперечать ст.69 ГПК України і розцінені судом, як зловживання представником позивача своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду справи.

Строк розгляду справи, передбачений ст.69 ГПК України, з урахуванням продовження строку на 15 днів, закінчувався 03.12.2015 р.. В судовому засіданні 03.12.2015 р. було повністю оголошено зміст відзиву відповідача 2 від 25.11.2015 р. ще на початку розгляду справи. Представник позивача при цьому не заявляв клопотань про ознайомлення з ним. Тому право позивача не порушено. В зв'язку із закінченням строку розгляду справи, передбаченого законом, відкладення розгляду справи призвело б до порушення вимог ст.77 ГПК України згідно яких відкладення розгляду справи судом може бути здійснене тільки в межах строків, встановлених ст.69 ГПК України та з підстав, вказаних в ст.77 ГПК України до яких ознайомлення з матеріалами справи не відноситься.

Клопотання представника позивача про повторення судового засідання з самого початку із звукозаписом із повторним заслуховуванням розгляду клопотань, заслуховуванням пояснень представників сторін, оцінкою, дослідженням доказів після того, як судове засідання тривало 1,5 години після того як були розглянуті клопотання сторін, оголошення результатів розгляду їх судом, заслуханням пояснень представників, закінчено дослідження і оцінку доказів і оголошено вихід суду в нарадчу кімнату для прийняття рішення, розцінено судом як зловживання своїми процесуальними правами і як таке, що суперечить змісту положень ст.81-1 ГПК України, а також змісту ч.2 ст.82 ГПК України згідно якої за результатами оцінки доказів судом має прийматися рішення, а не проводитися повторно під звукозапис, розгляд справи який вже фактично відбувся.

Керуючись ст.4-3, 4-5, 22, 32, 34, 35, 36, 49, 82-84, 85, 87, 115, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ :

1. В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачальна компанія Енергозбереження", с.Гатне, Києво-Святошинський район, Київська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесттеплоцентр", код ЄДРПОУ 38367821 (78200, Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Січових Стрільців, 29В) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження", код ЄДРПОУ 35207951 (03058, м. Київ, Солом'янський район, вул. Машинобудівна, 37) в частині визнання права власності на теплогенеруюче обладнання з мережами: теплопостачання, електропостачання, водопостачання та системою димовідведення, детально згідно до датку № 1 до позовної заяви, яке розташоване в приміщенні котельні № 2 за адресою: м. Козятин, вул. Червоноармійська, 31; в приміщенні котельні № 4 за адресою: м. Козятин, вул. Боженка, 2; в приміщенні котельні № 9 за адресою: м. Козятин, вул. Героїв Майдану (колишня Леніна), 6; в приміщенні котельні № 10 за адресою: м. Козятин, вул. Героїв Майдану (колишня Леніна), 18-а; в приміщенні котельні № 11 за адресою: м. Козятин, вул. П.Орлика, 8, в приміщенні котельні № 16 за адресою: м. Козятин, вул. Катукова, 44 відмовити.

2. В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачальна компанія Енергозбереження", с.Гатне, Києво-Святошинський район, Київська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесттеплоцентр", код ЄДРПОУ 38367821 (78200, Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Січових Стрільців, 29В) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження", код ЄДРПОУ 35207951 (03058, м. Київ, Солом'янський район, вул. Машинобудівна, 37) в частині витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесттеплоцентр" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачальна компанія енергозбереження" теплогенеруюче обладнання згідно додатку № 1 до позовної заяви, яке розташоване в приміщенні котельні № 2 за адресою: м. Козятин, вул. Червоноармійська, 31; в приміщенні котельні № 4 за адресою: м. Козятин, вул. Боженка, 2; в приміщенні котельні № 9 за адресою: м. Козятин, вул. Героїв Майдану (колишня Леніна), 6; в приміщенні котельні № 10 за адресою: м. Козятин, вул. Героїв Майдану (колишня Леніна), 18-а; в приміщенні котельні № 11 за адресою: м. Козятин, вул. П.Орлика, 8, в приміщенні котельні № 16 за адресою: м. Козятин, вул. Катукова, 44 відмовити.

3. Судові витрати на судовий збір в сумі 38 248, 63 грн. за подання позовної заяви, в сумі 38 248,64 грн. за подання апеляційної і касаційної скарг і в сумі 3 840 грн. витрат на проведення судової експертизи покласти на позивача.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачальна компанія Енергозбереження", код ЄДРПОУ 37813769 (08160, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Доброго Дуба, 36) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесттеплоцентр", код ЄДРПОУ 38367821 (78200, Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Січових Стрільців, 29В) 3 840 грн. судових витрат на проведення судової експертизи. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копії рішення направити відповідачу 2, третім особам, ліквідатору ТОВ "Енергозбереження" ОСОБА_5 рекомендованими листами.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 03.12.2015 р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 08 грудня 2015 р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. 7 прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу 2 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження" (61052, Харківська обл., м.Харків, вул.Малиновського, буд.3)

3- ОСОБА_4 міській раді (22100, Вінницька область, м. Козятин, вул. Героїв Майдану, 20)

4- Виконавчому комітету ОСОБА_4 міської ради (22100, Вінницька область, м.Козятин, вул. Героїв Майдану, 20)

5 - Комунальному підприємству "Будтеплосервіс" (22100, Вінницька обл., м.Козятин, вул.Довженко, буд.2А)

6,7 - ОСОБА_5 (61145, АДРЕСА_1; 61045, м.Харків, вул.Тобольська, буд.29, оф.1)