Рішення

від 02.12.2015 по справі 914/3580/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2015р. Справа№ 914/3580/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

За позовом: до відповідача 1: до відповідача 2 :Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТЕРМІНАЛВ» , смт.Запитів, КамВ»янка-Бузький район, Львівська область Приватного підприємства В«УкрставінвестВ» , м.Полтава Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Карачинів, Яворівський район, Львівська область про: стягнення коштів. Ціна позову :144 887,14 грн. Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився

Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотань про технічну фіксацію від сторін не надходило.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРМІНАЛ», смт.Запитів, Кам'янка-Бузький район, Львівська область до відповідача 1, Приватного підприємства «Укрставінвест», м.Полтава, відповідача 2, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Карачинів, Яворівський район, Львівська область про стягнення коштів. Ціна позову:144 887,14 грн.

Ухвалою суду від 15.10.2015р. за даним позовом порушено провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 09.11.2015р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

04.11.2015р. за вх.№47653/15 в автоматизованій системі документообігу суду зареєстровано супровідний лист від 04листопада 2015 року, в додаток до якого, на виконання вимог ухвали від 15.10.2015 року, позивачем подано додаткові документи до матеріалів справи, зокрема, копії видаткових накладних, копії товарно-транспортних накладних, банківські виписки.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 09.11.2015 року, розгляд справи відкладався на 02.12.2015 року.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 02.12.2015р. забезпечив. В судовому засіданні подав заяву від 02.12.2015р. (в подальшому зареєстрована в канцелярії суду за вх.№5655/15 від 02.12.2015р.) про відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМІНАЛ» від позовних вимог, адресованих відповідачу 2, ФОП ОСОБА_3, про стягнення 300, 00 грн., підтримав позовні до відповідача 1 та просить їх задоволити. Крім того, пояснив (письмові пояснення від 02.12.2015р.), що інших договорів між позивачем та відповідачем 1, окрім договору № 46 від 23.11.2011р., укладено не було, а всі оплати, згідно з наданими банківськими виписками, проводились по вказаному договору.

Відповідач 1 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.10.2015 року та ухвали про відкладення розгляду справи від 09.11.2015 року не виконав, відзиву, заперечень на позов не подав, явку повноважного представника в судове засідання 02.12.2015р. не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач 1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрставінвест», зареєстроване за адресою: 36023, АДРЕСА_1. Зазначена адреса відповідає адресі, яку вказав позивач у позовній заяві і на яку ним скеровано відповідачу 1 копію позовної заяви з додатками, а судом ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи.

Ухвала суду про порушення провадження у справі 15.10.2015р., надіслана на адресу відповідача 1, повернулась на адресу суду з відміткою відділу пошти: за закінчення терміну зберігання. Відомості щодо отримання відповідачем 1 ухвали про відкладення розгляду справи від 09.11.2015р відсутні.

Відповідач 2 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.10.2015 р. не виконав, відзив на позовну заяву не представив, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання 02.12.2015р. не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач 2, ФОП ОСОБА_1, зареєстрований за адресою: 81088, с.Карачинів, Яворівський район, Львівська область. Зазначена адреса відповідає адресі, яку вказав позивач у позовній заяві і на яку ним скеровано відповідачу копію позовної заяви з додатками, а судом ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи.

Відповідач 2 отримав ухвалу суду про порушення провадження у справі 15.10.2015р. та ухвалу про відкладення розгляду справи від 09.11.2015р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №7901410086762 (вх.№46401/15 від 28.10.2015р.) та №7901410138460 (вх.№50569/15 від 20.11.2015р.).

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення.

Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявлені клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався.

У статті 22 ГПК України викладено процесуальні права та обов'язки сторін, серед яких, зокрема, право сторони знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, тощо.

Викладені в ст.22 ГПК України права та обов'язки виникають з моменту набуття стороною відповідного процесуального статусу. Права позивача виникають з моменту подання позову до господарського суду, права відповідача - з моменту перед'явлення до нього позову.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону (ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути спір за відсутності представників відповідачів 1,2 та відзиву відповідачів 1,2 на позовну заяву, за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

23.11.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал» (покупець) та Приватним підприємством «Укрставінвест» (постачальник) було укладено договір поставки №46 від 23.11.2011року (далі - договір).

За цим договором постачальник зобов'язувався передати у власність покупцю паливну гранулу (палети) з лузги соняшника та паливну гранулу з твердих та соснових порід дерева, а покупець вчасно прийняти та оплатити цей товар (п.1.1. договору).

Термін дії договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2011р. Якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії договору протягом 10 (десяти) днів з моменту його закінчення, договір автоматично продовжується на той самий строк і на тих самих умовах (п.9.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору товар поставляється на умовах: EXW склад покупця, при умові передоплати в розмірі 100% від вартості тижневої погодженої замовленої партії товару чи по узгодженій заявці. На основі виставленого рахунку на оплату (п.3.1. договору).

Оплата за товар здійснюється шляхом банківського переказу на рахунок, вказаний постачальником, в даному договорі (п.3.2. договору).

Поставка товару здійснюється протягом 7 днів з моменту отримання 100% передоплати та згідно узгодженого графіку відвантаження (п.3.3. договору).

На виконання умов договору позивач сплатив на користь відповідача 24.11.2011р. - 44 880, 00 грн., 29.11.2011р. - 60 000, 00 грн., 09.12.2011р. - 44 880,00грн., 28.12.2011р. - 14 606, 28 грн., 11.01.2012р. - 53 899, 56 грн., 12.01.2012р. - 53 899,56 грн., 16.01.2012р. - 41 160, 00 грн., 18.01.2012р. - 54 000,00 грн., 27.01.2012р. - 59 900,00 грн., 30.01.2012р. - 50 400,00 грн., 27.02.2012р. - 54 000,00 грн., 29.02.2012р. - 49 500,00 грн., 16.03.2012р. - 59 700,00 грн., 06.04.2012р. - 59 700,00 грн., 25.09.2012р. - 30 000,00 грн. попередньої плати за замовлений товар, що разом становить 730 525, 40 грн. Зазначене підтверджується виписками з банківського рахунку позивача.

Відповідач 1 здійснив поставку товару на загальну суму 594 830, 68 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-00390 від 29.11.11р. - на суму 21 338,40 грн., № РН-00398 від 01.12.11р. - на суму 17 640,00 грн., № РН-00408 від 05.12.11р. - на суму 17 981,88 грн., № РН-00409 від 06.12.11р. - на суму 21 420,00 грн., № РН-00410 від 06.12.11р. - на суму 22 134,00 грн., № РН-00416 від 08.12.11р. - на суму 21 165,00 грн., № РН-00417 від 09.12.11р. - на суму 20 859,00 грн., № РН-00417 від 09.12.11р. - на суму 20 859,00 грн., № РН-00418 від 13.12.11р. - на суму 21 828,00 грн., № РН-000011 від 11.01.12р. - на суму 20 580,00 грн., № РН-000012 від 11.01.12р. - на суму 20 580,00 грн., № РН-000014 від 16.01.12р. - на суму 20 354,60 грн., № РН-000015 від 16.01.12р. - на суму 21 364,00 грн., № РН-000023 від 25.01.12р. - на суму 20 932,80 грн., № РН-000024 від 27.01.12р. - на суму 20 923,00 грн., № РН-000025 від 27.01.12р. - на суму 21 190,54 грн., № РН-000037 від 01.02.12р. - на суму 16 434,60 грн., № РН-000038 від 02.02.12р. - на суму 17 019,60 грн., № РН-000042 від 23.02.12р. - на суму 17 160,00 грн., № РН-000047 від 25.02.12р. - на суму 16 785,60 грн., № РН-000048 від 26.02.12р. - на суму 17 004,00 грн., № РН-000061 від 06.03.12р. - на суму 16 489,20 грн., № РН-000062 від 14.03.12р. - на суму 17 048,46 грн., № РН-000063 від 14.03.12р. - на суму 16 801,20 грн., № РН-000079 від 21.03.12р. - на суму 16 426,80 грн., № РН-000089 від 21.03.12р. - на суму 16 719,04 грн., № РН-000082 від 22.03.12р. - на суму 17 671,00 грн., № РН-000088 від 27.03.12р. - на суму 22 162,56 грн., № РН-000086 від 28.03.12р. - на суму 22 093,20 грн., № РН-000109 від 04.04.12р. - на суму 15 424, 20 грн., № РН-000110 від 04.04.12р. - на суму 17 859,60 грн., № РН-000138 від 28.04.12р. - на суму 21 440,40 грн.

Доказів зворотнього відповідач суду не надав.

Відтак, різниця між перерахованою позивачем сумою попередньої оплати за товар і вартістю поставленого відповідачем 1 товару становить 135 694,72 грн.

14.03.2013р. листом вих.№13/03-3 позивач звертався до відповідача з вимогою повернути кошти сумі 135 694,72 грн. протягом 10-ти банківських днів на розрахунковий рахунок, акт звірки додавався. Вказані вимоги залишені відповідачем 1 без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач 1 свої зобов'язання перед позивачем щодо поставки оплаченого товару на суму 135 694,72 грн. не виконав, на дату розгляду справи в суді відсутні докази поставки товару відповідачем 1 позивачу на суму 135 694,72 грн., сплачена сума грошових коштів в розмірі 135 694,72 грн. позивачу не повернута.

Відтак, позивач просить задоволити вимогу про стягнення з відповідача 1 основного боргу (попередньої оплати) в сумі 135 694,72 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача 1.

Окрім того, позивачем, на підставі ст.625 ЦК України, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1 3% річних в сумі 8 892, 42 грн.

Судом встановлено, що 20.09.2015р. між позивачем та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач 2, поручитель) було укладено договір поруки №В01 (далі - договір поруки), згідно якого, відповідач-2 поручається перед позивачем за виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором поставки №46 від 23.11.2011р. щодо повернення коштів за непоставлений товар.

Так, у відповідності до Договору поруки, відповідач 1 та відповідач 2 несуть солідарну відповідальність за виконання умов договору (п.1.3. договору поруки).

У заяві від 02.12.2015 р. (вх.№5655/15 від 02.12.15р.) позивач, відмовився від позовних вимог до відповідача 2 (ФОП ОСОБА_1С.).

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір №46 від 23.11.2011року на підставі якого заявлено позовні вимоги за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. п.1. 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, п.3.1. договору передбачено, що Товар поставляється на умовах: ЕХW склад покупця, при умові передоплати в розмірі 100% від вартості тижневої погодженої замовленої партії товару чи по узгодженій заявці.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору №46 від 23.11.2011року позивач здійснив передоплату за поставку товару, на загальну суму 730 525, 40 грн. Однак, відповідач 1 лише частково виконав свої зобов'язання за договором, поставивши позивачу товар на загальну суму 594 830, 68 грн.

На момент винесення рішення відповідачем не надано суду доказів або поставки товару або повернення позивачу коштів.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У відповідності до ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А уразі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Судом встановлено факт невиконання відповідачем 1 зобов'язання з поставки товару у строки, визначені пунктом 3.3. Договору та не повернення спірної (135 694,72 грн.) суми попередньої оплати цього товару.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми сплачених коштів.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1 3% річних сумі 3 196 грн. 91 коп.

Постановою Верховного суду України від 15.10.2013 р. у справі 5011-42/13539-2012 викладено правову позицію щодо нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму неповернутої попередньої оплати, згідно якої застосування судами ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та 3 % річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України.

Стягнення з відповідача 1 суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

Відтак, за своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплату, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України.

З огляду на викладене, в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 1 3% річних в сумі 3 196 грн. 91 коп. слід відмовити.

Розглянувши заяву позивача про відмову від позову в частині вимог до відповідача 2 (вх. № 5644/15 від 02.12.2015 р.), суд прийшов до висновку, що відмова позивача від заявлених вимог не суперечить законодавству та не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб, заява про відмову підписана уповноваженою особою. Судом роз'яснено, що наслідком відмови позивача від позову, згідно ст.80 ГПК України, є припинення провадження у справі та недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині вимог до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України , у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині і прийняттям відмовити судом.

Згідно до ч.3 ст.17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Таким чином, відмова позивача від позовних вимог до відповідача 2 в процесі розгляду справи не впливає на підсудність даної конкретної справи і справа підлягає розгляду по суті господарським судом Львівської області.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 на користь позивача 135 694 грн. 72 коп. попередньої оплати, обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення. В задоволенні решти позовних вимог до відповідача-1, а саме, про стягнення з відповідача 1 на користь позивача 3% річних в сумі 8 892 грн. 42 коп. слід відмовити. Провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача 2 слід припинити.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених вимог. З відповідача 1 на користь позивача підлягає стягненню 2035,42 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75,78, п.4 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИ Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного Підприємства «Укрставінвест» (36023, АДРЕСА_2., ідентифікаційний код 34825326) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМІНАЛ» (80411, Львівська область, Камянка-Бузький район, смт. Запитів, вул. Київська, буд.236, ідентифікаційний код 31416840) заборгованість в сумі 135 694, 72 грн. та судовий збір у сумі 2035,42 грн.

3.В задоволенні позовних вимог в частині стягнення трьох відсотків річних в розмірі 8 892, 42 грн. відмовити.

4.Прийняти відмову позивача від позовних вимог до відповідача-2, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( 81088, Львівська область, Яворівський район , с.Карачинів, ідентифікаційний номер 20017536129).

5.Провадження у справі №914/3580/15 .в частині позовних вимог до відповідача-2, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( 81088, Львівська область, Яворівський район , с.Карачинів, ідентифікаційний номер 20017536129) припинити.

6. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України

В засіданні 02.12.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення. Повний текст рішення виготовлено 07.12.2015р.

Суддя Кітаєва С.Б.