Рішення

від 18.11.2015 по справі 914/3134/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2015р. Справа№ 914/3134/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства В«БРОКБІЗНЕСБАНКВ» , м.Київ

до відповідача ОСОБА_2 підприємства В«Арко ІнвестментВ» , м. Трускавець, Львівська область

про стягнення 1 963 559,31 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_3 - представник (довіреність від 27.09.2015р.);

від відповідача ОСОБА_4 - представник (довіреність №07/07-15/2 від 07.07.2015р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство В«БРОКБІЗНЕСБАНКВ» звернулось із позовом до ОСОБА_2 підприємства В«Арко ІнвестментВ» про стягнення 1 963 559,31 грн. заборгованості, з яких 526 744,86 грн. основного боргу, 13 291,06 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 846 978,13 грн. неустойка за порушення строків повернення кредиту, 2 613,88 грн. неустойка за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, 69 766,63 грн. три проценти річних, 192 306,78 грн. інфляційні нарахування, 12 692,97 грн. штраф за порушення умов кредитного договору, 299 165,00 грн. штраф за порушення умов договору іпотеки.

Ухвалою суду від 07.09.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 05.10.2015р.

Ухвалою суду від 05.10.2015р. розгляд справи відкладено на 26.10.2015р. з підстав, наведених в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 26.10.2015р. продовжено строк розгляду спору до 18.11.2015р. та відкладено розгляд справи на 09.11.2015р. з підстав, наведених в ухвалі суду.

В судовому засіданні від 09.11.2015р. оголошено перерву до 18.11.2015р.

Представник позивача подав письмові пояснення на відзив (вх.№50099/15 від 18.11.2015р.), в яких зазначив, що відповідачем погашено заборгованість по тілу кредиту за період з 01.01.2015р. по 17.11.205р. на суму 531 596,52 грн. В підтвердження чого долучив копію виписки по особовому рахунку №20677103899001. Крім того, у вищенаведеному поясненні позивач зазначив, що відповідачем погашено прострочену заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 81 862,35 грн., а також прострочену заборгованість у розмірі 108 388,27 грн. Також, позивач зазначає, що заявлені відповідачем вимоги про застосування строків позовної давності є безпідставними та не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити, з врахуванням часткових оплат та обставин наведених у позовній заяві і в письмових поясненнях.

Представник відповідача подав додаткові пояснення до відзиву (вх.№50097/15 від 18.11.2015р.) в яких зазначив, що 16.11.2015р. відповідачем було сплачено на користь позивача 74 427,18 грн. за кредитним договором №307/Т від 29.09.2006р., в підтвердження чого долучив до матеріалів справи копію квитанції №14625803 від 16.11.2015р. про сплату 74 427,18 грн., з призначенням платежу - погашення кредитної заборгованості на р/р 29092009063001 за ПП В«Арко ІнвестментВ» , згідно угоди №307/Т від 29.09.2006р. Також, у вищенаведеному поясненні відповідач звертає увагу суду на те, що в даному випадку відсутні підстави для переривання перебігу позовної давності щодо вимог ПАТ В«БРОКБІЗНЕСБАНКВ» про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках, неустойки, 3% річних, інфляційних нарахувань, штрафу на загальну суму 1 276 508,28 грн. та просить суд відмовити у їх задоволенні.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву (вх.№45867/15 від 26.10.2015р.) та у додаткових письмових поясненнях, просив суд застосувати строк позовної давності, щодо стягнення з відповідача неустойки за порушення строків повернення кредиту, неустойки за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, трьох процентів річних, інфляційних нарахувань, штрафів на загальну суму 1 276 508,28 грн., відмовити у задоволенні вимог про стягнення заборгованості згідно кредитного договору та договору іпотеки в розмірі 1 616 300,98 грн., у зв"язку з їх безпідставністю.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, господарський суд, -

встановив:

29.09.2006р. між Акціонерним Банком В«БРОКБІЗНЕСБАНКВ» , повним правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство В«БРОКБІЗНЕСБАНКВ» (надалі - банк) в особі директора Львівської філії ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності, посвідченої ОСОБА_6, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 10.04.2006р., за реєстровим №2699 та ОСОБА_2 будівельною фірмою В«АРКОВ» (перейменоване у Приватне підприємство В«Арко ІнвестментВ» ) (надалі - позичальник), в особі директора ОСОБА_7, який діє на підставі статуту та довіреності, було укладено кредитний договір №307/Т (далі по тексту - кредитний договір) за умовами якого банк відкриває позичальнику поновлювальну відкличну кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості 720 000,00 (сімсот двадцять тисяч) гривень 00 копійок на термін до 28.09.2009р. зі сплатою 17,5 (сімнадцять з половиною) відсотків річних на рефінансування кредитної заборгованості Трускавецькому відділенні ЛРУ АТ «Індекс банк» в розмірі 291 479,28 грн., згідно кредитного договору №96/05-ю від 21.02.2005р. і поповнення обігових коштів.

Пунктом 2.2. кредитного договору сторони погодили графік, згідно якого позичальник здійснює зменшення ліміту заборгованості по кредитній лінії.

За умовами п.3.1. кредитного договору банк і позичальник зобов'язуються виконувати вимоги цього договору.

Згідно п.3.2.1. кредитного договору банк зобов'язувався відкрити позичальнику позичковий рахунок для видачі кредиту №20635377750601.

Відповідно до п.3.3.2. кредитного договору позичальник зобов'язувався перерахувати банку плату в розмірі 7 200,00 (сім тисяч двісті) гривень 00 копійок за відкриття та ведення позичкового рахунку на рахунок №61118730204601 в Львівській філії АБ В«БРОКБІЗНЕСБАНКВ» .

Згідно п.4.4. кредитного договору позичальник за своєю ініціативою має право достроково погасити Банку наданий йому кредит.

Згідно п.7.1. кредитного договору у випадку несвоєчасного погашення кредиту та (або) процентів за його використання, банк має право стягувати пеню, яка може нараховуватися виходячи з 0,1 (нуль цілих одна десята) % від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочки (договірна ставка).

Згідно п.7.4. кредитного договору банк має право стягувати пеню в розмірі 0,2% від суми кредиту в разі неподання до банку: фінансової звітності (ф.№1, ф.№2, декларації з податку на прибуток і т.п.) за попередній квартал в наступні строки: 24-27 лютого, 24-27 квітня, 24-27 липня, 24-27 жовтня; довідок з банків, в яких в позичальника відкриті поточні рахунки і (або) існує кредитна заборгованість про фактичні обороти і стан заборгованості (по сумі кредиту, відсоткам та пені) за попередній місяць в строк до 7-го числа поточного місяця; будь-якої іншої звітності чи інформації протягом 5-ти днів з моменту отримання позичальником листа банку.

Протягом дії кредитного договору №307/Т від 29.09.2006р., між його сторонами було укладено 10 додаткових договорів, зокрема: №1 від 16.10.2007р.; №2 від 12.12.2007р.; №3 від 30.05.2008р.; №4 від 27.06.2008р.; №5 від 30.12.2008р.; №6 від 31.03.2009р.; №7 від 30.06.2009р.; №8 від 25.09.2009р.; №9 від 17.12.2010р.; №10 від 09.11.2012р.

Додатковим договором №10 від 09.11.2012р. до кредитного договору №307/Т від 29.09.2006р. сторони внесли зміни у п.2.1., п.4.1., п.4.2., п.4.3., п.5.1., а також доповнено кредитний договір п.3.3.2., п.3.3.6., п.4.9., п.4.10., п.7.7., п.7.8.

Відповідно до п.1. додаткового договору №10 від 09.11.2012р. до кредитного договору №307/Т від 29.09.2006р. сторони внесли зміни в п.2.1. до кредитного договору та виклали його в наступній редакції: банк надає позичальнику кредит в сумі 890 950,00 (вісімсот дев'яносто тисяч дев'ятсот п'ятдесят) гривень 00 копійок терміном до 16 квітня 2014 року зі сплатою 22 (двадцять два) відсотки річних в національній валюті (гривні) на поповнення обігових коштів. Сторони погоджуються, що у разі виникнення простроченої заборгованості по відсотках та тілу кредиту, відсоткова ставка на строкову заборгованість встановлюється на рівні 26,0% річних з дати виникнення простроченої заборгованості, а також відсоткова ставка за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), збільшується на 5 процентних пунктів в порівнянні з відсотковою ставкою по кредиту, що встановлена за строковою заборгованістю, відповідно до графіку (додаток №1 до цього договору, який є невід'ємною його частиною).

Згідно п.3. додаткового договору №10 від 09.11.2012р. до кредитного договору №307/Т від 29.09.2006р. сторони доповнили кредитний договір п.3.3.6. до та виклали його в наступній редакції: позичальник зобов'язується щомісячно проводити через поточні рахунки відкриті в банку частину грошових потоків (виручка від реалізації) розмір (%) яких пропорційний до кредитів АТ В«БРОКБІЗНЕСБАНКВ» в загальному кредитному портфелі позичальника.

Згідно п.4. додаткового договору №10 від 09.11.2012р. до кредитного договору №307/Т від 29.09.2006р. сторони внесли зміни в п.4.1. до кредитного договору та виклали його в наступній редакції: проценти позичальник сплачує щомісяця до 7 (сьомого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення у тому числі дострокової заборгованості за кредитом в повному обсязі.

Згідно п.5. додаткового договору №10 від 09.11.2012р. до кредитного договору №307/Т від 29.09.2006р. сторони внесли зміни в п.4.2. до кредитного договору та виклали його в наступній редакції: нарахування процентів за користування кредитом здійснюються у валюті кредиту щомісяця, при цьому: а) перше нарахування процентів за користування кредитом банк здійснює за період з дня надання кредиту, по передостанній робочий день включно, місяця, в якому надано кредит; б) в подальшому, проценти нараховуються за період з останнього робочого дня попереднього місяця по передостанній робочий день, включно, поточного місяця; в) при повному погашенні кредиту (у тому числі достроковому) - з останнього робочого дня попереднього місяця, до дня погашення (не включно). В місяцях, на які припадає останній день податкового (звітного) кварталу, проценти нараховуються по останній день такого місяця включно».

Згідно п.6. додаткового договору №10 від 09.11.2012р. до кредитного договору №307/Т від 29.09.2006р. сторони внесли зміни в п.4.3. до кредитного договору та виклали його в наступній редакції: для розрахунку процентів використовується фактична кількість днів у місяці та році.

Згідно п.7. додаткового договору №10 від 09.11.2012р. до кредитного договору №307/Т від 29.09.2006р. сторони доповнили кредитний договір п.4.9. до та виклали його в наступній редакції: всі платежі за цим договором (погашення кредиту, процентів, неустойки (пені, штрафу та інші платежі, визначені цим договором) позичальник здійснює виключно на рахунок №29097009063001 в АТ В«БРОКБІЗНЕСБАНКВ» код банку (МФО) 325774 з обов'язковим призначенням платежу: погашення заборгованості за кредитним договором №307/Т від 29.09.2006р. Після зарахування грошових коштів за платежами, зазначеними у абзаці першому п.4.9. цього договору банк самостійно розподіляє такі грошові кошти в черговості, визначеній в п.4.10. цього договору на відповідні рахунки. При надходженні грошових коштів від позичальника для погашення заборгованості за договором до 16:00 години, розподіл, передбачений цим пунктом договору, здійснюється банком цього дня. Якщо грошові кошти надійшли від позичальника після 16:00 години, розподіл, передбачений цим пунктом договору, здійснюється наступного операційного банківського дня.

Згідно п.8. додаткового договору №10 від 09.11.2012р. до кредитного договору №307/Т від 29.09.2006р. сторони доповнили кредитний договір п.7.7. до та виклали його в наступній редакції: у разі невиконання умов п.3.3.6. штраф в розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від суми кредиту за кожний календарний місяць, у яких відбувалися порушення.

Згідно п.10. додаткового договору №10 від 09.11.2012р. до кредитного договору №307/Т від 29.09.2006р. сторони доповнили кредитний договір п.4.10. до та виклали його в наступній редакції: погашення заборгованості позичальника за цим договором здійснюється в наступній черговості: а) прострочена заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом (якщо прострочення буде мати місце); б) прострочена заборгованість за комісіями (якщо прострочення буде мати місце); в) прострочена заборгованість по поверненню кредиту (якщо прострочення буде мати місце); г) строкові проценти за користування кредитом; д) строкова комісія; є) строковий платіж по поверненню кредиту; ж) заборгованість за неустойкою, пенею, штрафами, у випадку її нарахування банком; з) в останню чергу відшкодовуються інші витрати банку. Банк має право змінити порядок погашення заборгованості за договором на власний розсуд, а позичальник згоден на таку зміну. При зміні банком порядку погашення заборгованості за договором , банк постфактум інформує позичальника про черговість зарахування грошових коштів на погашення зобов'язань за договором. Повідомлення надсилається банком у письмовій формі.

Згідно п.11. додаткового договору №10 від 09.11.2012р. до кредитного договору №307/Т від 29.09.2006р. сторони внесли зміни в п.5.1. до кредитного договору та виклали його в наступній редакції: забезпеченням виконання зобов'язань за цим договором є: договір іпотеки №б/н від 29.09.2006р. із змінами та доповненнями, на будівлю столярного цеху, загальною площею 491,00 м кв. за адресою: Львівська область, м.Трускавець, вул.Мазепи, 21 Г, будівлю блоку цехів загальною площею 2 096,9 м кв. за адресою: Львівська область, м.Трускавець, вул.Мазепи, 21 Д, що належать ПП В«Арко ІнвестментВ» , заставною вартістю погодженою сторонами 5 983 300,00 (п'ять мільйонів дев'ятсот вісімдесят три тисячі триста) гривень 00 коп.

У забезпечення виконання кредитного договору від 29.09.2006р. №307/Т, 29.09.2006р. між Акціонерним Банком В«БРОКБІЗНЕСБАНКВ» , повним правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство В«БРОКБІЗНЕСБАНКВ» (надалі - іпотекодержатель) та ОСОБА_2 будівельною фірмою В«АРКОВ» (перейменоване у Приватне підприємство В«Арко ІнвестментВ» ) (надалі - іпотекодавець) було укладено договір іпотеки (далі по тексту - договір іпотеки) за умовами якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання в повному обсязі договірних зобов'язань за кредитним договором №307/Т від 29.09.2006р., укладеного між іпотекодержателем та позичальником та можливих змін та доповнень до нього.

18.12.2007р. між сторонами було укладено договір про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого ОСОБА_8, приватним нотаріусом Трускавецького нотаріального округу 29.09.2006р. за реєстром №2106, яким було внесено зміни в п.1 ст.1 «Предмет договору» даного іпотечного договору.

09.11.2012р. між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого ОСОБА_8, приватним нотаріусом Трускавецького нотаріального округу 29.09.2006р. за реєстром №2106, із внесеними змінами, яким сторони погодили викласти перший та восьмий абзац п.1 ст.1 «Предмет договору» договору іпотеки.

Позивач у позовній заяві стверджує, що відповідач користуючись грошовими коштами в межах кредитного договору, свої зобов'язання належним чином не виконував, а саме з жовтня 2006р. своєчасно не сплачував процентів за користування кредитом, а з вересня 2010р. прострочив сплату тіла кредиту.

Оскільки в період дії кредитного договору відповідач неодноразово протерміновував сплату чергових платежів по тілу кредиту та відсотках за користування кредитом, позивач звернувся з позовом про стягнення 1 963 559,31 грн. заборгованості, з яких 526 744,86 грн. сума простроченого кредиту, 13 291,06 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 846 978,13 грн. неустойка за порушення строків повернення кредиту, 2 613,88 грн. неустойка за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, 69 766,63 грн. три проценти річних, 192 306,78 грн. інфляційні нарахування, 12 692,97 грн. штраф за порушення умов кредитного договору, 299 165,00 грн. штраф за порушення умов договору іпотеки.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

Позивач згідно умов кредитного договору №307/Т від 29.09.2006р., з врахуванням внесених змін до нього відповідно до додаткових договорів: №1 від 16.10.2007р.; №2 від 12.12.2007р.; №3 від 30.05.2008р.; №4 від 27.06.2008р.; №5 від 30.12.2008р.; №6 від 31.03.2009р.; №7 від 30.06.2009р.; №8 від 25.09.2009р.; №9 від 17.12.2010р.; №10 від 09.11.2012р. надав відповідачу кредитні кошти.

Однак відповідач, користуючись грошовими коштами в межах кредитного договору, свої зобов'язання за договором належним чином не виконував, допускаючи прострочку.

Відповідно до вимог п.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п.4.4. кредитного договору позичальник за своєю ініціативою має право достроково погасити Банку наданий йому кредит.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Факт виплати відповідачу коштів в сумі 996 135,36 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи заявками на видачу готівки та платіжними дорученнями на виконання вказаних заявок, а також виписками банку за період з 29.09.2006р. по 01.07.2015р., які є первинними документами, що відображають рух коштів по поточному рахунку № 20699103899001, який був відкритий для відповідача.

Відтак, станом на 05.03.2015р. у відповідача існувала заборгованість по тілу кредиту в сумі 526 744,86 грн.

Як вбачається із долучених представником позивача банківських виписок, (супровідний лист вх.№45928/15 від 26.10.2015р.) що відображають оплати відповідачем коштів, ним за період з 16.03.2015р. по 21.08.2015р. було сплачено заборгованість на загальну суму 245 731,39 грн. з призначенням платежу - погашення простроченої заборгованості за кредитним договором №307/Т від 29.09.2006р., а саме:

16.03.2015р. на суму 4 046,82 грн.;

26.03.2015р. на суму 16 000,00 грн.;

14.04.2015р. на суму 7 260,56 грн.;

15.05.2015р. на суму 19 216,22 грн.;

01.07.2015р. на суму 58 277,34 грн.;

02.07.2015р. на суму11 722,66 грн.;

03.08.2015р. на суму 70 087,79 грн.;

05.08.2015р. на суму 9 120,00 грн.;

21.08.2015р. на суму 50 000,00 грн., які були зараховані банком як погашення заборгованості по тілу кредиту.

Позивач при поданні позовної заяви не врахував цих оплат, оскільки розраховував борг станом на 05.03.2015р.

Судом встановлено, що позовна заява ПАТ В«БРОКБІЗНЕСБАНКВ» подана до поштового відділення зв'язку для її надіслання до суду 28.08.2015р., вказана обставина вбачається із наявного у матеріалах справи бланку опису вкладення у цінний лист складеного при надсиланні позовної заяви до суду, з проставленим відбитком календарного штемпеля поштовим відділенням зв'язку. Ця ж дата проставлена й на поштовому конверті в якому позовна заява надійшла на адресу суду.

Станом на 28.08.2015р. основний борг (тіло кредиту) в сумі 245 731,39 грн. був сплачений, відтак позивач, не перевіривши суму заборгованості станом на 28.08.2015р. безпідставно заявив до стягнення цю суму.

Відтак, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 245 731,39 грн. заборгованості по тілу кредиту слід відмовити у зв»язку з тим, що вказана сума була вже погашена та безпідставно заявлена до стягнення.

Після порушення провадження у справі відповідачем було сплачено заборгованість по тілу кредиту на загальну суму 281 013,47 грн. з призначенням платежу - погашення заборгованості за кредитом №307/Т від 29.09.2006р., , а саме: 14.09.2015р. - 42 589,96 грн.; 28.09.2015р. - 40 000,00 грн.; 29.10.2015р. - 98 180,29 грн.; 10.11.2015р. - 25 816,04 грн.; 17.11.2015р. - 74 427,18 грн.

Відтак, в частині позовних вимог про стягнення 281 013,47 грн. заборгованості по тілу кредиту провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору відносно цієї суми.

З матеріалів справи, зокрема із наданої банком виписки по особовому рахунку відповідача за період з 01.01.2015р. по 17.11.2015р., вбачається та не заперечується сторонами той факт, що станом на 17.11.2015р. відповідач повністю погасив заявлену позивачем до стягнення заборгованість по тілу кредиту.

Згідно ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Щодо позовних вимог про стягнення відсотків в сумі 13 291,06 грн. суд зазначає наступне:

Позивач при поданні позову зазначав, що у відповідача станом на 05.03.2015р. існує заборгованість по відсоткам за користування кредитом на загальну суму 13 291,06 грн.

Як вбачається із розрахунку позовних вимог станом на 27.02.2015р. заборгованість відповідача по простроченим відсоткам за лютий 2015р. складала 10 953,18 грн., заборгованість по простроченим відсоткам за березень 2015р. станом на 05.03.2015р. складала 2 337,88 грн. Відтак, загальна сума заборгованості відповідача по простроченим відсоткам становить 13 291,06 грн. (10 953,18 грн.+2337,88 грн.)

Як вбачається із наданої позивачем виписки банку по особовому рахунку відповідача за період з 01.01.2015р. по 17.11.2015р., в якій відображено нарахування та оплати відсотків за користування кредитом, прострочена заборгованість по відсоткам в сумі 10 953,18 грн., яка існувала станом на 27.02.2015р., повністю сплачена відповідачем 16.03.2015р.

Як пояснив представник банку заборгованість відповідача по простроченим відсоткам в сумі 2 337,88 грн., що існувала станом на 05.03.2015р. включена у борг по простроченихм відсоткам в сумі 12 739,44 грн., що існував станом на 01.04.2015р. та повністю сплачений відповідачем 14.04.2015р. Оплата відображена у виписці банку по особовому рахунку відповідача за період з 01.01.2015р. по 17.11.2015р.

Позовна заява ПАТ В«БРОКБІЗНЕСБАНКВ» подана до поштового відділення зв'язку для її надіслання до суду 28.08.2015р., вказана обставина вбачається із наявного у матеріалах справи бланку опису вкладення у цінний лист складеного при надсиланні позовної заяви до суду, з проставленим відбитком календарного штемпеля поштовим відділенням зв'язку. Ця ж дата проставлена й на поштовому конверті в якому позовна заява надійшла на адресу суду.

Станом на 28.08.2015р. заборгованість по простроченим відсоткам на загальну суму 13 291,06 грн. була повністю оплачена відповідачем. Позивач, подаючи позов не перевірив суму заборгованості по простроченим відсоткам станом на 28.08.2015р. та безпідставно заявив їх до стягнення, відтак у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам в сумі 13 291,06 грн. слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення 846 978,13 грн. неустойки за порушення строків повернення кредиту (за період з 01.09.2010р. по 04.03.2015р.), 2 613,88 грн. неустойки за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (за період з 01.05.2010р. по 05.03.2015р.) суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують з приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.7.1. кредитного договору у випадку несвоєчасного погашення кредиту та (або) процентів за його використання, банк має право стягувати пеню, яка може нараховуватися виходячи з 0,1 (нуль цілих одна десята) % від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочки (договірна ставка).

Вищий господарський суд України у п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснив, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Згідно ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як вбачається з умов кредитного договору укладеного між позивачем та відповідачем, сторонами не передбачено особливих умов щодо збільшення періоду нарахування пені чи строку позовної давності.

Представник відповідача подав заяву (вх.№45868/15 від 26.10.2015р.) в якій просить суд застосувати строки спеціальної та загальної позовної давності.

Щодо посилання відповідача на сплив строку позовної давності слід зазначити наступне.

За приписами статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 цього кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

До вимог про стягнення пені застосовується строк позовної давності в один рік, встановлений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкції за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Позивач просить стягнути пеню (неустойку) яка згідно поданого ним розрахунку становить:

- 846 978,13 грн. пеня (неустойка) за порушення строків повернення кредиту (за період з 01.09.2010р. по 04.03.2015р.);

- 2 613,88 грн. пеня (неустойка) за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (за період з 01.05.2010р. по 05.03.2015р.).

Як вказано у п.п.4.3. п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів " якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Відповідно до п.1. додаткового договору №10 від 09.11.2012р. до кредитного договору №307/Т від 29.09.2006р. сторони внесли зміни в п.2.1. до кредитного договору, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит терміном до 16 квітня 2014 року.

Згідно ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Оскільки кредит наданий терміном до 16 квітня 2014 року, відтак право на нарахування пені за порушення строків повернення кредиту виникло з 17.04.2014р. Відтак, з 17.04.2014р. по 17.04.2015р. (в межах річного строку позовної давності визначеного п.1 ч.2 ст.258 ЦК України) позивач мав право пред"явити позов про стягнення пені.

Позовна заява подана на поштове відділення зв"язку для її надсилання до суду 28.08.2015р. відтак, позивачем пропущено спеціальний строк позовної давності по пред"явленню позовної вимоги про стягнення пені за порушення строків повернення кредиту (тіла).

Перевіривши заявлений до стягнення розрахунок пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом суд встановив, що до стягнення підлягає пеня в сумі 865,18 грн. за період з 08.10.2014р. по 08.02.2015р. (заявлена в межах строку позовної давності), по решті суми позивачем пропущено строк позовної давності.

За умовами ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення.

Представник відповідача подав заяву (вх.№45868/15 від 26.10.2015р.) про застосування спеціальної та загальної позовної давності.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 5 ст.267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивачем не наведено поважності причин пропуску строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені за порушення строків повернення кредиту (тіла) та за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом.

Оскільки представником позивача не було наведено поважних причин пропуску позовної давності, відповідачем заявлено про застосування позовної давності, суд дійшов висновку про необхідність застосування наслідків пропуску позовної давності щодо вимоги про стягнення пені за порушення строків повернення кредиту (тіла) та за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом.

Щодо позовних вимог про стягнення 12 692,97 грн. штрафу за порушення умов кредитного договору суд зазначає наступне.

Згідно п.7.4. кредитного договору банк має право стягувати пеню в розмірі 0,2% від суми кредиту в разі неподання до банку: фінансової звітності (ф.№1, ф.№2, декларації з податку на прибуток і т.п.) за попередній квартал в наступні строки: 24-27 лютого, 24-27 квітня, 24-27 липня, 24-27 жовтня; довідок з банків, в яких в позичальника відкриті поточні рахунки і (або) існує кредитна заборгованість про фактичні обороти і стан заборгованості (по сумі кредиту, відсоткам та пені) за попередній місяць в строк до 7-го числа поточного місяця; будь-якої іншої звітності чи інформації протягом 5-ти днів з моменту отримання позичальником листа банку.

Перевіривши розрахунок штрафу за порушення умов кредитного договору, суд встановив, що позивач при його нарахуванні частково пропустив строк позовної давності.

Як вбачається із розрахунку позовних вимог та роз"яснено представником позивача, базова сума для розрахунку при нарахуванні штрафу взята за період з квітня 2014р. по лютий 2015р. Станом на 09.09.2014р. заборгованість по тілу кредиту складала 577 293,49 грн., відтак за порушення умов п.7.4. кредитного договору відповідач зобов"язаний оплатити штраф в межах строків позовної давності, який згідно проведеного судом перерахунку становить 5 546,97 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 299165,00 грн. штрафу за порушення умов договору іпотеки суд зазначає наступне.

Згідно п.4.1.9. договору іпотеки іпотекодавець зобов'язаний на період дії цього договору, на протязі 10 днів з дня підписання даного договору застрахувати за свій рахунок предмет іпотеки на користь іпотекодержателя на повну його вартість від ризиків випадкового знищення, пошкодження або псування.

Згідно п.7.2. договору іпотеки в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, передбачених цим договором, іпотекодавець сплачує на користь іпотеко держателя штраф в розмірі 5% від вартості предмету іпотеки, що визначена сторонами в цьому договорі.

Предметом спору у справі №914/3134/15 є стягнення заборгованості по кредитному договору №307/Т від 29.09.2006р. та додатковими договорами до нього і порушення його умов , а не порушення умов договору іпотеки.

Відтак, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 299 165,00 грн. штрафу за порушення умов договору іпотеки.

Щодо позовних вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач, користуючись грошовими коштами в межах кредитного договору, свої зобов'язання за договором належним чином вчасно не виконував, допускаючи прострочку, відтак позивач правомірно нарахував 3% річних та втрати від інфляції.

Як вбачається із поданого розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 69 766,63 грн. три проценти річних (за період з 01.05.2010р. по 10.02.2015р.) та 192 306,78 грн. інфляційні нарахування (за період з 30.10.2010р. по 31.01.2015р.).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що позивач при їх нарахуванні частково пропустив загальний строк позовної давності, крім того завищив їх суму, оскільки розрахунок складений непослідовно, з повторами, нарахований на однакові періоди.

Згідно проведеного судом перерахунку, враховуючи періоди, які вказані позивачем у розрахунку позовних вимог, до стягнення з відповідача підлягає 15 291,12 грн. 3% річних по тілу кредиту (15 122,99 грн. за період з 08.03.2014р. по 11.02.2015р. та 168,13 грн. за період з 08.12.2013р. по 08.02.2015р.), а також інфляційні нарахування на загальну суму 112 856,11 грн., з яких: по тілу кредиту за період з 01.05.2014р. по 01.01.2015р., по відсоткам за користування кредитом за період з 01.07.2014р. по 31.01.2015р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку підставності позову до задоволення частково. З відповідача підлягає стягненню 134 559,38 грн., з яких 865,18 грн. неустойка за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, 15 291,12 грн. три проценти річних по тілу кредиту, інфляційні нарахування на загальну суму 112856,11 грн., 5546,97 грн. штраф за порушення умов кредитного договору.

В частині позовних вимог про стягнення 281 013,47 грн. основного боргу, 13 291,06 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору відносно цих сум. У задоволенні решти позову слід відмовити.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Слід зазначити, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014 № 339 В«Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства В«БРОКБІЗНЕСБАНКВ» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 11.06.2014 № 45 про початок здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства В«БРОКБІЗНЕСБАНКВ» (далі - АТ В«БРОКБІЗНЕСБАНКВ» ) та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ В«БРОКБІЗНЕСБАНКВ» - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - ОСОБА_9 на період з 11 червня 2014 року до 10 червня 2015 року включно.

На підставі ч.5 ст.44 Закону України В«Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 21.05.2015 р. № 103 про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ В«БРОКБІЗНЕСБАНКВ» на 1 рік до 10.06.2016р. включно.

Водночас, відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ В«БРОКБІЗНЕСБАНКВ» - ОСОБА_9 до 10.06.2016р. включно.

Відповідно до п.1 ст.36 Закону України В«Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» , з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Відповідно до п.1 ч.2 ст.37 ЗУ В«Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» уповноважена особа фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 37 ЗУ В«Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» , уповноважена особа фонду має право заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи.

Згідно ст. 48 ЗУ В«Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» уповноважена особа у встановленому законодавством порядку вживає заходів до повернення заборгованості позичальників перед Банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб.

Згідно з ч.2 ст.44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Питання сплати, звільнення від сплати, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору регулюються Законом України В«Про судовий збірВ» .

Статтею 5 цього Закону передбачені пільги щодо сплати судового збору, зокрема відповідно до п.22 ч.1 ст.5 Закону України В«Про судовий збірВ» від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Судом встановлено, що позовна заява Публічного акціонерного товариства В«БРОКБІЗНЕСБАНКВ» , подана до поштового відділення зв'язку для її надіслання до суду 28.08.2015р., вказана обставина вбачається із наявного у матеріалах справи бланку опису вкладення у цінний лист складеного при надсиланні позовної заяви до суду, з проставленим відбитком календарного штемпеля поштовим відділенням зв'язку. Ця ж дата проставлена й на поштовому конверті в якому позовна заява надійшла на адресу суду.

Станом на 28.08.2015р. позивач був звільнений від сплати судового збору в силу положень п.22 ст.5 Закону України В«Про судовий збірВ» (в редакції, що діяла до 01.09.2015р).

У п.4.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013, №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено питання, щодо розподілу судового збору між сторонами, зокрема: у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору: якщо позов залишено без задоволення - судовий збір не стягується; у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

При поданні позову позивачем заявлено до стягнення 1 963 559,31 грн., відтак судовий збір повинен був становити 39 271,19 грн.

Оскільки, судом задоволено позовні вимоги на загальну суму 134 559,38 грн., відтак судовий збір в сумі 2 691,18 грн. та підлягає до стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.11, 253, 256-259, 261, 267, 526, 549, 599, 611, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, п.1-1 ст.80, 82-84, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 підприємства В«Арко ІнвестментВ» (82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.І.Мазепи, буд. 21-Д; код ЄДРПОУ 22363737) на користь Публічного акціонерного товариства ««БРОКБІЗНЕСБАНКВ» (03057, м.Київ, Солом'янський район, проспект Перемоги, буд.41; код ЄДРПОУ 19357489) 865,18 грн. неустойка за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, 15 291,12 грн. три проценти річних по тілу кредиту, 112 856,11 грн. інфляційних нарахувань, 5 546,97 грн. штрафу за порушення умов кредитного договору.

3. В частині стягнення 281 013,47 грн. основного боргу та 13 291,06 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом провадження у справі припинити.

4. Стягнути з ОСОБА_2 підприємства В«Арко ІнвестментВ» (82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.І.Мазепи, буд. 21-Д; код ЄДРПОУ 22363737) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 2 691,18 грн.

5. У задоволенні решти позову відмовити.

6. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

7. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно вимог ст.87 ГПК України повний текст рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 23.11.2015р.

Суддя Сухович Ю.О.