Постанова

від 01.12.2015 по справі 922/3929/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2015 р. Справа № 922/3929/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 23.11.2015р.)

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 34 від 01.10.2015р.), ОСОБА_3 (довіреність № 20 від 10.08.2015р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків (вх. № 5213 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2015р. у справі № 922/3929/15

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Новомиколаївський", с. Нова Миколаївка, Барвинківський район, Харківська область

до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків

про визнання недійсним рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Сільськогосподарський виробничий кооператив "Новомиколаївський", звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою про визнання недійсним Рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.04.2015р. № 85-р/к по справі № 2/02-30-15 щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з боку СВК "Новомиколаївський". Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь судовий збір, сплачений за подачу даної позовної заяви в розмірі 1218,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.08.2015р. по справі № 922/3929/15 (суддя Кухар Н.М.) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним Рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.04.2015р. № 85-р/к по справі № 2/02-30-15 щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з боку Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Новомиколаївський" (код ЄДРПОУ: 30767470). Стягнуто з Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Новомиколаївський" витрати з оплати судового збору в розмірі 1218,00 грн.

Відповідач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Відповідач також звернувся до суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 09.11.2015р. клопотання Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено. Прийнято дану апеляційну скаргу відповідача до провадження та призначено до розгляду на 01 грудня 2015 р. о 14:30 год.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу (вх. № 16102 від 30.11.2015р.), в яких підтримує свою правову позицію у справі, вважаючи рішення відповідача від 28.04.2015р. № 85-р/к по справі № 2/02-30-15 таким, що винесене при неповному з'ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального права. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду, яким оскаржуване рішення Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України визнано недійсним, просить залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши у судовому засіданні 01.12.2015р. уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з огляду на нижченаведене.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.04.2015р. № 85-р/к по справі № 2/02-30-15 вирішено:

- визнати, що згідно зі статтею 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" Сільськогосподарський виробничий кооператив "Новомиколаївський" (код 30767470) за підсумками діяльності протягом 2010-2014 років та станом на квітень 2015 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв) в межах орендованих ним земельних часток (паїв) на територіях Новомиколаївської та Мечебилівської сільських рад Барвінківського району Харківської області;

- визнати, що Сільськогосподарський виробничий кооператив "Новомиколаївський", не привівши у відповідність з Указом Президента України від 02.02.2002р. № 92/2002 (зі змінами, внесеними Указом Президента України від 19.08.2008р. № 725/2008) договори оренди землі з власниками земельних часток (паїв) в частині встановлення розміру орендної плати не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною 1 статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, а саме, бездіяльність, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів (власників земельних часток (паїв)), яка була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв);

- згідно з абзацом 2 частини 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною 1 статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на Сільськогосподарський виробничий кооператив "Новомиколаївський" накладено штраф у розмірі 68000,00 грн.;

- зобов'язано Сільськогосподарський виробничий кооператив "Новомиколаївський" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом ініціювання внесення змін до договорів оренди землі в частині визначення розміру орендної плати відповідно до чинного законодавства України, про що повідомити Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України у 6-ти місячний строк з дня одержання рішення.

Згідно частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання.

Частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Частиною 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Дане рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.04.2015р. № 85-р/к по справі № 2/02-30-15 отримане Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Новомиколаївський" 28.05.2015р.

Не погоджуючись із даним рішенням Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.04.2015р. № 85-р/к по справі № 2/02-30-15 Сільськогосподарський виробничий кооператив "Новомиколаївський" 07.07.2015р. звернувся до господарського суду Харківської області із позовною вимогою про визнання зазначеного рішення недійсним.

В обґрунтування позовних вимог Сільськогосподарський виробничий кооператив "Новомиколаївський" зазначив, що рішення відповідача від 28.04.2015р. № 85-р/к по справі № 2/02-30-15 не відповідає чинному законодавству та є незаконним, у зв'язку з допущеними під час його прийняття порушеннями Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, недоведеністю факту порушення та неповним з'ясуванням обставин, на підставі яких позивача можна було б визнати таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд встановив, що відповідачем невірно визначено вид товару, щодо якого має визначатись монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання, а при прийнятті оскаржуваного рішення від 28.04.2015р. № 85-р/к по справі № 2/02-30-15 Адміністративна колегія Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не врахувала всі обставини, що мають значення для цієї справи та дійшла безпідставного висновку про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з боку Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Новомиколаївський".

При цьому, господарський суд першої інстанції послався на те, що Указом Президента України від 02.02.2002р. № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян власників земельних ділянок та земельних часток паїв» (зі змінами внесеними Указом Президента України від 19.08.2008р. № 725/2008), не було встановлено обов'язку для орендарів ініціювати приведення розміру орендної плати у відповідність до його положень, а більшість договорів оренди земельних часток (паїв) Сільськогосподарський виробничий кооператив "Новомиколаївський" укладав до набрання чинності Указу Президента України № 725/2008 від 19 серпня 2008 року, однак ці обставини відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення від 28.04.2015р. не були враховані. Крім того, відповідачем під час розгляду справи № 2/02-30-15 не досліджувалось питання звернення власників земельних ділянок до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Новомиколаївський" з пропозицією переглянути розмір орендної плати земельної ділянки та наслідки таких звернень, а також не враховано, що Сільськогосподарський виробничий кооператив "Новомиколаївський" фактично сплачував орендодавцям орендну плату у розмірі 3-4%, незважаючи на те, що договорами оренди передбачено орендну плату менше 3%.

З огляду на всі ці обставини, місцевий господарський суд визначився, що Відділенням Антимонопольного комітету України не доведено факту вчинення Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Новомиколаївський" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що в даному випадку є підставою для задоволення позову та визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.04.2015р. № 85-р/к по справі № 2/02-30-15.

Повторно розглянувши справу в межах наданих суду апеляційної інстанції повноважень, колегія суддів не може погодитись із даною правовою позицією місцевого господарського суду та вважає вищезазначені висновки суду про задоволення позовних вимог, що викладені в оскаржуваному рішенні, помилковими, з огляду на наступне.

Надаючи власну правову кваліфікацію спірних правовідносин та правову оцінку обставин справи при вирішенні даного спору, колегія суддів апеляційної інстанції керується наступним.

За приписами статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що позивачем - Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Новомиколаївський" не доведено жодними належними та допустимими доказами, а місцевим господарським судом не встановлена наявність обставин, визначених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», які б в даному випадку могли стати підставами для визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.04.2015р. № 85-р/к по справі № 2/02-30-15.

Так, в основу рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.04.2015р. № 85-р/к по справі № 2/02-30-15 покладено висновок про те, що переважною формою розпорядження земельними частками (паями) та відповідними земельними ділянками після виділення їх в натурі є здача їх власниками в оренду сільськогосподарським підприємствам, які діють на території відповідної сільської ради за місцем розташування земельної ділянки на підставі договору оренди. У правовідносинах на ринку певного товару зазвичай є дві сторони, одна з яких продає товар (послуги), інша купує. В таких відносинах кожна із сторін задовольняє свої певні потреби, будучи постачальником певних цінностей (товарів або грошей), які передає, та споживачем цінностей, які отримує, які є предметом господарського обороту. Відносини, які виникають при укладенні та виконанні договорів оренди земельних часток (паїв), також можуть розглядатись з різних точок зору в залежності від того, хто є споживачем відповідних цінностей, що знаходяться в господарському обороті.

Крім того, у рішенні від 28.04.2015р. № 85-р/к по справі № 2/02-30-15 відділенням Антимонопольного комітету України обґрунтовано зазначено, що оскільки договори оренди земельних часток (паїв) передбачають можливість передачі сільськогосподарської продукції в обмін на передачу прав володіння і користування земельними частками (паями), то відносини, пов'язані з укладенням та виконанням договорів оренди земельних часток (паїв), можливо розглянути з іншої сторони, з якої суб'єкти господарювання, які набувають права володіння і користування земельними частками (паями) за відповідними договорами оренди, є постачальниками певного предмету господарського обороту, а саме послуги з набуття в оренду земельних часток (паїв) (шляхом обміну гарантованого доходу, в тому числі у вигляді сільськогосподарської продукції та підтримання якості, землі, у належному стані, на право володіння і користування земельними частками (паями) з метою їх використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), а орендодавці земельних часток (паїв) виступають споживачами відповідних послуг, надаючи взамін право володіння і користування відповідними земельними частками (паями) на умовах договорів оренди. При цьому, постачальником послуги з набуття в оренду земельних часток (паїв) є не власники земельних ділянок, які передають землю в оренду, а орендарі, які набувають земельну ділянку в оренду, тобто надають послугу, що полягає у обміні гарантованого доходу, в тому числі у вигляді сільськогосподарської продукції та підтримання протягом дії договору якості землі у належному стані, на право володіння і користування земельними частками (паями) з метою їх використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В мотивувальній частині оскаржуваного рішення від 28.04.2015р. № 85-р/к, Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України міститься обґрунтоване посилання на те, що визначення терміну «споживач» відповідно до абзацу 16 частини другої пункту 1.3 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002р. № 49-р (за реєстр. в Міністерстві юстиції України 01.04.2002р. за № 317/6605) (далі - Методика) також можливо застосувати до орендодавців земельних часток (паїв), оскільки вони в результаті укладення та виконання договору оренди земельних часток (паїв) придбавають та споживають послуги з набуття в оренду земельних часток (наїв) (шляхом отримання гарантованого доходу, в тому числі у вигляді сільськогосподарської продукції, та підтримання якості землі у належному стані, в обмін па передачу права володіння і користування земельними частками (паями).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками відповідача про те, що укладення та виконання договорів оренди земельних часток (паїв) можна розглядати як форму реалізації правовідносин сторонами цих договорів на ринку послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв).

Набуття в оренду землі на договірних засадах передбачає певний перелік істотних умов оренди землі, визначених Законом України «Про оренду землі».

Відтак, при набутті в оренду земельних часток (паїв) Сільськогосподарський виробничий кооператив "Новомиколаївський" не лише використовує їх за цільовим призначенням, а й здійснює комплекс робіт щодо збереження стану об'єкта оренди, в тому числі родючості ґрунту, що відноситься до категорії послуг.

Всі вказані цінності, що отримують орендодавці, є предметом господарського обороту, а тому правильно визначені відповідачем товаром (послугою) у розумінні пунктів 1.3., 5.1. вищезазначеної Методики, якими окреслені поняття товарних меж ринку та порядок їх визначення.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідач правильно визначив товарні межі ринку, посилаючись на вищенаведене, та зазначив, що цими межами за показниками взаємозамінності, подібності призначення, споживчих властивостей, умов використання товару (послуги) є послуга з набуття в оренду земельних часток (паїв).

Згідно з пунктом 6.1. Методики територіальні межі ринку певного товару (послуги) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (послуги) є неможливим або недоцільним. При остаточному визначенні територіальних (географічних) меж ринку визначальною є менша здатність до переміщення або попиту, або пропозиції.

Також, що стосується товарних меж ринку послуг з набуття в оренду земельних пасток (паїв) колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у пункті 15.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» міститься посилання на те, що норми чинного законодавства України не містять якогось вичерпного переліку можливих ринків товарів. Тому, зокрема, не можуть братись до уваги посилання сторін спору на те, чи інший ринок товарів, вивчення якого проводиться органом Антимонопольного комітету України, не передбачений законом.

Вказаний перелік, крім умов використання земельної ділянки, передбачає також умови збереження етапу об'єкту, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, відповідальність за пошкодження або знищення об'єкта, оренди (земельної ділянки).

При наданні правової оцінки правильності застосування відповідачем методології визначення територіальних меж на ринку послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв) колегія суддів апеляційної інстанції також враховує правову позицію Вищого господарського суду України, що викладена у постанові від 10.10.2012р. у справі № 5023/10690/11 за позовом ПСП «Молнія-1» до Відділення АМК про визнання недійсним рішення (копія надана відповідачем до відзиву на позовну заяву, том 1 аркуш справи 111-114).

Наведені у сукупності вищевказані обставини дають колегії суддів підстави для висновку, що відповідачем правильно застосовано пункт 6.1. Методики та частину першу статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» під час розгляду справи № 2/02-30-15.

Крім того, аналіз встановлених судом апеляційної інстанції по справі обставин свідчить про те, що застосування судом першої інстанції в даному випадку Указу Президента України від 02.02.2002р. № 92/2002 (зі змінами) та пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є помилковим.

Предметом дослідження відповідача у справі № 2/02-30-15 було дотримання Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Новомиколаївський" законодавства про захист економічної конкуренції.

Натомість перевірка відповідності розміру орендної плати за договорами оренди землі, укладеними Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Новомиколаївський" з власниками земельних часток (паїв) до вимог Указу Президента України від 02.02.2002р. № 92/2002 (зі змінами) знаходиться поза межами повноважень та компетенції органів Антимонопольного комітету України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що основним завданням Антимонопольного комітету України є здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відтак, відповідач в ході дослідження ринку послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв) в межах своєї компетенції встановив, що Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Новомиколаївський" вчинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, а саме, бездіяльність, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів (власників земельних часток (паїв)), яка була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв).

Отже, в ході розгляду справи № 2/02-30-15 відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції відповідачем правомірно встановлено, що Сільськогосподарський виробничий кооператив "Новомиколаївський", зловживаючи таким своїм ринковим становищем, встановлює умови споживання послуги з набуття в оренду земельних часток (паїв), які можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів.

Надаючи свої заперечення проти заявленого позову, а також не погоджуючись із висновками господарського суду про те, що відділенням не доведено факту вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а відносини між орендодавцем та орендарем є виключно цивільно-правовими, відповідач в апеляційній скарзі обґрунтовано зазначає, що такі твердження не відповідають положенням частини першої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», частини першої статті 13 Цивільного кодексу України та частини шостої статті 180 Господарського кодексу України.

Відповідач, проаналізувавши умови договорів оренди землі, що укладені Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Новомиколаївський" з фізичними особами - власниками земельних часток (паїв), встановив, що дія цих договорів припиняється шляхом їх розірвання:

- за взаємною згодою;

- за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором;

- внаслідок знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню;

- а також з інших підстав, передбачених Земельним кодексом України та іншими законами України. При цьому, розірвання цих договорів оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

А отже, відповідач встановив, що за умови виконання Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Новомиколаївський" обов'язків, передбачених договорами оренди землі, та його відмови розірвати договір оренди землі, орендодавець фактично не матиме можливості такий договір розірвати або змінити лише за власною ініціативою.

Перевіривши зміст цих договорів, відповідач також з'ясував, що вони не містять умов щодо можливості одностороннього розірвання договору за ініціативою власника землі, крім випадків порушення умов цих договорів Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Новомиколаївський", а припинення таких договорів в судовому порядку також потребує значних зусиль та відповідного обґрунтування, а тому є суттєвим бар'єром для окремих власників земельних часток (паїв) під час дії відповідних договорів.

Вказані доводи, а також встановлені відповідачем під час розгляду справи № 2/02-30-15 обставини обумовлюють те, що у власників земельних часток (паїв) під час дії довгострокових (10 років) договорів оренди землі фактично не має можливостей для альтернативного отримання послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв) у інших сільськогосподарських підприємств для їх обробітку, вирощування зернових та технічних культур, проведення заходів щодо збереження стану земельної ділянки.

Такі висновки відповідач обґрунтовано підтверджує тим, що протягом 2011-2014 років та січня-березня 2015 року ситуація на ринку послуг з набуття в оренду земельних часток (наїв), на якому діє Сільськогосподарський виробничий кооператив "Новомиколаївський" суттєво не змінювалась, кількість орендованих ним земель не зменшувалась, навіть незважаючи на наявність суб'єктів господарювання, які також могли б орендувати деякі з земельних часток (паїв), що знаходяться в оренді Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Новомиколаївський".

Відповідно до приписів частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Свобода укладення договорів та їх умов обмежується рамками діючого законодавства, вихід за які заборонений законом та суперечить законодавству.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру є однією з істотних умов договору оренди.

Указом Президента України від. 02.02.2002 № 92/2002 (зі змінами, внесеними Указом Президента України від 19.08.2008 № 725/2008) визначено, що з метою підвищення рівня соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також відповідальності землекористувачів за ефективне використання земель сільськогосподарського призначення на основі розширення конкуренції, слід запровадити орендну плату у розмірі не менше 3 % визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Статтею 106 Конституції України закріплено, що Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання та території України.

Листом від 18.03.2015р. за № 3 (вх. № 1205 від 23.03.2015р.) Сільськогосподарський виробничий кооператив "Новомиколаївський" повідомив відділення Антимонопольного комітету, зокрема, що 44 договори оренди землі, укладені ним з власниками земельних часток (паїв), передбачають, зокрема, що розмір орендної плати за оренду земельної ділянки встановлюється у розмірі менше 3 % (в переважній більшості таких договорів розмір орендної плази складає 1,5 %) на рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексів інфляції.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Тобто, зміни до договорів оренди землі набирають чинності у такому ж порядку, тобто після їх державної реєстрації.

Враховуючи зазначене, зміни, які вносяться до договорів оренди землі в частині встановлення розміру орендної плати не менше 3 %, набирають юридичну силу після проведення державної реєстрації.

Як обґрунтовано зазначає відповідач, 44 договори оренди землі, укладені Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Новомиколаївський" із власниками земельних часток (наїв), не були змінені, а тому не відповідають Указу Президента України № 92/2002, щодо встановлення розміру орендної плати не менше 3 % на рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

При цьому, Сільськогосподарський виробничий кооператив "Новомиколаївський" мав можливість протягом 2012-2014 років та поточного періоду 2015 року не лише запропонувати власникам земельних часток (паїв) привести умови договорів відповідно до діючого законодавства України шляхом внесення до договорів оренди землі змін в частині встановлення розміру орендної плати не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та укласти договори (угоди) щодо внесення відповідних змін до договорів оренди землі, але й забезпечити проведення їх державної реєстрації, так як заінтересованою особою - заявником при державній реєстрації права оренди може бути правонабувач, тобто сторона правочину, за яким виникло право оренди, відповідно до частини сьомої статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 2, 7, 25 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011р. № 703 ( діяв протягом 2012-2013 років та січня-лютого 2014 року), та пунктів 2, 8, 35 Порядку державної реєстрації прав на. нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від і 7.10,2013 № 868 (діє з 11 лютого 2014 року).

З врахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується із доводами відповідача, викладеними у рішенні від 28.04.2015р. № 85-р/к, про те, що не приведення умов зазначених договорів оренди землі з власниками земельних часток (паїв) в частині встановлення розміру орендної плати не менше 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, може призвести до ущемлення інтересів споживачів, незважаючи на те, що протягом 2010-2014 років Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Новомиколаївський" власникам земельним часток (паїв), з якими укладено договори оренди землі, фактично сплачено орендну плату у розмірі не менше 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Така бездіяльність Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Новомиколаївський" була б неможливою у разі існування на ринку послуг з набуття в оренду земельних, часток (наїв) значної конкуренції, оскільки в такому випадку споживач (власник земельної частки (паю) мав би можливість обирати між кількома орендарями, і, у разі ущемлення його інтересів, обрав би іншого.

Сукупність вищезазначених обставин дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції вважати, що Рішення відповідача № 85-р/к є обґрунтованим, а при його прийнятті відділенням Антимонопольного комітету України при розгляді справи № 2/02-30-15 доведено, що Сільськогосподарський виробничий кооператив "Новомиколаївський" займає монопольне (домінуюче) становище на вищезазначеному ринку; бездіяльність Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Новомиколаївський" щодо невнесення змін до договорів оренди землі в частині встановлення розміру орендної плати в розмірі не менше 3% від вартості землі може призвести до ущемлення інтересів споживачів (власників земельних часток (паїв)); бездіяльність цієї особи щодо невнесення змін до договорів оренди землі в частині встановлення розміру орендної плати в розмірі не менше 3% від вартості землі була б неможливою за умови існування значної конкуренції на ринку.

За таких обставин, відповідачем у пункті 2 резолютивної частини Рішення № 85-р/к по справі № 2/02-30-15 правомірно визнано, що Сільськогосподарський виробничий кооператив "Новомиколаївський", не привівши у відповідність з Указом Президента України від 02.02.2002р. № 92/2002 (зі змінами, внесеними Указом Президента України від 19.08.2008р. № 725/2008) договори оренди землі з власниками земельних часток (паїв) в частині встановлення розміру орендної плати не менше 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, вчинило порушення законодавства, про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, а саме, бездіяльність, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів (власників земельних часток (паїв), яка була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв).

Обов'язок Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Новомиколаївський" припинити вищенаведену бездіяльність виникає саме з приписів частини першої та третьої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», які забороняють чинити вказану бездіяльність цього підприємства, що займає монопольне (домінуюче) становище на відповідному ринку, а не з приписів Указу Президента України від 02.02.2002р. № 92/2002 (зі змінами, внесеними Указом Президента України від 19.08.2008р. № 725/2008), як помилково зазначив суд в оскаржуваному рішенні.

Також при вирішенні даної справи колегія суддів враховує те, що згідно з частинами 5 та 6 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Частиною 6 статті 180 Господарського кодексу України унормовано, що у разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови догорів щодо ціни.

Однак ці норми матеріального права під час розгляду справи судом першої інстанції не враховані, що призвело до помилкових висновків про визнання рішення відповідача недійсним.

Судом першої інстанції також встановлено, що оскільки більшість договорів оренди земельних часток (паїв) Сільськогосподарський виробничий кооператив "Новомиколаївський" укладав до набрання чинності Указу Президента України № 725/2008 від 19 серпня 2008 року, а тому відповідач не довів факту вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Однак з даними висновками місцевого господарського суду також не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до правових висновків Вищого господарського суду України, що викладені у постанові від 30.10.2012р. у справі № 5023/10690/11, зазначено, що згідно пункту 1 Указу Президента України № 725 від 19 серпня 2008 року «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок і земельних часток (паїв)» слова та цифри «у розмірі не менше 1,5 відсотка» у статті 1 Указу Президента України № 92 від 2 лютого 2002 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок земельних часток (паїв)» (зі змінами) замінено словами та цифрою «у розмірі не менше 3 відсотків», що було зроблено з метою посилення захисту права власності громадян на землю, створення сприятливих умов для ефективного господарювання на ній, формування сталого землекористування, удосконалення системи оцінки землі та платності землекористування. Вказані Укази є чинними.

Норма щодо запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря, відповідно до частини 3 статті 106 Конституції України, є обов'язковою для виконання на території України.

З цих підстав, положення Указу Президента України від 02.02.2002 № 92/2002 (зі змінами), повинні обов'язково враховуватися суб'єктами господарювання при здійсненні господарської діяльності на орендованих земельних ділянках фізичних осіб.

Також, колегія суддів вважає, що відповідач під час прийняття рішення № 85-р/к у повному обсязі дослідив питання відносно звернення власників земельних ділянок до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Новомиколаївський" з пропозицією переглянути розмір орендної плати земельної ділянки та наслідки таких звернень.

Так, відповідно до Рішення № 85-р/к відділення Антимонопольного комітету України з дотриманням вимог, встановлених статтею 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а також Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605, встановлено, що учасниками ринку послуг з набуття в оренду земельних часток (чаїв) є, зокрема, громадяни (орендодавці), які надають в оренду власні земельні частки (паї) на підставі відповідного договору. При цьому, громадяни - власники земельної частки (паю), які уклали договори оренди землі з сільськогосподарськими підприємствами (фермерськими господарствами) та отримують орендну плату, є споживачами послуг набуття в оренду земельних часток (паїв).

Пунктом 2 резолютивної частини Рішення № 85-р/к встановлено, що Сільськогосподарський виробничий кооператив "Новомиколаївський", не привівши у відповідність з Указом Президента України від 02.02.2002 № 92/2002 (зі змінами, внесеними Указом Президента України від 19.08.2008 № 725/2008) договори оренди землі з власниками земельних часток (паїв) в частині встановлення розміру орендної плати не менше 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, а саме, бездіяльність, що може призвести до ущемлення Інтересів споживаній (власників земельних пасток (паїв)), яка була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з набуття в оренду земельних часток (наїв).

За таких обставин, звернення власників земельних ділянок до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Новомиколаївський" з приводу перегляду розміру орендної плати відноситься до питання встановлення факту ущемлення інтересів споживачів.

Кваліфікація порушення законодавства про захист економічної конкуренції за частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачає, що бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, може призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до пункту 14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 15 «Про деякі питання застосування конкурентного законодавства» встановлено, що для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.

Власники земельних часток (паїв) зацікавлені в збільшенні орендної плати за оренду земельних ділянок у зв'язку з тим, що орендна плата за земельну ділянку згідно з договорами, укладеними Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Новомиколаївський" з власниками земельних часток (паїв).

З викладеного слідує, що Сільськогосподарський виробничий кооператив "Новомиколаївський" зацікавлений в зменшенні витрат на оренду земельних часток (паїв), отримуючи при цьому незаконний прибуток, шляхом зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, яке полягає у вчиненні бездіяльності, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів (власників земельних часток (паїв), яка була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку послуг і набуття в оренду земельних часток (паїв) шляхом встановлення довгострокової оренди землі та заниження розмірів орендної плати.

Таким чином, обов'язковість встановлення факту звернення орендодавців до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Новомиколаївський" з приводу збільшення орендної плати, що встановлена договором оренди землі, укладеного між позивачем та фізичними особами - власниками земельної частки (паю), для відділення Антимонопольного комітету не передбачена.

Крім того, не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції із висновками господарського суду про те, що відповідачем при винесенні рішення № 85-р/к не взято до уваги факту сплати Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Новомиколаївський" орендодавцям орендну плату у розмірі 3-4% незважаючи на те, що договорами оренди передбачено орендну плату менше 3%.

В даному випадку фактична сплата Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Новомиколаївський" в рахунок орендної плати коштів

розміром 3% від вартості земельної частки (паю) не дає гарантії власникам земельних пасток (наїв) сподіватися на подальшу аналогічну поведінку кооперативу, так як останній здійснює зазначені дії за власним бажанням, а не на виконання обов'язків за договорами оренди землі.

Таким чином, без внесення відповідних змін в договори оренди землі власники земельних часток (паїв) не мають права вимагати від Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Новомиколаївський" сплати (видачі) орендної плати у розмірі не менше 3% від вартості земельної частки (паю). Не приведення умов договорів оренди землі з власниками земельних часток (паїв) в частині встановлення розміру орендної плати не менше 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки може призвести до ущемлення інтересів споживачів.

З урахуванням зазначеного, Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України встановлені всі обставини, які входять до предмету доказування у справі № 2/02-30-15 та мають значення для неї, а сукупність всіх вищенаведених фактів та норм права свідчить про те, що Рішення відповідача № 85-р/к є обґрунтованим та законним. Підстав для визнання його недійсним під час здійснення апеляційного перегляду справи № 922/3929/15 колегією суддів не встановлено. Заперечення позивача не спростовують висновків відповідача - відділення Антимонопольного комітету України, що викладені у рішенні № 85-р/к по справі № 2/02-30-15.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні рішення було допущено неповне з'ясування всіх обставин справи в їх сукупності, що мають істотне значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2015р. по справі № 922/3929/15 - скасуванню, з прийняттям у даній справі нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Частинами 4, 6 статті 49 Господарського процесуального кодексу України (зі змінами) передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони; якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Пунктом 10 частини другої статті 105 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі скасування або зміни рішення у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги відповідача, колегія суддів з урахуванням зазначених процесуальних норм вирішила покласти понесені Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, м. Харків витрати по сплаті судового збору, пов'язані із розглядом апеляційної скарги в розмірі 1339,80 грн., на позивача - Сільськогосподарський виробничий кооператив "Новомиколаївський".

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2015р. у справі № 922/3929/15 скасувати та прийняти нове рішення.

У позові відмовити.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Новомиколаївський" (64721, Харківська область, Барвинківський район, с. Нова Миколаївка; р/р № 26007118603 в ПАТ "ОСОБА_4 Аваль" у м. Київ, МФО 380805; код ЄДРПОУ 30767470) на користь Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, м.Харків, пл.Свободи, 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх; код ЄДРПОУ 22630473) витрати з оплати судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 1339,80 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.