Постанова

від 13.12.2011 по справі 2а-3958/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2011 р. Справа № 2a-3958/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Зарицької Н.М.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуцульське подвір'я"

до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі

про визнання нечинним рішення № 979 від 14.10.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

23.11.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гуцульське подвір'я" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі про визнання нечинними рішень № 7530/06 від 14.11.2011 року та № 979 від 14.10.2011 року.

Згідно Ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.12.2011 року замінено відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі на його правонаступника - Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.12.2011 року провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуцульське подвір'я" до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі у частині визнання нечинним рішення першого заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області № 7530/06 від 14.11.2011 року -закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Суду пояснив, що згідно рішення Управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі № 979 від 14.10.2011 року до позивача застосовано фінансові санкції у розмірі 4 614,16 грн. та нараховано пеню у розмірі 15 296,63 грн. у зв'язку із несвоєчасною сплатою єдиних внесків за період з 20.08.2011 року по 13.10.2011 року. Вказав при цьому, що при винесенні оскаржуваного рішення начальник Управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі керувався пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» , яка з 01.01.2011 року виключена на підставі Закону України В«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхуванняВ» . Вважає, що правових підстав для застосування норми матеріального права, яка скасована, у відповідача не було, оскільки це суперечить основним конституційним принципам. Просив позов задовольнити.

Представник Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі у судовому засіданні проти позову заперечила, суду пояснила, що при складанні оскаржуваного рішення № 979 від 14.10.2011 року допущено помилку -вказано період з якого нараховано фінансову санкцію та пеню з 20.08.2011 року, проте фактично штрафні санкції нараховані з 20.08.2010 року, що підтверджується розрахунком фінансової санкції та пені по особовому рахунку 4%, 32%, 42% позивача та карткою особового рахунку платника. Вказала при цьому, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуцульське подвір'я" по сплаті страхових внесків виникла за період липень-грудень 2010 року включно, погашена ним 13.10.2011 року, у зв'язку з чим Управлінням Пенсійного фонду України в Коломийському районі у відповідності до вимог пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України В«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхуванняВ» згідно оскаржуваного рішення № 979 від 14.10.2011 року і було застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 4 614,16 грн. та нараховано останньому пеню у розмірі 15 296,63 грн. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, просила у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 14.10.2011 року начальником Управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі ОСОБА_3 винесено рішення № 979 від про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, згідно якого до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуцульське подвір'я" застосовано фінансові санкції, а саме накладено штраф у розмірі 4 614,16 грн. та нараховано пеню у розмірі 15 296,63 грн.

Із вказаного рішення вбачається, що відповідачем на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ»за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, за період з 20.08.2011 року по 13.10.2011 року застосовано до позивача фінансові санкції та нараховано останньому пеню.

Згідно пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» у редакції, чинній до 01.01.2011 року, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Згідно підпункту 12 пункту 11 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України В«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» внесено зміни до Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» , зокрема, виключено частини першу-дев'яту статті 106.

Частиною 5 статті 94 Конституції України встановлено, що закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Пунктом 1 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України В«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ»встановлено, що ОСОБА_4 набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім підпункту 8 частини першої статті 1, підпунктів 7 та 8 (в частині пред'явлення посвідчення застрахованої особи), 9 частини другої статті 6, абзацу другого підпункту 1 частини третьої статті 20, статті 22 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2014 року.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про те, що станом на 14.10.2011 року - дату винесення начальником Управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі ОСОБА_3 оскаржуваного рішення № 979, норма, що передбачала відповідальність за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, та підстави для нараховування пені, а саме пункт 2 частини 9 статті 106 Закону України В«Про загальнообовязкове державне пенсійне страхуванняВ» , втратила чинність.

Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У відповідності до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3).

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що підстави для застосування до позивача фінансових санкцій - штрафу у розмірі 4 614,16 грн. та нарахування останньому пені у розмірі 15 296,63 грн. у зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування за період з 20.08.2011 року по 13.10.2011 року згідно пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» відсутні, а тому рішення начальника Управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі № 979 від 14.10.2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду є недійсним з моменту його прийняття.

При цьому суд зазначає, що відповідальність платників єдиного внеску за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску встановлена Законом України В«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» .

Суд також не приймає до уваги доводи представника відповідача з приводу того, що при складанні оскаржуваного рішення № 979 від 14.10.2011 року допущено помилку -вказано період, за який до позивача застосовано фінансову санкцію та нараховано пеню з 20.08.2011 року, тоді як фактично штрафні санкції та пеня нараховані з 20.08.2010 року, суд не приймає до уваги з наступних підстав.

Згідно підпункту 9.3.2 пункту 9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України № 64/8663 від 16.01.2004 року, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.

Пунктом 10.5 цієї Інструкції встановлено, що рішення про нарахування пені посадові особи органів Пенсійного фонду виносять одночасно з прийняттям рішення про застосування фінансових санкцій, зазначених у підпункті 9.3.2 пункту 9.3 цієї Інструкції, за формою згідно з додатком 14 цієї Інструкції, яке протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається страхувальнику з повідомленням про вручення.

Як вбачається із додатку 14 до підпункту 9.3.2 пункту 9.3 та пункту 10.5 даної Інструкції, посадовою особою, яка приймає рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, однією з умов при його винесенні є зазначення періоду, за який до страхувальника застосовано фінансові санкції та/або нараховано пеню.

З оскаржуваного рішення № 979 від 14.10.2011 року чітко вбачається, що до позивача застосовано фінансові санкції та нараховано останньому пеню у зв'язку з несплатою Товариством з обмеженою відповідальністю "Гуцульське подвір'я" страхових внесків за період з 20.08.2011 року по 13.10.2011 року.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, у судовому засіданні представником Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі не представлено суду доказ про те, що відповідачем станом на 13.12.2011 року внесено зміни до оскаржуваного рішення № 979 від 14.10.2011 року у частині періоду, за який до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуцульське подвір'я" застосовано фінансові санкції та нараховано останньому пеню.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на особливості обраного позивачем способу захисту, на його думку, порушених прав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гуцульське подвір'я" звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі про визнання рішення № 979 від 14.10.2011 року нечинним.

Статтею 105 КАС України передбачені безпосередні способи захисту, за допомогою яких особа може захистити своє порушене, невизнане або оспорене право, одним з яких є скасування або визнання нечинним рішення відповідача -суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Разом з тим, деякі із встановлених у статтях 105 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин, зокрема, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним ? лише індивідуального акта.

При цьому слід зазначити, що нечинність нормативно-правового акта виникає після набрання рішенням суду законної сили, а недійсність індивідуального акта ? з моменту його прийняття.

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) рішення (акта), протиправною (незаконною, неправомірною) дії або бездіяльності виключає вимогу про скасування цього ж акта прояву волі, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають. Окрім того, вимога про скасування не може застосовуватись до дій, бездіяльності, оскільки їх не можна скасувати.

Вимоги про визнання протиправним, недійсним, незаконним, неправомірним, скасування індивідуального акта не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність, що має місце в даному випадку, позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними.

З урахуванням наведеного, суд приходить до переконання про необхідність виходу за межі повноважень у порядку частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, позов підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення начальника Управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі № 979 від 14.10.2011 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуцульське подвір"я" фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуцульське подвір"я" (78200, Івано-Франківська область, Коломийський район, с. Матеївці, вул. Грушевського, 2, код ЄДРПОУ - 35982827) 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Главач І.А.

Постанова складена в повному обсязі 19.12.2011 року.