Постанова

від 26.11.2015 по справі 804/4779/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 листопада 2015 рокусправа № 804/4779/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 р. по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

в с т а н о в и в:

У квітні 2015 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив:

- визнати дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області по встановленню факту відсутності реального здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 іпн НОМЕР_1; ТОВ ОСОБА_3 код 38372347; ТОВ «Будактив-ТМ» код 39189895; ТОВ «Дніпровська холдингова компанія» код 19437337; ПП «Войсент Солюшенс» код 36308455; ФОП ОСОБА_4 іпн НОМЕР_2; ТОВ «Промислові засоби індивідуального захисту» код 25585987; ТОВ «Стенторс» код 39148743; ТОВ «Каракал Груп» код 38546192; ТОВ «Український центр послуг» код 34914295; ТОВ «Арарат Трейд» код 38916893; ТОВ «Рейвік ЛТД» код 38921201, протиправними;

- визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у формі:

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.03.2015 року №Ф-0006911703 про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 59 338,58 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форма «Р» від 25.03.2015 року №0007751703 з податку на доходи фізичних осіб на суму 217 139,32 грн. (основний платіж 173 711,45 грн., штрафні санкції 43 427,87 грн.);

- рішення №0007761703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 25.03.2015 року на суму 4 672,29 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість оскаржуваної постанови, винесеної без належного дослідження обставин по справі та наданих доказів, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 01.11.2006 року зареєстрований фізичною особою-підприємцем виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та знаходиться на обліку Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, як платник податків.

У період з 10.02.2015 року по 27.02.2015 року посадовою особою податкового органу на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України, відповідно до направлення від 10.02.2015р. №000034 та наказу №67 від 29.01.2015р., виданих Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності на 1 квартал 2015р., було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання норм законодавства з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено акт від 06.03.2015 року №522/1703/НОМЕР_3.

В акті перевірки встановлено порушення, зокрема:

- п.п. 177.2 ст.177 ПК України, в результаті чого, донараховано податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2013-2014 рр. у розмірі 173 711,45 грн.;

- ч.2 ст.7, ч.11 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в результаті чого, донараховано єдиний внесок у розмірі 34,7%, який повинен бути нарахований на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - підприємцями за 2013- 2014рр. на загальну суму 59 338,58 грн.

Відповідно до відповіді Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 20.03.2015 року №7151/1703 заперечення ФОП ОСОБА_1 від 13.03.2015 року до акту перевірки від 06.03.2015 року №522/1703/НОМЕР_3 залишені без задоволення.

06.03.2015 року Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0006911703.

На підставі вказаного акту податковим органом було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форма «Р» від 25.03.2015 року №0007751703 з податку на доходи фізичних осіб на суму 217139,32 грн. (основний платіж 173711,45 грн., штрафні санкції 43427,87 грн.);

- рішення №0007761703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 25.03.2015 року на суму 4672,29 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку щодо правомірності прийнятих податковим органом рішень

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначений у статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПК об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

В силу вимог пункту 177.4 цієї ж статті ПК до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

За правилами пункту 138.1 статті 138 ПК до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, належать, зокрема, витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, та за змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 138.2 цієї ж статті ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом пункту 138.8 статті 138 ПК собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, та включає як прямі матеріальні витрати, так і вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Пунктом 138.4 статті 138 ПК передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, витрати позивача на придбання товарів належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, а відтак умовами їх врахування при зменшенні оподатковуваного доходу платника є: факт понесення цих витрат у процесі реальної господарської діяльності платника, документальна підтвердженість цих витрат, а також декларування доходу, отриманого як результат понесення цих витрат.

Усі здійснювані платником господарські операції мають опосередковуватися складенням первинних документів, що відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Подання платником належним чином оформлених документів, передбачених законодавством у сфері оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе, що відомості у цих документах є неповними, недостовірними та (або) протирічливими.

Отже, право платника податку на віднесення понесених витрат до валових виникає, якщо у звітному періоді понесені витрати на придбання товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформлених первинних документів.

Так, щодо висновку податкового органу про безпідставність включення позивачем до складу витрат суми оплат щодо придбання автозапчастин та придбання послуг по ремонту авто у 2013 році на загальну суму 230888,00 грн., у 2014 році на загальну суму - 148123,08 грн. суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до видаткових накладних: (№1/27.08 від 27.08.13 року на 13 060,00грн.; №1/23.08 від 23.08.13 року на 29 540,00грн.; №1/23.08 від 23.08.13 року на 29 540,00грн.; №1/16.08 від 16.08.13 року на 30 100,00грн.; №1/19.08 від 19.08.13 року на 41 790,00грн.) ФОП ОСОБА_1 було придбано у серпні 2013 року у ФОП ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_1) автозапчастини (випускні системи у зборі, диски гальмівні, колодки гальмівні, трос гальма стоячого, рідина гальмівна, свічки розжарювання, амортизатори, рульова тяга, шарова опора, тощо) на загальну суму 114490 грн. (без ПДВ).

Згідно актів наданих послуг: (№2701 від 27.09.13 року на 20 000,00грн.; №1201 від 12.09.2013 року на 47 862,00грн.; №1801 від 12.09.2013 року на 448 527,00грн.) ТОВ „Інтерком ГрупВ» (код ЄДРПОУ 38382347) у вересні 2013 року виконані послуги з ремонту автомобіля на загальну суму 116 398,00 грн. (без ПДВ).

Також, відповідно до документів: договір з ТОВ Будактив -ТМ №02-09/1 від 02.09.14р.; замовлення на поставку № 1; замовлення на поставку № 2; замовлення на поставку № 3; видаткова накладна № 67 від 09.09.14р. на 26313,00 грн.; ТТН №Р67 від 09.09.14; видаткова накладна № 25 від 03.09.14р. на 29731,00 грн.; ТТН №Р25 від 03.09.14р.; видаткова накладна № 44 від 05.09.14р. на 22269,00 грн.; ТТН №Р44 від 05.09.14р. ФОП ОСОБА_1 придбав у вересні 2014 року у ТОВ „Будактив-ТМВ» , (код ЄДРПОУ 39189895) автозапчастини (випускні системи у зборі, диски гальмівні, колодки гальмівні, трос гальма стоячого, рідина гальмівна, підкрилки, термостат, свічки розжарювання, амортизатори, тощо) на загальну суму 78 313,00 грн. (без ПДВ).

Згідно видаткової накладної від 09.09.14р. №РНк-Н0724, ФОП ОСОБА_1 придбано у ТОВ „Дніпропетровська холдінгова компаніяВ» (код ЄДРПОУ 19437337) автозапчастини (кульова опора, втулки, стійка амортизатора) на суму 1058,88 грн. (без ПДВ).

Згідно документів, (договір №2808/1 від 28.08.14р. з ПП Войсент Солюшнс; наряд-заказ № 53 від 17.09.14р.; акт № 53 від 17.09.14р.; наряд-заказ № 52 від 12.09.14р.; акт № 52 від 12.09.14р.; наряд-заказ № 51 від 05.09.14р.; акт № 51 від 05.09.14р.) ПП „Войснет СолюшнсВ» у вересні 2014 року були виконані послуги з ремонту автомобіля позивача на загальну суму 68 751,20 грн. (без ПДВ).

Загальна сума витрат, пов'язаних з ремонтом власного автомобіля (АЕ 1271 СІ Mercedes-Benz Sprinter, у 2013 році складає 230 888,00 грн., за 2014 рік - складає 148 123,08 грн.

При цьому підставою для невизнання податковим органом зазначених витрат понесених позивачем, став факт перебування вказаного авто в оренді.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 (Орендар), було укладено договір оренди транспортного засобу від 01.10.2013 року № 1, а саме: орендодавцем було передано орендарю, автомобіль НОМЕР_4, який належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, на праві власності.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1, 2 ст.776 Цивільного кодексу України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, пунктом 2.1.3. договору оренди транспортного засобу від 01.10.2013 року № 1 встановлено, що Орендодавець зобов'язується за свій рахунок здійснювати капітальний та поточний ремонт зданого в оренду автомобіля.

Отже, з огляду на встановлення в договорі оренди здійснення ремонту зданого в оренду автомобіля, включення позивачем витрат понесених на придбання запчастин та ремонту автомобіля відповідає нормам чинного законодавства.

Посилання податкового органу на п.177.6 ст.177 Податкового кодексу України є безпідставними та не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки положення даної норми регулює оподаткування інших доходів, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, а в даному випадку податковим органом досліджувалося питання понесених витрат операційної діяльності, а саме пов'язаних з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, а не отриманого доходу від здачі в оренду автомобіля.

Також, необґрунтованими є висновки суду першої інстанції, щодо суперечності договору перевезення від 01.10.13р. №02-10/2013, укладеного позивачем з ОСОБА_6, оскільки визначення в договорі зобов'язання перевізника направляти у розпорядження замовника автомобіль у належному технічному стані, не свідчить про здійснення останнім його ремонту, крім того з огляду на зазначений вище пункт договору оренди автомобіля, згідно якого власник зобов'язався здійснювати поточний та капітальний ремонт.

Щодо невизнання податковим органом понесених позивачем витрат на придбання спецодягу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Матеріали справи свідчать що позивачем у ТОВ «Промислові засоби індивідуального захисту» було придбано спецодяг (комбінезони „СибірВ» у кількості 3 шт., куртки „Тілогрійки" у кількості 3 шт., рукавички поліестерові з ПВХ з крапкою у кількості 20 пар) на загальну суму 1 399,05 грн. (без ПДВ), що підтверджується видатковою накладною від 27.10.2014 року №12757.

Згідно з реєстраційними даними основним видом господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, яку як встановлено перевіркою в період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р. фактично здійснював позивач.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та з'ясовано під час проведення перевірки, що у своїй фінансово-господарській діяльності позивач використовував 2 складських приміщення, розташованих за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Праці, 2а та вул.Героїв Сталінграду, 152 та використовував у підприємницькій діяльності працю найманих осіб.

Таким чином, враховуючи діяльність, якою безпосередньо займався позивач, наявність складів, на яких зберігався і з яких відпускався товар, використання найманої праці, для забезпечення наявності відповідальної особи на складі та здійснення відпуску товарів, з огляду на кількість придбаного спецодягу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що придбання спецодягу, пов'язане зі здійсненням позивачем підприємницької діяльності, тому понесені витрати правомірно віднесені позивачем до витрат операційної діяльності.

При цьому, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що понесені позивачем витрати на придбання спецодягу не пов'язані з отриманням доходів.

Між тим, в акті перевірки перевіряючим зазначено про використання позивачем праці 6 найманих осіб, проте питання щодо безпосередньо виконуваної ними роботи не досліджувалось.

Щодо витрат позивача понесених у зв'язку з отриманнях юридичних послуг суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідності до договорів про надання юридичних послуг від 01.07.13р. № 01/07 та від 01.11.2013 року №01/11 ФОП ОСОБА_4 (виконавець) надає ФОП ОСОБА_1 (замовник) визначені договором юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також, в загальних та господарських судах загальної юрисдикції України з правового забезпечення здійснення господарської діяльності. Послуги надаються шляхом визначення правової позиції; усного та письмового консультування; складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв; правова експертиза господарських договорів; надання послуг щодо захисту інтересів замовника в органах судової влади; інші послуги правового характеру. На підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг замовником передаються документи, які підтверджують їх складання, участь в судових або інших засіданнях, або інші документи як процесуального так й іншого характеру.

Суми оплати за надання визначених вказаними договорами послуг були внесені позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що первинні бухгалтерські документи мають відповідати приписам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку формування валових витрат можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою їх використання у власній господарській діяльності та підтверджені оформленими належним чином первинними бухгалтерськими документами.

Так, на підтвердження виконання договорів про надання юридичних послуг від 01.07.13р. № 01/07 та від 01.11.2013 року №01/11 позивачем надані акти здачі-прийняття юридичних послуг виписані ФОП ОСОБА_4О, відповідно до яких ФОП ОСОБА_1 приймає юридичні послуги на умовах, передбачених договором. Термін надання - місяць, договірна плата - 10 000,00 грн.

При цьому, надані позивачем акти надання юридичних послуг не відображають зміст, обсяг та вартість наданих послуг. Як вбачається із актів, які є невід'ємною частиною договору, в них відсутня ціна кожної окремо наданої послуги, надання якої передбачено договором (щодо надання юридичних послуг), а зазначена лише загальна вартість усіх виконаних робіт разом. Акт не розкриває змісту наданих послуг, позаяк не містить деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що, у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності товариства. А також не містить переліку документів, надання яких передбачено п.1.2 кожного з договорів, на підтвердження факту надання послуг, які підтверджують їх складання, участь в судових або інших засіданнях, або інші документи як процесуального так й іншого характеру.

У наданих позивачем актах міститься лише вказівка про виконання робіт відповідно до договору та їх вартість.

Таким чином, надані позивачем акти виконаних робіт складені з порушенням правил складання первинних документів, установлених ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, з огляду на відсутність в них змісту та обсягу наданих послуг.

Тому, висновок податкового органу в цій частині є правомірним.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Стенторс», ТОВ «Каракал Груп», ТОВ «Український центр послуг», ТОВ ОСОБА_7», та ТОВ «Рейвік ЛТД» суд апеляційної інстанції зазначає, що факт здійснення позивачем господарських операцій з вказаними контрагентами підтверджується відповідними первинними документами, які містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву товару, його вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, підписи уповноважених осіб та були в наявності у відповідача під час проведення перевірки та досліджувалися ним, що не заперечується відповідачем.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є документами первинного обліку.

Крім того, висновками акту перевірки не встановлено дефекту будь-якого первинного документу або обставин, які б свідчили про нереальність укладеної позивачем з його контрагентом угоди.

При цьому, як вбачається з встановлених судом обставин справи та підтверджується наявними у ній доказами, у розглядуваному випадку висновок податкового органу про завищення витрат мотивований порушеннями допущеними контрагентами позивача, тобто третьою особою.

Тому суд апеляційної вважає за необхідне зазначити, що податкова інформація щодо контрагента позивача, на підставі якої встановлено допущені останніми порушення, не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, а тому платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Окрім того, в силу закону наявна у податкового органу інформація щодо допущення порушень контрагентом позивача, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк така інформація не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Також, безпідставним є посилання податкового органу в акті перевірки на пояснення засновника та директора підприємства, адже згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Перелік засобів (джерел доказів) доказування є вичерпним.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо правомірності включення позивачем до складу витрат, витрат понесених на придбання та ремонт автомобіля, на придбання спецодягу та витрат понесених по взаємовідносинах з ТОВ «Стенторс», ТОВ «Каракал Груп», ТОВ «Український центр послуг», ТОВ ОСОБА_7», та ТОВ «Рейвік ЛТД», у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині на суму 197076,82 грн. (основний платіж 157 661,45 грн., штрафні санкції 39 415,37 грн.).

У зв'язку з встановленням судом апеляційної інстанції відсутності заниження позивачем доходу на суму157 661,45 грн. відповідно протиправним є нарахування штрафних санкцій та єдиного внеску на вказану суму.

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити про неправомірність рішення №0007761703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 25.03.2015 року на суму 4 672,29 грн. з огляду на наступне.

Частиною 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Так, позивачем, в позовній заяві зазначено про подання, 13.03.2015 року, скарги на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.03.2015 року №Ф-0006911703 (отримана позивачем 06.03.2015 року).

При цьому, податковим органом, 25.03.2015 року винесено рішення №0007761703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Таким чином, з огляду на викладені обставини, станом на час прийняття оскаржуваного рішення №0007761703, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.03.2015 року №Ф-0006911703 є неузгодженою.

Між, тим жодних пояснень, що зазначених обставин, податковим органом не надано.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції під час вирішення справи неповно дослідив обставини справи, що призвело до прийняття помилкового рішення у справі, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 р. - скасувати.

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 06.03.2015 року № Ф-0006911703 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині на суму 32 372,07 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форма «Р» Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 25.03.2015 року №0007751703, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в частині на суму 197076,82 грн. (основний платіж 157 661,45 грн., штрафні санкції 39 415,37 грн.).

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0007761703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 25.03.2015 року на суму 4 672,29 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати із сплати судового збору в розмірі 2 426,26 грн. (дві тисячі чотириста двадцять шість гривен двадцять шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова виготовлена 27.11.2015 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим