Ухвала

від 03.12.2015 по справі 363/690/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 363/690/15-ц Головуючий у І інстанції Скарлат О. І. Провадження № 22-ц/780/5798/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 57 03.12.2015

УХВАЛА

Іменем України

03 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Вербової І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 вересня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вел-Транс» до відділу Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_2, про зняття майна з-під арешту,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року ТОВ «Вел-Транс» звернулося до суду із вищевказаним позовом, який у подальшому уточнило, та обґрунтовувало його тим, що 02 липня 2013 року заступником начальника відділу ДВС Вишгородського РУЮ ОСОБА_4 було винесено постанову про арешт майна ОСОБА_3 та оголошення заборони на його відчуження у рамках виконавчого провадження по стягненню з нього на користь ОСОБА_2 заборгованості, якою було накладено арешт на частку у статутному фонді підприємства ТОВ «Вел-Транс», що належить його засновнику ОСОБА_3 в межах його внеску до статутного фонду в розмірі 91 000 грн., заборонено здійснювати відчуження майна, яке належить боржнику в ТОВ «Вел-Транс» лише в межах суму боргу. У подальшому, Вишгородським відділенням реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ ГУ МВС України в Київській області вказану постанову державного виконавця прийнято до виконання та накладено арешт на рухоме майно підприємства, а саме транспортні засоби, які належать ТОВ «Вел-Транс». 21 жовтня 2013 року ухвалою Вишгородського районного суду було відмовлено у задоволенні подання державного виконавця відділу ДВС Вишгородського РУЮ про виділення частки майна підприємства, що належить боржнику ОСОБА_3 Вказує, що накладений арешт на транспортні засоби, які належать підприємству та не були виділені як частка майна за боргами ОСОБА_3, є незаконним та обмежує його права як суб'єкта підприємницької діяльності, а тому змушений звернутися до суду із вимогою про зняття цього майна з-під арешту та скасування дії постанови ВДВС Вишгородського РУЮ від 02 липня 2013 року в частині зняття з реєстрації належних ТОВ «Вел-Транс» транспортних засобів, що перебувають на балансі підприємства.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 09 вересня 2015 року позов задоволено частково, звільнено з-під арешту належні ТОВ «Вел-Транс» відповідні транспортні засоби, накладеного постановою ВДВС Вишгородського РУЮ Київської області від 02 липня 2013 року, а у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування судом усіх обставин справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскільки ТОВ «Вел-Транс» не є боржником за виконавчим провадженням щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошових коштів, а постановою державного виконавця в рамках цього виконавчого провадження не було накладено арешт на будь-яке майно, яке б належало ОСОБА_3, через що наявність арешту на транспортних засобах, які належать підприємству, порушує його права як суб'єкта підприємницької діяльності, а тому позовні вимоги у частині звільнення спірного майна з-під арешту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Вел-Транс» зареєстроване як юридична особа 25 січня 2000 року. ОСОБА_3, як співзасновник, зробив внесок до статутного фонду Товариства в розмірі 91 000 грн., що підтверджується витягом з Єдиного державного Реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21 жовтня 2013 року (а. с. 16-17).

26 липня 2011 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області було видано виконавчий лист у справі № 2-135-2011 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 26 518, 86 грн. та моральної шкоди в розмірі 210 000 грн.

На підставі зазначеного виконавчого листа державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області постановою від 17 січня 2012 року було відкрито виконавче провадження № 30666719.

Постановою державного виконавця ВДВС Вишгородського РУЮ від 02 липня 2013 року ВП № 30666719 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, було накладено арешт на частку у статутному фонді ТОВ «Вел-Транс», що належить ОСОБА_3 у межах його внеску до статутного фонду в розмірі 91 000 грн. та заборонено здійснення відчуження такого майна (а. с. 7).

24 липня 2013 року відповідно до Постанови державного виконавця ВДВС Вишгородського РУЮ від 02 липня 2013 року ВП №30666719 обтяження було внесено до Єдиного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом з цього реєстру № 41354625 від 24 липня 2013 року (а. с. 8).

Постанова ВДВС Вишгородського РУЮ від 02 липня 2013 року була предметом судового оскарження у справі №363\2997\13ц за скаргою ТОВ «Вел-Транс», за результатом розгляду якої ухвалою апеляційного суду Київської області від 19 грудня 2013 року у задоволенні скарги ТОВ «Вел-Транс» було відмовлено. Дані обставини були встановлені постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2015 року №810\6207\14 (а. с. 18-20).

З матеріалів справи вбачається та було правильно встановлено судом, що позивачу ТОВ «Вел-Транс» належать на праві власності транспортні засоби, які він просить звільнити з під арешту, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу (а. с. 75-94).

Однак, 25 серпня 2015 року позивачу було відмовлено у задоволенні заяви про зняття з реєстраційного обліку транспортних засобів, при цьому послався на постанову ВДВС Вишгородського РУЮ від 02 липня 2013 року ВП № 30666719 (а. с. 74).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 21 жовтня 2013 року було відмовлено в задоволенні подання державного виконавця ДВС Вишгородського РУЮ про виділення частки майна належного ТОВ «Вел-Транс», пропорційно частці ОСОБА_3 у даному товаристві (а. с. 10). Дана ухвала залишена в силі ухвалою апеляційного суду Київської області 11 вересня 2014 року (а. с. 11).

31 жовтня 2014 року ТОВ «Вел-Транс» звернулося до відділу ДВС Вишгородського РУЮ в Київській області з заявою про винесення постанови про зняття арешту майна ТОВ «Вел-Транс». Однак відповіді на дану заяву до позивача не надходило.

Зокрема листом від 05 листопада 2014 року № 11827-2-24\02.2 управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області повідомило позивача, що ТОВ «Вел-Транс» не є боржником в даному виконавчому провадженні, та рекомендувало звернутися до суду із вимогою про зняття арешту з його майна відповідно до ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 14).

Відповідно до ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження», особа яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить йому, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення з-під арешту.

Відповідно до ст. 115 ЦК України, господарське товариство є власником:1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позову у частині звільнення спірного майна з-під арешту, оскільки позивач ТОВ «Вел-Транс» не є боржником за вказаним виконавчим провадженням, постановою державного виконавця у межах виконавчого провадження не було накладено арешт на будь-який індивідуально визначений транспортний засіб, що належав би ОСОБА_3, а накладення арешту на зазначене майно товариства порушує його майнові права та перешкоджає здійсненню ним підприємницької діяльності, а відновлення порушеного права у даному випадку можливе шляхом звільнення вказаних транспортних засобів з-під арешту.

Доводи апелянта про те, що відповідно до ст. 149 ЦК України кредитори боржника - учасника товариства мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення, на думку суддів, є безпідставними, оскільки орган ДВС уже звертався до суду із поданням про виділення частки майна, в задоволенні якого було відмовлено.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, а тому і не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: