Постанова

від 01.12.2015 по справі 5009/4557/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року Справа № 5009/4557/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Гоголь Т.Г., Рогач Л.І. (доповідач) за участю представників: позивача - не з'явилися (про час та місце судового засідання повідомлені належно) відповідача третіх осібне з'явилися (про час та місце судового засідання повідомлені належно) - не з'явилися (про час та місце судового засідання повідомлені належно) - ОСОБА_4 - ОСОБА_5 представник довір. від 21.10.2015 - не з'явилися (про час та місце судового засідання повідомлені належно) - не з'явилися (про час та місце судового засідання повідомлені належно) - не з'явилися (про час та місце судового засідання повідомлені належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_6 на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 у справі№ 5009/4557/12 Господарського суду Запорізької області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_7 до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області - Михайлівська районна рада Запорізької області; - ОСОБА_4; - ОСОБА_6; - ОСОБА_9; - Фермерське господарство "Таврійський агрос"; - Відділу Держземагентства у Василівському районі Запорізької області провизнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 25.05.2012, поновлення договору оренди земельної ділянки від 30.05.2001, зобов'язання укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року фізична особа - підприємець ОСОБА_7 звернувся до господарського суду з позовом (з урахуванням заяв про подання додаткових позовних вимог), в якому просив 1) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий НОМЕР_1) площею 233,6003 га, укладений Михайлівською районною державною адміністрацією Запорізької області та фізичними особами - ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_9, зареєстрований 25.05.2012 за № 232330004001098; 2) визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 30.05.2001 (кадастровий НОМЕР_2) площею 233,6003 га, укладений ОСОБА_7 та Михайлівською районною радою Запорізької області, на тих самих умовах; 3) зобов'язати Михайлівську районну державну адміністрацію Запорізької області укласти з позивачем додатковий договір про поновлення договору оренди земельної ділянки від 30.05.2001 у запропонованій редакції, 4) визнати недійсним розпорядження Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області від 07.05.2012 № 277, посилаючись на приписи статей 1, 4, 19, 27, 30, 33 Закону України "Про оренду землі" та вважаючи порушеним своє право на поновлення договору оренди землі.

Відповідач та треті особи заперечили позовні вимоги з тих підстав, що договір оренди, укладений позивачем, припинив свою дію в зв'язку зі закінченням строку дії, що унеможливлює внесення до нього змін, при цьому позивач з пропозицією продовжити договір до належного орендодавця (Михайлівської районної ради) не звертався; позивач неналежно виконував обов'язки за договором оренди; з поведінки позивача не вбачається наміру продовжувати договір оренди земельної ділянки, ним не укладено додатковий договір про пролонгацію у належній формі; укладений позивачем договір оренди є недійсним за приписами статті 48 Цивільного кодексу Української РСР, а об'єкт оренди за цим договором перестав існувати з огляду на формування нового об'єкта оренди, переданого в користування третім особам на виконання постанови суду адміністративної юрисдикції; обраний позивачем спосіб захисту не передбачений нормами законодавства.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Під час нового розгляду справи позивач надавав заяви про зміну предмету позову; місцевий господарський суд відхилив ці заяви та розглянув спір щодо таких вимог, як остаточних, що вбачається зі змісту судового рішення (т.2, а.с.94, зворотній бік, стор. 4 рішення): 1) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (кадастровий НОМЕР_1) площею 233,6003 га, укладений Михайлівською районною державною адміністрацією Запорізької області та фізичними особами - ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_9, зареєстрований 25.05.2012 за № 232330004001098; 2) про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 30.05.2001 (кадастровий НОМЕР_2) площею 233,6003 га, укладеного ОСОБА_7 та Михайлівською районною радою Запорізької області; 3) про зобов'язання Михайлівську районну державну адміністрацію Запорізької області укласти з позивачем додатковий договір про поновлення договору оренди земельної ділянки від 30.05.2001 у запропонованій позивачем редакції.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.04.2014 (суддя Давиденко І.В.) провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 08.05.2012, укладеного Михайлівською райдержадміністрацією та фізичними особами ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_9, припинено; в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 (судді: Пелипенко Н.М. - головуючий, Камишева Л.М., Россолов В.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання поновленим з 07.06.2011 на той самий строк та на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки від 30.05.2001 (кадастровий НОМЕР_2) площею 233,6003 га, укладеного ОСОБА_7 та Михайлівською районною радою Запорізької області; про зобов'язання Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області укласти з позивачем додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 30.05.2001 у запропонованій редакції; прийнято рішення, яким задоволено вимоги про визнання поновленим з 07.06.2011 на той самий строк та на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки від 30.05.2001, укладеного ОСОБА_7 та Михайлівською районною радою Запорізької області; вирішено вважати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 30 травня 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 17 від 07.06.2001, на той самий строк і на тих самих умовах, в запропонованій позивачем редакції; визнано недійсним розпорядження Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області від 07.05.2012 № 277; в решті (в частині припинення провадження у справі щодо вимог про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 08.05.2012) рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову апеляційного господарського суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; ОСОБА_6 подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Касаційні скарги вмотивовано доводами про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, а саме: всупереч статті 101 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розглянув вимоги, які судом першої інстанції не розглядались; суд не надав оцінки наявним у справі доводам та доказам щодо недійсності договору оренди земельної ділянки від 30.05.2001 відповідно до положень статті 48 Цивільного кодексу Української РСР, як укладеного особою, що не могла бути орендарем земельних ділянок відповідного цільового призначення, та без проекту землеустрою, натомість, суд не скористався правом, передбаченим статтею 83 Господарського процесуального кодексу України та цей договір недійсним не визнав; договір, який є недійсним, не може породжувати права орендаря на поновлення такого договору; виходячи з визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України правил формування земельної ділянки як об'єкта права, земельна ділянка, право на оренду якої захищає позивач, перестала існувати як самостійний об'єкт цивільних прав, оскільки на її місці було сформовано нову земельну ділянку з іншим правовим режимом; факт існування земельної ділянки, як об'єкта захисту цивільних прав, суд не досліджував всупереч статті 43 Господарського процесуального кодексу України; в порушення приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" позивач не виконав свого обов'язку направити заяву про намір скористатися відповідним правом стороні договору оренди - Михайлівській районній раді, а його лист, спрямований Михайлівській райдержадміністрації, стосується іншої правової конструкції - продовження строку дії договору, а не його поновлення, направлений не стороні за договором та без необхідного додатку (проекту додаткової угоди); суд взяв до уваги в підтвердження направлення позивачем необхідних документів неналежні докази, які не відповідають вимогам щодо порядку їх оформлення; проект додаткової угоди, поданий до суду, не відповідає умовам продовження договору у попередньо наданому проекті щодо строків дії договору, не містить усіх необхідних істотних умов договору.

Також скаржники вказали, що до участі у справі не залучено орган виконавчої влади, через який на момент вирішення спору держава реалізовує свої повноваження власника земельної ділянки - Державне агентство земельних ресурсів.

ОСОБА_4 усно та у відзиві на касаційну скаргу підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі ОСОБА_6, позивач, відповідач та інші треті особи не надали відзиву на касаційну скаргу та не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Місцевим господарським судом встановлено, що 15.02.2001 Михайлівською районною радою Запорізької області прийнято рішення № 15, згідно з пунктом 2 якого вирішено надати ОСОБА_7 земельну ділянку загальною площею 233,6 га ріллі, терміном на 10 років в довгострокове користування на умовах оренди, із земель запасу Тимошівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

30.05.2001 Михайлівською районною радою Запорізької області (орендодавець) та ОСОБА_7 (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Михайлівському відділі земельних ресурсів Запорізької області, про що в Книзі записів державної реєстрації договір оренди землі вчинено 07.06.2001 запис за № 17; згідно з пунктом 1 договору оренди землі від 30.05.2001 орендодавець передає, а орендар приймає в строкову платну оренду терміном на 10 (десять) років земельну ділянку із земель запасу Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, розташовану на території Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області. В оренду передається земельна ділянка, яка знаходиться в державній власності на підставі статей 3, 4 Земельного кодексу України, загальною площею 233,6 (двісті тридцять шість) га, у тому числі: ріллі 233, 6 га, згідно з планом, що є невід'ємною частиною договору. Пунктом 2 договору оренди землі від 30.05.2001 передбачено, що він укладений строком на 10 (десять) років до 2011 року і набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору, згідно з Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998. за № 2073.

Також суд встановив, що 01.03.2011 позивач звернувся до Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області з заявою від 01.03.2011, в якій просив у зв'язку із закінченням строку договору оренди продовжити договір оренди землі від 30.05.2001 строком на 49 (сорок дев'ять) років та перерахувати розмір орендної плати згідно з діючим законодавством. Будь-якої додаткової угоди до листа від 01.03.2011, у тому числі щодо продовження договору оренди, позивач відповідачу із вказаним листом не надав.

В матеріалах справи міститься фотокопія опису вкладення у цінний лист з відбитком штампу поштового відділення від 02.03.2011, яка свідчить про направлення 02.03.2011 на адресу відповідача проекту додаткової угоди до договору оренди землі від 30.05.2011, разом з тим, місцевий господарський суд відзначив, що із вказаного опису вкладення від 02.03.2011. неможливо встановити, до якого саме договору оренди землі надсилається проект додаткової угоди, тобто, неможливо будь-яким чином встановити належність зазначеного в описі проекту до договору оренди землі, укладеного саме з позивачем, а також неможливо визначити відправника кореспонденції, що також унеможливлює встановлення факту направлення проекту додаткової угоди саме позивачем.

Розпорядженням голови Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області № 170 від 22.04.2011 було вирішено продовжити на 5 років строк договору оренди земельної ділянки від 30.05.2001; встановити орендну плату у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік; відновити межі земельної ділянки площею 233,6 га ріллі земель, що перебувають в оренді позивача, та зобов'язано останнього укласти додаткову угоду про продовження строку договору оренди землі.

На виконання пункту 3 вказаного розпорядження позивач замовив Державному підприємству "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" виготовлення технічної документації з землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки (землі державної власності), ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Тимошівської сільської ради (колишнього КСП "Родина") Михайлівського району Запорізької області. Зазначену вище виготовлену технічну документацію позивач подав для реєстрації, визначення кадастрового номера та отримання обмінного файлу до Запорізької філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", яким 14.06.2011. було видано позивачу обмінний файл. Відповідно до технічної документації 02.06.2011. Центром державного земельного кадастру спірній земельній ділянці призначено кадастровий НОМЕР_1.

30.06.2011, тобто, після закінчення строку дії договору, позивач звернувся до Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області з заявою про поновлення на 5 років договору оренди земельної ділянки від 30.05.2001 та повідомив, що продовжує користуватись земельною ділянкою за її призначенням та здійснює сплату орендних платежів за умовам договору; суд встанови, що до вказаної заяви позивачем також не було додано проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 30.05.2001.

Відповідач листом № 20-288/3п від 22.07.2011 повідомив позивача про відсутність правових підстав для поновлення договору оренди земельної ділянки, оскільки позивачем порушив порядок, передбачений нормами статті 33 Закону України "Про оренду землі".

07.05.2012 відповідач прийняв розпорядження № 277, яким затвердив проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки третім особам - 2, 3, 4 для ведення фермерського господарства на території Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області. Також вказаним розпорядженням № 277 від 07.05.2012 вилучено із земель запасу, розміщених на території Тимошівської сільської ради, земельну ділянку загальною площею 233,7388 га ріллі, та надано в оренду третім особам -2, 3, 4 земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) загальною площею 233,7388 га ріллі для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу, розміщених на території Тимошівської сільської ради, строком оренди 49 (сорок дев'ять) років.

08.05.2012 відповідачем та третіми особами -2, 3, 4 укладено договір оренди землі, зареєстрований у відділі Держкомзему у Михайлівському районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 25.05.2012. за № 232330004001098; за умовами пункту 1 договору оренди землі від 08.05.2012 відповідач надав, а треті особи -2, 3, 4 прийняли в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, надану на підставі розпорядження № 277 від 07.05.2012, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Тимошівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області.

Позивач просить суд визнати недійсним договір оренди землі від 08.05.2012, визнати поновленим договір оренди землі від 30.05.2001, а також зобов'язати відповідача укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 30.05.2001.

Розглядаючи даний спір, місцевий господарський суд визнав вірним звернення позивача з письмовим повідомленням про продовження дії договору оренди землі саме до Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області у відповідності до пункту 3 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 07.06.2011), яким передбачено, що у випадках, коли земельні ділянки надані в оренду до введення в дію цього Кодексу органами, повноваження яких з надання земельних ділянок з прийняттям цього Кодексу змінені, продовження строку оренди зазначених земельних ділянок здійснюється органами, що мають право надання вказаних земель за цим Кодексом.

Водночас місцевий господарський суд дійшов висновку, що за наведеними вище матеріалами справи не вбачається належної реалізації переважного права позивача на поновлення договору та відповідного волевиявлення уповноваженого органу, оскільки відповідач своїм листом повідомив позивача про відмову в поновленні договору оренди від 30.05.2001, рішення про поновлення цього договору щодо позивача не приймалось, докази прийняття уповноваженим органом рішення про поновлення договору відповідно до позовних вимог позивач не надав, а розпорядження голови Михайлівської райдержадміністрації № 170 від 22.04.2011 визначає інший строк та інші умови договору.

Суд першої інстанції відмовив у позові в частині визнання договору оренди землі поновленим у судовому порядку, вказавши, що такий спосіб захисту не відповідає приписам цивільного та господарського права, позаяк, господарський суд не визнає фактів; якщо предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, це є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Також місцевий господарський припинив провадження у справі в частині визнання недійсним договору оренди землі б/н від 08.05.2012, укладеного Михайлівською райдержадміністрацією та фізичними особами ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_9 за непідвідомчістю, пославшись на відповідні вказівки, викладені в постанові суду касаційної інстанції.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не погодився з визначеними місцевим господарським судом підставами, з яких заявлявся позов про поновлення договору оренди та укладення його у відповідній редакції, дійшовши висновку, що позов подано з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Відтак, суд апеляційної інстанції встановив, що лист відповідача від 22.07.2011, яким позивачу було відмовлено в поновленні договору оренди землі, направлений відповідачем поза межами місячного строку, що свідчить про відсутність заперечень з боку орендодавця щодо продовження користування позивачем земельною ділянкою за умовами договору оренди землі від 30.05.2001. Також суд зазначив, що за змістом актів обстеження земельної ділянки на землях запасу Тимошівської сільської ради від 18 квітня 2012 року та 25 серпня 2012 року, складених в присутності депутата Тимошівської сільської ради Бикова В.В., вбачається сплата орендної плати, що свідчить про продовження користування позивачем спірною земельною ділянкою, а також про її належне використання; протягом 2011-2012 років позивач фактично користувався землею, вирощуючи на ній пшеницю та соняшник.

Суд зазначив, що Михайлівська райдержадміністрація, розглянувши заяву позивача про продовження строку дії договору, погодилася з його продовженням шляхом винесення розпорядження від 22.04.2011, але фактично ухилилася та не здійснила дії стосовно підписання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, що стало однією із підстав для звернення позивача до суду за захистом своїх прав, за змістом статті 33 Закону України "Про оренду землі", фактично спірний договір оренди землі, укладений між сторонами, є поновленим, умови наведеної позивачем додаткової угоди зводяться виключно до продовження дії спірного договору на тих самих умовах, тому укладання між сторонами додаткової угоди до зазначеного правочину є лише документальним оформленням уже існуючого факту продовження спірних орендних правовідносин з 07.06.2001.

Установивши у даній справі факт належного виконання позивачем умов договору оренди, дотримання ним строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, не надіслання орендодавцем у встановлений законом строк відмови в поновленні договору на новий строк, продовження використання позивачем земельної ділянки, судова колегія на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" дійшла висновку про наявність у позивача права на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк та порушення цього права у зв'язку з укладенням орендодавцем договору оренди від 25.05.2012 з іншими орендарями - ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_9, поновивши порушене право у обраний позивачем спосіб шляхом поновлення договору оренди та укладення договору оренди у наданій позивачем редакції.

Суд апеляційної інстанції дослідив, що пунктом 5 договору оренди земельної ділянки від 30.05.2001 обумовлено здійснення повернення орендодавцю земельної ділянки, яка орендується, двохсторонньою комісією, яка складається із представників сторін, а спірна земельна ділянка не передавалась позивачем Михайлівській районній державній адміністрації після закінчення строку оренди у порядку, передбаченому умовами даного договору оренди землі, позивач не надавав письмової згоди, засвідченої нотаріально, на вилучення спірної земельної ділянки; земельна ділянка не вилучалась у позивача із затвердженням умов вилучення в порядку, передбаченому Земельним кодексом України. Доказів протилежного відповідач не надав. Починаючи з жовтня 2011 року, спір щодо земельної ділянки, яка перебувала в оренді позивача відповідно до договору від 30.05.2001, був предметом розгляду в судових інстанціях і по суті на час прийняття спірного розпорядження Михайлівською районною державною адміністрацією про надання в оренду землі третім особам остаточне рішення не було прийнято.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вказав, що розпорядження голови Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області від 07.05.2012 № 277 "Про надання в оренду земельної ділянки громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_9" не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, нормам Земельного кодексу України, приписам статті 33 Закону України "Про оренду землі" та порушує права і охоронювані законом інтереси позивача щодо володіння та користування належною йому на умовах оренди спірною земельною ділянкою, порушує його переважне право як належного орендаря на укладення договору оренди на новий строк у зв'язку з передачею відповідної земельної ділянки в оренду третім особам всупереч приписам Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", а тому підлягає визнанню недійсним.

Щодо наявності підстав для припинення провадження у справі суд апеляційної інстанції погодився з місцевим господарським судом.

Судова колегія відзначає, що відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

12.03.2011 набрав чинності Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року, яким статтю 33 Закону України "Про оренду землі" викладено у новій редакції, і до спірних правовідносин щодо пролонгації (продовження) договору має застосовуватися саме та редакція Закону України" Про оренду землі", яка була чинною на момент їх виникнення, тобто, редакція, яка діяла після 12.03.2011.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (у новій редакції) об'єднує дві різні правові конструкції продовження орендних правовідносин.

Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Згідно із частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Разом з тим, частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору судам належало відповідно до підстав поданого позову з'ясувати, які саме з наведених вище обставин обрав позивач як підставу для задоволення своїх позовних вимог та якими належними і допустимими доказами підтверджуються (чи спростовуються) ці обставини.

Разом з тим, зі змісту рішення суду першої інстанції вбачається, що спір розглянуто ним, виходячи з обставин та підстав, які підтверджують переважне право позивача на пролонгацію договору оренди на новий строк, тобто, за приписами частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому суд не надав оцінки та не відхилив мотивовано наведені позивачем доводи про наявність підстав для поновлення договору за приписами частини 6 наведеної вище статті Закону з огляду на наведені ним обставини продовження використання земельної ділянки за відсутності заперечень власника земельної ділянки (уповноваженого ним органу) у законодавчо встановлений строк, не дослідив, чи додержано позивачем умови та порядок, за яких можливо таке поновлення.

Суд апеляційної інстанції вірно розмежував правові конструкції, передбачені частинами 1-5 та частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", однак не врахував, що наслідком прийняття судового рішення про захист порушеного права має відбутися відновлення такого права у обраний позивачем спосіб, а також необхідність встановити зміст самого порушеного права, яке підлягає захисту, про що було надано відповідні обов'язкові вказівки, викладені у постанові суду касаційної інстанції від 20.01.2014, якою справа направлялася на новий розгляд.

Всупереч наданим вказівкам, суд апеляційної інстанції не дослідив, чи настали наслідки, передбачені пунктом 1 частини 1 статті 31 та частиною четвертою статті 33 Закону України "Про оренду землі"; не врахував, що за наявними у матеріалах справи доказами спірна земельна ділянка перебуває у орендному користуванні за укладеним Михайлівською райдержадміністрацією договором оренди земельної ділянки, доказів недійсності якого матеріали справи не містять.

Судова колегія зазначає, що право, яке позивач визначив, як порушене, не може вважатися захищеним та відновленим належним чином за умови існування не спростованого у встановленому порядку ідентичного права іншої особи.

При цьому, визнаючи недійсним розпорядження голови Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області від 07.05.2012 № 277 "Про надання в оренду земельної ділянки громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_9", суд апеляційної інстанції не врахував, що це розпорядження вичерпало свою дію його реалізацією внаслідок укладення договору оренди. З моменту укладення договору оренди земельної ділянки та набрання ним чинності, саме з цього договору виникають обставини, якими порушуються права та охоронювані законом інтереси особи, яка подала позов. За наявності дійсного договору оренди земельної ділянки позов, предметом якого є саме лише рішення уповноваженого власником органу щодо передачі у власність чи в оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом його виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Також судова колегія вказує на передчасність висновків господарських судів попередніх інстанцій про припинення провадження в частині недійсності договору оренди земельної ділянки від 08.05.2012, оскільки за правилами цивільного судочинства розглядаються земельні спори громадян з органами державної влади та органами місцевого самоврядування з питань надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у випадках, передбачених законодавством, а також спори з майнових питань, пов'язаних із земельними відносинами, за участю громадян, що є членами фермерського господарства, їхніх спадкоємців тощо.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі про надання чи продаж із земель державної власності земель для розширення господарства, підсудні господарським судам (відповідну правову позицію викладено також у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 в редакції з 19.03.2010 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ").

Господарські суди попередніх інстанцій не з'ясували достеменно на підставі усіх наявних у матеріалах справи доказах склад осіб, які здійснюють право на орендне користування спірною земельною ділянкою та, відповідно, перебувають у спірних земельних правовідносинах з позивачем.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду відповідно до поданої касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний та місцевий господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, господарському суду слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_6 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 у справі №5009/4557/12 Господарського суду Запорізької області та рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: Т. Гоголь

Л. Рогач