Рішення
від 05.11.2015 по справі 910/22157/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2015Справа №910/22157/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РН-КАРТ УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УАПХ-МТС"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС"

про стягнення заборгованості у розмірі 1 446 425,64 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РН-КАРТ УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УАПХ-МТС" про стягнення заборгованості у розмірі 1 446 425,64 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2015 порушено провадження у справі № 910/22157/15, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС", у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та призначено справу до розгляду на 24.09.2015 року.

За наслідками розгляду справи 24.09.2015 суд виніс ухвалу про відкладення її розгляду на 06.10.2015 року.

Під час судового засідання 06.10.2015 суд розглянув та відмовив у задоволенні заяви позивача від 24.09.2015 про забезпечення позову та відклав розгляд справи на 21.10.2015 року.

21.10.2015 судом у задоволення клопотання позивача продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 05.11.2015, у зв'язку із неявкою відповідача та третьої особи до судового засідання, про що судом винесено відповідну ухвалу.

До початку судового засідання 05.11.2015 до суду через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Сторони до судового засідання 05.11.2015 не направили своїх представників, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про поважність причин неявки суду не повідомили.

Відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд виходив з наступного.

Пунктом 3.9.2. Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).

При цьому суд відзначає, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Пунктом 1 ст. 77 ГПК України у якості такої обставини визначено нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

За таких обставин, незважаючи на те, що сторони не з'явились на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТНК-Транс» (у подальшому здійснено зміну назви на ТОВ «РН-Карт Україна», постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (покупець) укладено договір поставки № 1255К (далі - Основний договір).

Згідно умов укладеного основного договору, позивач зобов'язався поставляти паливо та/або надавати послуги ТОВ «ДПЗКУ-МТС» через мережу АЗС на умовах EXW за місцезнаходженням АЗС, а ТОВ «ДПЗКУ-МТС» зобов'язався своєчасно оплачувати вартість палива/ послуг відповідно до умов Договору. Передача/отримання палива та/або надання /отримання послуг здійснюється виключно з використанням старт-карток.

Відповідно до п. 5.2. основного договору, паливо вважається поставленим, а послуги наданими з моменту фактичного отримання палива/послуг та оформлення інформаційного чеку (або іншого документу, що підтверджує отримання палива/послуг). Перехід права власності на паливо та ризику випадкової загибелі (псування) палива відбувається в момент фактичного отримання палива/послуг та оформлення чеку.

Згідно п. 4.1. основного договору, ТОВ «ДПЗКУ-МТС» зобов'язане своєчасно сплачувати Позивачу вартість палива/послуг.

Так, на виконання основного договору за період з липня 2011 року по липень 2014 року Позивачем поставлено та передано у власність ТОВ «ДПЗКУ-МТС» товар/послуги на загальну суму 137 457 464,90 грн., що підтверджується видатковими накладними, накладними на смарт-картки та довіреностями на отримання, наявними у матеріалах справи.

Також, протягом вказаного періоду позивачем ТОВ «ДПЗКУ-МТС» надано послуг на суму 24 420,00 грн.

Тобто, загальна сума поставленого Товару/послуг складає 137 457 464,90 грн.

Положеннями Додаткової угоди № 11 від 26.06.2012 до Договору №1255К від 21.07.2011 сторони погодили, що ТОВ «ДПЗКУ-МТС» здійснює оплату за отримані паливо/послуги протягом відповідного періоду, який складає 17 календарних днів, в межах ліміту, що не може перевищувати 1 500 000,00 грн., відповідач зобов'язаний провести повний розрахунок за отримане паливо/послуги за зазначений період, не пізніше 3 (третього) календарного дня, наступного за періодом в якому Відповідач отримав паливо/послуги.

У разі досягнення/перевищення розміру ліміту, Відповідач зобов'язаний провести повний розрахунок за поставлене паливо/надані послуги протягом 1 (одного) банківського дня з моменту досягнення/перевищення визначеного ліміту.

Із матеріалів справи вбачається, що остання поставка відбулася 31.07.2014, що підтверджується видатковою накладною № 14607 від 31.07.2014 року. Таким чином, строк оплати настав 21.08.2014 року.

У свою чергу, покупцем частково здійснено оплату поставленого товару та наданих послуг, а саме у розмірі 136 036 335,00 грн.

До того ж, 19.08.2014 позивачем на адресу покупця направлено претензію №0666, в якій ТОВ «РН-Карт України» просить протягом семи календарних днів здійснити погашення наявної суми заборгованості, яка станом на 19.08.2014 становить 1 421 129,90 грн.

30.07.2014 сторонами ТОВ «ДПЗКУ-МТС» та ТОВ «PH-Карт Україна» складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого сальдо станом на 31.07.2014 за договором №1255К становить розмірі 1 421 129,90 грн.

Надалі, відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару та наданих послуг у розмірі 250 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України, визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Так, 22.02.2013 між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «УАПХ-МТС» (поручитель) укладено договір поруки №1К.

У разі порушення боржником зобов'язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право Кредитора вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі як від боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник.

За приписами, пп.3.1.-3.2. Договору поруки №1К від 22.02.2013, у разі порушення Зобов‘язання Боржником (ТОВ «ДПЗКУ-МТС») Кредитор (ТОВ «PH-Карт Україна» (ТОВ «ТНК-Транс»-до зміни найменування)) направляє Поручителю (ТОВ «УАПХ-МТС») письмову вимогу виконати Зобов‘язання (або певну його частину). Кредитор не зобов'язаний підтверджувати яким-би то не було чином факт невиконання Зобов'язання Боржником. Вимога Кредитора буде достатньою для Поручителя підставою виконати Зобов'язання на суму, вказану в такій вимозі, без будь-яких застережень, умов чи вимог до Кредитора про надання додаткової інформації чи документів. Поручитель зобов'язаний виконати пред‘явлену йому вимогу Кредитора в повному обсязі в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання такої вимоги.

На виконання, вимог Договору поруки №1К від 22.02.2013, Позивачем 17.03.2015 направлена вимога вих. №1082 від 13.03.2015 на адресу Відповідача щодо сплати заборгованості.

Вищевказана вимога не виконана поручителем, що зумовило звернення із даним позовом до суду, у межах якого тОВ «РН-Карт Україна» просить стягнути з відповідачача 1 171 129,90 грн. основного боргу та 275 295,74 грн. пені за період 30.03.2015-19.08.2015 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та третьою особою договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено судом вище, факт отримання товару підтверджується наявними у матеріалах справи накладними, підписаними та скріпленими печатками обох сторін – продавця та покупця. До того ж, у межах даного судового розгляду сторонами не заперечувався факт поставки товару.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заборгованість ТОВ «ДПЗКУ-МТС», яка станом на день розгляду спору становить 1 171 129,90 грн.є документально доведеною та такою, що не спростована з боку відповідача належними та допустимим доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України).

Положеннями частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Приписами ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пунктом 6.2. договору поруки сторони погодили, що порука припиняється, якщо кредитор протягом дванадцяти місяців від дня настання строку виконання зобов'язання за основним договором не пред'явить вимогу до Поручителя.

Так, як судом вище встановлено, строк виконання основного зобов'язання настав 21.08.2014, вимога на адресу поручителя направлена 17.03.2015, тобто у межах дванадцятимісячного строку, передбаченого умовами договору, а отже порука за договором не є припиненою.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що у позивача обліковується непогашена заборгованість у розмірі 1 171 129,90 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання договору поставки № 1255К від 21.07.2011 року.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «РН-Карт Україна» про стягнення з ТОВ «УАПХ-МТС» заборгованості у розмірі 1 171 129,90 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2. договору поставки передбачено, що у разі порушення строків оплати поставленого товару, Покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійного розміру облікової ставки Національного банку України, яка діяла під час прострочення оплати, за кожен день такого прострочення оплати.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, судом встановлено, що внаслідок порушення відповідачем строків оплати поставленого товару у останнього виник обов'язок сплатити пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов обґрунтованого висновку про відповідність нормам чинного законодавства, здійсненого позивачем розрахунку пені, а тому 275 295,784 грн. пені за період 30.03.2015-19.08.2015 підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, з системного аналізу вище встановлених обставин та фактів, які підтверджені належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75 ст. ст. 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

Позов Товариство з обмеженою відповідальністю "РН-КАРТ УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УАПХ-МТС" про стягнення заборгованості у розмірі 1 446 425,64 грн. – задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УАПХ-МТС" (03039, місто київ, провулок Червоноармійський, будинок 14, офіс 9; ідентифікаційний код 38376438) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РН-КАРТ УКРАЇНА" (03110, місто київ, вулиця Солом'янська, 11; ідентифікаційний код 32489155) заборгованість у розмірі 1 171 129 (один мільйон сто сімдесят одну тисячу сто двадцять дев'ять) гривень 90 копійок – основного боргу, 275 295 (двісті сімдесят п'ять тисяч двісті дев'яносто п'ять) гривень 74 копійки пені та 28 928 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот двадцять вісім) гривень 51 копійку витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 05.11.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено та підписано 10.11.2015 року.

Суддя                                                                                 К.В. Полякова

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення05.11.2015
Оприлюднено14.12.2015
Номер документу54155326
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/22157/15

Рішення від 05.11.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Полякова К.В.

Ухвала від 06.10.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Полякова К.В.

Ухвала від 24.09.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Полякова К.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні