Рішення

від 30.11.2015 по справі 910/25929/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2015 Справа №910/25929/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ-ПІЛОТ" до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення 217012,77 грн. Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Трохлюк Н.В., Корнєєв Р.К. - представники за довіреністю;

від відповідача: Козелько Є.А. - представник за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СДТ-ПІЛОТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення 217012,77 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2015 порушено провадження у справі №910/25929/15 та призначено до розгляду на 02.11.2015.

02.11.2015 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з тих підстав, що позивач не звертався до Міністерства внутрішніх справ України щодо добровільного виконання рішення суду, як і не звертався до Державної виконавчої служби щодо примусового виконання рішення суду, а тому вважає, що відсутні підстави для стягнення 3% річних.

Позивач в засіданні господарського суду 02.11.2015 подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.11.2015 оголошено перерву до 30.11.2015.

Представники позивача в судовому засіданні 30.11.2015 свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

У свою чергу представник відповідача в засіданні суду проти позову заперечив у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 30.11.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі №21/35 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ-Пілот" до Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: Фірма "CDT TRADING INTERNATIONAL Co.", Компанії "Jamat-Invest", Компанія "RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL" LLC, за участю Заступника Генерального прокурора України про стягнення 12426108,50 грн., встановлено, що 23.01.1998 між Головним управлінням військового та матеріально-технічного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України, яке в подальшому було реорганізовано в Департамент ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України (покупець) та Фірмою "CDT TRADING INTERNATIONAL Co." (продавець) було укладено контракт №KEV/98/CDT/0002 (далі - контракт), за змістом пункту 1 якого продавець продав, а покупець придбав на умовах DAF (кордон України) автомобілі спеціальні для міліції відповідно до додатків до цього контракту, які є невід'ємною частиною даного контракту.

30.06.2000 Фірмою "CDT TRADING INTERNATIONAL Co." та Фірмою "Jamat-Invest» було підписано протокол про повний викуп і передачу зобов'язань згідно з контрактом №KEV/98/CDT/0002 від 23.01.1998, за змістом якого сторони угоди дійшли згоди про викуп і передачу фірмі "Jamat-Invest" зобов'язань Головного управління військового та матеріально-технічного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України на суму 1276165,00 доларів США.

15.09.2003 між Компанією "Jamat-Invest" та Компанією "RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL" LLC було укладено угоду про повну переуступку прав та зобов'язань щодо вказаного контракту, в якій сторони домовились про повну переуступку зобов'язань Головного управління військового та матеріально-технічного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України в сумі 725000,00 доларів США на користь Компанії "RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL" LLC.

20.12.2004 між Фірмою "RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL" LLC (цедент) та Закритим акціонерним товариством «Компанія "ПІЛОТ", правонаступником прав і обов'язків якого є позивач (цесіонарій) було підписано договір про передачу права вимоги, за змістом пункту 1 якого третя особа 3 передає, а позивач приймає на себе право вимоги першого і стає кредитором за контрактом №KEV/98/CDT/0002 від 23.01.1998 року між Фірмою "CDT TRADING INTERNATIONAL Co." та Департаментом ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України (боржник).

Наказом №33 від 07.02.2007 Міністерства внутрішніх справ України було прийнято рішення станом на 01.05.2007 здійснити реорганізацію, у тому числі, Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України шляхом приєднання до Міністерства внутрішніх справ України як юридичної особи. Міністерство внутрішніх справ України визначено правонаступником зазначеного Департаменту.

Таким чином, Міністерство внутрішніх справ України є правонаступником прав і обов'язків Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України.

Факт наявності боргу у відповідача-2 (Міністерства внутрішніх справ України) за контрактом від 23.01.1998 №/98/CDT/0002 у сумі 655882,85 доларів США, що за курсом Національного банку станом на 10.11.2014 року складає 9707066,18 грн. позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачами не спростований.

У зв'язку з цим, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі №21/35 вирішено стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ-Пілот" 9707066 грн. 18 коп. основного боргу, 2719042 грн. 32 коп. 3% річних, 25500 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі №21/35 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі №21/35 залишено без змін.

Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "СДТ-ПІЛОТ" просить стягнути з Міністерства внутрішніх справ України за неналежне виконання умов контракту від 23.01.1998 №/98/CDT/0002 три проценти річних в сумі 217012,77 грн. за період з 11.11.2014 по 09.08.2015.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, §77, від 25.07.2002, а також рішенні Європейського суду з прав людини Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§42 та 60, від 22.11.2007 встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Враховуючи наведене, висновок Господарського суду міста Києва про факт прострочення виконання грошового зобов'язання Міністерством внутрішніх справ України за контрактом від 23.01.1998 №/98/CDT/0002 у сумі 9707066,18 грн., відповідає принципу правової певності, регламентованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, та практиці Європейського суду з прав людини, які в якості джерел права мають застосовуватися судами при розгляді справ.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При цьому згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі №6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі №6-38цс11).

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постановах від 20 грудня 2010 року у справі №3-57гс10, від 4 липня 2011 року у справі №3-65гс11, від 12 вересня 2011 року у справі №3-73гс11, від 24 жовтня 2011 року у справі №3-89гс11, від 14 листопада 2011 року у справі №3-116гс11, від 23 січня 2012 року у справі №3-142гс11, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 січня 2012 року у справі №3-142гс11.

Судом у даній справі встановлено, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі №21/35, Міністерство внутрішніх справ України 10 серпня 2015 року сплатило 12451726,50 грн., з яких: 9707066 грн. 18 коп. основного боргу, 2719042 грн. 32 коп. 3% річних (за період з 13.07.2005 по 10.11.2014 включно), 25500 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що свідчить звіт про кредитні операції по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ-ПІЛОТ".

За таких обставин, відповідач у повному обсязі виконав грошове зобов'язання за контрактом №/98/CDT/0002 від 23.01.1998 лише 10.08.2015, отже вимога позивача про стягнення 3% річних в сумі 217012,77 грн. за період з 11.11.2014 по 09.08.2015 є обґрунтованою.

Перевіривши наданий Товариством з обмеженою відповідальністю "СДТ-ПІЛОТ" розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 4 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, а його доводи викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються вищенаведеним.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вулиця Богомольця, 10; ідентифікаційний код 00032684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ-Пілот" (03124, м. Київ, вулиця Миколи Василенка, будинок 7-А, ідентифікаційний код 25410638) 217012 (двісті сімнадцять тисяч дванадцять) грн. 77 коп. 3% річних та 3255 (три тисячі двісті п'ятдесят п'ять) 19 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.12.2015

Суддя О.А. Грєхова