Рішення

від 03.11.2015 по справі 910/11670/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2015Справа №910/11670/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц - Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр перекладів "ТРІС"

про стягнення заборгованості по орендній платі та відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

Від позивача: Кашпур В.М. (дов №05-11/84 від 31.08.2015),

Від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Петрокоммерц - Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр перекладів "ТРІС" про стягнення заборгованості по орендній платі та відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр перекладів "ТРІС" обов'язку щодо здійснення орендної плати, передбаченого умовами Договору оперативної оренди будівлі від 14.11.2013, укладеного між сторонами по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 порушено провадження у справі №910/11670/14 та призначено її до розгляду на 05.08.2014 року.

05.08.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 05.08.2014 суд оголосив перерву до 19.08.2014 року.

14.08.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання про перенесення дати розгляду справи.

У зв'язку із перебуванням судді Полякової К.В. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 19.08.2014 справу №910/11670/14 передано для вчинення процесуальних дій судді Літвіновій М.Є.

Відповідною ухвалою суду від 19.08.2014 вищезазначена справа прийнята та призначена суддею Літвіновою М.Є. до розгляду на 25.09.2014 року.

26.08.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 26.08.2014, у зв'язку із виходом судді Полякової К.В. з лікарняного, справу №910/11670/14 передано їй для розгляду.

Ухвалою суду від 26.08.2014 справа №910/11670/14 прийнята до провадження суддею Поляковою К.В. та призначена до розгляду на 25.09.2014 року.

Ухвалою суду від 25.09.2014 провадження у справі №910/11670/14 зупинено до вирішення пов'язаної із нею справи №910/18495/14 та набрання судовим рішенням у вказаній справі законної сили.

25.09.2015 позивачем подано клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 02.10.20415 судом поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.10.2015 року.

У судовому засіданні 22.10.2015 судом оголошено перерву до 03.11.2015 року.

Під час судового засідання 03.11.2015 судом розглянуто та прийнято заяву позивач про зменшення розміру позовних вимог, подану до суду у судовому засіданні 22.10.2015 року. Також оголошено, що подальший розгляд справи буде здійснено із врахуванням поданої заяви.

Представник позивача у судовому засіданні 03.11.2015 просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позові та додаткових письмових поясненнях, із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої ПАТ «Банк Петрокомерц-Україна» просив стягнути з відповідача 51 659,46 грн.

Відповідач не направив свого представника для участі у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Також суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову з огляду на нижчезазначене.

Нормами статті 66 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї власної ініціативи вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, якими безпосередньо є: накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороно відповідачеві вчиняти певні дії; забороно іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини, наведені у заяві про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому заява позивача є такою, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2013 між ТОВ "Центр перекладів "Тріс" (орендарем) та ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" (орендодавцем) укладено Договір оперативної оренди будівлі (далі -договір), за умовами п. 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування будівлю загальною площею 548,40 кв. м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 30-А.

Відповідно до п. 5.6. Договору оренди орендна плата нараховується до дня передачі Приміщення (дня підписання Акту прийому-передачі) та сплачується Орендатором в порядку, встановленому Договором.

Згідно п. 6.1. Договору Оренди орендна плата за користування Об'єктом оренди складає гривневий еквівалент 13 500,00 доларів США (тринадцять тисяч п'ятсот доларів СІЛА 00 центів), в т.ч. ПДВ, по курсу НБУ на день оплати.

Відповідно до п. 6.3. Договору оренди оплата здійснюється авансом за наступний місяць оренди до 25-го числа поточного місяця.

Строк оренди згаданого приміщення становить один рік з дня прийняття орендарем приміщення по акту приймання-передачі (п. 7.1 Договору).

Через ухилянням орендодавця від належного прийняття від відповідача орендованого на підставі Договору приміщення, ТОВ «Центр перекладів «Тріс» звернулось із позовом до суду про зобов'язання здійснити дії.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/18495/14 від 30.10.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014, позов задоволено, зобов'язано відповідача прийняти у позивача орендовану згідно договору оперативної оренди будівлі №Б/Н від 14.11.2013 будівлю загальною площею 548,4 кв. м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 30-А, за актом приймання-передачі будівлі від 30.04.2014 року. Вищевказане рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного суду, залишено без змін постановою Вищого господарського суду у справі №910/18495/14 від 19.02.2015 року.

На виконання рішення суду у справі №910/18495/14, сторонами підписано акт приймання-передачі приміщення від 30.04.2014, що фактично є датою припинення договору оренди.

Надалі, 21.10.2015 Банком від Відповідача по справі отримано вимогу про повернення на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр перекладів „ТРІС" частини гарантійного внеску в розмірі гривневого еквіваленту 13500 (тринадцять тисяч п'ятсот) доларів США по курсу НБУ станом на 30 квітня 2014 року.

У відповідь на Вимогу та керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 203 Господарського Кодексу України, 21.10.2015 Банком на адресу Відповідача направлено заяву про зарахування зустрічних вимог.

Із врахуванням вищевикладеного, а також того, що на даний час ТОВ «Центр перекладів «ТРІС» не здійснило оплати за останній місяць користування Приміщенням - за квітень 2014 року, ПАТ «Банк Петрокомерц-Україна» просить стягнути з відповідача 46015,84 грн. заборгованості з орендної плати, 255,37 грн. вартості спжитих відповідачем комунальних послуг та пеню у розмірі 5388,25 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

За своєю правовою природою, укладений між сторонами договір, є договором найму, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які також підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

30.04.2014, тобто після підписання акту приймання-передачі приміщення, договір оренди фактично припинив свою дію, однак відповідачем доказів оплати орендної плати за квітень 2014 року до суду не надано та доводів позивача з цих обставин не спростовано.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено наявність обов'язку у ТОВ «Центр перекладів «Тріс» сплатити на користь позивача заборгованість з орендної плати за квітень 2014 року.

Одночасно, відповідно до п. 6.2 Договору протягом 3-х банківських днів з моменту укладення Договору Орендар зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок Орендодавця гарантійний платіж в розмірі гривневого еквіваленту 20700 (двадцять тисяч сімсот) доларів США по курсу НБУ (в т.ч. ПДВ) на день оплати. Частина гарантійного платежу в розмірі гривневого еквіваленту 7200 (сім тисяч двісті) доларів США по курсу НБУ (в т.ч. ПДВ) зараховується в рахунок оплати за користування Приміщенням протягом з 14 листопада 2013 року по 30 листопада 2013 року. Частина гарантійного платежу в розмірі гривневого еквіваленту 13500 (тринадцять тисяч п'ятсот) доларів США по курсу НБУ (в т.ч. ПДВ) утримується Орендодавцем до закінчення строку дії даного Договору і повертається Орендарю після передачі Приміщення в належному стані, з урахуванням нормального зносу та підписання акту приймання-передачі Приміщення.

На виконання п. 6.2. Договору оренди 18.11.2013 Орендарем перераховано Орендодавцеві гарантійний платіж у загальній сумі 165 455,10 грн., що є гривневим еквівалентом 20 700 (двадцять тисяч сімсот) доларів США по курсу НБУ (в т.ч. ПДВ) на день оплати, з яких:

- 57 549,60 грн. - є передплатою за послуги оренди за листопад (з 14.11. по 30.11) 2013 року згідно Договору оренди;

- 107 905,50 грн. - є гарантійним платежем згідно Договору оренди.

Отже, відповідно до п. 6.2. Договору оренди Орендодавець після підписання Акту приймання-передачі має повернути Орендарю частину гарантійного платежу, сплаченого Орендарем та яка утримується Орендодавцем у розмірі 107 905,50 грн., що є гривневим еквівалентом 13500 (тринадцять тисяч п'ятсот) доларів США по курсу НБУ на момент сплати.

Строк виконання зобов'язання Орендодавця ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» вважається таким, що настав, оскільки відповідно до умов п. 6.3. Договору частина гарантійного платежу має бути повернута після підписання акту приймання-передачі Приміщення, що здійснено Сторонами 07.07.2015 року. Вимогу Орендаря про повернення частини гарантійного платежу Банком отримано 21.10.2015 року.

Оскільки вимоги Орендодавця ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» до Орендаря ТОВ «Центр перекладів «ТРІС» за Договором оренди, рівно як і вимоги Орендаря ТОВ «Центр перекладів «ТРІС» до Орендодавця ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» за Договором оренди є грошовими та строк їх виконання є таким, що настав, відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 203 Господарського Кодексу України, 21.10.2015 ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» повідомив ТОВ «Центр перекладів «ТРІС» про здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, на суму 107 905,50 грн.

Враховуючи викладене, зобов'язання Орендаря ТОВ «Центр перекладів «ТРІС» перед Орендодавцем ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» щодо виконання грошових зобов'язань, встановлених Договором оперативної оренди будівлі №б/н від 14.11.2013, укладеним між Сторонами, є припиненими частково на суму 107 905, 50 грн., а зобов'язання Орендодавця ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» перед Орендарем ТОВ «Центр перекладів «ТРІС» щодо повернення сплаченого гарантійного платежу у розмірі 107 905,50 грн. є припиненими в повному обсязі, а тому до стягнення з відповідача підлягає 46015,84 грн. заборгованості з орендної плати.

Згідно з п. 13.1. Договору, Орендар компенсує Орендодавцю плату за фактично використані комунальні та експлуатаційні послуги (водопостачання, водовідведення, електроенергію, опалення, вивіз сміття, прибирання території та інше) за рахунком Орендодавця протягом трьох днів з дня отримання такого рахунка.

Відповідно до акту приймання-передавання товарної продукції за квітень 2014 року №04/2014-330148 від 30.04.2014, відповідачем використано теплової енергії на суму 255,37 грн., доказами нарахування чого є меморіальні ордери №29898176 та №29898177 від 12.05.2014 року.

Оскільки, відповідач не здійснив оплату за фактично спожиті комунальні послуги у розмірі 255,37 грн., то зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача у повному обсязі.

У зв'язку із простроченням відповідачем внесення платежів за орендну плату, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2421,11 грн. за період з 24.02.2014 по 30.04.2014 та у розмірі 2967,14 грн. за період з 25.03.204 по 30.04.2014 року.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 10.2.Договору сторони погодили, що у разі неналежної чи несвоєчасної сплати орендних платежів (порушення умов Розділу 6 Договору), а також відшкодування комунальних та експлуатаційних платежів, Орендар зобов'язується сплатити Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення, враховуючи день фактичної оплати. Строк прострочення рахується в календарних днях, починаючи з дня наступного, за останнім днем строку оплати та закінчується днем фактичної оплати.

Так, перевіривши поданий позивачем розрахунок пені у загальному розмірі 5388,25 грн., суд вважає його обґрунтованим, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Разом з тим, при подачі позовної заяви Публічним акціонерним товариством "Банк Петрокоммерц - Україна" сплачено судовий збір у розмірі більшому, ніж передбачено вимогами Закону України "Про судовий збір" щодо визначення ставок судового збору. З огляду на зазначене, судовий збір у розмірі 4014,24 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, у відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц - Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр перекладів "ТРІС" про стягнення заборгованості по орендній платі та відшкодування витрат за комунальні та експлуатаційні послуги - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр перекладів "ТРІС" (04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, 4А, офіс 139, літ.А; ідентифікаційний код 31173039) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц - Україна" (01601, місто Київ, вулиця Велика Житомирська, 20; ідентифікаційний код 22906155) 46015 (сорок шість тисяч п'ятнадцять) гривень 84 копійки заборгованості з орендної плати, 255 (двісті п'ятдесят п'ять) гривень 37 копійок за спожиті комунальні послуги, 5388 (п'ять тисяч триста вісімдесят вісім) гривень 25 копійок пені та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Повернути Публічному акціонерному товариству "Банк Петрокоммерц - Україна" (01601, місто Київ, вулиця Велика Житомирська, 20; ідентифікаційний код 22906155) з Державного бюджету України суму переплаченого судового збору у розмірі 4014 (чотири тисячі чотирнадцять) гривень 24 копійки.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 03.11.2015 року. Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 09.11.2015 року

Суддя К.В. Полякова