Рішення

від 30.11.2015 по справі 911/4437/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2015 р. Справа № 911/4437/15

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Салон В«Архітектура.Будівництво.ДизайнВ» , м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«РОЕ-УкраїнаВ» , Київська обл., с. Музичі

про стягнення 70 000,00 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.09.2015)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.09.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю В«Салон В«Архітектура.Будівництво.ДизайнВ» (далі - ТОВ В«Салон В«АБДВ» /позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«РОЕ-УкраїнаВ» (далі - ТОВ В«РОЕ-УкраїнаВ» /відповідач) про стягнення 70 000,00 гривень, як безпідставно набутих, у порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.10.2015 порушено провадження у справі №911/4437/15, розгляд справи призначено на 13.10.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.10.2015 та 17.11.2015 розгляд означеної справи відкладався на 17.11.2015 та 30.11.2015.

В судові засідання 17.11.2015 та 30.11.2015 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до викладених у позовній заяві пояснень, за усною домовленість між ТОВ В«Салон В«АБДВ» (далі - замовник) та ТОВ В«РОЕ-УкраїнаВ» (далі-підрядник) щодо виконання останнім робіт з монтажу технологічного обладнання на АЗС, відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000006 від 31.01.2014, копія якого міститься в матеріалах справи.

31.01.2014 позивачем перераховано відповідачу 70 000,00 грн оплати за монтаж обладнання згідно рахунку-фактури №СФ-0000006 від 31.01.2014, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №75 від 31.01.2014.

Водночас, згідно наданих сторонами пояснень, зазначений у рахунку-фактурі №СФ-0000006 від 31.01.2014 договір №30/01-14 від 30.01.2014 позивачем та відповідачем не укладався.

В подальшому, у зв'язку з протермінуванням відповідачем строків поставки та монтажу обладнання на АЗС, 07.08.2015 позивачем було надіслано відповідачу вимогу №22 від 05.08.2015, відповідно до якої ТОВ В«Салон В«АБДВ» повідомив відповідача про відмову від зобов'язання ТОВ В«РОЕ-УкраїнаВ» здійснити монтаж обладнання, а відтак вимагав повернути здійснену оплату у розмірі 70 000, 00 грн. протягом семи днів з дня одержання зазначеної вимоги. В матеріалах справи наявні означена вимога та докази надіслання останньої відповідачу.

Посилаючись на те, що відповідач на вказану вимогу не відповів, отримані кошти не повернув, позивач просить суд стягнути з відповідача 70 000,00 грн безпідставно отриманих коштів з підстав ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з нижченаведного.

Відповідно до ст. ст. 11, 205 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ст. ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

В силу вимог статей 627, 629 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

За змістом ч. 4 ст. 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Як слідує з наданих представником позивача в судових засіданнях пояснень роботи за виставленим рахунком-фактурою №СФ-0000006 від 31.01.2014 відповідачем не виконувались, що також не заперечується і відповідачем.

З огляду вищезазначеного, суд дійшов висновку, що позивач, надсилаючи відповідачу вимогу №22 від 05.08.2015, реалізував своє право на односторонню відмову від договору з монтажу обладнання.

Згідно ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, одностроння відмова позивача від договору свідчить про розірвання останнього у передбаченому законом порядку, що породжує відповідні правові наслідки.

За приписами ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

До того ж, в силу ч. 2 ст. 1212 ЦК України, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що до предмету доказування у даній справі входить встановлення наступних обставин: чи набув відповідне майно відповідач за рахунок позивача; чи є для цього підстави.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 30.11.2010 у справі №23/6.

За таких обставин, у зв'язку з розірванням позивачем в односторонньому порядку договору з монтажу обладнання, суд дійшов висновку про те, що сплачені позивачем кошти за монтаж обладнання у розмірі 70 000,00 грн отримані та збережені відповідачем без достатньої правової підстави.

Виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу, характеру правовідносин, а також враховуючи набуття та збереження відповідачем коштів без достатньої на те правової підстави, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 70 000, 00 грн, як такої, що доведена позивачем належними і допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі, визначеного судом згідно приписів Закону України «Про судовий збір» станом на дату звернення позивача до суду - 30.09.2015.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 11, 205, 625, 627, 837, 849, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 175, 193 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«РОЕ-УкраїнаВ» (вул. Шевченка, 83, с. Музичі, Київська обл., 08125, ідентифікаційний код 32137997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Салон В«Архітектура.Будівництво.ДизайнВ» (АДРЕСА_1, 79005, ідентифікаційний код 32712236) 70 000 (сімдесят тисяч) грн 00 коп. безпідставно набутих коштів та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 04.12.2015

Суддя В.А. Ярема