Рішення

від 09.12.2015 по справі 916/4210/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" грудня 2015 р.Справа № 916/4210/15

За позовом Публічне акціонерне товариство "ОДЕСАГАЗ";

до відповідача ОСОБА_1 підприємство "Житлово-експлуатаційна компанія "НАШ ДІМ"

про стягнення 295294,7грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2. - за дорученням;

Від відповідача: ОСОБА_3 - за дорученням ;

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "ОДЕСАГАЗ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 підприємство «Житлово-експлуатаційна компанія «Наш дім» про стягнення 295294,70 гривень.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16 жовтня 2015 року порушено провадження у справі № 916/4210/15 та призначено до розгляду на 2 листопада 2015 року.

30.11.2015 року представник відповідача звернувся до суду із заявою про відкладення розгляду справи та ухвалою суду від 02.11.2015 року, вказане клопотання задоволено та відкладено розгляд справи на 23.11.2015 року.

В порядку ст. 77 ГПК України, по справі було оголошено перерву до 09.11.2015 року.

08.12.2015 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому вимоги позивача щодо основного боргу визнає та просить суд зменшити штрафні санкції на 90%, з підстав викладених у відзиві на позов.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовну заяву підтримує та просить суд стягнути заявлену суму з відповідача.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, просить суд зменшити штрафні санкції.

У судовому засіданні 9 грудня 2015 року після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи суд встановив:

08.01.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Одесагаз» (далі - Постачальник) та ОСОБА_1 підприємством «Житлово-експлуатаційна компанія «Наш дім» (далі - Споживач) укладено договір №008383 - ТН (далі - Договір), на постачання за регульованим тарифом та розподіл природного газу для суб'єктів господарювання, що надають послуги населенню з опалення та гарячого водопостачання, відповідно до умов договору Постачальник зобовязався надати Споживачу послуги з постачання та розподілу природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів Споживача відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності Сторін.

Згідно п. 4.8. договору, облік газу ведеться згідно з „Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання", ДБН В.2.5-20-2001 „Газопостачання" та діючим документам Держспоживстандарту. Оперативний контроль споживання газу Споживачем здійснює Постачальник.

Згідно п. 4.10. договору, Споживач зобов'язується щомісячно в період з 30(31) числа поточного місяця по 2 число наступного місяця з'явитись до Постачальника для оформлення місячного акту прийому-передачі природного газу, на підставі наданих звітів з автоматичних коректорів (обчислювачів).

Згідно п. 5.1. договору, розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснюється за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює регулювання в сфері енергетики (НКРЕ)

Згідно з умовами п.5.6. договору оплата за постачання природного газу здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі рахунка-фактури.

На виконання умов Договору №008383 - ТН Постачальник поставив споживачу за період з січня по червень 2015р, а споживач прийняв природний газ обсягом 229,715 тис. м. кубічних газу на суму 431223,45 гривень, що підтверджується актами прийому передачі природного газу.

Відповідач не виконував умови договору, а саме не проводив у повному обсязі оплату за використаний природний газ, в результаті чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за період з січня по червень 2015р. у сумі 200 330,56 гривень, та з урахувань спрати авансу в сумі 1 423,61 гривень, заборгованість станом на 09.10.2015 року складає 198906,95 гривень.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу , у тому числі із договору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України .

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України ).

В ході розгляд справи судом встановлено, що дійсно на протязі січня 2015 року по червень 2015 року позивчем було здійсно поставу, а споживач прийняв природний газ обсягом 229,715 тис. м. кубічних газу на суму 431223,45 гривень, що підтверджується актами прийому передачі природного газу.

Відповідач частково провів оплату в сумі 230 892,89 гривень та аванс в сумі 1 423,61 гривень, звідси сума заборгованості, яка підлягає стягненню складає 198906,95 гривень.

Відповідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері: господарювання шляхом застосування до правопорушника господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України , штрафними санкціями у цьому кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 5.8. договору, говориться: « Постачальник має право грошові кошти, отримані від Споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення».

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 Договору, передбачено: « У разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із споживача стягується пеня, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу».

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р . на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд вважає його вірним та обґрунтованим, заявлену суму пені в розмірі 61 588,98гривень стягує з відповідача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних простроченої суми, якщо законом або договором не передбачений інший розмір відсотків.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних здійснений вірно та заявлена сума 3% річних 3237,93гривень підлягає стягненню з відповідача.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Наданий позивачем розрахунок інфляційного збільшення здійснений вірно та заявлена сума інфляційного збільшення 31560,84 гривень підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підсумовуючи зазначене, суд доходить висновку щодо обґрунтованості, правомірності заявлених Публічним акціонерним товариством "ОДЕСАГАЗ" позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.

Згідно статей 44 , 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32 , 33 , 43 , 44 , 49 , ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Житлово-експлуатаційна компанія «Наш дім» (65058 м.Одеса, вул. Довженка, будинок 6А код ЄДРПОУ Код ЄДРПОУ 34736891, МФО328210 р/рахунок № 2600035837980 ПАТ «КБ «Інвестбанк», м.Одеса) на користь Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 03351208) основний борг у сумі 198 906 /сто дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот шість/гривень 95копійок (р/р 2603930303944 в ФООУ ПАТ «Ощадбанк», МФО 328845), пеню у сумі 61 588 /шістдесят одна тисяча п'ятсот вісімдесят вісім/ гривень 98 копійок, 3% річних у сумі 3 237 /три тисячі двісті тридцять сім/ гривень 93 копійки, інфляційне збільшення у сумі 31 560 /тридцять одна тисяча п'ятсот шістдесят/ гривень 84 копійки, витрати по сплаті судового збору у сумі 4 429 /чотири тисячі чотириста двадцять дев'ять/ гривень 43 копійки.( р/р №26001121611 в ПАТ „Марфин банк" МФО 328168).

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України .

Повне рішення складено 09 грудня 2015 р.

Суддя Г.І. Гуляк