Постанова

від 03.12.2015 по справі 803/3686/15

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року м. Луцьк Справа № 803/3686/15

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

за участі секретаря судового засідання Литвиненко І.П.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Громадської організації «Громадське.Волинь» до Волинського обласного санаторію «Лісова пісня» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація В«Громадське.ВолиньВ» (далі - позивач, ГО «Громадське.Волинь») звернулася в суд з адміністративним позовом до Волинського обласного санаторію В«Лісова пісняВ» (далі - відповідач, санаторій) про визнання неправомірними дій щодо відмови у наданні відповіді на запит від 02 вересня 2015 року про штатний розпис санаторію, прізвища і розміри посадових окладів працівників; про зобов'язання відповідача надати відповідь на запит про штатний розпис санаторію, прізвища і розміри посадових окладів працівників.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у серпні 2015 року позивач звернувся засобами електронного зв'язку до санаторію з інформаційним запитом з проханням надати інформацію про штатний розпис і розміри посадових окладів працівників підприємства. У зв'язку з неотримання у встановлений п'ятиденний строк відповіді на цей запит, громадська організація повторно надіслала його засобами електронного зв'язку 27, 31 серпня та 04 вересня 2015 року.

В подальшому, а саме 22 вересня 2015 року від санаторію надійшла письмова відповідь у якій відмовлено у наданні витребуваної інформації з посиланням на те, що вона віднесена до комерційної таємниці.

Громадська організація вважає таку відмову протиправною з тих підстав, що відповідач є комунальним закладом, який фінансується за кошти обласного бюджету Волинської області, а ОСОБА_4 України «Про доступ до публічної інформації» забороняє обмеження доступу до інформації про розпорядження бюджетними коштами.

З наведених підстав просить суд визнати неправомірними дії Волинського обласного санаторію В«Лісова пісняВ» щодо відмови у наданні відповіді на запит від 02 вересня 2015 року про штатний розпис санаторію, прізвища і розміри посадових окладів працівників; про зобов'язання відповідача надати відповідь на інформацію про штатний розпис санаторію, прізвища і розміри посадових окладів працівників.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити. Додатково уточнили, що просять суд визнати неправомірними дії відповідача щодо ненадання інформації на запит від 21 серпня 2015 року вих.№1/08 про штатний розпис санаторію, прізвища і розміри посадових окладів працівників та зобов'язати санаторій надати цю інформацію.

Відповідач у письмових запереченнях від 26 листопада 2015 року за вхідним номером канцелярії суду 18704/15 вважає адміністративний позов необґрунтованим та безпідставним посилаючись на ОСОБА_4 України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» відповідно до якого існують обмеження щодо розголошення, зберігання, одержання інформації, коли це потрібно для захисту репутації або прав інших людей, для запобіганню розголошенню інформації, одержаної конфіденційно. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що становить суспільний інтерес регулюються Законом України «Про доступ до публічної інформації». Згідно із статтею 6 цього Закону до публічної інформації з обмеженим доступом відноситься конфіденційна інформація. Наказом №89 від 21 серпня 2015 року Про введення в дію Положення «Про комерційну таємницю та конфіденційну інформацію в санаторії «Лісова пісня» було визначено перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю, конфіденційну інформацію Підприємства, де, зокрема, в підпункті 2.1.4 Відомості про фінанси підприємства» визначено наступне: а) відомості про систему оплати праці; б) відомості, що розкривають показники фінансового плану; г) майнове становище, кількість і вартість товарних запасів; д) відомості про баланс підприємства; е) відомості про стан банківських рахунків підприємства; є) відомості про рівень доходів підприємства; ж) відомості про чисельність та склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами. Зазначає, що підприємство є юридичною особою і самостійно визначає режим доступу до інформації як того вимагає ОСОБА_4 України «Про інформацію». Оскільки 04 вересня 2015 року №01-13/466 Волинським обласним санаторієм «Лісова пісня» посилаючись на статтю 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» було надано відповідь на отриманий 31 серпня 2015 року №1/08 електронний запит на інформацію від ГО «Громадське.Волинь» про штатний розпис санаторію із переліком працівників та прізвищами, зазначенням їх посад, дати їхнього призначення на посади і розміри посадового окладу, тому просить у задоволенні позову з врахуванням обставин викладених в запереченнях, відмовити повністю (а.с.57-58).

Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні 27 листопада 2015 року та 03 грудня заперечував проти позову з ознак його безпідставності та неправомірності. Зокрема, відповідно до Статуту Волинський обласний санаторій «Лісова пісня» є госпрозрахунковим комунальним підприємством, заснованим територіальною громадою в особі Волинської обласної ради. Дане підприємство не являється розпорядником ні місцевих ні державних бюджетних коштів. Заробітна плата, премії, матеріальна допомога та інші виплати всіх працівників Волинського обласного санаторію «Лісова пісня», у тому числі і директора, виплачується за рахунок доходу, отриманого підприємством від здійснення господарської діяльності, а не з обласного бюджету. Надав суду Довідку від 01 грудня 2015 року підписану директором ОСОБА_5, що санаторій не отримує фінансування з Державного та місцевого бюджетів для нарахування заробітної плати працівникам і діє відповідно до Статуту на повному госпрозрахунку. Стверджував, що позивач не відноситься до юридичних осіб, які зобов'язані оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», у порядку, передбаченому цим Законом. Зазначав, що саме директор санаторію приймає працівників на роботу, заключає з ними трудові угоди, з усіма співробітниками укладає договора про нерозголошення комерційної та конфіденційної інформації (а.с.54-55, 123).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю, з наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечується обома сторонами, що Громадська організація «Громадське.Волинь» звернулася до Волинського обласного санаторію «Лісова Пісня» з запитом на інформацію від 20 серпня 2015 року №1/08, в якому, з посиланням на ОСОБА_4 України «Про доступ до публічної інформації» просила надати інформацію про штатний розпис санаторію із переліком працівників за прізвищами, зазначенням їх посад, дати їхнього призначення на посади і розміру посадового окладу (а.с.24). Даний запит 21 серпня 2015 року надісланий на електронну адресу санаторію. 25 серпня 2015 року керівнику ГО «Громадське.Волинь» зателефонував заступник директора закладу ОСОБА_6 з проханням поставити печатку організації на листі запиту і відправити повторно. 27 серпня 2015 року позивач повторно направив запит на інформацію. Згодом, 31 серпня 2015 року з електронної пошти громадського об'єднання був направлений ще один запит. Проте відповідач у встановлений п'ятиденний строк відповіді не надав. З поштового відділення у м.Рожище Волинської області 07 вересня 2015 року позивач відправила запит рекомендованим листом, який був отриманий ВОС «Лісова пісня» 10 вересня 2015 року (а.с.84,111-122).

У відповідь на запит від 31 серпня 2015 року, листом від 04 вересня 2015 року №01-13/466 відповідач відмовив позивачу у наданні витребуваної інформації з тих підстав, що вона віднесена, до комерційної таємниці санаторію (а.с.21, 124). Дана відповідь надійшла на поштову скриньку ГО «Громадське.Волинь» 22 вересня 2015 року.

У судовому засіданні 19 листопада 2015 року представник позивача ОСОБА_1 подав заяву про уточнення позовних вимог в якій вважав за потрібне уточнити підстави адміністративного позову. Оглянувши подану заяву суд розцінів її як додаткове обґрунтування позовних вимог, копію якої отримав представник відповідача 20 листопада 2015 року (а.с.39- 40, зворот арк 40).

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти долучення до матеріалів справи листів позивача від 21, 27, 31 серпня та 04 вересня 2015 року так як, на його думку, вони відправлені іншою особою Громадські журналісти з ОСОБА_5, яка не має відношення до позивача. Суд не погоджується з такою позицією, оскільки письмовими доказами підтверджено, що всі листи відправлені з електронної поштової скриньки юридичної особи -ГО «Громадське.Волинь» (а.с.109-110).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини виникли з приводу здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що становить суспільний інтерес, а тому врегульовані Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.

Оскільки Волинський обласний санаторій «Лісова Пісня» створений Волинською обласною радою, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету Волинської області, тому, на думку суду, він є розпорядником інформації в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» в частині використання цих бюджетних коштів.

Частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

У розумінні частини другої статті 21 Закону України «Про інформацію» конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень.

Визначення, наведене у Законі України «Про інформацію», є ширшим. ОСОБА_4 на відміну від Закону України «Про доступ до публічної інформації» до конфіденційної інформації відносить відомості про фізичну особу, якими є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Однак у зв'язку з ухваленням законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про захист персональних даних» ОСОБА_4 України «Про інформацію» втратив значення базового закону в галузі інформаційного законодавства.

Посилання відповідача на положення Закону України «Про захист персональних даних» є помилковим, оскільки відповідно до частини третьої статті 5 цього Закону допускається можливість заборони законом віднесення персональних даних певних категорій громадян чи їх (персональних даних) вичерпного переліку до інформації з обмеженим доступом. Таким законом є, зокрема, ОСОБА_4 України «Про доступ до публічної інформації», частиною п'ятою статті 6 якого визначається перелік персональних даних фізичних осіб, які заборонено відносити до інформації з обмеженим доступом, зокрема не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

З огляду на викладене у відносинах, пов'язаних із забезпеченням права на доступ до публічної інформації, конфіденційна інформація повинна визначатися відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Таким чином, публічна інформація про осіб, котрі одержали державне та комунальне майно у власність чи користування, про розмір оплати праці та інших виплат з бюджетів усіх рівнів, не є інформацією з обмеженим доступом.

Оскільки запитувана позивачем інформація стосувалася штатного розпису, прізвищ і розмірів посадових окладів працівників Волинського обласного санаторію «Лісова Пісня», який фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету Волинської області, тому, на переконання суду, відповідач неправомірно обмежив доступ до цієї інформації та відмовив позивачу у її наданні.

При прийнятті судового рішення суд також враховує судову практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні.

Зокрема, у пунктах 26, 27 Рішення Європейського суду з прав людини від 14 квітня 2009 року у справі «Угорської спілки громадянських свобод проти Угорщини» зазначено, що суд постійно визнавав, що громадськість має право на одержання інформації, яка представляє суспільний інтерес. Практика Суду з цього питання розвивалася в напрямку розширення свободи засобів масової інформації, яка слугує поширенню інформації та ідей. У зв'язку із цим потрібен ретельний контроль з боку Суду у випадках, коли заходи, що вживаються національними органами, можуть перешкоджати участі преси - одного з «сторожових псів» суспільства - долучатись до публічних дискусій з питань, що представляють законний суспільний інтерес, включаючи заходи, які ускладнюють доступ до інформації.

З точки зору інтересів, які захищаються статтею 10, закон не може допускати використання довільних обмежень, які можуть набувати форм непрямої цензури, якщо влада створюватиме перешкоди для збору інформації. Збір інформації є, зокрема, важливою складовою частиною журналістики, і невід'ємним елементом свободи преси, що захищається. Завдання преси передбачає, зокрема, й створення майданчиків для публічних обговорень. Проте, це завдання реалізується не тільки засобами масової інформації й професійних журналістів. У даному випадку підготовка до суспільної дискусії проводилася неурядовою організацією. Мету діяльності заявника, таким чином, можна охарактеризувати як один з найважливіших елементів суспільної дискусії. Суд неодноразово визнавав важливий внесок громадянського суспільства в обговорення державних справ. Заявник - організація, що працює з різними проблемами в сфері прав людини, включаючи й захист права на свободу інформації. Ця організація, так само як і преса, може розглядатися як «сторожовий пес» суспільства. Беручи до уваги ці обставини, Суд погоджується з тим, що діяльність заявника потребує такого ж захисту з боку Конвенції, як і діяльність преси.

З аналізу вищезазначеного рішення Європейського суду з прав людини слідує, що засоби масової інформації в силу своїх завдань можуть піднімати для обговорення суспільно важливі питання. Для виконання цього завдання преса має право збирати та поширювати інформацію, що становить суспільний інтерес.

В розглядуваному випадку, громадська організація «Громадське.Волинь» є добровільним об'єднанням фізичних осіб, що створене для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема соціальних, культурних, інформаційних, творчих інтересів. Метою діяльності організації є захист та реалізації соціальних, творчих і економічних прав та інтересів членів організації та членів суспільства, сприяння реалізації їх творчого, наукового, технічного потенціалу, а також задоволення інформації потреб суспільства, надання інформаційних послуг шляхом збирання, обробки, створення, зберігання і підготовки інформації, випуску та поширення новин, надання фото-, відео- та іншої інформаційної продукції засобам масової інформації, органам державної влади, підприємства, установам, організаціям, об'єднанням громадян, а також приватним особам в Україні.

Отже, позивач є неурядовою організацією, яка створена, в тому числі для задоволення інформаційного запиту суспільства.

Як пояснили представники громадської організації у судовому засіданні, у квітні 2015 року в санаторії була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності в результаті якої виявлено низку порушень фінансової та бюджетної дисципліни. Крім того, комунальний заклад «Лісова пісня» є санаторним закладом і таким, що надає послуги, в тому числі і медичні, про що зазначено на власному сайті закладу, а отже має залишатися під пильним громадським контролем, тому що життя і здоров'я людини є найголовнішим пріоритетом. До того ж, заклад є комунальною власністю, а отже майном громади. Відповідач зазначив, що заклад виплачує заробітну плату працівникам з власних зароблених коштів, але це не позбавляє громади знати, який штат осіб та на яке утримання заробляє комунальний заклад. Саме з метою поширення цієї інформації серед суспільства, був зроблений інформаційний запит про штатний розпис, розміри посадових окладів та прізвища працівників відповідача.

Для повного всебічного та об'єктивного розгляду справи, офіційного з'ясування всіх обставин у справі суд керуючись статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України звернувся до Головного Управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Волинської обласної ради, Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації надати інформацію про те, чи є Волинський обласний санаторій «Лісова пісня» отримувачем бюджетних коштів (а.с.90-96).

Судом встановлено, що згідно відповіді Головного Управління Державної казначейської служби України у Волинській області установа Волинський обласний санаторій «Лісова пісня» (код ЄДРПОУ 05383951) включена в мережу головного розпорядника бюджетних коштів Волинської обласної ради як одержувач бюджетних коштів обласного бюджету та станом на 02 грудня 2015 року рахунки Волинського обласного санаторію «Лісова пісня» відкриті в Управлінні Державної казначейської служби України у Шацькому районі Волинської області. Крім того, відповідно до Програми підтримки фінансово-господарської діяльності підприємств та установ спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, з обласного бюджету на поповнення статутного фонду санаторію виділено 190,0 тис. грн., які є капітальними видатками і можуть бути спрямовані лише на будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт приміщень та придбання основних засобів. Разом з тим, 19 червня 2015 року департамент соціального захисту населення облдержадміністрації уклав договір №101 «Про закупівлю та державні кошти» з відповідачем, відповідно до якого зазначений санаторний заклад надає послугу по оздоровленню громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до категорії 1. Станом на 03 грудня 2015 року за надані послуги згідно з актами виконаних робіт, Волинському обласному санаторію «Лісова пісня» департаментом перераховані кошти у сумі 828225 грн (а.с.101-104).

Суд погоджується з наведеними доводами Громадської організації «Громадське.Волинь» та зазначає, що Волинський обласний санаторій «Лісова пісня» є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок обласного та місцевого бюджету Волинської області. Отже, діяльність цього закладу, в тому числі в частині використання бюджетних коштів є предметом контролю суспільства, який, в даному випадку, реалізується шляхом поширення вказаної інформації засобами масової організації, або неурядовими громадськими організаціями.

Відтак, на думку суду, обмеження санаторієм доступу до інформації про свій штатний розпис, розміри посадових окладів та прізвища працівників є порушенням статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «ОСОБА_3 вираження поглядів», яка включає в себе і право на отримання інформації.

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки обмеження Волинським обласним санаторієм «Лісова Пісня», який є бюджетною установою, інформації про свій штатний розпис, розміри посадових окладів та прізвища працівників є порушення приписів частини п'ятої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», крім того таке обмеження порушує право позивача, як громадської організації та засобу масової інформації, на поширення суспільно значимої інформації, що становить порушення статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Як зазначено у пункті 10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», суди повинні виходити з того, що вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.

Зважаючи на те, що позивач просить суд визнати неправомірними дії відповідача, тобто в іншій словесній формі просить суд визнати їх протиправними, тому, на підставі статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині шляхом визнання протиправними дій Волинського обласного санаторію «Лісова пісня» щодо відмови у наданні відповіді на запит Громадської організації «Громадське.Волинь» від 21 серпня 2015 року вих.№1/08 щодо інформації про штатний розпис санаторію, прізвища і розміри посадових окладів працівників.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги повністю, тому сплачена за подання цього позову квитанцією №7 від 05 листопада 2015 року сума судового збору у розмірі 1 218,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтею 94, частиною третьою статті 160, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації», Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14 квітня 2009 року у справі «Угорської спілки громадянських свобод проти Угорщини», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Громадської організації «Громадське.Волинь» до Волинського обласного санаторію «Лісова пісня» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Волинського обласного санаторію «Лісова пісня» щодо відмови у наданні інформації на запит Громадської організації «Громадське.Волинь» від 21 серпня 2015 року вих.№1/08 про штатний розпис санаторію, прізвища і розміри посадових окладів працівників.

Зобов'язати Волинський обласний санаторій «Лісова пісня» (44009, Волинська область, Шацький район, с. Гаївка, вул. Пісочна, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 05383951) надати Громадській організації «Громадське.Волинь» (43010, м. Луцьк, вул. Глушець, буд.49, офіс 1, ідентифікаційний код юридичної особи 39382091) інформацію на запит про штатний розпис санаторію, прізвища і розміри посадових окладів працівників.

Стягнути з місцевого бюджету Волинської області за рахунок бюджетних асигнувань Волинського обласного санаторію «Лісова пісня» (44009, Волинська область, Шацький район, с. Гаївка, вул. Пісочна, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 05383951) на користь Громадської організації «Громадське.Волинь» (43010, м. Луцьк, вул. Глушець, буд.49, офіс 1, ідентифікаційний код юридичної особи 39382091) судовий збір у розмірі 1 218,00 грн (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається сторонами протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст постанови виготовлений 08 грудня 2015 року.