Ухвала

від 26.11.2015 по справі 823/2080/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/2080/15 Головуючий у 1-й інстанції: Орленко В.І. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

26 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Кучкарової Я.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Соя» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Соя» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001702301 від 07.08.2015 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 450948,00 грн., в тому числі за основним платежем 300632,00 грн., за штрафними санкціями 150316,00 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у період з 17.06.2015 року по 23.06.2015 року Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Соя" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Зернотрейд" (код ЄДРПОУ 36196794), ПП Хімінвест" (код ЄДРПОУ 32424590) за період з 01.02.2015 року по 28.02.2015 року та з ТОВ "ХТГ 21" (код ЄДРПОУ 39514890) за період з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року, за результатами якої складено Акт перевірки №167/23-01-22-02/34863644 від 24.07.2015 року.

В Акті перевірки встановлено порушення вимог п.п. "а" п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за лютий - березень 2015 року на суму 300632,00 грн., в т.ч. за лютий 2015 року на суму 225362,00 грн., за березень 2015 року на суму 75270,00 грн.

На підставі Акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001702301 від 07.08.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 450948,00 грн., в тому числі за основним платежем 300632,00 грн., за штрафними санкціями 150316,00 грн.

Не погоджуючись із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини, є Податковий кодекс України.

Приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Отже, формування податкового кредиту є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності. Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відтак, необхідною умовою для віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ПП "Зернотрейд" (Продавець) укладено договір поставки №42 від 01.09.2014 року (далі - Договір №42), згідно якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти й оплатити наступну продукцію - соя (надалі - Товар).

На підтвердження виконання умов Договору №42 у лютому 2015 року в матеріалах справи містяться копії: договору, рахунків-фактур, податкових накладних, видаткових накладних, посвідчення про якість на сою, товарно-транспортних накладних на перевезення сої, платіжних доручень на оплату вартості сої, картки рахунку 201, картки рахунку 631.

Крім того, між позивачем (Покупець) та приватним підприємством "Хімінвест" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №19 від 23.02.2015 року (далі - Договір №19), згідно якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити наступну продукцію - премікс (в поліпропіленових мішках по 30 кг) (надалі - Товар).

Загальна кількість товару за даним договором становить 26,160 тонну, ціна за Договором становить 48150,00 грн. за тонну та загальна вартість - 1259604,00 грн., в т.ч. ПДВ 209934,00 грн.

На підтвердження виконання умов Договору №19, в матеріалах справи містяться копії: договору, рахунку-фактури, податкової накладної, видаткової накладної, посвідчення про якість на премікс; платіжного доручення; товарно-транспортної накладної.

Крім того, між позивачем (Покупець) та ТОВ "ХТГ 21" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №25 від 27.03.2015 року (далі - Договір №25), згідно якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити наступну продукцію - білково-вітамінні добавки (в поліпропіленових мішках по 30 кг) (надалі - Товар).

Загальна кількість товару за даним Договором становить 11,7 тонн, ціна за Договором становить 38600,00 грн. за тонну, загальна вартість - 451620,00 грн., в т.ч. ПДВ 75270,00 грн.

На підтвердження виконання умов Договору №25, в матеріалах справи містяться копії: рахунку-фактури, податкової накладної, видаткової накладної, посвідчення про якість на білково-вітамінну добавку; платіжного доручення; товарно-транспортної накладної; картки рахунку 631, картки рахунку 201.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, відповідач жодних зауважень до оформлення вище перелічених первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинах позивача з контрагентами не навів.

Натомість, вбачається, що первинні документи оформлені належним чином, відповідно до вимог чинного законодавства, при цьому, у позивача та його контрагентів наявна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції.

Судом встановлено, що рух активів в процесі здійснення господарської діяльності за вищевказаними Договорами підтверджується також: накладними на передачу матеріалів у виробництво; актом переробки сої №30/04 від 30.04.2015р.; звітом №02 від 02.03.2015р. по складу товарів, сировини та готової продукції за лютий 2015 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, позивач, на підтвердження використання придбаного товару у власній господарській діяльності, долучив до матеріалів справи копії: договору поставки №РТ-0004 від 01.01.2015 року, укладеного між позивачем (Постачальник) та ПАТ "Компанія "Райз" (Покупець); видаткових накладних, товарно-транспортних накладних.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

В свою чергу, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що оскільки матеріалами справи підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагентів податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, витрати підтверджені первинними документами, про відсутність підстав у контролюючого органу для винесення податкового повідомлення-рішення №0001702301 від 07.08.2015 року.

Також, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо оцінки посилань відповідача на податкову інформацію по контрагентах позивача та контрагентах контрагентів позивача.

Слід зазначити, що право платника податку на формування податкового кредиту не залежить від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника, оскільки позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків щодо сплати податків іншими контрагентами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, і не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови.

Доказів, щодо визнання господарських договорів укладених між контрагентами недійсними, податковим органом до суду не надано.

З огляду на викладене, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами позивача, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять правомірності оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 07.12.2015 року

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Міщук М.С.

Гром Л.М.