Постанова

від 03.12.2015 по справі 826/21828/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/21828/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Літвіної Н.М.

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Рафальській І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрроснафтогазбуд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрроснафтогазбуд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2015 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ТОВ «Укрроснафтогазбуд», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Укрроснафтогазбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року за результатом якої складено акт № 64/26-55-22-09/36691140 від 27 травня 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого занижено об'єкт оподаткування податку на прибуток на суму 161 552, 00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято, податкове повідомлення-рішення № 143/26552207 від 16 червня 2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 201 940, 00 грн., з яких за основним платежем - 161 552, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 40 388, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем до складу валових витрат за 2012-2014 року віднесено проценти по позикам, які надавало ТОВ «КУА «Капітал Груп» згідно договорів позики, які надавались на поповнення обігових коштів для статутної діяльності позивача. Позивач (позичальник) повинен сплачувати позикодавцеві проценти із розрахунку 26%, 10%. За 2012-2014 роки ТОВ «КУА «Капітал Груп» надав позивачу позику на загальну суму 307 803 270, 00 грн., натомість позивачем повернуто позики на загальну суму 199 996 320 грн.

З акту перевірки вбачається, що ТОВ «КУА «Капітал Груп» надано позивачу 25 жовтня 2012 року позику в сумі 19 000 000, 00 грн., на яку нараховано відсотки в сумі 917 814, 20 грн.

Вказана позика 26 жовтня 2012 року в сумі 16 000 000, 00 грн пішла на оплату облігацій ТОВ «КУА «Капітал Груп», які згідно договору купівлі-продажу цінних паперів від 21 жовтня 2012 року № БВ221012-12/1 передано у власність позивачу. Емітент облігацій ТОВ «Виробничий вектор».

Крім того, як вбачається з акту перевірки, позивачем було перераховано ТОВ «КУА «Капітал Груп» аванс в сумі 16 000 000, 00 грн. та в подальшому 22 листопада 2013 року - 1 350 000, 00 грн, 16 липня 2013 року - 1 650 000, 00 грн.

В подальшому, вказані облігації реалізовано позивачем згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 061212-135/1 на загальну суму 19 020 000, 00 грн.

Аналогічним чином було використано кошти отримані позивачем у позику від ТОВ «КУА «Капітал Груп» 25 грудня 2012 року в сумі 102 898 720, 00 грн (відсотки в сумі - 7 503 640, 26 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Компанія з управління активами «Капітал Груп» є засновником наступних компаній - ТОВ «Виробничий вектор», ТОВ «Нест плюс», ТОВ «Лакі Грейд», ТОВ «Житло Комфорт Сервіс», ПП «Ремсервіс». Крім того, ТОВ «Компанія і управління «Компанія з управління активами «Капітал Груп» перевіряємий період мало 100% частку в статутному капіталі ТОВ «Укрроснафтогазбуд».

А тому, суд першої інстанції прийшов до висновку, що операції по придбанню та продажу облігацій фактично проводились в межах діяльності товариств належних ТОВ «Компанія і управління «Компанія з управління активами «Капітал Груп» та фактично не спрямовані на отримання доходу і проведені без розумної економічної причини.

Між тим, колегія суддів з висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 14.1.231. п. 14.1. ст. 14 ПК України - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно до ч. ч. 1 ст. 3 ГК України - під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до ст. 42 ГК України - підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, змістом господарської діяльності є намір одержання економічного ефекту (прибутку), оскільки фактичне одержання обумовлене притаманними підприємницькій діяльності ризиками.

Як вбачається зі змісту договорів позики, укладених між TЦB «Укрроснафтогазбуд» та TOB «КУА «Капітал Груп» було зумовлене поповненням обігових коштів для цілей ведення господарської діяльності позивача, передбаченої Статутом. Збільшення обігової грошової маси позивача мало на меті отримання прибутку у вигляді вкладення коштів у цільові облігації, які в подальшому мали бути реалізовані із отриманням прибутку або отримання об'єктів нерухомості у власність в результаті погашення цільових облігацій.

Відповідно до п. п. 138.1. ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті,

інших витрат, визначених згідно з підпунктами 138.10.5 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно до п. п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України - фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Відповідно до п. 141.1. ст. 141 ПК України - до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) /бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі . нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку».

Згідно до п. п. 153.8.1 п. 153.8 ст. 153 ПК України - облік загального фінансового результату (прибутку/збитку) за операціями з торгівлі цінними паперами ведеться платником податку окремо від інших доходів і витрат.

Платник податку визначає фінансовий результат за операціями з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, окремо від фінансового результату за операціями з цінними паперами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі.

Якщо за результатами звітного періоду загальна сума збитків від операцій із цінними паперами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі, перевищує загальну суму прибутків від таких операцій, то сума від'ємного значення фінансового результату за операціями з цінними паперами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі, переноситься на зменшення загального фінансового результату за такими операціями в наступних звітних періодах протягом 1095 днів, наступних за звітним періодом виникнення зазначеного від'ємного значення фінансового результату.

Як вбачається з матеріалів справи, цільові облігації на об'єкти нерухомості в ЖК «Покровський посад», придбані позивачем, в подальшому були продані третім особам, внаслідок чого було отримано прибуток в розмірі 20 000, 00 грн.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що такі операції були направлені на отримання прибутку та здійснювалися в рамках господарської діяльності TOB «Укрроснафтогазбуд».

Таким чином, висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення платником податків нарахованих відсотків до складу витрат на загальну суму 10 614 013, 00 грн. (за 2012 рік на суму 917 814, 00 грн. та за 2013 рік на суму 9 696 199, 00 грн.) на позики, що були отримані від TOB КУА «Капітал Груп», є необгрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач мав фінансово-господарську діяльність з TOB «Ремстройснаб», TOB «Стоун Технолоджі Україна», TOB «НДВП «Біоресурс», TOB «ВМС-Технолоджи» та TOB «УКРЕНЕРГОСЕРВІС КО», зокрема вказані особи проводили роботи на ЖК «Покровський Посад».

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договорів та додаткових договорів; договорів субпідряду, актів приймання-здачі робіт за відповідні періоди; Довідок про вартість виконаних робіт, податкових накладних за відповідні періоди, зареєстровані в Реєстрі податкових накладних; платіжних доручень за відповідні періоди, оборотно-сальдові відомості, ліцензії та дозволи на виконання робіт, висновки експертиз тощо.

Реальність господарських операцій із контрагентом підтверджується наявними результатами робіт та товарно-матеріальними цінностями, що знаходяться на ЖК «Покровський Посад».

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України - платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договору та в період його виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації як позивача, так і його контрагентів були чинні. Крім того, вказані особи були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Також податковий орган зазначав про порушення позивачем ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України.

У зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, договори, які укладені між «Укрроснафтогазбуд» та TOB «Ремстройснаб», TOB «Стоун Технолоджі Україна», TOB «НДВП «Біоресурс», TOB «ВМС-Технолоджи» та TOB «УКРЕНЕРГОСЕРВІС КО», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаного правочину, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за таким договором.

Крім того, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до Інформа ційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01 листопада 2011 року - сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вба чається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях плат ника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактич но здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування подат кового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських відносин ТОВ «Аплінк» з TOB «Ремстройснаб», TOB «Стоун Технолоджі Україна», TOB «НДВП «Біоресурс», TOB «ВМС-Технолоджи» та TOB «УКРЕНЕРГОСЕРВІС КО» підтверджується належним чином укладеними договорами, актами приймання-здачі робіт, податковими накладними, що підтверджують факт виконання робіт, та банківськими виписками про перерахування коштів за виконані роботи, що повністю відповідає умовам договору та підтверджує направлення викладених у зазначених договорах правочинів на реальне настання правових наслідків.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, а тому в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку є первинними документами та підтверджують факт реальності господарської операції.

Крім того, колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Згідно до ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрроснафтогазбуд»- задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2015 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення .

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрроснафтогазбуд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 143/26552207 від 16 червня 2015 року , винесене Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Повний текст постанови виготовлений 08 грудня 2015 року .

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Хрімлі О.Г.

Коротких А. Ю.