Ухвала

від 01.12.2015 по справі 816/2741/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 р.Справа № 816/2741/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. Русанової В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2015р. по справі № 816/2741/15

за позовом Приватного підприємства "Чорноморрембуд"

до Державного реєстатора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_1 , Державної реєстраційної служби України , Міністерства юстиції України треті особи Реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції Полтавської області , Приватне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор"

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 року позов задоволено.

Визнано неправомірними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 при винесенні рішення від 24 червня 2015 року № 22357087 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Визнано неправомірним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 від 24.06. 2015 року № 22357087 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, яким відмовлено в державній реєстрації права власності на нерухоме майно, що становить 9/500 від загальної частини будівлі під № 19-а, розташованій по вулиці Луценка в м. Полтаві під літ "А-3".

Зобов'язано Державну реєстраційну службу України розглянути заяву приватного підприємства "Чорноморрембуд" від 16.06.2015 року № 11885216 про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - 9/500 від загальної частини будівлі під № 19-а, розташованій по вулиці Луценка в м. Полтаві під літ "А-3".

Міністерство юстиції України (далі-апелянт), не погодившись з рішенням суду першої інстанції подало апеляційну скаргу в якій просило постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 року скасувати та прийняти нову, якою відмовити задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.9, 15 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» та ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судове засідання суду апеляційної інстанції 01.12.2015р. сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 09.10.2003 року приватне підприємство В«ЧорноморрембудВ» згідно договору купівлі -продажу№ ПН-52 придбало у Фірми "Полтаваагротеххарчпром ЛТД" нерухоме майно, промислові споруди, які знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Луценка, 19-а, під літ. "А-3" та складається із: № 51 - каса пл. 7,5 кв.м, № 52 - кабінет пл. 9,5 кв.м, № 53 - кабінет пл. 17,1 кв.м, №54 - пл. 30,9 кв.м, загальною площею - 65,0 кв.м (а.с. 26).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.10.2014 року, за позивачем визнано право власності на частину майна, що становить 9/500 від загальної частини будівлі під № 19-а, розташованої по вулиці Луценка в місті Полтаві, яка значиться під літ "А-3" та складається із: №51 - каса пл. 7,5 кв.м, № 52 - кабінет пл. 9,5 кв.м, № 53 - кабінет пл. 17,1 кв.м, №54 - пл. 30,9 кв.м, загальною площею - 65,0 кв.м.(а.с. 27-29).

16.06.2015 року позивач звернувся до Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області з заявою про державну реєстрацію права власності на частину нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Луценка, 19-а, м. Полтава, до якої надав : рішення суду від 30.10.2014р., договір купівлі-продажу від 09.10.2003р., технічний паспорт, довідки БТІ щодо розрахунку часток об'єкта, статут товариства, паспорт, довіреність особи, що подає заяву.(а.с.91-115)

24.06.2015 року державним реєстратором ОСОБА_1 прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 22357087 (а.с. 13).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що державний реєстратор діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, що передбачений законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі Закон 1952-IV), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, зокрема що належить юридичним особам, а саме: право власності на нерухоме майно.

Частиною 2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", визначено, що державний реєстратор, серед іншого: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.7 ст.16, ч.3 ст.17 вказаного Закону).

Відповідно до частини першої статті 19 Закону N 1952-IV державна реєстрація прав проводиться , зокрема на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно з частиною тринадцятою статті 15 Закону N 1952-IV порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року N 868 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. (далі Порядок)

Згідно п.36 Порядку, для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 37 Порядку визначено документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно.

Такими документами є, зокрема 1.) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Тобто, підставою для проведення державної реєстрації перш за все є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

На підставі пункту 2 частини другої статті 9 Закону N 1952-IV державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав, про відмову в державній реєстрації прав, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Підстави для відмови в державній реєстрації перелічені в статті 24 Закону N 1952-IV.

Згідно із ст. 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4 2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Колегія суддів зазначає, що законодавець визначив перелік підстав, за яких державний реєстратор, встановивши їх наявність, може прийняти рішення про відмову в державній реєстрації прав. При цьому вказані норми визначають вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації прав.

Судом встановлено, що позивачем подано заяву про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що становить 9/500 від загальної частини будівлі під № 19-а, розташованій по вулиці Луценка в м. Полтаві, яка значиться під літ. "А-3" та складається із: № 51 - каса пл. 7,5 кв.м, № 52 - кабінет пл. 9,5 кв.м, № 53 - кабінет пл. 17,1 кв.м, №54 - пл. 30,9 кв.м, загальною площею - 65,0 кв.м, разом із договором купівлі-продажу, рішенням суду, технічним паспортом тощо.

Підставою для відмови у державній реєстрації прав власності державний реєстратор зазначила, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Заяву подано щодо реєстрації права спільної часткової власності на нежитлове приміщення, що не відповідає поданим документам та зареєстрованим правам. В Реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстровано право власності на будівлі , розташовані: Полтавська обл., м. Полтава, вулиця Луценка, будинок 19а. До складу, якого входять будівлі літ. А, Б, В, Г, И, ОСОБА_2 містить відомості про самочинне переобладнання літ. А.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в Реєстрі прав власності на нерухоме майно міститься запис про самовільне переобладнання приміщень в будівлі під літ А-3 по вул. Луценка, 19а в м. Полтаві, проте в переліку переобладнаних приміщень в цій будівлі відсутні приміщення ПП «Чорноморрембуд» , а саме кабінети № 51-54.

Також в поданих позивачем до державного реєстратора документах, зокрема в технічному паспорті також відсутні відмітки про переобладнання приміщень. Вказаний факт також підтверджується довідкою ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації В«ІнвентаризаторВ» від 22.08.2013 року (а.с. 108).

Доказів, які свідчать про самочинне перепланування приміщень, зазначених в договорі купівлі-продажу та рішенні суду від 30.10.2014р. відповідачами до суду не надано.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності рішення державного реєстратора про відмову у реєстрації права власності на нерухоме майно.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що відповідач позбавлений можливості повторно розглянути заяву позивача від 16.06.2015 року, оскільки всі необхідні документи для такого розгляду були повернуті позивачеві після прийняття рішення про відмову, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду щодо неправомірності рішення державного реєстратора, та стосуються виконання судового рішення.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведена правомірність прийнятого ним рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2015р. по справі № 816/2741/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 07.12.2015 р.