Ухвала

від 03.12.2015 по справі 820/7836/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 р.Справа № 820/7836/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін: позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2015р. по справі № 820/7836/15

за позовом Приватного підприємствак "УКРСПЕЦПОСТАВКА-М"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА

Позивач - Приватне підприємство «Укрспецпоставка-М» (далі по тексту - ПП «Укрспецпоставка-М») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі по тексту - Основ'янська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 24.03.2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2015 року по справі № 820/7836/15 адміністративний позов Приватного підприємства "УКРСПЕЦПОСТАВКА-М" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 24.03.2015 року та податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 24.03.2015 року, прийняті Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Стягнуто з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011) на користь Приватного підприємства "УКРСПЕЦПОСТАВКА-М" (код 36033135) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2015 року по справі № 820/7836/15 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позивачем не було надано до перевірки податкових накладних, виписаних ТОВ «Векстор Консалтинг». Вказує, що судом першої інстанції не було з'ясовано обставини надання вказаним контрагентом послуг позивачеві, наявності у останнього повноважень по залученню субпідрядників за договором із КП «Жилколмсервіс», не визначено процедуру, за якою КП «Жилкомсервіс» повинно довірити субпідряднику - ТОВ «Векстор Консалтинг» повноваження на стягнення заборгованості. Пояснив, що позивачем не було надано доказів на підтвердження можливості виконання взятих на себе зобов'язань із позивачем по справі, відомостей щодо відповідної кваліфікації персоналу. Стверджує, що відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт неможливо з'ясувати структуру наданих послуг. Враховуючи викладене, вважає, що у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту та витрат за результатами відносин із ТОВ «Векстор Консалтпнг», що не було враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2015 року по справі № 820/7836/15 скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в надісланих до суду письмових запереченнях та в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Стверджує, що господарські відносини між ПП «Укрспецпоставка-М» та ТОВ «Векстор-Консалтинг» повністю підтверджені первинними документами, в т.ч. податковими накладними, які надавались до перевірки, однак, не були взяті до уваги перевіряючим. Зазначив, що перелік податкових накладних по відносинам із вказаним контрагентом наведений на стор. 25 акту перевірки, однак, з незрозумілих підстав перевіряючим зроблено висновок про їх ненадання. Вказує, що в акті перевірки не зазначено жодного зауваження стосовно змісту і форми наданих первинних документів. З огляду на викладене, вважає, що позивачем цілком правомірно сформовано витрати та податковий кредит по відносинам із ТОВ «Векстор-Консалтинг», а відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем необґрунтовано та безпідставно і підлягають скасуванню.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення від 25.02.2015 року №181, відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, наказу №197 від 19.02.2015 року та наказу №249 від 25.02.2015 року, фахівцями Основ'янської ОДПІ в період з 19.02.2015 року по 27.02.2015 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Укрспецпоставка-М».

За результатами проведеної перевірки складено акт №860/20-38-22-01-04/36033135 від 06.03.2015 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Укрспецпоставка-М», код 36033135 з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з підприємствами-покупцями та підприємствами - постачальниками за період з 01.08.2014 року по 30.10.2014 року", яким зафіксовано порушення ПП «Укрспецпоставка-М»:

- ст.1, п.2 ст. 3, п.1, п.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №966; пп. 1.1 п. 1, пп. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованим в Мін'юсті України 05.06.1995 року за № 168/704; пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п. 201.10 ст. 201, п.198.1, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Так, ПП «Укрспецпоставка-М» завищено податковий кредит на загальну суму 116667,00 грн., а саме: у серпні 2014 року на суму 86667,00 грн., у вересні 2014 року на суму 30000,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет у сумі 116667,00грн., а саме: у серпні 2014 року у сумі 86667,00 грн., у вересні 2014 року у сумі 30000,00 грн.;

- ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №966; пп. 1.1 п. 1, пп. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованим в Мін'юсті України 05.06.1995 року за № 168/704; п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 105000,00 грн., а саме: у 2014 році у сумі 105000,00 грн. (т.1, а.с. 26-43).

Позивач, не погодившись із висновками акту перевірки, подав письмові заперечення, які за результатами їх розгляду відповідачем були залишені без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін (т.1, а.с. 18-22, 24-25).

На підставі вищенаведених висновків акту перевірки №860/20-38-22-01-04/36033135 від 06.03.2015 року відповідачем було складено податкові повідомлення рішення від 24.03.2015 року №0000392201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 157500,00 грн., з них за основним платежем - 105000,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 52500,00 грн., та №0000402201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 175000,50 грн., з них за основним платежем у розмірі 116667,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 58333,50 грн. (т.1, а.с. 16).

Позивачем вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені до ГУ ДФС у Харківській області та ДФС України. Скарги позивача за результатами їх розгляду були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін (т.1, а.с. 8-15).

Скориставшись правом, наданим п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України, ПП «Укрспецпоставка-М» звернулось до суду з цим позовом про скасування даних податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та правомірності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

За визначенням пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у цьому розділі об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу (п.135.1 ст.135 ПК України).

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.135.2 ст.135 ПК України.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до п.201.1 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п.201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а тому визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що висновок про завищення позивачем податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, відповідачем зроблено виходячи з твердження податкового органу про відсутність реального характеру господарських операцій між ПП «Укрспецпоставка-М» та його контрагентом ТОВ «Вектор-Консалтинг».

У свою чергу, таке твердження в акті перевірки обґрунтовується з посиланням на ненадання позивачем до перевірки податкових накладних, виданих вказаним контрагентом, та видаткових накладних (актів наданих послуг).

Матеріалами справи підтверджено, що між ПП «Укрспецпоставка-М» (повірений) та КП "Жилкомсервіс" (довіритель) був укладений договір доручення №24-10/1/А від 19.01.2010 року, відповідно до умов якого повірений здійснює від імені, за рахунок і в інтересах довірителя досудові заходи щодо боржників, перелік яких визначений реєстром (додаток №1 до договору) (т.1, а.с.145-146).

З метою виконання взятих на себе зобов'язань перед КП «Жилкомсервіс» за вказаним договором позивачем, як довірителем було укладено договір доручення із повіреним, ТОВ "Векстор Консалтинг" за №01-07 від 01.03.2014 року, за умовами якого повірений здійснює від імені, за рахунок і в інтересах довірителя досудові заходи щодо боржників, перелік яких визначений реєстром (додаток №1 до договору) (т.1, а.с.149-152).

На виконання досягнутої домовленості ТОВ "Векстор Консалтинг" було надано позивачеві послуги з організації робіт по стягненню заборгованості (прозвон, досудові заходи щодо боржників), про що свідчать наявні в матеріалах справи копії актів здачі-прийняття робіт (т.1, а.с.156, 158, 160, 162, 164, 166, 168, 170, 172, 174, 176, 178).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що надання вищевказаних послуг (оформлення досудових та інших повідомлень боржників, ведення роз'яснювальної роботи із боржниками, направленої на переконання їх в необхідності погашення заборгованості без доведення спору до суду і притягнення до відповідальності, відповідь на запити споживачів (боржників) довірителя, ведення їх особистого прийому) здійснювалось шляхом обзвону боржників з метою погашення ними заборгованості перед КП «Жилкомсервіс».

Повіреним було виписано позивачеві податкові накладні, копії яких надано до матеріалів справи (т.1, а.с.157, 159, 161, 163, 165, 167, 169, 171, 173, 175, 177, 179).

Розрахунки за зазначеним договором №01-07 доручення від 01.03.2014 року проведено в безготівковій формі, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень (а.с. 153-155, 180).

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів, оформлених в ході господарських операцій між ПП «Укрспецпоставка-М» та ТОВ "Векстор Консалтинг" вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Колегією суддів не беруться до уваги твердження відповідача про ненадання позивачем до перевірки, та, як наслідок - про відсутність у позивача таких документів, як податкові накладні, виписані позивачеві контрагентом В«Векстор Консалтинг», з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено оформлення ТОВ «Векстор Консалтинг» податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи та перелік яких наведено на стор. 25-26 акту перевірки.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що відповідачем не надано до матеріалів справи акту про відмову від надання таких документів.

Згідно з пунктом 85.6. статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

З акту перевірки вбачається, що акт про відмову від надання документів під час перевірки ПП «Укрспецпоставка-М» не складався. Доказів зворотного відповідачем не надано.

Крім того, колегія суддів відмічає, що позивач у своїх письмових запереченнях, поданих до Основ'янської ОДПІ16.03.2015 року, з посиланням на акт перевірки наголошував на наявності податкових накладних під час перевірки, які були вивчені перевіряючим.

Однак, вказані заперечення не були враховані під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів зауважує, що в акті перевірки відсутні будь-які зауваження щодо форми і змісту наданих первинних документів.

З огляду на викладене, є безпідставними доводи відповідача на те, що зі змісту наданих актів прийому-передачі виконаних робіт неможливо встановити структуру наданих послуг. Виходячи зі змісту акту перевірки, такі доводи не були підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про донарахування ПП «Укрспецпоставка-М» податку на прибуток та ПДВ.

Беручи до уваги характер послуг, що надавались позивачеві контрагентом ТОВ «Векстор-Консалтинг», колегія суддів вважає обґрунтованим відображення наданих послуг в актах прийому-передачі в узагальненому вигляді - «організація робіт по стягненню заборгованості (прозвон, досудові заходи щодо боржників», та зазначає, що відповідачем не надані суду докази того, що у цих документах повинні міститися більш детальний зміст та обсяг господарської операції.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність доказів наявності повноважень у позивача як підрядника за договором із КП «Жилкомсервіс» на залучення субпідрядника, з наступних підстав.

Згідно із приписами ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Частиною 1 ст. 838 ЦК України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Колегія суддів зауважує, що договором доручення № 24-10/1/А між КП «Жилкомсервіс» (довіритель) та ПП «Укрспецпоставка-М» (повірений) не встановлено заборони залучення позивачем сторонніх організацій для виконання обумовлених договором робіт (надання послуг) та не покладено на позивача обов'язку отримання такого дозволу.

Слід відмітити, що зміст робіт, обумовлених договором доручення № 01-07 від 01.03.2014 р. між позивачем та ТОВ «Векстор-Консалтинг» не передбачає наявності спеціального дозволу, отримання ліцензії або оформлення довіреності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наявними в матеріалах справи копіями первинних документів підтверджується реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ В«Векстор Консалтинг», а послуги, які надавалися вказаним контрагентом, були використані ПП «Укрспецпоставка-М» в межах здійснення власної фінансово - господарської діяльності.

Згідно з п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 (далі по тексту - Порядок № 984), чинного на час проведення перевірки ПП «Укрспецпоставка-М», факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно :

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що ПП «Укрспецпоставка-М» було надано первинні фінансово-господарські документи, що стосуються діяльності позивача, детально описано назви первинних документів, їх склад, інші вихідні дані документів. Жодного зауваження щодо форми, змісту складених документів в акті перевірки не відображено.

Акту про відмову в наданні первинних документів складено не було.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по відносинам із контрагентом ТОВ «Векстор-Консалтинг».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 24.03.2015 року №0000392201 та №0000402201, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування даних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір.

При відкритті провадження у справі за клопотанням відповідача сплату судового збору було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 наведеної статті (в редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VІІІ) розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення адміністративного суду встановлено на рівні 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Матеріалами справи підтверджено, що позовна заява була подана до суду 30.07.2015 року і розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання цієї позовної заяви, становив 487,20 грн.

Таким чином, враховуючи дату подання апеляційної скарги, розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2015 р. по справі № 820/7836/15, становить 535,92 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у зазначеному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2015р. по справі № 820/7836/15 залишити без змін.

Стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 535 (п'ятсот тридцять п'ять) грн. 92 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (вул. Б. Хмельницького, 17, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 39858581) на користь держбюджету України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 08.12.2015 р.