Рішення

від 03.12.2015 по справі 922/5794/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2015 р.Справа № 922/5794/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Коваленко М.Ю.

розглянувши справу

за позовом державне підприємство "Сарненське лісове господарство", 34500, Рівненська обл., м. Сарни, вул. Гоголя, 34, код 00992836; до товариство з обмеженою відповідальністю "УМПІ ГРУП", 61204, м. Харків, пр-т Людвіга Свободи, 50 В, код 38634723; про розірвання договору та стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Сарненське лісове господарство" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "УМПІ ГРУП" про розірвання договору та стягнення попередньої оплати за договором поставки №02/1-07/14 від 02.07.2014р. в розмірі 39 000,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивує неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором поставки №№02/1-07/14 від 02.07.2014р., а саме: після здійснення оплати за товар в обумовлені договором строки товар поставлений не був.

Позивач надав суду додаткові обґрунтування позовної заяви (вх. №1291 від 30.11.2015 р.), в яких зокрема зазначив, що керуючись пунктом 3.2 договору у зв'язку з відсутністю виробничої потреби у закупівлі катанки діаметром 5,5 мм в кількості, визначеній у рахунку-фактурі №255-02/07 від 02.07.2014 р. він звертався до відповідача з проханням внести зміни до асортименту товару, визначеного у рахунку-фактурі та поставити йому товар в наступному асортименті: катанку діаметром 5,5 мм в кількості 5 тон та катанку діаметром 6,0 мм в кількості 5 тон, однак відповідачем всупереч умов договору поставки № 02/1-07/14 від 02.07.2014 р. не було враховано потребу покупця в асортименті товару та запропоновано до реалізації товар, виробнича потреба у якому відсутня, таким чином, відповідач фактично відмовився поставити товар в асортименті за замовленням покупця, а разом з цим відмовився від здійснення поставки оплаченої партії товару, у зв'язку з чим позивач вважає, що такі дії відповідача є ознакою неналежного виконання договірних зобов'язань з його сторони та, що відповідачем допущено порушення умов договору, внаслідок чого позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, що відповідно до п. 2 ст. 651 ЦК України є підставою для його розірвання.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомляв, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить наявні в матеріалах справи поштові відправлення з відміткою "за закінченим терміном зберігання". Судом перевірено адресу відповідача: згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та осіб фізичних осіб підприємців, місцезнаходження відповідача: 61204, м. Харків, пр-т Людвіга Свободи, 50 В, код 38634723, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовна заява. Відповідно до вимог частини 1,3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не зявилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь - якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлення суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі та ухвали суду про відкладення розгляду справи) направлялася всім учасникам судового процесу, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів.

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

02 липня 2014 року між державним підприємством В«Сарненське лісове господарствоВ» та товариством з обмеженою відповідальністюВ«Умпі ГрупВ» було укладено договір поставки № 02/1-07/14.

Відповідно до п. 1 договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та цінами, вказаними у рахунках-фактурах, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та провести його оплату на умовах та порядку, визначених цим договором.

Згідно з п. 2.1-2.2 загальна сума даного договору становить суму товару, отрманого по всім накладним на протязі дії даного договору. Ціни на товар зазначаються у рахунку-фактурі.

Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що постачальник здійснює поставку товару покупцю згідно усних замовлень покупця протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання відповідного замовлення.

Згідно з п. 3.2 договору, у випадку необхідності для покупця змінити деякі позиції асортименту, він повідомляє постачальника в строк за 10 днів до настання терміну поставки.

Відповідно до п. 4.1-4.2 розрахунки за товар, поставка якого передбачена даним договором, проводяться у вигляді безготівкових платежів у національній валюті України на поточний рахунок постачальника. Покупець, на підставі рахунка-фактури, складеного постачальником, проводить оплату товару у розмірі 100% передоплати.

Згідно з п. 9.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2014 р., але у всякому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. У випадку, якщо термін за 15 днів до закінчення строку дії даного договору, будь-яка сторона не повідомить іншу сторону про свій намір розірвати даний договір, або змінити його умови, він вважається пролонгованим на наступний рік на тих же умовах.

Відповідно до п. 9.3 договору, про наміри розірвання даного договору будь-яка із сторін повинна письмово повідомити іншу сторону не пізніе ніж за один місяць до моменту розірвання.

Як зазначено в п. 9.4 договору, при розірванні даного договору сторони вважаються зв'язаними своїми зобов'язаннями за даним договором до моменту повернення боржником всіх боргів та сплати всіх штрафних санкці за невиконання або неналежне виконання умов даного договору, а також до моменту виконання зобов'язання належним чином.

За твердженням позивача, у відповідності до п. 3.1 договору, на підставі усної заявки, позивачем було здійснено замовлення товару в загальній кількості 10 тон: 5 тон катанки діаметром 5,5 мм та 5 тон катанки діаметром 6,0 мм.

02.07.2014 р. відповідачем позивачу було виставлено рахунок-фактуру №255-02/07 від 02.07.2014 р. на оплату товару катанки діаметром 5,5 мм у кількості 10 тон за ціною 78 000,00 грн., який було частково оплачено позивачем на суму 39 000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №2401 від 02.07.2014 р.

Як слідує з матеріалів справи, наступного дня позивач звернувся до відповідача з листом №538 від 03.07.2014 р., уточнивши письмово замовлення товару, в якому, керуючись пунктом 3.2 договору у зв'язку з відсутністю виробничої потреби у закупівлі катанки діаметром 5,5 мм в кількості, визначеній у рахунку-фактурі №255-02/07 від 02.07.2014 р., просив внести зміни до асортименту товару, визначеного у рахунку-фактурі та поставити йому товар в наступному асортименті: катанку діаметром 5,5 мм в кількості 5 тон та катанку діаметром 6,0 мм в кількості 5 тон. Також, в даному листі позивач повідомляв відповідача про те, що зважаючи на можливу різницю в ціні на замовлений товар, ним, згідно виставленого рахунку-фактури, здійснено часткову оплату товару в розмірі 50 % за катанку діаметром 5,5 мм в кількості 5 тон.

З вищезазначеного вбачається, що оскільки необхідно було внести зміни до асортименту товару, який повинен був бути поставлений відповідачем позивачу згідно договору поставки № 02/1-07/14 від 02.07.2014 р., позивач не міг знати точну суму коштів, яку йому необхідно було б сплатити за весь товар, у зв'язку з чим здійснив оплату лише за 5 тон катанки 5,5 мм у розмірі 39 000,00 грн., враховуючи ціну за 10 т катанки діаметром 5,5 мм, зазначену у рахунку-фактурі №255-02/07 від 02.07.2014 р.

Таким чином, суд вважає, що у позивача не було підстав сплачувати всю суму, зазначену в рахунку-фактурі №255-02/07 від 02.07.2014 р., складеного відповідачем, оскільки позивач звернувся до відповідача з проханням про внесення змін до асортименту товару і не міг знати точну суму всього необхідного для поставки товару в новому асортименті.

Однак, відповідачем в порушення умов договору не було враховано потребу покупця в асортименті товару та не поставлено товар на оплачену суму. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Також, листом №590 від 18.07.2014 р. позивач повідомив відповідача про порушення останнім договірних зобов'язань відповідно до договору поставки № 02/1-07/14 від 02.07.2014 р., у зв'язку з чим позивач направляв відповідачу угоду про розірвання зазначеного договору поставки та просив відповідача повернути помилково перераховані кошти у сумі 39 000,00 грн., а також надіслав відповідачу претензію №629 від 28.07.2014 р., в якій просив відповідача перерахувати суму коштів в розмірі 39 000,00 грн. на поточний рахунок позивача з метою врегулювання існуючої заборгованості ДП В«Сарненський лісгоспВ» .

У свою чергу, відповідач надіслав позивачу лист-відповідь (вих. №08.09.14/3 від 08.09.2014 р на його претензію, яким повідомив, що не згодний з твердженням позивача щодо помилково зарахованих коштів, також зазначив, що раніше позивачу був виставлений рахунок за замовлену продукцію, який був сплачений лише частково (50 %) і вважає, що розірвання договору поставки № 02/1-07/14 від 02.07.2014 р. є безпідставним. Також, даним листом відповідач пропонував позивачу сплатити повну суму за замовлений товар та провести досудовий порядок врегулювання спору шляхом переговорів та прийняттям відповідних рішень.

З метою продовження господарських відносин з відповідачем на умовах укладеного договору поставки № 02/1-07/14 від 02.07.2014 р., позивач направив відповідачу лист №885 від 29.10.2014 р., в якому просив останнього віднестись з розумінням та підтримати намір позивача врегулювати умови співпраці у відповідності до принципів добросовісності, розумності та справедливості та врахувати той факт, що позивачем здійснено 50% попередньої оплати вартості товару, що безумовно гарантує виконання договірних зобов'язань, і у зв'язку з цим підписати Додаткову угоду до договору поставки № 02/1-07/14 від 02.07.2014 р. про внесення змін до порядку розрахунків між сторонами. В зазначеній додатковій угоді позивач пропонував відповідачу викласти п. 4.2 вищезазначеного договору таким чином: покупець на підставі рахунка-фактури, складеного постачальником, проводить оплату товару у розмірі 50 % передоплати за погоджену сторонами партію товару. Інша частина вартості партії товару оплачується покупцем по факту поставки постачальником погодженої партії товару - в день приймання-передачі товару на складі покупця шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Однак, на зазначені пропозиції позивача відповідач відповіді не надав.

Згідно зі ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 ЦК України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзац 1 ч. 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вищенаведене та те, що умовами договору обов'язок поставки товару не кореспондується з оплатою товару, а також те, що, як свідчить переписка сторін, відповідач був обізнаний із заявкою позивача на отримання товару, проте, в порушення п. 3.1 договору поставку товару не здійснив, обґрунтованого відзиву та доказів поставки товару суду не надав, а також враховуючи ч.2 ст. 693 ЦК позовні вимоги позивача в частині стягнення 39 000,00 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, порушення з боку відповідача створює неможливість для другої сторони (позивача) досягнення цілей договору, у даному випадку - отримання товару відповідного асортименту для ведення господарської діяльності, оскільки відповідач порушив умови договору поставки № 02/1-07/14 від 02.07.2014 р., а саме п.п. 3.1 та 3.2 договору. Отже вказане порушення є істотним, що дає підстави суду визнати позовні вимоги позивача в частині розірвання договору купівлі-продажу поставки № 02/1-07/14 від 02.07.2014 р. правомірними, обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи та не спростованими відповідачем, і, відповідно, - підлягаючими задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при задоволенні позову судовий збір в розмірі 1218,00 грн. суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір поставки № 02/1-07/14 від 02.07.2014 р., укладений між державним підприємством В«Сарненське лісове господарствоВ» (код 00992836) та товариством з обмеженою відповідальністю В«Умпі ГрупВ» (код 38634723).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю В«Умпі ГрупВ» (61204, м. Харків, пр-т Людвіга Свободи, 50 В, код 38634723) на користь державного підприємства В«Сарненське лісове господарствоВ» (34500, Рівненська обл., м. Сарни, вул. Гоголя, 34, код 00992836) сплачену за товар грошову суму у розмірі 39 000,00 грн., 1 218,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд

Повне рішення складено 08.12.2015 р.

Суддя ОСОБА_1