Постанова

від 21.05.2010 по справі 3/15-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2010 р. Справа № 3/15-10

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Кравець Т.В., судді Гончар Т. В. , Шутенко І.А.

при секретарі Горбачової О.А.

за участю представників:

позивача -ОСОБА_1, довіреність № 01-18/288 від 24.03.2010 р.;

відповідача -ОСОБА_2, довіреність б/н від 02.07.2009 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління освіти і науки Сумської міської ради (вх. № 1219С/2-5) на рішення Господарського суду Сумської області від 22.03.2010 р. по справі № 3/15-10 (суддя Левченко П.І.)

за позовом Управління освіти і науки Сумської міської ради, м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«СКДВ» , м. Суми

про визнання недійсними протоколів розбіжностей до додаткових угод до договорів про закупівлю, -

встановила:

В лютому 2010 р. Управління освіти і науки Сумської міської ради звернулось до суду з позовом до ТОВ В«СКДВ» про визнання недійсними протоколів розбіжностей до додаткових угод до договорів про закупівлю №№ 154-157, 160, 162, 169 від 25.02.2009 р. на підставі ч. 1 ст. 207 ГК України, посилаючись на те, що у зв'язку з відсутністю між сторонами згоди щодо всіх істотних умов в порядку та формі, передбачених законом, протоколи розбіжностей не були підписані та скріплені печаткою з боку позивача, а також не виконувались позивачем дії відповідно до ст. 640 ЦК України, і тому мають всі підстави бути визнаними судом недійсними.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 22.03.2010 р. (суддя Левченко П.І.) в задоволенні позову було відмовлено повністю за необґрунтованістю та безпідставністю, оскільки протоколи розбіжностей не є господарськими договорами (правочинами) та господарськими зобов'язаннями, про які йдеться у ч. 1 ст. 207 ГК України.

Позивач, не погодившись із зазначеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про його скасування та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосуванням судом норм матеріального права, а саме ч . 1. ст. 202 ЦК України і ст. 207 ГК України.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити без змін рішення суду першої інстанції від 22.03.2010 р. по справі № 3/15-10, а скаргу -без задоволення, посилаючись на те, що місцевим судом було у повному обсязі з'ясовані обставини, які мають значення для справи, і правильно застосовані норми матеріального та процесуального права .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм чинного законодавства, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 25.02.2010 р. між сторонами були укладені договори про закупівлю продуктів харчування № № 154-157, 160, 162, 169 та одночасно з цими договорами були підписані сторонами додаткові угоди за № 1 від 25.02.2009 р. до кожного з вищезгаданих договорів, якими була зменшена закупівельна ціна продуктів харчування.

Підписуючи згадані договори та додаткові угоди до них, відповідач склав та підписав протоколи розбіжностей до додаткових угод, зробивши застереження про це в кожному з договорів і повернув позивачеві підписані договори та додаткові угоди до них разом з протоколами розбіжностей.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, що він категорично не погодився та відмовився підписувати складені відповідачем розбіжності, що є, на думку позивача, підставою для визнання цих розбіжностей недійсними.

Згідно приписів ст. 181 ГК України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом 20-ти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений 20-тиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 07.10.2009 р. у справі № 4/258-09 (а.с. 67-70), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2009 р., в якій брали участь ті самі сторони, встановлено факт, що Управління освіти і науки Сумської міської ради після отримання згаданих протоколів розбіжностей, що залишились неврегульованими, не передало до суду розбіжності, внаслідок чого пропозиції, які викладені в протоколах розбіжностей до додаткових угод за № 1 від 25.02.2009 р. до договорів про закупівлю № № 154-157, 160, 162, 169 від 25.02.2009 р. вважаються прийнятими.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, оскільки позивач в установлений законом строк не звернувся до суду за врегулюванням переддоговірного спору, договір автоматично набрав чинності з урахуванням розбіжностей щодо окремих пунктів договору.

Виходячи з викладеного, протокол розбіжностей до проекту договору є одним з етапів укладання договору, наявність якого є підставою для передачі спору за окремими пунктами договору на розгляд господарського суду в разі, якщо розбіжності залишились неврегульованими.

Такої ж думки з даного питання тримається Вищий Господарський суд України у листі від 02.02.2010 р. № 01-08/71.

Таким чином, позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, помилково вважає протокол розбіжностей окремим договором (правочином), який має відповідати вимогам частин 1, 3 ст. 180 ГК України, що ставляться до умов господарського договору, оскільки протоколи розбіжностей до додаткових угод до договорів не є окремими договорами (правочинами), а є невід'ємними частинами додаткових угод, які у свою чергу є невід'ємними частинами відповідних договорів.

Щодо посилання позивача на ч. 1 ст. 207 ГК України як на підставу визнання недійсними протоколів розбіжностей, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 207 ГПК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГПК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Отже, протокол розбіжностей, не являючись договором (правочином), відповідно, не може бути визнаний недійсним згідно с. 1 ст. 207 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до п. 5 ст. 54 ГПК України позивач зобов'язаний викласти в позовній заяві обставини, на які ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Позивачем не було доведено законність звернення з позовом про визнання недійсними протоколів розбіжностей до додаткових угод до договорів про закупівлю.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду у даній справі було прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, викладені в ньому висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим це рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга позивача -залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

постановила:

Апеляційну скаргу Управління освіти і науки Сумської міської ради, м. Суми залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 22.03.2010 р. по справі № 3/15-10 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст підписаний 21.05.2010 р.

Головуючий суддя Кравець Т.В.

Судді Гончар Т. В.

ОСОБА_3