Ухвала

від 08.12.2015 по справі 815/2384/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 р. Справа № 815/2384/15

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Милосердного М.М.

- ОСОБА_1

при секретарі - Павлюк К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована компанія Енергосервіс" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована компанія Енергосервіс" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000452207 від 09 квітня 2015 року та №0000482207 від 09 квітня 2015 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року адміністративний позов ТОВ "Спеціалізована компанія Енергосервіс" задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 09 квітня 2015 року: № НОМЕР_1, №0000482207.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Спеціалізована компанія Енергосервіс" (код ЄДРПОУ 37812094) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області складений акт №1149/22-07/37812094 від 17 березня 2015 року "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Спеціалізована компанія Енергосервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2013 року", висновком якого, зокрема, встановлено порушення ТОВ "Спеціалізована компанія Енергосервіс" п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135, п.138.4, п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України; п.198.6 п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 861 890 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 квітня 2015 року №0000452207, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 1 893 542 грн., та за штрафними санкціями у розмірі 473 386 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000482207 від 09 квітня 2015 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем у розмірі 861 890 грн. та за штрафними санкціями - у розмірі 215 473 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість податкових повідомлень-рішень податкового органу.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.201.1, п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Згідно з п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п.138.1.1 ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно з пп.138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абз. 1 п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Спеціалізована компанія Енергосервіс" та ТОВ "Еко-Буд-Монтаж" були укладені договори по виконанню робіт з виготовлення обладнання, роботи щодо перевірки електрообладнання; ремонту електрообладнання; монтажу електрообладнання щитого елеватора семен; ремонту ліній електронагріву ЦЕО; ремонту металопластикових вікон в офісному приміщенні; по зовнішньому електропостачанню АЗС №12-01; ремонтних робіт; робіт з розробки "Плану повітряних ліній 10 кв. для забезпечення електропостачання АЗС 16-27 ПИИ "Лукойл - Україна" від електричних мереж ПАТ "Одесаобленерго"; по технічному обслуговуванню частотних перетворювачів; монтажу кондиціонерів в офісному приміщенні; технічному обслуговуванню кондиціонерів в офісному, а саме договори: № 01/12-ЦФ від 01 грудня 2013 року; №1989 від 10 червня 2013 року; №15/10-ЭМБ від 15 жовтня 2013 року; №01/09 - БИ від 01 вересня 2013 року; №07/08 - БИ від 07 серпня 2013 року; №20/08- БИ від 20 серпня 2013 року; №24-01 від 20 листопада 2012 року; №04/07-БИ від 04 липня 2013 року; №06/08 від 06 серпня 2013 року; №28/06 від 28 червня 2013 року; №27/08 від 02 серпня 2013 року, №29/07-БИ від 29 липня 2013 року; №13/233-01 від 06 вересня 2013 року, №01-08 від 01 серпня 2013 року, №25-01 від 03 грудня 2012 року; №01/11-ЭБМ від 01 листопада 2013 року; №01/11- БИ -АЗС від 01 листопада 2013 року; №01/10-БИ від 01 жовтня 2013 року; №ПИИ-01 від 01 вересня 2013 року; №ЯКЗ-ЄМ - 01 від 15 листопада 2013 року; №ЭС - 048/21 від 05 серпня 2013 року; №ЭС - 048/15 від 07 травня 2013 року; №ЭС - 048/14 від 07 травня 2013 року; №ЭС - 048/13 від 01 квітня 2013 року, №1977 від 03 червня 2013 року; №15/11-13-РЕ від 15 листопада 2013 року; №13/239-06 БИ від 11 вересня 2013 року; №15/11-13-ЕО від 15 листопада 2013 року.

Також, між ТОВ "Спеціалізована компанія Енергосервіс" та ТОВ "Будівельна компанія "Едельвейс" були укладені договір по виконанню робіт з ремонту електорообладнання №05/2012 від 01 червня 2012 року; договір підряду №03/2012 від 24 квітня 2012 року; договір з виконання робіт з монтажу теплової ізоляції трубопроводів №19/2012 від 03 жовтня 2012 року; договір по виконанню робіт по свердлінню отворів в будівельних конструкціях №11/2012 від 01 вересня 2012 року; договір №15/2012 від 03 вересня 2012 року по виконанню робіт по монтажу системи підтримки температури на трубопроводі ТОВ "ТЕС-Термінал" м. Керч; договір підряду по монтажу кондиціонерів №04/2012 від 02 липня 2012 року; договір №25/2012 від 05 листопада 2012 року по виконанню робіт з випробуванню і вимірам електрообладнання; договір №22/2012 від 01 листопада 2012 року з виконання монтажно-будівельних робіт по реконструкції електричних мереж, монтаж мереж освітлення електроприміщення РУСН; роботи по пуску частотного перетворювача; договір №18/2012 від 01 жовтня 2012 року з виконання робіт по ремонту ліній електрообігріву; договір №17/2012 від 03 вересня 2012 року по виконанню робіт з технічного обслуговування станційного електрообладнання АВТ; договір №16/2012 від 03 вересня 2012 року з виконання робіт по налагодженню, випробуванню та вимірам електрообладнання; договір №06/2012 від 01 серпня 2012 року, предметом якого є роботи на налагодженню, випробуванню та вимірам електрообладнання.

Разом з цим, судом першої інстанції було встановлено, що між ТОВ "Спеціалізована компанія Енергосервіс" та ТОВ "Торгівельний дім "Антарес" були укладені договори №07/2012 від 01 серпня 2012 року по наданню послуг транспортного обслуговування та договір №10/2012 від 01 серпня 2012 року щодо постачання продукції виробничого призначення.

Крім того, між ТОВ "Спеціалізована компанія Енергосервіс" та ТОВ "Торгівельний дім "Орлан" укладено договір №ОР-58-13 від 01 серпня 2013 року, згідно п.1.1 якого виконавець зобов'язується виконати техніко-економічні розрахунки планів виробництва теплової та електричної енергії та використання палива, води та реагентів теплової електростанції ПАТ "РКТК" по завданню замовника відповідно до технічного завдання, що є додатком №1 до даного договору , а замовник має прийняти та оплатити ці послуги на умовах даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Спеціалізована компанія Енергосервіс" було також укладено договір №03/07/12 від 01 червня 2012 року з ТОВ "Спецпідряд Сервіс", предметом якого є виконання робіт з перевірки захисту ГПП 110/6 кв.

Факт виконання умов вказаних договорів підтверджено, зокрема, податковими накладними, актами виконаних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актами приймання-передачі устаткування, актами звіряння взаємних розрахунків, накладними-вимогами та платіжними дорученнями.

При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що факт придбання товариством товару, послуг (робіт) підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які мають всі обов'язкові реквізити, визначені діючим законодавством та свідчать про те, що отримані товариством товари, послуги (роботи) були використані у власній господарській діяльності.

На час видачі податкових накладних контрагенти ТОВ "Спеціалізована компанія Енергосервіс" були зареєстровані в установленому законом порядку, знаходилися на обліку в податковому органі, мали статус платників податку на додану вартість.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що платник податків не зобов'язаний перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства, в тому числі щодо оплати праці своїм працівникам, його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

В свою чергу, ні доводи апеляційної скарги, ні у судовому засіданні представником апелянта належним чином не доведено те, що господарські операції між ТОВ "Спеціалізована компанія Енергосервіс" та його контрагентами не були реальними, та не спростовано, що діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а підприємства - контрагенти ознак фіктивності як на час здійснення господарських операцій, так і на час розгляду справи у суді не мали.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ "Спеціалізована компанія Енергосервіс" правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаного товару та послуг від контрагентів та сформовано податковий кредит на підставі виписаних контрагентами податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, а отже донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованим.

Посилання податкового органу на відсутність у підприємств-контрагентів основних фондів та недостатність трудових ресурсів само собою не свідчить про не вчинення господарських операцій, адже підприємства не позбавлено права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів також не приймає до уваги посилання апелянта на те, що в наданих позивачем актах виконаних робіт та довідках про вартість виконаних робіт відсутні назви генпідрядника, прізвища уповноваженої особи та підпис генпідрядника, оскільки правила податкового обліку не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результати робіт, послуг.

Наведені первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що факт дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження валових витрат та сум податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з вказаними контрагентами є доведеним, що в свою чергу було вірно встановлено судом першої інстанції.

Також, посилання податкового органу на акт №476753-22-3/37634001 від 29 серпня 2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Спецпідряд Сервіс" щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами за період вересень 2011 року - липень 2013 року" колегія суддів вважає безпідставними, оскільки акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання господарських операцій між цим контрагентом та позивачем, оскільки за умови складення акту про неможливість проведення зустрічної звірки фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, і реальність господарських операції такого платника не є предметом звірки.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги з посиланням на виконання підприємствами - контрагентами позивача діяльності, яка не передбачена їх статутами, оскільки вказані доводи не підтверджені належними доказами (апелянт на вимогу апеляційного суду не надав відповідних документів). Крім того, згідно наданого позивачем до суду копії статуту ТД «Антарес», наданні вказаним підприємством позивачу послуги транспортного обслуговування та постачання продукції виробничого призначення, повністю відповідають предметам діяльності позивача, визначеним у вказаному вище статуті.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками апелянта фіктивних господарських операцій з вищевказаними контрагентами та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ними, висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Таким чином, судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів зроблений правильний висновок про недоведеність податковим органом, на якого в силу норми ч.2 ст. 71 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим вимоги щодо їх скасування підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спору.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року відстрочено ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року по справі №815/2384/15 до моменту ухвалення судового рішення, у зв'язку з чим судовий збір у розмірі 5 359, 20 грн. (110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір") підлягає стягненню за результатами розгляду апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №:31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код ЄДРПОУ суду 34380461 судовий збір в розмірі 5 359, 20 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 грудня 2015 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: М.М. Милосердний

ОСОБА_1