Ухвала

від 23.11.2015 по справі 808/3325/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2015 року м. Київ К/800/48105/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2014 року

у справі № 808/3325/13-а

за позовом Споживчого товариства «Вікторія-2000»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Споживче товариство «Вікторія-2000» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2014 року, позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 08.01.2013 року № 00000422-11.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 17.11.2015 року замінено Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби правонаступником - Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Згідно із пунктом 1 частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки Споживчого товариства «Вікторія-2000» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.06.2010 року по 26.04.2012 року відповідачем складено акт від 19.12.2012 року № 161/22-11/30421137, яким встановлено порушення п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України в частині обов'язкової реєстрації платника податку на додану вартість, в результаті чого занижено податкове зобов'язання у сумі 121 467, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.01.2013 року № 00000422-11, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 143 350, 50 грн., у т.ч. за основним платежем 121 467, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 21 883, 50 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про те, що станом на 13.08.2010 року протягом останніх 12 місяців товариство досягло обсягів з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню на загальну суму 357 892, 50 грн., в результаті чого товариство зобов'язане було до 03.09.2010 року подати заяву про реєстрацію платника податку.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо безпідставності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення у зв'язку із відсутністю в діях позивача порушення вимог податкового законодавства.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 2 п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Згідно з пп. 2.3.1 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно із п. 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, вважається платником податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу, без права на віднесення сум податку до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації платником податку на додану вартість.

З аналізу приписів п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України вбачається, що операції з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, не охоплюють операції, що вже були оподатковані податком на додану вартість (за періоди, коли платник податків, що підлягає обов'язковій реєстрації, вже був зареєстрований платником податку на додану вартість).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач був зареєстрований як платник податку на додану вартість з 25.05.1999 року по 13.08.2010 року.

Реєстрація СТ «Вікторія-2000» як платника податку на додану вартість була анульована 13.08.2010 року у зв'язку із внесенням в ЄДРПОУ запису щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою, про що свідчить акт анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 13.08.2010 року № 880/30421137, відповідно до якого заборгованість у позивача з податку на додану вартість на дату складання акта відсутня.

Таким чином, суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку, що для нової обов'язкової реєстрації платником податку на додану вартість позивач повинен був досягнути обсягів загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг понад 300 000 грн. з моменту анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість, тобто операції повинні братися за період з 13.08.2010 року, що позивачем і було зроблено та 26.04.2012 року СТ «Вікторія-2000» отримано нове свідоцтво платника податку на додану вартість.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2014 року у справі № 808/3325/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук