Ухвала

від 26.11.2015 по справі 2а-0770/2332/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 року м. Київ К/800/26180/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря судового засідання Чайки О.С.

представника позивача Бількіна О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.04.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014

у справі №2a-0770/2332/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рік»

до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рік» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Рік») звернулося до суду з позовом до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі по тексту - відповідач, Ужгородська ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №24/1/23-1/32784477/587 від 08.02.2012, №25/23-1/32784477/650 від 09.02.2012, №28/23-1/32784477/653 від 09.02.2012, №000039/22-00/32784477 від 07.05.2012, №000038/22-00/32784477 від 07.05.2012.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.04.2013, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно акту перевірки встановлені порушення позивачем: пп. 7.7.1 п. 7.7, пп. 7.7.2 п. 7.7, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.2.6 п. 7.2, абз. 4 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, відповідно до якого позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2270718,00 грн. за вересень 2011 року; пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, згідно якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 89700,00 грн.; п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 533572,50 грн.; пп. 7.7.1 п. 7.7, пп. 7.7.2 п. 7.7, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.2.6 п. 7.2, абз. 4 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, згідно якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 247358,00 грн.; пп. 7.7.1 п. 7.7, пп. 7.7.2 п. 7.7, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.2.6 п. 7.2, абз. 4 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, відповідно до якого позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, визначене податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 1189335,00 грн.

Підставами для висновків відповідача слугувало те, що ТОВ «Рік» включило до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за ІІІ квартал 2011 року 390000,00 грн. - вартість проектно-кошторисної документації, придбаної від ПП «Технократ» по договору від 25.03.2009 №25-03/09-РІК, згідно якого ПП «Технократ» зобов'язується виконати проектні роботи по розробці проектно-кошторисної документації об'єкту «Будівництво ПС 110/35/10 кВ 2х25 мВА в с. Соломоново Ужгородського району Закарпатської області». Також відповідач зазначає, що для перевірки товариство надало акт виконаних робіт б/н від 05.05.2010 про надання послуг по розробці робочого проекту «Будівництво ПС 110/35/10 кВ 2х25 мВА в с. Соломоново Ужгородського району Закарпатської області» на загальну суму 468000,00 грн., в т. ч. ПДВ - 78000,00 грн. В протоколі допиту свідка директора ПП «Технократ» від 30.06.2011 (що міститься в матеріалах кримінальної справи №1602011 по ПП «Технократ») зазначено, що ТОВ «Сінекта» на виконання замовлення ПП «Технократ» розробляло проектну документацію для ТОВ «Рік», дана проектна документація являє собою комплекс документів технічного характеру, необхідних для забезпечення виконання завдань по комплексному електропостачанню об'єктів ТОВ «Рік». Перевіркою встановлено, що ПП «Технократ» самостійно не здійснювало розробку даної проектно-кошторисної документації, оскільки на підприємстві відсутні фахівці відповідної кваліфікації, в результаті чого ТОВ «Рік» за ІІІ квартал 2011 року завищило собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на загальну суму 390000,00 грн., завищило витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на 390000,00 грн., занизило позитивне значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності на 390000,00 грн. та занизило податок на прибуток підприємства на 89700,00 грн.

Крім того, ТОВ «Рік» включило до податкового кредиту з ПДВ 1897876,66 грн. по податкових накладних ПП «Технократ» від 14.06.2010 №13 (210226,67 грн.), від 04.06.2010 №12 (366440,00 грн.), №11 (372271,67 грн.), від 16.08.2010 №16 (366440,00 грн.), від 24.11.2010 №21 (62878,33 грн.), №22 (47113,33 грн.), від 23.12.2010 №31 (309393,33 грн.), №30 (163113,33 грн.) на обладнання, в ланках постачання якого до імпортера оформлялись документи без реального здійснення господарських операцій, та по яких відсутнє фактичне здійснення господарської операції - поставки обладнання з ПП «Технократ» на ТОВ «Рік». Зазначає, що ТОВ «Рік» включило до податкового кредиту за березень та травень 2010 року відповідно 35000,00 грн. та 35500,00 грн. по податкових накладних ПП «Технократ» від 22.03.2010 №5, від 23.03.2010 №6 по операціях, що не підтверджені належним чином складеними первинними документами, оскільки ТОВ «Сінекта» не проводило розробку проектно-кошторисної документації та її реалізацію ПП «Технократ» і ПП «Технократ» не здійснювало розробку проектно-кошторисної документації. Перевіркою встановлено, в податковій декларації за травень 2010 року ТОВ «Рік» провело коригування податкового кредиту по рядках 16, 16.4 декларації на 18355,00 грн.; в розділі 2 «Коригування податкового кредиту» в колонці 2 та 3 додатку 1 «Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість» за травень 2010 року ТОВ «Рік» не зазначило постачальника, продавця; в колонці 4 та 5 «Податкова накладна за якою проводиться коригування» ТОВ «Рік» зазначило податкову накладну від 01.04.2010 №1. Зазначає, що вказану накладну ТОВ «Рік» не надало під час проведення перевірки, включило до податкового кредиту за травень 2010 року 18355,00 грн., які не підтверджені податковою накладною. Перевіркою встановлено, що ТОВ «Рік» завищило податковий кредит на загальну суму 1986731,66 грн., завищило суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2010 року на 803590,00 грн., за серпень 2011 року на 385745,00 грн., завищило суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 1473321,00 грн., завищило суму від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2011 року на 2270718,00 грн.

Також, ТОВ «Рік» укладено з компанією Skoda Auto a.s. (Чехія) договір від 07.02.2008 №0803-КВ (про надання послуг по контролю за розробкою та узгодженню проектної документації для зварювального виробництва кузовів автомобіля марки Шкода). Окрім цього, ТОВ «Рік» складено договір від 07.02.2008 №0824-LK (про надання послуг по контролю за розробкою та узгодженню проектної документації для фарбувального виробництва автомобілів марки Шкода). Перевіркою встановлено, що нерезидент (компанія Skoda Auto a.s.) надавав послуги на території України тривалістю більше трьох місяців. Відтак, ТОВ «Рік» порушило вимоги п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 3 ст. 5, п. 1 ст. 7 Конвенції між Урядом України і Урядом Чеської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно.

На підставі зазначених висновків відповідачем були прийнятті оскаржуванні податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з п. 1.6, п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Приписами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників.

Судами встановлено, між ТОВ «Рік» (замовник) та ПП «Технократ» (виконавець) було укладено договір №25-03/09-РІК на розробку проектно-кошторисної документації від 25.03.2009, згідно з предметом якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами у відповідності до умов даного договору та на підставі завдання на проектування виконати проектні роботи по розробці проектно-кошторисної документації. Відповідно до умов договору виконавець зобов'язується розробити проектно-кошторисну документацію по об'єкту: «Будівництво ПС 110/35/10 кВ 2x25 мВА в с. Соломоново Ужгородського району Закарпатської області», яка складається з наступних розділів: пояснювальна записка; робоча документація на будівництво ПС 110/35/10 кВ 2x25 мВА в с. Соломоново Ужгородського району Закарпатської області (п. 1.2 укладеного договору). На виконання умов укладеного договору, згідно з актом приймання-здачі виконаних робіт та прийомки проектної документації від 05.05.2010 виконавець передав замовнику комплект проектної документації, а саме: пояснювальну записку; робочу документацію частина 1 «Підстанція»; робочу документацію частина 2 «Релейний захист та автоматика».

Як свідчать матеріали справи, реальність здійснених господарських операцій підтверджується оформленими належним чином всіма необхідними первинними бухгалтерськими та господарськими документами щодо придбання товарів у постачальників і їх продажу покупцям та використання у власній господарській діяльності, зокрема договором на розробку проектно-кошторисної документації, актом приймання-здачі виконаних робіт та прийомки проектної документації. Крім того, факт розробки вищезазначеної проектно-кошторисної документації підтверджується позитивним висновком комплексної державної експертизи №07-00045-11, затвердженим директором філії ДП «Укрдержбудекспертиза» у Закарпатській області 15.09.2011, експертним висновком Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Закарпатській області про відповідність об'єкта нормативним актам з питань енергозбереження №09 В 11 0025 0000 042 від 26.04.2011, висновком експертизи з питань охорони праці щодо проектно-конструкторської документації №26.01.01.0233.11, висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-07/43623 від 29.04.2011, експертним висновком №15 Управління держтехногенбезпеки в Закарпатській області від 14.09.2011.

Також, між ПП «Технократ» (продавець) та ТОВ «Рік» (покупець) було укладено договори про поставку обладнання №26/05/10 від 26.05.2010 та №27/05/10 від 27.05.2010, у відповідності до предмету яких продавець зобов'язується поставити покупцеві товари електрощитове обладнання ввіднорозподільчого пристрою 35 кВ ЗТП-1 зварювального цеху, електрощитове обладнання ввіднорозподільчого пристрою 35 кВ ЗТП-1, ЗТП-3 лакофарбувального цеху. На визначене договорами №26/05/10 від 26.05.2010 та №27/05/10 від 27.05.2010 обладнання ПП «Технократ»виписало видаткові накладні №ТК-006 від 30.11.2010, №ТК-014 від 29.12.2010, №ТК-007 від 30.11.2010, №ТК-015 від 29.12.2010 та податкові накладні №13 від 04.06.2010, №22 від 24.11.2010, №30 від 23.12.2010, №11 від 04.06.2010, №21 від 24.11.2010, №31 від 23.12.2010.

За отриманий товар ТОВ «Рік» розрахувався в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

Факт наявності придбаного за укладеними з ПП «Технократ» договорами обладнання підтверджується проведеною ТОВ «Рік» інвентаризацією основних засобів та товарно-матеріальних цінностей. Крім того, наявність в позивача такого обладнання та його використання в господарській діяльності відповідачем не заперечується.

Наявні в матеріалах справи видаткові й податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення N168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за товарно-матеріальні цінності, передані за видатковими накладними, відповідає вимогам пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «про податок на додану вартість».

Щодо порушення позивачем вимог п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 3 ст. 5, п. 1 ст. 7 Конвенції між Урядом України і Урядом Чеської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, то судами вірно зазначено наступне.

Відповідно до п. 13.8 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

У разі якщо нерезидент здійснює свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що проводиться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з податковим органом за місцезнаходженням постійного представництва.

Пунктом 18.1 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Між урядами України і Чеської Республіки 30.06.1997 було підписано Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, ратифіковану Україною 17.03.1999.

Механізм застосування міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування визначено Порядком звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №470.

Так, відповідно до п. 4 цього Порядку підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Поняття «постійного представництва» для цілей цієї Конвенції регламентується ст. 5 Конвенції. Зокрема, ч. 1 ст. 5 встановлено, що таким є постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється комерційна діяльність підприємства. Пункт b) ч. 3 зазначеної статті Конвенції передбачає, що термін постійне представництво включає також надання послуг, включаючи консультаційні або управлінські послуги, підприємством Договірної Держави через найманих робітників або інший персонал, найманий підприємством для таких цілей тільки якщо діяльність такого характеру триває на території другої Договірної Держави протягом періоду або періодів, які перевищують у сукупності три місяці у будь-якому дванадцятимісячному періоді.

Тобто, необхідною складовою, що характеризує діяльність як таку, що повинна обов'язково здійснюватись через постійне представництво є те, що період безпосередньої діяльності на території України у сукупності повинен становити більше трьох місяців у будь-якому дванадцятимісячному періоді.

Судами попередніх інстанцій, з урахуванням листа від 13.04.2012 наданого компанією Skoda Auto a.s., встановлено, що жодному дванадцятимісячному періоді сукупна кількість днів, протягом яких надавались послуги нерезидентом, не перевищувала трьох місяців. А отже, наведене виключає наявність ознак «постійного представництва» у розумінні наведених положень Конвенції у діяльності компанії Skoda Auto a.s. та можливість оподаткування його доходу на території України.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров