Ухвала

від 18.11.2015 по справі 2а-2417/09/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 року м. Київ К/9991/3590/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Вербицької О.В., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011

у справі № 2а-2417/09/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Верховина" (далі - ТОВ "БК "Верховина")

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (далі - ДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011, позов ТОВ "БК "Верховина" задоволено: податкове повідомлення ДПІ від 05.06.2008 № 0001312302/ 0 /16720 та податкове повідомлення-рішення від 05.09.2008 № 0001312302/ 1 /28164, прийняте ДПІ у порядку адміністративного оскарження, якими позивачеві визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у сумі 61 449,11 грн., визнані протиправними та скасовані.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки, викладені в акті від 26.05.2008 № 962/23-0/32893792 про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ "БК "Верховина" з питань взаємовідносин з ТОВ "Компанія "Селіон". Згідно з цими висновками ТОВ "БК "Верховина" порушено вимоги підпункту 1.22.1 пункту 1.22, пункту 1.25 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення відносин, прав і обов'язків сторін в якому стосується спір; далі - Закон № 334/94-ВР), що полягало у заниженні скоригованого валового доходу у ІІ кварталі 2006 року на суму 163 864,27 грн. і відповідно у заниженні податку на прибуток за цей звітний податковий період на 40 966,07 грн.

Такі висновки податкового органу мотивовані тим, що кредиторська заборгованість ТОВ "БК "Верховина" перед ТОВ "Агро-імпекс-Рівне" у сумі 163 864,27 грн., що існувала станом на 01.10.2005 та була погашена 19.04.2006 шляхом перерахування безготівкових коштів на користь ТОВ "Компанія "Селіон" на підставі договору про передачу права вимоги від 26.09.2005 б/н, укладеного між ТОВ "БК "Верховина" (боржник ), ТОВ "Агро-імпекс-Рівне" (первісний кредитор ), ТОВ "Компанія Селіон" (новий кредитор ), є безнадійною кредиторською заборгованістю і на підставі підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР підлягає включенню до складу валового доходу, оскільки установчі документи ТОВ "Компанія "Селіон", свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника податку на додану вартість в судовому порядку визнані недійсними з моменту їх реєстрації, а ТОВ "Агро-імпекс-Рівне" визнано банкрутом.

У судовому процесі встановлено, що ТОВ "БК "Верховина" за наслідками операцій і поставки від ТОВ "Агро-імпекс-Рівне" послуг з виконання ремонтного-будівельних робіт, з поставки будівельних матеріалів згідно з договором підряду із ТОВ "Агро-імпекс-Рівне" від 02.09.2005 б/н задекларувало суму валових витрат на підставі належно оформлених первинних документів (акт договірної ціни на ремонтно-будівельні роботи по утепленню та оздобленню фасаду об'єкта (будівля гуртожитку на вул. Сахарова в м. Львові), що здійснюється у 2005 році, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2005 року, акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2005 року, податкова накладна від 30.09.2005 № 093030 ) (а.с. 54-64), копії яких долучені до матеріалів справи. Станом на 01.10.2005 у ТОВ "БК "Верховина" за кредитом рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками " відображена кредиторська заборгованість за одержані вiд ТОВ "Агро-імпекс-Рівне" будівельні послуги у сумі 163 864,27 грн. Згідно договору про передачу права вимоги від 26.09.2005 б/н, укладеного між ТОВ "БК "Верховина" (боржник ), ТОВ "Агро-імпекс-Рівне" (первісний кредитор ), ТОВ "Компанія Селіон" (новий кредитор ), ТОВ "Агро-імпекс-Рівне" передало право вимоги щодо стягнення з ТОВ "БК "Верховина" визнаного ним боргу у сумі 163 864,27 грн. ТОВ "Компанія Селіон", а ТОВ "БК "Верховина" зобов'язалося сплатити цей борг. На виконання умов договору про передачу права вимоги від 26.09.2005 б/н ТОВ "БК "Верховина" платіжним дорученням від 19.04.2006 сплатило боргові зобов'язання у сумі 163 864,27 грн., відобразивши цю операцію за дебетом бухгалтерського рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками " (кредит 311 "Розрахунковий рахунок "). Постановою Господарського суду Рівненської області від 27.10.2005 ТОВ "Агро-імпекс-Рівне" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12.12.2006 у справі № 2-4262/2006 визнано недійсними установчі документи ТОВ "Компанія Селіон" та свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту їх реєстрації з підстав реєстрації суб'єкта господарювання на підставну особу.

Пунктом 1.25 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що безнадійною є, зокрема заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Якщо по закінченні терміну позовної давності (тобто загального строку для захисту права за позовом особи, право якої порушено), загальний строк якого відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України встановлюється в три роки, боржник не розрахувався за отримані раніше товари, сума заборгованості для цілей оподаткування є безповоротною фінансовою допомогою відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР.

В свою чергу підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валовий доход включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 510 Цивільного кодексу України переуступка права вимоги - це заміна кредитора в зобов'язанні, сторонами якого є боржник і кредитор. Можливість такої заміни передбачено ст. 512 Цивільного кодексу України. Обмежень щодо відступлення права вимоги діючим законодавством не передбачено.

Згідно частини 2 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV (далі - Закон № 755-IV) у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Факт визнання недійсними у судовому порядку установчих документів контрагента платника податків в господарському зобов'язань чи-то свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва платника податку на додану вартість цього контрагента не є юридичним фактом, який породжує обов'язок платника податків відкоригувати (зменшити) суму валових витрат чи збільшити суму валових доходів, так само як і не породжує недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих таким контрагентом за господарськими операціями первинних документів.

Судами попередніх інстанцій з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надано належну оцінку доказам в їх сукупності, наданих позивачем та зібраних судом на виконання вимог статті 11 цього Кодексу, та зроблено обґрунтований висновок, що право позивача на формування валових витрат підтверджено первинними документами, а його контрагенти (ТОВ "Агро-імпекс-Рівне", ТОВ "Компанія Селіон" ) на час укладення спірних правочинів були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин. Доводів на спростування господарських операцій між позивачем та ТОВ "Агро-імпекс-Рівне" ДПІ не наводить, сплата позивачем боргу новому кредитору підтверджена належним доказом.

Оскільки заборгованість може бути кваліфікована як безповоротна фінансова допомога при наявності підстав, які визначені підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР, а обставини, які б свідчили про такі підстави, у цій справі не встановлені, висновок судів попередніх про безпідставне збільшення податковим органом суми валового доходу в податковому обліку позивача на 163 864,27 грн. відповідає правильному застосуванню норми підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 71 КАС України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій обгрунтовано задовольнили позов.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011 у справі № 2а-2417/09/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, визначених ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Є.А. Усенко

Судді О.В. Вербицька

І.Я. Олендер