Ухвала

від 09.12.2015 по справі 333/6749/15-ц

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 333/6749/15-ц

Справа №333/6749/15-ц

Провадження №2/333/2977/15

рішення

Іменем України

09 грудня 2015 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Тучкова С.С.,

при секретарі Шелесько Ю.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу №333/6749/15-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська мікрофінансова мережа» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Українська мікрофінансова мережа» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 13811,20 гривень та судові витрати, посилаючись на те, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору про надання фінансового кредиту №ЗП04-00276 від 19.12.2014 року, ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 2400,00 гривень, строком повернення не пізніше 09.01.2015 року, зі сплатою процентів за користування кредитом із розрахунку 1,5% від суми наданого кредиту за кожен день користування ним, і зобов'язався повернути кредит у визначений договором строк, сплатити проценти та відповідну платню за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в порядку і в строки, передбачені договором. Згідно з укладеною між позивачем та відповідачем додатковою угодою №1 від 09.01.2015 року до договору про надання фінансового кредиту №ЗП04-00276 від 19.12.2014 року продовжено строк повернення кредиту до 30.01.2015 року.У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 порушив вимоги договору про надання фінансового кредиту, а саме не виконав в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків по ньому, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив суд задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково, зазначивши, що взяв кредит у розмірі 2400,00 гривень, кредитний договір та додаткову угоду до нього підписав не читаючи.

Суд, заслухавши думку представника позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

19.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська мікрофінансова мережа» (кредитодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено договір про надання фінансового кредиту №ЗП04-00276, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 2400,00 гривень, а ОСОБА_2, в свою чергу, зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит у зазначеній сумі не пізніше 09.01.2015 року, а також сплатити відповідну платню за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, визначені кредитним договором (а.с.6-7).

Відповідно до п.1.4 договору про надання фінансового кредиту №ЗП04-00276 від 19.12.2014 року за користування кредитними коштами позичальник сплачує кредитодавцю плату в розмірі 1,5 проценти від суми наданого кредиту за кожен день користування ним, які включають в себе вартість послуг, пов'язаних із обслуговуванням кредиту, підлягають сплаті позичальником кредитодавцю в день повернення суми кредиту.

Згідно з п.2.2 договору про надання фінансового кредиту №ЗП04-00276 від 19.12.2014 року кредитні кошти та нараховані проценти за користування ними, повертаються позичальником у касу кредитодавця 09.01.2015 року «єдиним платежем», що становить суму не менше 3156,00 гривень і включає в себе розмір отриманих кредитних коштів в сумі 2400,00 гривень та нарахованих процентів в сумі 756,00 гривень за відповідний період.

На підставі п.4.1 договору про надання фінансового кредиту №ЗП04-00276 від 19.12.2014 року за несвоєчасну повну чи часткову сплату єдиного платежу, сума якого визначена в п.2.2 договору, позичальник сплачує пеню в розмірі 4% за кожен день прострочення, що обчислюється від суми «єдиного платежу» чи його частини, яка залишається не повернутою. Термін нарахування пені не може перевищувати 30 календарних днів.

Відповідно до п.4.2 договору про надання фінансового кредиту №ЗП04-00276 від 19.12.2014 року в разі несвоєчасної сплати позичальником «єдиного платежу» більш ніж 1 день від дати, визначеної в п.2.2 договору, позичальник сплачує кредитодавцю штраф у розмірі 100,00 гривень.

На підставі квитанції прибуткового ордеру №92 від 09.01.2015 року і прибуткового касового ордеру №92 від 09.01.2015 року встановлено, що ОСОБА_2 було сплачено нараховані проценти за договором про надання фінансового кредиту №ЗП04-00276 від 19.12.2014 року в сумі 756,00 гривень (а.с.10, 45).

Згідно з укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська мікрофінансова мережа» (кредитодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) додаткової угоди №1 від 09.01.2015 року до договору про надання фінансового кредиту №ЗП04-00276 від 19.12.2014 року продовжено строк повернення кредиту до 30.01.2015 року (а.с.11).

Однак, ОСОБА_2 вимоги договору про надання фінансового кредиту №ЗП04-00276 від 19.12.2014 року належним чином не виконав, в обумовлені строки кредит та відповідну платню по ньому у повному обсязі не сплатив.

У зв'язку з тим, що позичальником не було дотримано зазначених вище умов договору про надання фінансового кредиту №ЗП04-00276 від 19.12.2014 року, позивачем було здійснено вимогу виконання позичальником його зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі (а.с.12). До моменту подання позову до суду зазначена вимога не виконана і відповідні суми позивачу не сплачені.

Станом на 07.08.2015 року у ОСОБА_2 виникла заборгованість за кредитним договором №ЗП04-00276 від 19.12.2014 року в сумі 13811,20 гривень, а саме: 3156,00 гривень - єдиний платіж за кредитом, 6768,00 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 100,00 гривень - штраф, 3787,20 гривень - пеня (а.с.26).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно з ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Будь-яких доказів, які б спростували наданий представником позивача розрахунок заборгованості, процентів, штрафу та пені за кредитним договором, відповідачем суду не надано. Крім того, ніяких клопотань від відповідача про призначення експертизи розрахунку заборгованості до суду не надходило.

Розмір заборгованості є обґрунтованим, підтверджується умовами кредитного договору, відповідним розрахунком, наданим представником позивача, іншими матеріалами справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи встановлено, що ТОВ «Українська мікрофінансова мережа»надав відповідачукредит. Однак ОСОБА_2 порушив вимоги договору про надання фінансового кредиту №ЗП04-00276 від 19.12.2014 року, а саме не виконав в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків по ньому. У зв'язку з чим є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості по несплаченому кредиту, несплачених відсотках, штрафу, пені відповідно до приведеного позивачем розрахунку, який суд вважає належним доказом по справі.

У зв'язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст.11 Цивільного процесуального кодексу України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ґрунтуються на законі, підтверджуються зібраними у справі доказами та не порушують прав та інтересів третіх осіб, тому позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

За змістом ст.ст.79, 84 Цивільного процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, в тому числі, витрати на правову допомогу адвоката або іншого фахівця в галузі права.

Згідно зі ст.84 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» встановлено граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних справ.

В ст.1 цього Закону, зазначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у судовому рішенні.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено, що у 2015 році розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 01 січня 2015 року становить 1218 гривень. Отже, розмір компенсації витрат на правову допомогу не може перевищувати 487,20 гривень за годину участі особи, яка надавала правову допомогу.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), акт виконаних робіт та розрахунок фактичних витрат робочого часу особи, яка надавала правову допомогу, на вчинення тих чи інших дій та із зазначенням конкретно наданих послуг на зазначену суму при розгляді справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу про відшкодування понесених витрат на правовому допомогу у розмірі 700,00 гривень (підготовка позовної заяви - 2 години).

В обґрунтування понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 03.08.2015 року (а.с.27-28), акт здачі-прийняття наданих послуг від 07.08.2015 року (а.с.29). На підтвердження оплати витрат на правову допомогу надано рахунок-фактуру від 07.08.2015 року (а.с.30) та платіжне доручення від 26.08.2015 року (а.с.31).

Відповідно до абз.2 п.48 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

У зв'язку з викладеним, з відповідача на користь позивача повинні бути стягнуті судові витрати у розмірі 943,60 гривень, що складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 243,60 гривень та витрат на правовому допомогу у розмірі 700,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526, 610, 611, 612, 617, 625, 651, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», ст.ст.10, 11, 59, 60, 79, 84, 88, 209, 220-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська мікрофінансова мережа» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю .

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська мікрофінансова мережа» (ЄДРПОУ 38162180) 3156 (три тисячі сто п'ятдесят шість) гривень 00 копійок - єдиний платіж за кредитом, 6768 (шість тисяч сімсот шістдесят вісім) гривень 00 копійок - заборгованості по процентам за користування кредитом, 100 (сто) гривень 00 копійок - штраф, 3787 (три тисячі сімсот вісімдесят сім) гривень 00 копійок - пені, а разом 13811 (тринадцять тисяч вісімсот одинадцять) гривень 00 копійок заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №ЗП04-00276 від 19.12.2014 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська мікрофінансова мережа» (ЄДРПОУ 38162180) 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок витрат по сплаті позивачем судового збору, 700 (сімсот) гривень 00 копійок витрат позивача на правову допомогу, а разом 943 (дев'ятсот сорок три) гривні 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м.Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя С.С. Тучков