Постанова

від 30.11.2015 по справі 904/1721/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року Справа № 904/1721/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Ковтонюк Л.В., розглянувши матеріали касаційної скаргиДніпропетровської міської ради напостанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2015 у справігосподарського суду Дніпропетровської області №904/1721/15 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Пролісок" доДніпропетровської міської ради в особі Фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради провизнання укладеним договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпропетровська за участі представників сторін:

від позивача - Ковтун С.Л., Молчанова О.М.,

від відповідача - Вовкотеча А.В.,

У С Т А Н О В И В:

03.11.2005 між товариством з обмеженою відповідальністю "Пролісок" та виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради був укладений договір-зобов'язання №2/19 про участь підприємства у розвитку інженерної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська та компенсацію витрат, понесених виконкомом у зв'язку з відведенням ділянки для будівництва високощільної житлової забудови по вул. Маршала Судця в районі буд.42 кадастровий номер 1210100000:03:018:0011.

Відповідно до зазначеного договору ТОВ "Пролісок" (замовник) зобов'язалися під час прийняття об'єкта в експлуатацію передати виконкому ради 5% від загальної площі житла квартирами вторинного ринку в багатоповерхових житлових будинках, в межах ж/м Перемога (Жовтневий район) м. Дніпропетровська в рахунок участі в паях, а також компенсувати витрати по відселенню з будівельного майданчика у розмірі 157,34 кв.м. загальної площі житла, в тому числі квартирами вторинного ринку.

13.08.2014 товариство з обмеженою відповідальністю "Пролісок" звернулися до Фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міськради для визначення його пайової участі та укладення договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста. У відповідь на звернення отримали проект договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпропетровська та проект договору на відшкодування витрат Дніпропетровській міській раді по відселенню мешканців з будівельного майданчика.

10.10.2014 листом №61 товариство повідомили міську раду про свою незгоду із запропонованим проектом договору на відшкодування витрат і просили визначити дату, час та місце укладання виключно договору про пайову участь.

07.11.2014 листом №10/15-796 департамент міської ради направили товариству для ознайомлення та підписання проект договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, запропонувавши письмово повідомити у разі наявності зауважень до викладених у ньому умов.

18.11.2014 листом №69 ТОВ "Пролісок" направили фінансово-економічному департаменту Дніпропетровської міської ради протокол розбіжностей №1 від 17.11.2014 до зазначеного проекту договору про пайову участь, який останні залишили без відповіді. Неузгодження департаментом договору про пайову участь у редакції ТОВ "Пролісок" та їх бездіяльність щодо укладення зазначеного договору є предметом оскарження у цій справі.

06.05.2015 рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Рудовська І.А.), залишеним без змін 16.09.2015 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді Дармін М.О., Березкіна О.В., Чус О.В.) позов задоволено, визнано укладеним між Дніпропетровською міською радою в особі директора фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міськради Дробітько І.П. та товариством з обмеженою відповідальністю "Пролісок" договір про пайову участь останніх у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпропетровська та викладено його редакцію, запропоновану позивачем, у резолютивній частині рішення. Судові рішення із застосуванням положень ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.ст.179, 181, 187, 188, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.626, 627, 653 Цивільного кодексу України мотивовані доведеністю позовних вимог, а також неправомірністю вимог щодо забудовника відшкодувати витрати на відселення мешканців з орендованої під забудову земельної ділянки комунальної власності.

У касаційній скарзі Дніпропетровська міська рада посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати ухвалені у справі постанову та рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Стверджували, що на момент укладення договору-зобов'язання №2/19 від 03.11.2005 за рахунок житла місцевих рад для відселення з будинку №1 по вул. Євпаторійській і будинку №40 по вул. Маршала Судця у м. Дніпропетровську було виділено три квартири загальною площею 157,34 кв. м., тому забудовник зобов'язаний виконати пункт 2.1. зазначеного договору у частині компенсації витрат по відселенню з будівельного майданчика, який знаходиться на відведеній міською радою для будівництва земельній ділянці.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції виходили із положень ч.3 ст.179 Господарського кодексу України, якими передбачено обов'язковість укладення договору у випадках існування прямої вказівки закону, а також із приписів ч.ч.2, 9 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", котрими визначено обов'язок замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури цього населеного пункту, шляхом укладення договору про пайову участь не пізніше ніж через 15 днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.4 ст.181 Господарського кодексу України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишились неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими (ч.7 ст.181 ГК України).

Пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI передбачено, що будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.

Відповідно до ч.7 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.

Беручи до уваги викладене, попередні судові інстанції, проаналізувавши наведені положення діючого законодавства, дійшли обґрунтованого висновку про те, що покладення на забудовника, окрім сплати ним пайового внеску у розвиток інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпропетровська, ще й обов'язку відшкодування витрат на відселення мешканців з орендованої під забудову земельної ділянки комунальної власності, суперечить вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", тому правомірно визнали договір про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпропетровська укладеним у редакції позивача.

Належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували висновки судів апеляційної та першої інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2015 у справі №904/1721/15 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяА.С. Ємельянов СуддяЛ.В. Ковтонюк