Постанова

від 09.12.2015 по справі 910/4424/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року Справа № 910/4424/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полянського А.Г. - головуючого, Коробенка Г.П. (доповідач), Мачульського Г.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "ТРАНС-ОБОЛОНЬ" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 у справі№910/4424/15-г Господарського суду міста Києва за позовомзаступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради доПублічного акціонерного товариства "ТРАНС-ОБОЛОНЬ" провнесення змін до договору за участю представників сторін:

прокуратури: Попенко О.С. (прокурор ГПУ, посв. від 17.09.2014 № 029012),

позивача: Рог О.В. (представник за дов. від 22.10.2015 №225/КР-3919),

відповідача: Срібна О.А. (представник за дов. від 15.01.2015 №6)

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до ПАТ "ТРАНС-ОБОЛОНЬ" про внесення зміни до договору в частині розміру орендної плати. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" внесено зміни до договорів оренди земельних ділянок, встановивши річну орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Оскільки ПАТ "ТРАНС-ОБОЛОНЬ" продовжує сплачувати орендну плату за землю без врахування вимог вказаного вище рішення Київської міської ради прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Київської міської ради до публічного акціонерного товариства "ТРАНС-ОБОЛОНЬ" про внесення змін до Договору шляхом встановлення річної орендної плати за земельну ділянку в розмірі трьох відсотків від її нормативно-грошової оцінки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.08.2015 у справі №910/4424/15-г, залишеним без змін Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015, позов задоволено. Внесено зміни до Договору на право тимчасового довгострокового користування землею від 22.11.1999, укладеного між Київською міською радою та відкритим акціонерним товариством "КИЇВСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО № 13070" (правонаступником якого є - Публічне акціонерне товариство "ТРАНС-ОБОЛОНЬ"), зареєстрованого в книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею за № 78-5-00053, шляхом викладення пункту 2.1. цього договору в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки".

Судові рішення мотивовані тим, що внесення змін до договору оренди безпосередньо передбачено Податковим кодексом України, яким встановлено мінімальний розмір орендної плати за земельну ділянку та не можливість застосування розмірів орендної плати нижчих за мінімально встановлений.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ПАТ "ТРАНС-ОБОЛОНЬ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального права, а саме, ст.ст. 19, 58 Конституції України, ст.ст. 5, 526, 629, 654 ЦК України, ст.ст. 21, 30 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 274, 288 ПК України, та процесуального права: не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, а також без всебічного, повного і об'єктивного вивчення всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, колегія знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між Київською міською радою та відкритим акціонерним товариством "КИЇВСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО № 13070" (правонаступником якого є - публічне акціонерне товариство "ТРАНС-ОБОЛОНЬ") укладено договір на право тимчасового довгострокового користування землею від 22.11.1999, зареєстрований в книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею за № 78-5-00053 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Київська міська рада на підставі рішення від 24.09.98 № 8/109 надає, а відкрите акціонерне товариство "КИЇВСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО №13070" приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 7.6376 га в тому числі: землі змішаного використання - 7.6376 га згідно з планом землекористування, що додається.

Земельна ділянка надається в тимчасове довгострокове користування строком на 24 роки для обслуговування та експлуатації об'єктів автотранспортного підприємства на вул. Богатирській, 11 у Мінському районі (1.2. Договору).

Плата за землю вноситься землекористувачем згідно Закону України "Про плату за землю" у вигляді земельного податку в розмірі одного відсотку від грошової оцінки земельної ділянки, що оподатковується на рахунок 25423300022804, код 13050200 в Міському філіалі АКБ "Київ", код ЗКПО 320605 (п. 2.1. Договору).

28.02.2013 Київською міською радою було прийнято рішення "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" №89/9146, яким з метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі", статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України вирішено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну оренду плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (справа N А-19747) (п. 1), орендарям земельних ділянок, зазначеним у додатку до цього рішення, забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок (п. 2), Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) проінформувати про прийняття цього рішення: орендарів земельних ділянок, зазначених у додатку до цього рішення, органи державної податкової служби (п. 3).

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за несплату.

Відповідно до ст.21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №309-VI від 03.06.2008 в Закон України "Про оренду землі" були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині". Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування з 04.06.2008.

В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011 (від 02.12.2010 N 2755-VI), Закон України "Про плату за землю" втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 регулюється виключно Податковим кодексом України.

Згідно ст. 288 ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з п. 288.4., п. 288.5.1., 288.5.2. п. 288.5. ст. 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Господарським судом встановлено, що вказане рішення Київської міської ради від 28.02.2013 №89/9146 у встановленому законом порядку не скасоване.

Крім того, Верховним судом України у постанові від 02.12.2014 N 21-274а14 висловлено правову позицію щодо застосування п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України. Зокрема, передбачено, що з набранням чинності ПКУ річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПКУ та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПКУ над нормами інших актів у разі їх суперечності (п. 5.2 ст. 5 ПКУ), до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПКУ.

За таких обставин, оскільки нормами законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, відсутність в матеріалах справи доказів скасування чи визнання недійсним рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013, відповідач був завчасно проінформованим про необхідність внесення відповідних змін до Договору, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позову колегія визнає правомірним та обґрунтованим.

Згідно з п.1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що вони прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові, і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.

Керуючись ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 у справі №910/4424/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя: А.Г. Полянський

Судді: Г.П. Коробенко

Г.М. Мачульський