Рішення

від 09.12.2015 по справі 904/9207/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.12.15р. Справа № 904/9207/15

За позовом Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області (м. Підгородне, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Княжич ЛС" (м. Підгородне, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області)

про внесення змін до пунктів 5, 9, 10, 11, 12 договору оренди землі № 040612000547 від 16.10.2006

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - керівник відділу (довіреність № 5 від 17.03.2015)

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність від 09.11.2015)

ОСОБА_3 - представник (довіреність № 13 від 01.12.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Підгородненська міська рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області (далі - позивач) звернулася до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Княжич ЛС" (далі - відповідач), у якому, з урахуванням заяви від 09.12.2015, просить суд внести зміни до пунктів 5, 9, 10, 11, 12 договору оренди землі № 040612000547 від 16.10.2006, укладеного між позивачем та відповідачем, виклавши їх в наступній редакції:

- пункт 5 та пункт 9: "Орендна плата вноситься орендарем в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до ОСОБА_3 з технічної документації нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 12.02.2014 № 2709, а саме: з 01.01.2014: 2 377 065 грн. 60 коп. х 12% = 285 247 (двісті вісімдесят п'ять тисяч двісті сорок сім) грн. 88 коп. на рік.";

- пункт 10: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі щомісячно до 30 числа поточного місяця.";

- в пункті 11 виключити слова "...індексів інфляції...", замінивши їх на "...індексації";

- в пункті 12 виключити слова "... інфляції...", замінивши їх на "...індексації".

Позовні вимоги обґрунтовані впровадженням нової нормативно грошової оцінки, а також зміною порядку визначення мінімального розміру орендної плати за землю на законодавчому рівні, у зв'язку з чим наявні підстави для внесення відповідних змін до договору.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 10.11.2015.

У судове засідання 10.11.2015 з'явилися представники позивача та відповідача. При цьому, від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 72589/15 від 05.11.2015), в якому він просив суд розгляд справи відкласти, у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи та надання відзиву на позов. Вказане клопотання було задоволено судом.

У зв'язку з викладеними, у судовому засіданні 10.11.2015 у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 02.12.2015 .

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 78076/15 від 26.11.2015), в якому він проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Закон України "Про оренду землі", а також умови договору не містить права орендодавця змінювати % ставку орендної плати в односторонньому порядку, а перегляд умов договору здійснюється лише за взаємною згодою сторін. Також відповідач посилається на те, що Податковий кодекс України вступив в силу з 01.01.2011 та зворотної дії у часі не має, а його норми підлягають застосуванню до договорів, які укладаються під час його чинності, тобто після 01.01.2011. Крім того, відповідач вважає, що орендна плата за земельні ділянки не є регулюваною ціною. Заперечує проти задоволення позовних вимог, відповідач також зазначає, що договір оренди є цивільно-правовим, ґрунтується на засадах юридичної рівності сторін, а не адміністративного підпорядкування відповідача позивачу, а рішення позивача від 28.03.2014 не має нормативно-правового характеру. Крім того, у вказаному рішенні мова йде про інший договір оренди землі, а саме: № 040512000312 від 19.04.2005, за яким відповідач не є стороною, а отже, вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Від відповідача також надійшло клопотання про припинення провадження у справі (вх.суду 78915/15 від 01.12.2015), яке обґрунтоване тим, що рішенням Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області вирішено надати дозвіл ТОВ "Княжич ЛС" на укладання додаткової угоди до договору оренди землі № 040512000312 від 19.04.2005, в той час, як між сторонами укладений договір оренди землі № 040612000547 від 16.10.2006, а отже, відповідач вважає, що вказане рішення стосується інших контрагентів позивача та на позивача не розповсюджується, та провадження у справі підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

У судове засідання 02.12.2015 з'явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 02.12.2015 представник позивач виклав та обґрунтував позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на обставини, викладені ним у відзиві на позовну заяву, а також клопотання про припинення провадження у справі.

У судовому засіданні 02.12.2015 судом було зауважено, що з метою всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин у справі, а також надання об'єктивної оцінки доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне витребувати додаткові докази, а саме: від позивача: рішення Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області 2006 року щодо укладення з відповідачем спірного договору (оригінал для огляду у судовому засіданні та засвідчену належним чином копію для долучення до матеріалів справи); акт приймання-передачі земельної ділянки до спірного договору; письмові пояснення щодо посилання у рішенні від 28.03.2014 на договір № 04051200312 від 19.04.2005.

У зв'язку з викладеними, у судовому засіданні 02.12.2015 у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 09.12.2015 .

Крім того, ухвалою суду в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано позивача надати вказані докази.

Від відповідача надійшло клопотання про визнання доказів недопустимими, в якому він просить суд визнати рішення Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 28.03.2014 № 3123 та додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № 040612000547 від 16.10.2006 на підставі вказаного рішення як неналежні та недопустимі докази, а вимоги позивача, відповідно, такими, що не відповідають чинному законодавству та виключити їх із позовних вимог. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що позивачем не дотримано норм статті 271.2 Податкового кодексу України щодо офіційного оприлюднення рішення ради щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а вимоги позивача щодо встановлення з 01.01.2014 орендної плати у підвищеному розмірі суперечить нормами Конституції України. Також відповідач посилається на те, що рішенням Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області вирішено надати дозвіл ТОВ "Княжич ЛС" на укладання додаткової угоди до договору оренди землі № 040512000312 від 19.04.2005, в той час, як між позивачем та відповідачем укладений договір оренди землі № 040612000547 від 16.10.2006, а отже, відповідач вважає, що вказане рішення стосується інших контрагентів позивача та на позивача не розповсюджується.

Від відповідача надійшло клопотання про обрахування ціни позову та зобов'язання позивача сплатити відповідно до цього судовий збір (вх.суду 80129/15 від 07.12.2015), яке обґрунтоване тим, що позивачем в порушення вимог статті 55 Господарського процесуального кодексу України не зазначено ціну позову та, відповідно, сплачено судових збір неповністю.

Від відповідача надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача (вх.суду 80128/15 від 07.12.2015), яке обґрунтоване тим, що між позивачем та відповідачем укладений договір оренди землі № 040612000547 від 16.10.2006, а в рішенні позивача від 28.03.2014 мова йде про договір оренди землі № 040512000312 від 19.04.2005, а отже, позов подано не до тієї особи.

Від відповідача надійшли письмові пояснення по справі (вх.суду 81371/15 від 09.12.2015), в яких він зазначає, що позивачем не дотримано норм статті 271.2 Податкового кодексу України щодо офіційного оприлюднення рішення ради щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а вимоги позивача щодо встановлення з 01.01.2014 орендної плати у підвищеному розмірі суперечить нормами Конституції України. Також відповідач посилається на те, що рішенням Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області вирішено надати дозвіл ТОВ "Княжич ЛС" на укладання додаткової угоди до договору оренди землі № 040512000312 від 19.04.2005, в той час, як між позивачем та відповідачем укладений договір оренди землі № 040612000547 від 16.10.2006, а отже, відповідач вважає, що вказане рішення стосується інших контрагентів позивача та на позивача не розповсюджується.

Від позивача надійшли пояснення по справі (вх.суду 81372/15 від 09.12.2015), в яких він посилається на те, що посилання в рішенні Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 28.03.2014 № 3123 на договір оренди землі № 040512000312 від 19.04.2005 є помилковим, оскільки фактичним договором між позивачем та відповідачем є договір оренди землі № 040612000547 від 16.10.2006. Також позивач зазначає, що прийняттю вказаного рішення передувала заява директора ТОВ "Княжич ЛС" ОСОБА_4 від 24.02.2014 № 1/02, яка в подальшому була розглянута на засіданні комісії з питань агропромислового комплексу, охорони природи та раціонального використання земель Підгородненської міської ради 28.02.2014, за результатами якого комісією було рекомендовано надати дозвіл на внесення змін до договору оренди землі, а саме: згідно ОСОБА_3 з нормативної грошової оцінки землі встановити та перерахувати ставку орендної плати за землю. Посилання на Договір оренди землі № 040512000312 від 19.04.2005 є опискою, оскільки, на засіданні комісії та сесії міської ради також розглядалось питання про внесення змін до договору оренди землі ПП ОСОБА_5 На підтвердження викладених в поясненні обставин, позивачем було долучено до матеріалів справи копії наступних доказів: рішення Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 08.09.2006; заяву ТОВ "Княжич ЛС" від 24.02.2014 № 1/02; витяг з технічної документації нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 12.02.2014 № 2709; протокол засідання комісії з питань агропромислового комплексу, охорони природи та раціонального використання земель Підгородненської міської ради від 28.02.2014; журнал видачі рішень сесії; договір оренди землі від 19.04.2005.

У судове засідання 09.12.2015 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також просив врахувати, що під час оформлення позовної заяви в її тексті було допущено описку, оскільки помилково зазначено про необхідність внесення змін до, зокрема, пункту 6, в той час, як фактично, вказані зміни стосуються пункту 9, що додатково підтверджується рішенням Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 28.03.2014.

Так, від позивача надійшла заява (вх.суду 81369/15 від 09.12.2015), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги з урахуванням заміни в позовній заяві пункту 6 на пункт 9, оскільки пункт 6 було зазначено помилково.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд врахувати під час прийняття рішення по справі відзив, а також всі подані відповідачем по справі клопотання.

Так, представниками позивача та відповідача у судовому засіданні 18.11.2015 було повідомлено, що ними надані до матеріалів справи всі наявні у них докази, на підтвердження своєї правової позиції.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09.12.2015 оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ :

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі рішення Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 08.09.2006 № 154-4/V, між Підгородненською міською радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Княжич ЛС" (далі - орендар, відповідач) 16.10.2006 був укладений договір оренди землі (далі - договір), відповідно до умов пункту 1. якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для комерційного використання (будівництво торговельно-ярмаркового комплексу), яка знаходиться в межах населеного пункту м. Підгородне на території Підгородненської міської ради.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 40. договору).

Дніпропетровським відділом Дніпропетровської регіональної філії центру ДЗК, у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 040612000547 від 16.10.2006.

Відповідно до пункту 2. договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,3104 га, у тому числі: 1,3104 га - за рахунок земель в межах населеного пункту м.Підгородне на території Підгородненської міської ради, надана згідно рішення ІV сесії V скликання Підгородненської міської ради від 08.09.2006 № 154-4/V.

Згідно з умовами пункту 3. договору на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна та інші об'єкти інфраструктури.

Відповідно до пункту 8. договору договір укладено на 20 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У пункті 5. договору сторони погодили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 32 275 грн. 02 коп.

Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 32 275 грн. 02 коп.х0,1=3 227 грн. 50 коп. (пункт 9. договору).

Відповідно до пункту 10. договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на р/р 33210815500080 в Управлінні Державного казначейства України у Дніпропетровській області, МФО 805012, код платежу 13050500, отримувач: відділення Державного казначейства України у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 05520750.

Згідно з умовами пункту 11. договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Розмір орендної плати переглядається один раз на два роки у разі: зміни умов господарювання, передбаченим договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; після введення в експлуатацію переглянути ставку орендної плати на черговому засіданні комісії, в інших випадках, передбачених законом.

При цьому, у пункті 27.3. договору сторони передбачили право орендодавця вимагати від орендаря збільшення розміру орендної плати у разі прийняття відповідних законодавчих та нормативних актів, збільшення розміру земельного податку та з інших мотивів, визначених у договорі.

Отже, сторонами в договорі оренди передбачена можливість зміни в договору розміру орендної плати. Законодавча зміна, зокрема, цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Слід зауважити, що чинним законодавством передбачено можливість зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. Якщо сторонами в договорі оренди передбачено можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду її розміру, встановленого умовами договору.

Вказана правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду України від 20.08.2013 по справі № 5017/781/2012.

З 01.01.2011 набув чинності Податковий кодекс України (за виключенням окремих його положень) разом із нормативними положеннями його розділу XIII щодо плати за землю.

Статтею 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до редакції статті 288.5.1. Податкового кодексу України, чинної до 01.04.2014, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Згідно зі статтею 276.1. Податкового кодексу України (в редакції до 01.04.2014) податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.

За змістом статті 274.1. Податкового кодексу України (в редакції до 01.04.2014у) ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Підпунктом 288.5.1. Податкового кодексу України (в редакції Закону України № 1166 від 27.03.2014, чинного з 01.04.2014) та підпунктом 288.5.2. цього ж Кодексу встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Отже, з 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, та відповідно до статті 288 якого,підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (стаття 288.5.1).

В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011 року втратив чинність Закон України "Про плату за землю" (частина 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України). Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 регулюється виключно Податковим кодексом України.

Позивач вважає, що прийняття Податкового кодексу, яким внесені зміни щодо розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, є підставою для внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 06.10.2006. Однак відповідач не виконав вимогу позивача і сторони не внесли зміни до договору стосовно зміни розміру орендної плати, що і є причиною спору.

Так, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним, Податковим та Цивільними кодексами України, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Відповідно до змісту статей 759 та 762 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості укладання та виконання договору найму (оренди), і договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Слід зауважити, що з набранням чинності Податкового кодексу України (з 01.01.2011) річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу, що є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 цього кодексу, до моменту внесення до договору відповідних змін, розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України № 21-274а14 від 02.12.2014.

Отже, питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 регулюється виключно Податковим кодексом України.

Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з вимогами статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом та не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки (статті 288.5 - 288.5.2 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 1 рішення Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 28.02.2014 "Про встановлення ставки орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності" вирішено затвердити ставку орендної плати для всіх категорій земель, які перебувають в державній або комунальній власності - 12% нормативної грошової оцінки (а.с.48).

В подальшому, Підгородненською міською радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області було прийнято рішення від 29.01.2015 "Про встановлення ставки орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності", яким також вирішено затвердити ставку орендної плати для всіх категорій земель, які перебувають в державній або комунальній власності - 12% нормативної грошової оцінки (а.с.49).

Також Підгородненською міською радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області на XXXXII сесії VI скликання було прийнято рішення від 28.03.2014 "Про надання дозволу на укладення додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі № 040612000547 від 16.10.2006 та угод ТОВ "Княжич ЛС". Вказаним рішенням надано дозвіл ТОВ "Княжич ЛС" в особі директора ОСОБА_4 на укладання додаткової угоди до договору оренди землі № 040512000312 від 19.04.2005 та угод, шляхом внесення змін до договору та угод, а саме:

- пункт 5 та пункт 9 договору скасувати та викласти в новій редакції: "Орендна плата вноситься орендарем в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до ОСОБА_3 з технічної документації нормативної грошової оцінки земельної ділянки № 2709 від 12.02.2014 , а саме: з 01.01.2014: 2 377 065 грн. 60 коп. х 12% = 285 247 (двісті вісімдесят п'ять тисяч двісті сорок сім) грн. 88 коп. на рік.";

- в пункті 11 договору виключити слова "...індексів інфляції...", замінивши на "...індексації...";

- в пункті 12 договору виключити слово "... інфляції...", замінивши на "...індексації...";

- зобов'язано ТОВ "Княжич ЛС" в особі директора ОСОБА_4 укласти додаткову угоду до договору і угод та провести її державну реєстрацію (пункти 1, 2, 3, 4 рішення) (а.с.50).

При цьому, суд звертає увагу, що вказане рішення Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, є чинним, у встановленому законом порядку незаконним не визнавалося, тому воно є обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Щодо заперечень відповідача, які стосуються зазначення у пункті 1 вказаного рішення договору оренди землі № 040512000312 від 19.04.2005, у зв'язку з якими відповідач просив суд припинити провадження у справі чи замінити відповідача на належного, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет позову.

Згідно з пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи .

Отже, клопотання відповідача про припинення провадження у справі (вх.суду 78915/15 від 01.12.2015) є необґрунтованим та у його задоволенні суд відмовляє.

Крім того, суд приходить до висновку, що вказане рішення стосується саме договору оренди землі № 040612000547 від 16.10.2006, укладеного між позивачем та відповідачем, оскільки у його преамбулі зазначено: "Про надання дозволу на укладення додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі № 040612000547 від 16.10.2006 та угод ТОВ "Княжич ЛС"." . Крім того, як представником позивача так і представником відповідача у судових засіданнях було підтверджено відсутність будь-яких інших договорів між сторонами. Крім того, аналіз всіх матеріалів справи в сукупності дає підстави вважати, що вказане рішення стосується саме спірного договору оренди, а також те, що відповідач у справі є належним. Слід зазначити, що позивачем було долучено до матеріалів справи договір оренди землі № 040512000312 від 19.04.2005, з якого вбачається, що орендарем за цим договором є ОСОБА_5.

Отже, суд приходить до висновку, що зазначення у рішенні Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 28.03.2014 "Про надання дозволу на укладення додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі № 040612000547 від 16.10.2006 та угод ТОВ "Княжич ЛС" іншого номеру і дати договору оренди землі є опискою, а з його змісту чітко вбачається надання дозволу відповідачу на укладення додаткової угоди, в той час, як відповідач обізнаний про відсутність будь-яких інших договорів між сторонами, там самостійно звертався із заявою від 24.02.2014 № 1/02 про укладення відповідної додаткової угоди. Отже, наявність вказаної описки не звільняє відповідача від обов'язку виконувати вказане рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає клопотання про заміну неналежного відповідача (вх.суду 80128/15 від 07.12.2015) не обґрунтованим, оскільки обставини, на які позивач в ньому посилається не знайшли своє підтвердження. Отже, у задоволенні вказаного клопотання суд також відмовляє.

Щодо клопотання про обрахування ціни позову та зобов'язання позивача сплатити відповідно до цього судовий збір (вх.суду 80129/15 від 07.12.2015) суд зазначає, що позовна вимога позивача є немайновою та, відповідно, позивачем правомірно було сплачено за подання позову судовий збір в сумі 1 218 грн. 00 коп. Отже, у задоволенні вказаного клопотання суд також відмовляє.

З метою однакового і правильного застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права у розгляді справ у спорах, що виникають із земельних відносин, Пленум Вищого господарського суду України надав роз'яснення у формі постанови № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", у пункті 2.18. якої зазначається, що вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Згідно із пунктом 2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Оскільки відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею Господарського кодексу України. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Повідомлення про прийняття рішення Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області та необхідність внесення змін до договорів оренди земельної ділянки з метою приведення їх у відповідність до чинного законодавства було надруковано в Громадській інформаційно-політичній газеті "Дніпровська зоря" від 07.12.2012 № 48 (7765) (а.с.52) та від 04.01.2013 № 1 (7769) (а.с.51).

Відповідач на зазначене звернення не відреагував.

В подальшому, позивач звертався до відповідача із листами: від 17.12.2012 № 3129 (а.с.45), від 19.12.2013 (а.с.46), від 26.12.2014 № 1778 (а.с.47) про необхідність укладання додаткових угод по зміні орендної плати за землю.

Також позивачем було надіслано на адресу відповідача рішення сесії міської ради від 26.03.2010, від 28.02.2014 та від 27.12.2013, а також витяг з технічної документації нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 12.02.2014 № 2709, копію газети Дніпровська зоря від 04.01.2013 (а.с.54).

В свою чергу, відповідач звернувся до позивача із заявою від 24.02.2014 № 1/02, в якій просив укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки за № 040612000547 від 16.10.2006, додавши до заяви витяг з технічної документації нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 12.02.2014 № 2709. Вказаний лист було додано до матеріалів справи позивачем 09.12.2015 разом із поясненнями (вх.суду 81372/15 від 09.12.2015).

Крім того, в матеріалах справи наявний екземпляр додаткової угоди до договору, підписаний позивачем, на якому міститься позначка про його отримання представника відповідача (а.с.44).

Посилання у судових засіданнях представника відповідача на те, що особа, яка отримала додаткову угоду та про що вона здійснила розписку на угоді, не була уповноважена на здійснення вказаних дій, не можуть прийматися до уваги судом, оскільки, як було підтверджено представниками сторін, фактично, вказана додаткова угода наявна у відповідача, а обставина щодо неповноважного представника не була підтверджена жодним належним доказом.

При цьому, суд зауважує, що надсилання іншій стороні за договором оренди земельної ділянки пропозицій про внесення змін до цього договору є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання ним вимог частини 2 статті 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 по справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 .

Приймаючи рішення суд виходив також із наступного.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (підпункт 289.1. статті 289 Податкового кодексу України).

За змістом частини п'ятої статті 5 та частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За змістом частини першої статті 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Частина 1 статті 18 зазначеного Закону передбачає, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Відповідно до частини третьої статті 18 цього ж Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Частиною 2 статті 26 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Згідно з частинами 1-2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

За нормативними приписами частин 1-3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з пунктом 4 Положення про державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 445, ОСОБА_3 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок видає відповідно до покладених на нього завдань Держземагентство України.

Як вбачається з ОСОБА_3 з технічної документації нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 12.02.2014 № 2709, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 13104 кв.м., яка розташована за адресою: м. Підгородне, вулиця Ювілейна, 1В, користувачем якої є відповідач, складає 2 377 065 грн. 60 коп. (а.с.55).

Відповідно до розрахунку, наведеного в самому пункті 9, з урахуванням змін, сума річної орендної плати за змелю складає 285 247 грн. 88 коп. (2 377 065, 60 х 12% = 285 247, 88).

Суд зауважує, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Вказана правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду України від 03.12.2013 по справі № 5009/3430/12.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, пункт 12 Земельного кодексу України).

Частина 2 статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку (абзац 1 пункту 2.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Зміна умов договору оренди здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку (стаття 30 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна умов договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором, законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

З метою приведення раніше укладених позивачем договорів оренди земельних ділянок у відповідність до діючого законодавства Підгородненською міською радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області було прийнято відповідне рішення.

Позивач зазначає, що відповідачем дій, направлених на виконання вимог, передбачених вказаним рішенням здійснено не було.

За таких обставин, спір щодо умов договору підлягає вирішенню в суді. Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України (постанова Вищого господарського суду України від 02.02.2012 по справі № 32/175-09).

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 Цивільного кодексу України).

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Відповідно до пункту 1.125 статті 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII, глави 2 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Річний розмір орендної плати за земельну ділянку визначений у позові відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема норм Податкового кодексу України в частині щодо порядку визначення плати за землю, а саме: розмір річної орендної плати за змелю складає 285 247 грн. 88 коп. (2 377 065, 60 х 12% = 285 247, 88).

Враховуючи, що має місце зміна законодавства щодо визначення розміру орендної плати за користування землею, рішеннями Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області "Про встановлення ставки орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності" від 28.02.2014 та від 29.01.2015 вирішено затвердити ставку орендної плати для всіх категорій земель, які перебувають в державній або комунальній власності - 12% нормативної грошової оцінки, суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про внесення змін до пунктів 5 та 9 договору оренди землі пунктів № 040612000547 від 16.10.2006, укладеного між позивачем та відповідачем, шляхом викладення їх в наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до ОСОБА_3 з технічної документації нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 12.02.2014 № 2709, а саме: 2 377 065 грн. 60 коп. х 12% = 285 247 (двісті вісімдесят п'ять тисяч двісті сорок сім) грн. 88 коп. на рік.".

Приймаючи рішення про задоволення вимог позивача в цій частині, судом було враховано, що редакція вказаних пунктів, зазначена у рішенні позивача від 28.03.2014 та, відповідно, у позовній заяві, суперечить вимогам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили .

Крім того, позивач об'єднав два пункти договору (5 та 9) та визначив нову їх редакцію одним реченням.

Суд приходить до висновку, що кожен із пунктів підлягає викладенню у новій редакції окремо, з метою правильного та однозначного розуміння умов договору, з урахуванням їх змін.

З приводу позовних вимог щодо внесення змін до пункту 10 договору, шляхом викладення його в такій редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі щомісячно до 30 числа поточного місяця."; щодо внесення змін в пункт 11, шляхом виключення слів "...індексів інфляції...", замінивши їх на "...індексації", а також внесення змін в пункт 12, шляхом виключення слова "... інфляції...", замінивши його на "...індексації", господарський суд зазначає наступне.

Оскільки вказані зміни позивач просить внести за відсутністю обґрунтування в позовній заяві, зокрема вказані зміни не стосуються обставини зміни нормативної грошової оцінки землі, на яку позивач посилається в підставах позову, а чинне законодавство не містить прямих вказівок щодо необхідності внесення таких змін до договору оренди землі, крім того, про внесення змін до пункту 10 договору не зазначено в рішенні Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, господарський суд вважає вказані вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вказана права позиція викладене в постанові Вищого господарського суду України від 02.12.2015 по справі № 922/3869/14.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при зверненні із позовом позивачем було сплачено судовий збір за немайнову вимогу, у сумі 1 218 грн. 00 коп., а позовні вимоги позивача задоволені частково, суд вважає за необхідне розподілити сплачений судовий збір між сторонами порівну.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 2, 4-5, 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Внести зміни до пункту 5 договору оренди землі від 16.10.2006 , укладеного між Підгородненською міською радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області (ідентифікаційний код 05520750) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Княжич ЛС" (ідентифікаційний код 34561589), зареєстрованого у Дніпропетровському відділі Дніпропетровської регіональної філії центру ДЗК, у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 040612000547 від 16.10.2006, виклавши його в такій редакції:

- "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 377 065 грн. 60 коп.".

Внести зміни до пункту 9 договору оренди землі від 16.10.2006 , укладеного між Підгородненською міською радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області (ідентифікаційний код 05520750) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Княжич ЛС" (ідентифікаційний код 34561589), зареєстрованого у Дніпропетровському відділі Дніпропетровської регіональної філії центру ДЗК, у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 040612000547 від 16.10.2006, виклавши його в такій редакції:

- "Орендна плата вноситься орендарем в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до ОСОБА_3 з технічної документації нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 12.02.2014 № 2709, а саме: 2 377 065 грн. 60 коп. х 12% = 285 247 (двісті вісімдесят п'ять тисяч двісті сорок сім) грн. 88 коп. на рік.".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Княжич ЛС" (52000, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгородне, вулиця Ювілейна, будинок 1В; ідентифікаційний код 34561589) на користь Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області (52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгородне, вулиця Центральна, будинок 46; ідентифікаційний код 05520750) - 609 грн. 00 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.12.2015.

Суддя ОСОБА_6